Постанова

від 24.04.2018 по справі 812/1500/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №812/1500/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: ОСОБА_1, суддів: Василенко Л.А., Компацієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 812/1500/17 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.08.2017 № Ю-165-25,-

ВСТАНОВИВ:

Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому просило: визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 07.08.2017 року № Ю-165-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 104155 грн. 87 коп. (а.с.2-9).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року позов було задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 серпня 2017 року № Ю-165-25 на суму 104155,87 грн, надіслану управлінню містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02498228); стягнуто на користь управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судовий збір в розмірі 1600,00 грн (а.с.187-191).

Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, не погодившись з таким рішенням, звернулось до суд з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на 01.08.2017 року в інтегрованій картці позивача існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 104155,87 грн. Положенням статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ) передбачено, що податкова інспекція формує та надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. На підставі статті 25 Закону № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) (далі - Інструкція № 449) сформовано вимог про сплату боргу (недоїмки). Апелянт вказує на касаційне оскарження постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду 17 січня 2018 року у справі № 812/1313/17, якою скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2017 року № Ю-165-25, до складу якої увійшла заборгованість за вимогою від 07.08.2017 № Ю-165-25, а саме за період з лютий - червень 2017 року (а.с.196-197).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації зареєстроване юридичною особою, знаходиться у місті Сєвєродонецьку Луганської області, та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, як платник єдиного внеску (а.с. 22-24).

Позивачем було подано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, повинен сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: за лютий 2017 року в загальній сумі 30663,08 грн (а.с. 112); за березень 2017 року в загальній сумі 31850,55 грн (а.с. 112 зворотній бік); за квітень 2017 року в загальній сумі 37676,16 грн (а.с. 146-149); за травень 2017 року в загальній сумі 37300,81 грн (а.с. 150-153); за червень 2017 року в загальній сумі 25444,19 грн (а.с. 155-159).

Зазначені в звітах суми єдиного внеску за базові звітні періоди лютий-червень 2017 року були сплачені позивачем (а.с. 111-114).

Суми коштів, сплачених позивачем у рахунок погашення зобов'язань, задекларованих у звітах за лютий-червень 2017 року, зараховані на погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що узгоджується з приписами частини шостої статті 25 Закону № 2464.

Відповідно до інтегрованої карги, позивач станом на 31.07.2017 року має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 104155,87 грн, з початком формування 21.01.2015 року (а.с. 68-114).

Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з абзацом 1 частини 4 статті 25 Закону № 2464, сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.08.2017 № Ю-165-25 на суму 104155,87 грн (а.с.15).

Позивач не погодившись з вимогою звернувся до відповідача зі скаргою. Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 № 21466/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги вимога Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 01.08.2017 № Ю-165-25 залишена без змін, а скарга без задоволення (а.с. 10-11).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі № 812/1313/17, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, адміністративний позов управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2017 року № Ю-165-25 на суму 117013,96 грн, надіслану управлінню містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02498228). Постанова набрала законної сили 17 січня 2018 року.

Частина заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування включена до вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 14.07.2017 № Ю-165-25, а саме за період з 21.01.2015 по травень 2017 року, увійшла до складу заборгованості вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 07.08.2017 № Ю-165-25, а саме за період лютий - червень 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що в силу діючого на цей час законодавства позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску, а тому немає правових підстав для примусового стягнення з позивача сум заборгованості за вимогою.

Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ), Законом № 1669-VII та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абз. 2 ч. 4)..

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4).

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз. 9 ч.4).

За частиною 5 ст. 25 Закону № 2464, вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач станом на 31 липня 2017 року має заборгованість у сумі 104155,87 грн., на підставі якої контролюючим органом сформовано вимогу від 07.08.2017 року № Ю-165-25.

Спірним питанням є правомірність прийняття вимоги у зв'язку зі звільнення платника єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених статтею 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України .

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669-VII розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту: 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.

Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а змін безпосередньо до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

На теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції Закону № 2464-VI пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги були чинні. Суд не приймає посилання апелянта на прогалину в законодавстві щодо дії пункт 9-4 Закону № 1669-VII, та зареєстрований проект Закону України від 03.02.2017 року № 6019, оскільки зазначене є лише припущенням та суб'єктивним тлумаченням відповідачем норм законодавств. Крім того, реєстрація проекту закону не свідчить про його подальше прийняття, а текст такого проекту не може використовуватися як для застосування у якості норми закону, так і для трактування діючих норм, оскільки він не є нормативно-правовим актом.

Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено місто Сєвєродонецьк Луганської області, яке є зареєстрованим місцем проживання позивача.

Також, місто Сєвєродонецьк Луганської області, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Отже, позивач зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, тобто, позивач, як і ОДПІ, перебуває на території, де проводиться антитерористична операція.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав приписи п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ та звернувся до відповідача з заявою від 11.08.2017 року, у задоволенні якої відмовлено (а.с.12).

Аналіз вищенаведених обставин свідчить, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 15 серпня 2017 року щодо загальної суми боргу станом на 31 липня 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. Положеннями абзацу 1 частини 1 цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суд зазначає, що приписи Законів № 1669 та № 2464-VІ не скасовують обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Отже, відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати внески у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює застосування до таких платників заходів впливу, а саме складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року справа К/9901/188/17 (812/505/17).

Крім того, до складу вимоги від 07.08.2017 року № Ю-165-25 увійшла заборгованість за період з 21.01.2015 по травень 2017 року яка була включена до вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 14.07.2017 № Ю-165-25, яка скасована рішенням суду, яке набрало законної сили. Отже, обставини, встановлені рішенням суду щодо неправомірності формування вимоги в частині заборгованості за період з 21.01.2015 по травень 2017 року, доведені у судовому порядку та відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню. Оскарження таких рішень в касаційному порядку не перешкоджає застосуванню положень ч.4 ст. 78 КАС України.

Таким чином, вимога від 07.08.2017 року № Ю-165-25 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску, є протиправною.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 р. у справі № 812/1500/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 р. у справі № 812/1500/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 24 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_2