Ухвала

від 23.04.2018 по справі 910/3982/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 23.04.2018Справа №  910/3982/18 За заявою Приватного підприємства «Антей» про вжиття заходів забезпечення позову Суддя Борисенко І.І. Представники сторін: без виклику. ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Антей» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та інше майно відповідача, грошові кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах. Заява обґрунтована тим, що на переконання заявника, засновники відповідача збираються ліквідувати дане товариство та виїхати за межі України, в результаті чого при задоволенні позовних вимог та винесенні рішення про повернення коштів та стягнення з останнього штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат по договору, б/н по пошуку повітряних суден від 14.07.2017 дане рішення неможливо буде виконати та стягнути борг через відсутність боржника. Розглянувши заяву Приватного підприємства «Антей» про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;     захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;     ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України). Так, обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що на думку останнього існує реальна загроза того, що засновники відповідача збираються ліквідувати дане товариство та виїхати за межі України, в результаті чого при задоволенні позовних вимог дане рішення неможливо буде виконати та стягнути борг через відсутність боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. В той же час, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження намірів того, що засновники відповідача збираються ліквідувати товариство відповідача та виїхати за межі України. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість зникнення/знищення певних доказів або імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Судом зазначається, що в поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову, а також не наведені обставини з якими заявник пов'язує порушення його прав і охоронюваних законом інтересів. Окрім того, як вбачається з заяви про забезпечення позову заявник звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 358   960,46 грн. Проте, згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на нерухоме та інше майно відповідача, грошові кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах. За таких обставин вимоги заявника наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме та інше майно відповідача не є співмірними із позовними вимогами останнього. Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника. Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: Відмовити Приватному підприємству «Антей» в задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Дата підписання: 23.04.2018. Суддя                                                                                          І.І. Борисенко