Постанова

від 23.08.2018 по справі 812/1500/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2018 року

Київ

справа №812/1500/17

адміністративне провадження №К/9901/51734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (суддя Ірметова О.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді: Василенко Л.А., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 07 серпня 2017 року №Ю-165-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 104155,87 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464) та передбачено звільнення суб'єктів господарювання на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, в зв'язку з чим контролюючий орган не мав законних підстав для формування та направлення йому вимоги про сплату боргу.

Крім того, в додаткових письмових поясненнях по справі Управління вказувало, що недоїмка, про сплату якої контролюючим органом винесено оскаржувану у даній справі вимогу, склалась за період з початку виникнення боргу до 31 липня 2017 року, в той же час Головним управлінням ДФС у Луганській області 14 липня 2017 року вже було сформовано й надіслано позивачеві вимогу №Ю-165-25 про сплату недоїмки з єдиного внеску за період з початку виникнення боргу до 30 червня 2017 року, яку Управлінням також оскаржено в судовому порядку (й цю заборгованість фактично повторно продубльовано у вимозі від 07 серпня 2017 року).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 серпня 2017 року №Ю-165-25 на суму 104155,87 грн., надіслану Управлінню містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач знаходиться та перебуває на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, де проводиться АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 з 14 квітня 2014 року на період її проведення він звільняється від передбачених статтею 6 Закону №2464 обов'язків платника єдиного внеску; крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі №812/1313/17, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2017 року №Ю-165-25 на суму 117013,96 грн., надіслану Управлінню містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказував на правомірність винесеної контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з огляду на те, що поданий Управлінням сертифікат Торгово-промислової палати на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору), що сталися на території проведення АТО, підтверджував такі обставини лише у період з 02 липня 2014 року по 26 листопада 2014 року; до того ж, і сертифікат, і заява були подані позивачем до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку, лише у серпні 2017 року; крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 і було доповнено пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4); водночас зазначав й про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №812/1313/17 були ним оскаржені в касаційному порядку.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації зареєстроване як юридична особа, знаходиться у місті Сєвєродонецьку Луганської області та перебуває на обліку як платник податків та єдиного внеску у Державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

У межах спірних правовідносин позивач відповідно до поданих до фіскальних органів звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування повинен сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: за лютий 2017 року - в загальній сумі 30663,08 грн.; за березень 2017 року - в загальній сумі 31850,55 грн.; за квітень 2017 року - в загальній сумі 37676,16 грн.; за травень 2017 року - в загальній сумі 37300,81 грн., за червень 2017 року - в загальній сумі 25444,19 грн.

Сплата Управлінням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за базові звітні періоди лютий-червень 2017 року підтверджується інтегрованою карткою платника за 2017 рік.

В зв'язку з тим, що починаючи з 21 січня 2015 року у позивача почала формуватися заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка станом на 28 лютого 2017 року склала 111795,06 грн., суми коштів, сплачених ним в рахунок погашення зобов'язань, задекларованих у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий-травень 2017 року зараховані на погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

07 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано та надіслано Управлінню вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-165-25 на суму 104155,87 грн., яка була ним оскаржена в адміністративному порядку й рішенням Державної фіскальної служби України від 26 вересня 2017 року №21466/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги останню залишено без задоволення, а спірну вимогу - без змін.

11 серпня 2017 року Управління отримало сертифікат Луганської регіональної торгово-промислової палати №7729 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), копію якого разом із заявою про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464, надіслало за місцем свого обліку - до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

Спірним у справі питанням є правомірність винесення відповідачем вимоги від 07 серпня 2017 року №Ю-165-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Розглядаючи дану справу №812/1500/17, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі №812/1313/17, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, а відтак набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2017 року №Ю-165-25 на суму 117013,96 грн., надіслану Управлінню містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації.

При цьому, частина заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, включена до вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 14 липня 2017 року №Ю-165-25, а саме - за період з 21 січня 2015 року по травень 2017 року, увійшла до складу заборгованості, визначеної вимогою Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 07 серпня 2017 року №Ю-165-25, а саме - за період лютий - червень 2017 року.

Разом з тим, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII до Закону №2464 та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 5, 7 та 8 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25 Закону №2464).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14. квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням же Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р" дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

Разом з тим, 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р".

Зазначеними Розпорядженнями місто Сєвєродонецьк Луганської області, де зареєстроване Управління й знаходиться контролюючий орган, на обліку у якому воно перебуває, - Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, включено до переліку територій, де проводиться АТО.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО (у тому числі й позивачу), надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо саме своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправною й скасування вимоги від 07 серпня 2017 року №Ю-165-25 зобов'язання Управління сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску в сумі 104155,87 грн.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Так, посилання відповідача на те, що поданий Управлінням сертифікат Торгово-промислової палати на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору), що сталися на території проведення АТО, підтверджував такі обставини лише у період з 02 липня 2014 року по 26 листопада 2014 року, до того ж, і сертифікат, і заява були подані позивачем до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку, лише у серпні 2017 року, не відповідають змісту вищенаведених правових норм, за змістом яких підставою для звільнення платника у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану від виконання своїх встановлених частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язків, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, є сам факт його перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Що ж до тверджень Головного управління ДФС у Луганській області про оскарження ним в касаційному порядку постанов Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №812/1313/17, то постановою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду