Постанова

від 11.04.2018 по справі 699/637/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 699/637/16-ц

провадження № 61-11897св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловська І. М., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року та 19 травня 2017 року у складі судді Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, а саме: витрати, пов'язані з копіюванням і розсилкою пошти в сумі 141,80 грн, витрати, пов'язані з купівлею пального для автомобіля для поїздки в апеляційний суд - 800,00 грн, втрачену вигоду в сумі 237 444,88 грн та моральну шкоду в розмірі 267 529,00 грн.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави відстрочену ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2016 року частину несплаченої суми судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 823,25 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_4 оскаржив його до Апеляційного суду Черкаської області. Разом з апеляційною скаргою позивач подав до суду заяву, в якій просив звільнити його від сплати судового збору в зв'язку з тим, що він є пенсіонером за станом здоров'я та потребує постійного догляду.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року заяву ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, а його апеляційну скаргу без руху в зв'язку з несплатою судового збору.

Надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків (сплати судового збору в розмірі 3 228,57 грн), який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз'яснено ОСОБА_4, що в разі невиконання цієї ухвали в зазначений строк апеляційну скаргу відповідно до вимог частини другої статті 121 ЦПК України 2004 року буде визнано неподаною та повернуто.

Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки він не надав належних та допустимих доказів того, що його майновий стан перешкоджав сплаті судового збору. Надана ним довідка від 11 квітня 2017 року № 306/03-01, видана Городищенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області, підтверджує факт отримання ним пенсії в розмірі 2986,01 грн, однак не свідчить про його незадовільний майновий стан.

У зв'язку з невиконанням згаданої ухвали, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2017 року визнано неподаною та йому повернуто.

30 травня та 19 червня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких просив скасувати оскаржувані ухвали.

Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд, не врахувавши майнового стану позивача, безпідставно відмовив йому в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, а також визнав неподаною та повернув його апеляційну скаргу.

При цьому ОСОБА_4 посилався на практику Європейського суду з прав людини та стверджував, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено його право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Встановлено і про це свідчать матеріали справи, що оскаржувані ухвали апеляційного суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити особу від сплати судового збору.

Відповідно до положень пункту 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , згідно зі статтею 8 Закону України Про судовий збір та статтею 82 ЦПК України 2004 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України 2004 року повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2017 року, апеляційний суд урахував зазначені положення закону, а також викладені у зазначеній постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснення, оцінив докази, надані позивачем на підтвердження його вимог, та визнав їх такими, що не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Статтею 121 ЦПК України 2004 року передбачено, зокрема, що у разі несплати судового збору суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

У зв'язку з несплатою судового збору та відмовою у звільненні від його сплати суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 121, 297 ЦПК України 2004 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_4 без руху з наданням строку для усунення цих недоліків, про що повідомив заявника.

06 травня 2017 року ОСОБА_4 копію зазначеної ухвали отримав, однак у встановлений нею строк недоліків не усунув - не сплатив судового збору у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно на підставі статей 121, 297 ЦПК України 2004 року визнав його апеляційну скаргу неподаною та йому повернув.

Таким чином, оскаржувані ухвали апеляційного суду постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року та 19 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв

І. М.Фаловська

С. П.Штелик