Постанова

від 19.04.2018 по справі 922/4447/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа № 922/4447/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.12.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 007.1Др-67-0318 від 19.03.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків (вх. №431 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/4447/17 (суддя Бринцев О.В.; повне рішення складено 06.02.2018 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 93446,60 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

29.12.2017 ТОВ "Тавек" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Харківміськгаз", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 86846,24 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 5394,69 грн., 3% річних у розмірі 1205,67 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_3 субпідряду від 12.05.2016 №12-16-214 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/4447/17 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 86846,24 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 4574,86 грн., 3% річних у розмірі 1205,67 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1585,96 грн. В частині стягнення 819,83 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/4447/17 необґрунтованим та таким, що прийняте з неповним з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права (ст.ст. 11, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України) та процесуального права (ст.ст. 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України), а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 7, 86 ГПК України взяв до уваги доводи, докази та розрахунок лише однієї сторони по справі - позивача. Водночас, ПАТ "Харківміськгаз" надало до матеріалів справи свій контррозрахунок інфляційних втрат, згідно якого інфляційні втрати складають 3506,16 грн., але суд першої інстанції не взяв даний розрахунок до уваги. Натомість судом було здійснено свій перерахунок інфляційних втрат, на підставі якого з ПАТ "Харківміськгаз" було стягнуто 4574,86 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/4447/17. Товариству з обмеженою відповідальністю "Тавек", м. Харків встановлено строк до 28.03.2018 для надання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом термін не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 справу № 922/4447/17 призначено до розгляду на 19.04.2018 об 11:00 год. Позивачу встановлено строк до 17.04.2018 для надання суду письмових пояснень в обґрунтування своєї позиції по справі.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, між ПАТ "Харківміськгаз" (Генпідрядник) та ТОВ "Тавек" (Субпідрядник) було укладено Договір-субпідряду від 12.05.2016 №12-16-214 (далі - Договір), відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався виконати монтажні та опломбувальні роботи по встановленню вузлів обліку природного газу згідно Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" на підставі заявки Генпідрядника, підготовити/оформити документацію у відповідності з Додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до ОСОБА_3, а Генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу (пункт 1.1. ОСОБА_3).

У пункті 2.1. ОСОБА_3 (в редакції Додаткової угоди від 30.12.2016 №1) сторони погодили загальну суму вартості робіт по цьому ОСОБА_3, яка складає 505025,84 грн., а також те, що субпідрядник зобов'язується встановити в рамках договору не менше 500 лічильників.

Згідно пунктів 2.2., 2.3. ОСОБА_3 розрахунок здійснюється протягом 5 днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт. Роботи виконуються з матеріалів Субпідрядника та Генпідрядника.

У пункті 5.5. ОСОБА_3 сторони дійшли згоди, що Генпідрядник зобов'язаний зокрема сплатити вартість робіт, згідно умов пункту 2.2. ОСОБА_3.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 3.5. ОСОБА_3 в редакції Додаткової угоди від 30.12.2016 №1).

На підставі наявних у справі доказів судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за даним ОСОБА_3 виконав у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт по ОСОБА_3 від 14.06.2017 №3 за червень 2017 р., від 26.06.2017 №4 за червень 2017 р., від 30.06.2017 №5 за червень 2017 р., від 30.06.2017 №6 за червень 2017 р., від 31.07.2017 №7 за липень 2017 р., від 31.07.2017 №8 за липень 2017 р., від 31.08.2017 №9 за серпень 2017 р., які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками (том 1 аркуші справи 11-17).

Однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе за ОСОБА_3 зобов'язання, оскільки не здійснив оплату за виконані роботи в розмірі 86846,24 грн. у визначені строки, порядку та розмірі, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Предметом даного судового розгляду є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 86846,24 грн. заборгованості за Договором-субпідряду від 12.05.2016 №12-16-214, а також нарахованих за прострочення строків оплати вартості виконаних робіт на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України суми інфляційних втрат в розмірі 5394,69 грн. за період з липня по листопад 2017 року та 3% річних у розмірі 1205,67 грн. за період з 20.06.2017 по 26.12.2017.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно з частинами першою та другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Судом першої інстанції досліджено наявні в матеріалах справи Акти здачі-приймання виконаних робіт та встановлено, що вони підписані з боку відповідача без жодних зауважень та претензій.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, оскільки оплату за виконані роботи в розмірі 86846,24 грн. у визначені ОСОБА_3 строки, порядку та розмірі не здійснив.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 86846,24 грн.

При вирішенні спору в частині вимог по стягненню нарахованих за прострочення строків оплати вартості виконаних робіт на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України суми інфляційних втрат в розмірі 5394,69 грн. за період з липня по листопад 2017 року та 3 % річних у розмірі 1205,67 грн. за період з 20.06.2017 по 26.12.2017, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведеність позивачем факту прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, судом першої інстанції вирішено стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1205,67 грн. та частково інфляційні втрати у розмірі 4574,86 грн., у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання.

При перевірці правильності розрахунку цих нарахувань судом першої інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 5394,69 грн. та контррозрахунок відповідача інфляційних втрат у розмірі 3506,16 грн. не відповідають вимогам законодавства, адже таке нарахування здійснювалось позивачем за обраний період поступово із сукупних сум боргу, в той час, як розрахунок інфляційних втрат повинен був здійснений по кожному акту окремо.

За результатами проведеного перерахунку інфляційних втрат по кожному Акту здачі-приймання виконаних робіт, судом першої інстанції вирішено, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 4574,86 грн.

Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі висновки суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості та 3% річних не оспорює, проте посилаючись на невірне визначення судом суми інфляційних втрат, що підлягають стягненню, просить скасувати прийняте у даній справі рішення в повному обсязі. Згідно наявного в матеріалах справи контррозрахунку ПАТ "Харківміськгаз" інфляційні втрати складають суму 3506,16 грн.

Перевіривши зазначені доводи та вимоги відповідача в межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до встановлених обставин справи, а також норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості та 3 % річних у заявлених розмірах.

Разом з цим, надаючи оцінку правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що цей розрахунок є частково невірним. Проте матеріали справи не містять проведеного судом першої інстанції власного розрахунку інфляційних втрат.

Детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок та наявний у справі контррозрахунок відповідача щодо нарахованих інфляційних втрат за прострочення платежу судом апеляційної інстанції також встановлено, що надані сторонами розрахунки цих витрат є невірними, але здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що їх розмір з урахуванням обставин спору становить 3669,69 грн. Саме ця сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідний розрахунок інфляційних втрат долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи.

Враховуючи те, що вказана сума є меншою за заявлену позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у стягненні решти заявлених інфляційних втрат в сумі 1725,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Згідно пункту 26 Інформаційного листа від 20.10.2006 №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" (із змінами і доповненнями, внесеними інформаційними листами Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482, від 27 березня 2009 року № 01-8/186), який є чинним, зміна резолютивної частини судового рішення може стосуватися окремих елементів цієї частини (як - от розміру стягуваної суми, сум стягуваних судових витрат тощо), але не повинна зачіпати основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов'язків сторін спору.

З урахуванням вищевикладеного, не зачіпаючи основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов'язків сторін спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду першої інстанції в частині розміру присудженої до стягнення суми інфляційних втрат та відповідного розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 по справі № 922/4447/17 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача пропорційно заявленим вимогам.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктом 3 частини першої статті 277, частиною четвертою статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/4447/17 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек" (61033, місто Харків, вул. Шевченко, буд. 235, код ЄДРПОУ 31634989) суму боргу в розмірі 86.846,24грн., суму інфляційних втрат у розмірі 3.669,69грн., 3% річних у розмірі 1.205,67грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.375,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 1.725,00грн. інфляційних втрат відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек" (61033, місто Харків, вул. Шевченко, буд. 235, код ЄДРПОУ 31634989) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) 20,37 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24.04.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.