Постанова

від 24.04.2018 по справі 910/10557/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10557/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі суддів: А.О. Мальченко - головуючий, Г.А. Жук, С.Я. Дикунська

від 15.11.2017р.

та на рішення господарського суду міста Києва

суддя: Л.Д. Головатюк

від 03.08.2017р.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український контракт"

до публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 32 652, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український контракт" (далі - ТОВ "Український контракт", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський", відповідач) про стягнення 32 652,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди №19/07-16-О/1 від 19.07.2016р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/10557/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017р., позовні вимоги ТОВ "Український контракт" задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Банк Михайлівський" на користь ТОВ "Український контракт" заборгованість з орендної плати у розмірі 32 652,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, у тому числі сплати орендних платежів для забезпечення його господарської діяльності, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом.

Також, суди наголошують на невиконані відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати за договором оренди. Відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за користування об'єктом оренди протягом вересня 2016 року у повному обсязі, визначеному умовами договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на договір від 30.10.2016р. про розірвання договору оренди нежилих приміщень №19/07-16-О/1 від 19.07.2016р., оскільки останній не стосується предмета позову, адже предметом договору (в редакції додаткової угоди №1 від 08.09.2016р. та з урахуванням Акта зворотної передачі частини орендованих приміщень від 30.09.2016р.) з 01.10.2016р. була оренда приміщень площею 446,7 кв.м, за користування якими відповідач сплатив орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2017р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017р. у справі №910/10557/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що вимоги не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що в акті зворотної передачі частини об'єкта оренди, та в договорі про розірвання договору оренди сторони погодили, що у них відсутні фінансові претензії, в тому числі щодо оплати орендної плати.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2017р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017р. у справі №910/10557/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає про те, що на момент звернення позивача з позовом (червень 2017 року) у банку вже була розпочата процедура ліквідації, а тому на правовідносини сторін поширюються обмеження, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку, визначеному цим Законом, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 вказаного Закону.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

На підставі рішення Правління Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2016р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 від 23.05.2016р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення № 991 від 13.06.2016р. "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", згідно з якими розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку та запроваджено в банку тимчасову адміністрацію строком з 23.05.2016р. до 22.06.2016р. року включно.

Рішенням Правління Національного банку України №124-рш від 12.07.2016р. оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі вказаного рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1213 від 12.07.2016р., згідно з яким з 13.07.2016р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Юрія Петровича строком на два роки з 13.07.2016р. по 12.07.2018р. Ірклієнку Ю.П. та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Михайлівський".

19 липня 2016 року між ТОВ "Український контракт" (орендодавець) та ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 19/07-16-О/1 (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення площею 576,5 кв.м., що знаходяться на першому поверсі нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3 (далі - об'єкт оренди). Об'єкт оренди передається для розміщення Публічного акціонерного банку "Банк Михайлівський".

Відповідно до п. 1.2 Договору об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу частки нежилих приміщень від 24.02.2009р.

Згідно з п. 3.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 19.07.2017р. включно.

П. 4.1 Договору сторони визначили, що орендна плата з урахуванням індексації за користування об'єктом оренди є договірною та складає 139 860,00 грн, в тому числі розмір орендної плати без нарахування ПДВ - 116 550,00 грн, ПДВ - є 23 310,00 грн.

Відповідно до п.п. 4.4., 4.5 Договору орендна плата за цим договором сплачується орендарем до десятого числа кожного поточного календарного місяця оренди. Платежі здійснюються в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця на підставі цього договору та рахунків орендодавця.

Як встановлено судами, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежилі приміщення площею 576,5 кв.м., що знаходяться на першому поверсі нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, що підтверджується актом прийому-передачі приміщень від 19.07.2016р., який підписано уповноваженими представниками сторін.

08 вересня 2016 року між ТОВ "Український контракт" та ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежилих приміщень №19/07-16-О/1 від 19.07.2016р. (далі - додаткова угода), згідно з якою сторони дійшли згоди зменшити загальну площу об'єкта оренди, виклавши п. 1.1 договору в наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення площею 446,7 кв.м., що знаходяться на першому поверсі нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3".

Згідно з п. 3 додаткової угоди внаслідок зменшення загальної площі орендованих за договором приміщень до площі об'єкту оренди, зазначеної в п. 1 цієї угоди, сторони дійшли згоди викласти п. 4.1. договору в наступній редакції: "Орендна плата з урахуванням індексації за користування об'єктом оренди є договірною та складає 107 208,00 грн., в тому числі розмір орендної плати без нарахування ПДВ - є 89 340,00 грн., ПДВ - 17 868,00 грн."

П. 4 додаткової угоди передбачено, що у зв'язку зі зменшенням загальної площі орендованих за договором приміщень, сторони зобов'язуються у строк не пізніше 30.09.2016р. підписати акт зворотної передачі частини орендованих приміщень площею 129,8 кв.м. Орендна плата за приміщення, що повертається орендодавцю, сплачується орендарем по день підписання акта зворотної їх передачі.

Для здійснення сплати орендної плати за вересень 2016 року позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №80 від 14.09.2016 р. на суму 139 860,00 грн.

Як встановлено судами, на підставі вказаного рахунку відповідач платіжним дорученням №6 від 15.09.2016р. сплатив лише 107 208,00 грн., що складає орендну плату за приміщення площею 446,7 кв.м. Вказані обставини підтверджуються банківською випискою по рахунку ТОВ "Український контракт".

30 вересня 2016 року позивачем складено та підписано Акт наданих послуг від 30.09.2016р, відповідно до якого ТОВ "Український контракт" надало послуги ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором №19/07-16-О\1 від 19.07.2016р. по оренді приміщень площею 576,5 кв.м. у вересні 2016 року на суму 139 860,00 грн, у т.ч. ПДВ - 23 310,00 грн., який не підписано відповідачем.

30 вересня 2016р. сторонами підписано Акт зворотної передачі частини орендованих приміщень, згідно з яким орендар повернув орендодавцеві приміщення площею 129,8 кв. м, що знаходяться на першому поверсі нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3.

У п. 5 вказаного акта сторони узгодили, що підписанням даного акта сторони підтверджують відсутність будь-яких фінансових, майнових і/або інших претензій один до одного.

Позивачем 30.09.2016р. виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №83 на суму 32 652,00 грн. (139 860,00 грн. - 107 208,00 грн.) як доплату за вересень 2016 року згідно з Актом наданих послуг від 30.09.2016р.

У зв'язку з тим, що вказаний рахунок відповідач не оплатив, заборгованість ПАТ "Банк Михайлівський" перед ТОВ "Український контракт" зі сплати орендної плати за вересень 2016 року погашена не була, позивач звернувся з позовом до суду.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами Договору до внесення змін додатковою угодою сторони визначили, що орендна плата з урахуванням індексації за користування об'єктом оренди є договірною та складає 139 860,00 грн., загальною орендованою площею є 576,5 кв.м.

Згідно з додатковою угодою до Договору, у зв'язку зі зменшенням загальної площі орендованих за договором приміщень до 446,7 кв.м. сторони зобов'язувалися у строк не пізніше 30.09.2016р. підписати акт зворотної передачі частини орендованих приміщень площею 129,8 кв.м., на яку мала зменшитися загальна площа приміщень, що перебували у користуванні відповідача. Орендна плата за приміщення, що повертаються орендодавцю, сплачується орендарем по день підписання акта зворотної їх передачі.

Як встановлено судами, такий акт зворотної передачі частини орендованих приміщень підписаний сторонами 30.09.2016р., згідно з яким відповідач повернув позивачеві приміщення площею 129,8 кв.м.

Таким чином загальна сума орендної плати, яку повинен сплатити відповідач за користування приміщеннями площею 576,5 кв.м у вересні 2016 року, відповідно до умов договору та п. 4 додаткової угоди, становить 139 860,00 грн.

Оскільки відповідач за вересень 2016 року сплатив орендну плату у розмірі 107 208,00 грн., тобто лише за користування приміщеннями площею 446,7 кв.м., суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за користування протягом вересня 2016 року орендованими приміщеннями становить 32 652,00 грн.

Касаційний господарський суд України у складі Верховного Суду відхиляє доводи відповідача про зазначення в акті зворотної передачі об'єкта оренди, та в договорі про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №19/07-16-О/1 від 19.07.2016р. про відсутність фінансових, майнових і/або інших претензій, оскільки є норми п. 4 додаткової угоди, яким сторони погодили, що орендна плата за приміщення, що повертаються орендодавцю, сплачується орендарем по день підписання акта зворотної їх передачі.

Ч. 3 ст. 12 ЦК України допускає можливість відмови від майнового права, однак діюче законодавство не передбачає можливості відмовитися від своїх майнових прав на майбутнє та можливості відмовитися від права на судовий захист порушеного права.

Як зазначено вище, у п 4 додаткової угоди сторони погодили, що орендна плата за приміщення, що повертаються орендодавцю, сплачується орендарем по день підписання акта зворотної їх передачі. Тобто, відповідач повинен був сплатити оренду плату по 30.09.2016р. включно.

Посилання відповідача на договір про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №19/07-16-О/1 від 19.07.2016р. відхиляються Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, оскільки вказаний договір стосується правовідносин оренди майна площею 446,7 кв.м.

Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на норми ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки відповідно до ч. 3. ст. 46 вказаного Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, укладення ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" договору оренди нежитлових приміщень позивача №19/07-16-0/1 від 19.07.2016р. на період здійснення ліквідаційної процедури мало на меті збереження майна ПАТ "Банк Михайлівський", оскільки в орендованих приміщеннях знаходилось майно відповідача, робочі місця працівників та службовий кабінет Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію відповідача, де здійснювався прийом заяв кредиторів та вкладників банку.

Крім того, судами встановлено, що договір належним чином виконувався відповідачем протягом строку його дії, ним сплачувалась орендна плата за користування приміщенням, у тому числі й за вересень 2016 року, за винятком недоплати суми орендної плати, що є предметом позовних вимог.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні. Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017р. у справі №910/10557/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач