Ухвала

від 24.04.2018 по справі 913/179/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

          про залишення позовної заяви без руху                    

24 квітня 2018 року                                                   Справа №913/179/18

                                                                                Провадження №16/913/179/18

Суддя господарського суду Луганської області Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне управління автобусних станцій", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Щастинської міської ради, м.Щастя Новоайдарського району Луганської області

про визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональне управління автобусних станцій" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Щастинської міської ради про визнання права власності на будівлю Щастя АС, розташовану за адресою: м. Щастя Новоайдарського району Луганської області, вул. Республіканська, буд.1Д загальною площею 46,1 м2.

Позовна заява обґрунтована ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю автостанції, проте ціна позову не визначена, всупереч вимог встановлених в п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

В п. 2 ч. 2 ст. 164 ГПК України зазначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” з 01.01.2018 встановлено прожитковий мінімум для працездатних у сумі 1762,00 грн.

Заявником сплачено судовий збір у сумі 1726 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 10.04.2018 №1274.

Суд не може прийняти зазначене платіжне доручення як належний доказ сплати судового збору з огляду на те, що позивачем не зазначено ціни позову, не визначена ринкова вартість майна, яке є предметом спору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для вірного розрахунку судового збору.

          Відповідно до п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява ТОВ "Регіональне управління автобусних станцій" підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне управління автобусних станцій" без руху.

2.Встановити ТОВ "Регіональне управління автобусних станцій" строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею -25.04.2018 та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                    Р. Шеліхіна