Постанова

від 17.04.2018 по справі 13/91

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа № 13/91

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу апелянта - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вх. №452 П/1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 року у справі № 13/91, винесену 15.02.2018 року суддею господарського суду Полтавської області Гетя Н.Г. у приміщенні вказаного суду за наслідками розгляду скарги боржника - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у справі за позовом

за позовом ПАТ "Полтаваобленерго", м. Полтава,

до КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м. Полтава

про стягнення 9702088,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Боржником - Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", подано до господарського суду Полтавської області скаргу дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якій заявник просив визнати незаконними дії ДВС щодо винесення постанови від 12.01.2018 року про поновлення виконавчих дій за виконавчим провадження №48305346.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 року скарга КП "Полтававодоканал" на дії ДВС по справі №13/91- задоволена, визнана незаконною та скасована постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 12.01.2018 року про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №13/91 від 28.09.2009 року.

Задовольняючи скаргу боржника, місцевий господарський суд, із посиланням на пункт 10 частини 1 статті 34 та частину 6 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", зазначив про відсутність наразі підстав для поновлення виконавчих дій, оскільки боржник включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що є підставою для зупинення виконавчих дій, і такі дії можуть бути поновлені лише у разі виключення боржника з названого реєстру.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на вказану ухвалу місцевого господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій орган ДВС просить цю ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги КП "Полтававодоканал" відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на його думку у даному випадку провадження виконавчих дій не підлягає зупиненню, оскільки заборгованість, що підлягає стягненню на користь ПТ "Полтаваобленерго" виникла через невиконання договірних зобов'язань про постачання електричної енергії, що виключає зупинення провадження пункт 10 частини 1 статті 34 та частину 6 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".

В судовому засіданні представник ДВС апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник боржника в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник стягувача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Як вбачається із заявлених у скарзі вимог, скаржник просить, визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 12.01.2018 року про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 48305346; визнати незаконною та скасувати постанову від 12.01.2018 року про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №48305346; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 48305346.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження, згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.

Приписами ст. 18 Закону унормовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Законом України №1730-VIII “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - Закон № 1730) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а також внесено відповідні зміни до Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон № 1404).

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, з виконавчих проваджень, стягувачами, за якими є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, її дочірня компанія “Газ України”, Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз”, постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

На підставі наказу Мінрегіону № 142 від 08.06.2017 року та листів № 8/10-2047-17 від 07.12.2017 року та № 8/10-44-18 від 15.01.2018 року Мінрегіону та повідомленнями про включення до Реєстру Комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості          за спожиті енергоносії (далі - Реєстр) на підставі наказу Мінрегіону № 142 від 08.06.2017 року, що підтверджується листами № 8/10-2047-17 від 07.12.2017 року та № 8/10-44-18 від 15.01.2018 року Мінрегіону та повідомленнями про включення до Реєстру.

Законодавством визначено, що достатньою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємства, до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України № 1730. Крім цього, сторонами виконавчих проваджень повинні бути виключно:

-          стягувач - Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, її дочірня компанія “Газ України”, Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз”, постачальники електричної енергії;

-          боржник - підприємство, що виробляє теплову енергію, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємство централізованого водопостачання та водовідведення, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

У виконавчому провадженні №48305346 стягувачем є ПАТ “Полтаваобленерго” (постачальник електричної енергії), а боржником - КП ПОР “Полтававодоканал” (підприємство, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення).

Приписами ч. 6 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 Закону №1404, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730.

Проте Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області проігноровані неодноразові заяви боржника про необхідність зупинити вчинення виконавчих дій з підстав, що наведені вище.

Правова позиція органу ДВС, яка, зокрема, викладена і в апеляційній скарзі полягає у відсутності, на думку останнього, підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у даному випадку.

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2018 року у справі №917/1086/17 в аналогічній справі.

Так, Верховний Суд вирішуючи питання про обґрунтованість доводів скарги боржника на дій органів ДВС та зобов'язання останніх зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням в порядку пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження"), зазначив наступне.

Так, відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1730-VIII, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Водночас частиною четвертою статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Тобто пунктом 10 частини першої статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне о товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками [підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)], а частиною четвертою статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ використаний станом на 1 липня 2016 року), а саме, крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Крім того, абзацом 5 частини першої статті 1 Закону № 1730-VIII кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 1 Закону України № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з абзацом 10 частини першої статті 1 Закону України № 1730-VIII спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

Таким чином Закон України № 1730-VIII врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме спожиті природний газ, електричну енергію.

Вказана правова позиція Верховного Суду враховуються колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги та спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 та частину 6 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За викладених обставин, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та приймаючи до уваги згадану правову позицію Верховного Суду колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги боржника, шляхом визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 12.01.2018 року про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 48305346; визнання незаконною та скасувати постанову від 12.01.2018 року про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №48305346; зобов'язання Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 48305346 та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в повному обсязі зупинити вчинення виконавчих дії у відповідності до норм діючого законодавства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.04.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.