Рішення

від 16.04.2018 по справі 915/789/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року Справа № 915/789/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача 1 - ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.04.2017;

від відповідача 2 - ОСОБА_2, довіреність № 12, від 01.09.2017.

В судовому засіданні приймає участь прокурор Григорян Е.Р. посвідчення № 035059 від 13.08.2015.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/789/17

за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області,

54030, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв;

в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

54034, пр. Миру, 34, м. Миколаїв;

до відповідачів:

1) державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103)» ,

55644, с. Богомази, Новобузький район, Миколаївська область;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро» ,

56101, АДРЕСА_1;

про визнання недійсним на майбутнє договору від 20.08.2015 р. № 67 та зобов'язання повернути земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Першим заступником прокурора Миколаївської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області пред'явлено позов до державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103) (далі ДП СГП ДКВСУ № 103) та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Південь-Агро з такими вимогами:

1) Визнати недійсним на майбутнє договір підряду № 67 вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015, укладений між державним підприємством Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103) та товариством з обмеженою відповідальністю Південь-Агро ;

2) Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Південь-Агро повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з правом постійного користування Державним підприємством Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103) земельні ділянки загальною площею 896,46 га, грошовою оцінкою 19538847 грн., розташовані в межах Шевченківської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що використовується товариством на підставі договору № 67 про вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015.

Такі позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір за своїм змістом не відповідає визначенню договору підряду, наведеному в ст. 837 ЦК України, і фактично є договором оренди землі, що суперечить ст.ст. 122, 124 ЗК України, ст. 4 Закону України Про оренду землі, пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним у порядку ст. 215 ЦК України, а передана за цим договором в оброблення ТОВ Південь-Агро земельна ділянка має бути повернена у власність держави у порядку ст. 1212 ЦК України.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області позов першого заступника прокурора підтримує в повному обсязі, щодо позовної вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку, зазначає, що матеріали справи не містять інформації про те що спірна земельна ділянка вибула з розпорядження держави та з постійного користування ДП СГП ДКВСУ № 103.

Відповідач-1 - ДП СГП ДКВСУ № 103 у наданому відзиві просить відмовити у задоволені позову, обґрунтовуючи тим, що прокурором не надано достатніх підстав на підтвердження того, що сторони укладенням договору підряду мали намір приховати договір оренди, а також позивачем не подано вимоги про визнання удаваним договору підряду.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Південь-Агро проти позову заперечує, надав відзив на позов за вх.№12485/17 від 05.09.2017р., доповнення до відзиву від 12.10.2017 №87, доповнення до відзиву від30.10.2017 № 107, відзив від 18.01.2018 № 7, в яких посилається на те що прокурором та позивачами не доведено, що між сторонами оскаржуваного ними договору встановились правовідносини оренди, майно фактично передане на виконання цього договору та здійснювалась плата за передачу майна, відсутність даних фактів на думку відповдача-2 повністю спростовує твердження позивача про удаваність правочину.

Посилаючись на ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 235 ЦК України відповідач-2 зазначає, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини; за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині. При цьому, підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений; досліджуючи загальну мету договору, слід з'ясувати чи не було досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору, який прикриває юридично оформлений договір. На відміну від договору підряду (про надання послуг), договір оренди передбачає фактичний перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним. Разом з тим, спірний договір не передбачає передачу земельної ділянки в користування відповідачу-2 (а лише надає п. 4.2 договору) доступ до земельної ділянки), що не позбавляє права користування земельними ділянками постійного землекористувача (Відповідача-1), та не надає прав користувача чи орендаря Відповідачу-2, а також не передбачає сплати орендної плати; умови спірного договору та дії Відповідача-1 та Відповідача-2 на його виконання свідчать про укладення саме договору підряду. Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, відповідач-1 стверджує, що спірний договір є договору підряду. За умовами спірного договору землекористувачем з правами володіння та розпорядження землі є Відповідач-2, а Відповідачу-1 надано право виконувати роботи на вказаній земельній ділянці на певних умовах, визначених сторонами у договорі та додатках до нього.

Відповідач-2 також зазначає, що поза увагою прокурора залишився той факт, що в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин. В свою чергу, мета залучення сільськогосподарського виробника до використання землі за договором це, насамперед, забезпечення раціонального використання земель, збереження та відтворення їх родючості, оптимізація витрат ДП СГП ДКВСУ № 103, отримання прибутків від господарської діяльності, забезпечення належного (гідного) утримання засуджених.

Вислухавши прокурора, яка підтримала позов, та представників відповідачів, які позов не визнали, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2015 р. між державним підприємством Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103) (зміна найменування з державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103) та Товариством з обмеженою відповідальністю Південь-Агро укладено договір підряду вирощування товарної сільськогосподарської продукції №67 (далі-договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи по вирощуванню врожаю - товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору та розподілити відповідно до умов договору.

Предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним договором) є вирощений та зібраний урожай товарної сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата гарантованого розміру доходу замовнику. Якість предмету підряду повинна відповідати вимогам діючих стандартів (п.п. 1, 3.1., 3.2.).

Відповідно до п. 4.1. договору підрядник зобов'язується: своїми силами, засобами та за свій рахунок своєчасно провести закупівлю насіння відповідної сільськогосподарської культури, мінеральних добрив, засобів захисту, провести необхідний комплекс робіт згідно технології її вирощування та інших агротехнічних заходів, збирання врожаю (конкретний обсяг робіт сторони врегульовують відповідними додатковими угодами); при виконанні умов даного договору додержувати встановлених норм діючого законодавства стосовно охорони навколишнього природного середовища та охорони земель, захисних смуг, санітарних та протипожежних норм та правил, техніки безпеки; у разі необхідності подавати за 5 днів письмову заявку до замовника на залучення спецконтингенту для виконання робіт за цим договором, проводити оплату виконаної роботи згідно наданих рахунків; для ведення обліку і контролю за ходом виконання підрядних робіт забезпечити безперешкодний доступ представників замовника до місця виконання зазначених робіт; після закінчення терміну дії даного договору передати замовнику надану земельну ділянку у стані в якому вона була передана в момент укладення договору.

Згідно пунктів 4.2., 4.3., 4.4. договору замовник зобов'язується надати підряднику земельну ділянку площею 896,46 гектарів у стані придатному для виконання умов договору (перелік земельних ділянок - Додаток 2. Земельна ділянка може змінюватись за згодою сторін). Із земель які належать замовнику на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 541487248245, 541437248245 та кадастрові номери 4824586000:04:000:0170, 4824586000:03:000:0003 від 21.11.2014 року із цільовим призначенням - сільськогосподарське використання. Під час дії договору правовий статус земельної ділянки залишається не змінним. Ризик випадкового знищення або пошкодження (псування), втрати предмету підряду несе підрядник. Замовник у разі необхідності може сприяти підряднику у виконанні умов договору шляхом надання необхідного устаткування, транспортних засобів, тощо, про що укладається відповідна додаткова угода до договору.

За положеннями пунктів 5.1., 5.2., 5.3., 6.1. договору сторони зазначили, що винагорода підрядника складає 90% вирощеної продукції, в заліковій вазі, за мінусом вартості витрат понесених замовником. З метою забезпечення майнових інтересів замовника сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу (але не нижче ніж 5% від оціночної вартості землі), що складає 1793000,00 грн. згідно довідки Головного Управління Держземагенства в Миколаївській області від реалізації даного договору, яку має отримати замовник, яку має отримати замовник у вартісному вираженні становить на рік 1165398 грн. Підрядник зобов'язується сплатити зазначену суму в строки вказані у додатку № 1, які є невід'ємною частиною даного договору. При цьому загибель врожаю, низька врожайність не є підставою для зміни або несплати зазначеної у даній умові договору грошової суми. У випадку оплати зазначеної суми замовнику, підрядник є таким що повністю виконав свої зобов'язання перед замовником по даному договору і в повній мірі набуває право власності на весь вирощений урожай за даним договором.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01 грудня 2020 року.

За положеннями п. 8.2 договору після спливу терміну дії договору, зазначеного у п.8.1, підрядник має переважне право перед іншими особами на укладання (пролонгацію ) цього договору на тих же умовах та на той же термін.

Додатком №1 до договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) сторони погодили графік проведення платежів, а саме: до 01.12.2015р.- 680000 грн., до 01.08.2016р. - 485398 грн., до 01.12.2016 р. -1165398 грн., до 01.12.2017 р. 627602 грн., до 01.12.2018 р. - 1793000 грн. до 01.12.2019 р. -1793000 грн., до 01.12.2020 р. - 1793000 грн.

Як зазначає прокурор, вказаний договір підряду від 20.08.2015р. №67 на вирощування товарної сільськогосподарської продукції є удаваним та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, оскільки, у даному випадку замовник передав майно (земельну ділянку) підряднику та поклав на нього обов'язок вносити плату за його користування, що суперечить та не відповідає вимогам Цивільного кодексу щодо умов договору підряду. Також вказаний договір містить істотні умови договору оренди, зокрема: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Про фактичну передачу земельної ділянки у платне користування ТОВ Південь-Агро , на думку прокурора, свідчить отримання ДП СГП ДКВСУ № 103 від ТОВ Південь-Агро відповідно до договору підряду грошових коштів; суми та строки проведення платежів за користування вказаною вище земельною ділянкою, визначені Додатком №1 до договору та не залежать від моменту збору врожаю, зокрема, зазначено, що плата вноситься до 01.12.2015р, до 01.08.2016р., до 01.12.2016 р., до 01.12.2017 р., до 01.12.2018 р., до 01.12.2019 р. до 01.12.2020 р., з огляду на що, прокурор стверджує, що до оспорюваного договору підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які регламентують вимоги для договорів оренди землі, а тому вказаний договір укладено в порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про оренду землі .

Крім того, прокурор вказує, що зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що взявши на себе зобов'язання надати ТОВ Південь-Агро земельну ділянку для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції ТОВ Південь-Агро фактично усунулось від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надало право обробки земельної ділянки та збору врожаю ТОВ Південь-Агро , а тому право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування, однак, земельні ділянки, які використовує ТОВ Південь-Агро не належать йому на жодному з титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ТОВ Південь-Агро за відсутності законодавчо визначеної підстави. З вказаних вище доводів щодо відсутності в ДП СГП ДКВСУ № 103 повноважень на передачу наданих йому в постійне користування земель, прокурор доходить висновків щодо невідповідності спірного договору вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Вказані обставини стали підставою звернення прокурора з відповідним позовом до Господарського суду Миколаївської області.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок підрядника виконати певну роботу, а замовника прийняти та оплати її.

Частинами 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вбачається зі спірного договору підряду, він не містить жодних положень стосовно приймання замовником результатів виконаних підрядником робіт, порядку складання та підписання актів виконаних робіт та обов'язку замовника здійснити оплату, крім того, договором не встановлено строків виконання робіт або окремих етапів робіт.

Натомість, з розділу 1 спірного договору (предмет договору) вбачається, що підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи по вирощуванню врожаю товарної сільськогосподарської продукції на земельній ділянці замовника за участі праці засуджених у відповідності до умов даного договору та розподілити його відповідно до умов договору.

Відтак, предмет спірного договору не відповідає встановленій законодавством умові щодо прийняття замовником виконаних робіт.

Як вбачається зі змісту п.п. 4.2, 5.1 спірного договору, замовник зобов'язується надати підряднику земельну ділянку площею 896,46 га у стані придатному для виконання умов договору. Винагорода підрядника складає 90% вирощеної продукції, в заліковій вазі, тільки після повного виконання зобов'язань перед замовником, визначених у п. 5.2. та 6.1. договору.

Пунктом 5.2 спірного договору з метою забезпечення майнових інтересів замовника сторони встановлюють щорічний гарантований рівень частки доходу (але не нижче ніж 5% від оціночної вартості землі), що складає 1793000,00 грн. згідно довідки Головного Управління Держземагенства в Миколаївській області від реалізації даного договору, яку має отримати замовник у вартісному вираженні становить на рік 1165398 грн.

Проаналізувавши вказані умови спірного договору, суд зазначає, що за умовами спірного договору підряду розмір плати за користування землі залежить від довідки Головного управління Держземагенства в Миколаївській області, та, крім цього, встановлено, що сума має бути не менша 5% від оціночної вартості землі . Суд зазначає, що для договору підряду, в силу положень законодавства, розмір нормативної грошової оцінки землі не має жодного правового значення.

Натомість, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 6.1 спірного договору, термін остаточних розрахунків за даним договором встановлюється додатковими угодами; строки та суми виплати фіксованого гарантованого рівня частки доходу від реалізації даного договору замовнику, яка визначена у п. 5.2. договору, здійснюється відповідно до графіку розрахунків (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з Додатку 1 до договору (з урахуванням додаткової угоди № 1), сторони погодили графік проведення платежів, а саме: до 01.12.2015р.- 680000 грн., до 01.08.2016р. - 485398 грн., до 01.12.2016 р. -1165398 грн., до 01.12.2017 р. 627602 грн., до 01.12.2018 р. - 1793000 грн. до 01.12.2019 р. -1793000 грн., до 01.12.2020 р. - 1793000 грн. Вказаним додатком сторони погодили, що платежі за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки проводяться щороку.

Таким чином, суми та строки проведення платежів не залежать від виконаної роботи, моменту збору врожаю, а містять щорічну оплату відповідно до графіку, що повністю відповідає вимогам ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Положення п. 8.2 договору, якими встановлено, що після спливу терміну дії договору, зазначено у п.8.1, підрядник має переважне право перед іншими особами на укладання цього договору на тих же умовах та на той же термін, що повністю узгоджуються з нормативним правом орендаря на продовження договору оренди.

Таким чином, враховуючи всі вищезазначені посилання суду на норми чинного законодавства, проаналізувавши положенням договору підряду № 67 від 20.08.2015р. та зміст правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що спірний договір підряду є удаваним правочином і приховує під собою передачу в оренду земельної ділянки та фактично містить істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України якщо буде установлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Правова природа підряду полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на отримання результату від виконання робіт, при цьому роботу виконує підрядник, а оплачує замовник, а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. Якщо ж сторони оформлюють договором підряду відносини оренди, то застосовуються положення про удаваний правочин.

Також, зі змісту приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами, вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним - ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. №9, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (Постанова Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 134 земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно д ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Приймаючи до уваги те, що оспорюваний договір, який фактично є договором оренди землі, укладено з порушенням викладених вище норм чинного законодавства, якими регламентовано порядок укладення договору оренди земельної ділянки державної власності, суд вважає, що позовні вимоги прокуратури щодо визнання недійсним договору підряду №67 від 20.08.2015р. як удаваного правочину та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір підряду № 67 вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015, укладений між державним підприємством Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103) та товариством з обмеженою відповідальністю Південь-Агро .

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Південь-Агро повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Державним підприємством Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103) земельні ділянки загальною площею 896,46 га, грошовою оцінкою 19538847 грн., розташовані в межах Шевченківської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що використовується товариством на підставі договору № 67 про вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 20.08.2015.

4. Стягнути з державного підприємства « Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103) та на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 1600 грн.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро» на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 25.04.2018.

Суддя С.М.Коваль