Постанова

від 19.04.2018 по справі 820/4698/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4698/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017р., суддя І інстанції Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 15.11.2017 по справі № 820/4698/17

за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільний дом Соллі-Плюс (далі за текстом - ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління ДФС у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 16.06.2017 року №0001571403, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1309737,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 173260,00 грн. та № НОМЕР_1, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 1679213,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 839606,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 16 червня 2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на ненадання судом першої інстанції належної оцінки обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198, п.201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення позивачем порядку складення бухгалтерських документів та фінансової звітності, відсутність документів по транспортуванню, відсутність підтвердження взяття на облік підприємства позивача орендованого обладнання, порушення порядку ведення господарської діяльності контрагентами позивача, відсутність проведення розрахунків позивача з контрагентами за спірними договорами, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, заниження витрат та невірного визначення фінансового результату підприємства.

Крім того, контролюючий орган, як на підставу про встановлені порушення позивачем податкового законодавства, посилається на копію протоколу допиту директора ТОВ Аванта-Сервіс (контрагента позивача), який заперечує свою причетність до вказаного підприємства та факту взаємовідносин з ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільний дом Соллі-Плюс 21.05.1996 року р. взято на податковий облік за №164 та перебуває на обліку у Харківській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

Судом також встановлено, що на підставі направлень на проведення перевірки від 13.03.2017 №1223, від 13.03.2017р. №1224, від 13.03.2017р. №1225, від 13.03.2017р. №1226, від 13.03.2017р. №1227, від 13.03.2017р. №1228, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1-й квартал 2017 року, на підставі наказу Головного правління ДФС у Харківській області від 01.03.2017 №737 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дом Соллі-Плюс податковий номер 24127337, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 03.05.2017 року № 3295/20-40-14-03-07/24127337, яким встановлено, зокрема, наступні порушення: п.п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.6, п.11, п.15, п.18, п.19 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року №996- XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за N893/4186, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму на загальну суму 1309737 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 963217 грн., за 1-й квартал 2016 - 346520 грн. та п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198, п.201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1679213 грн., в тому числі за лютий 2016 - на 286466 грн., березень 2016 - на 603774грн., травень 2016 - на 565022грн., липень 2016 - на 3426 грн., вересень 2016- на 220525 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДФС прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.06.2017 року №0001571403, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1309737,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 173260,00 грн. та № НОМЕР_1, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 1679213,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 839606,50 грн.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 16.06.2017 року №0001571403 та № НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано здійснення господарських операцій між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та контрагентами ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн , чим порушено порядок складення бухгалтерських документів та фінансової звітності, що призвело до заниження позивачем показника фінансового результату протягом 2015-2016 років на загальну суму 7276313 грн. (завищення суми собівартості реалізованої продукції, завищення суми адміністративних витрат, завищення суми витрат на збут) та завищення податкового кредиту протягом лютого-травня 2016 року на загальну суму 1455262 грн. при придбанні у вказаних контрагентів робіт та послуг.

Крім того, в ході проведення перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2016р. та вересень 2016р. на загальну суму 223951 грн. в результаті заниження бази оподаткування при реалізації товарів (автомобілів) за ціною, нижчою за ціну їх придбання.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн , за висновком контролюючого органу між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин, про що свідчить відсутність підтвердження обставин здійснення цих операцій належними первинними документами; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та завищення витрат підприємства в істотному розмірі.

Між тим, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість та відображення доходів та витрат у фінансовій звітності; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з ПДВ та витрати.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів, а також підтверджені первинними документами, обов'язковість яких обумовлена правилами бухгалтерського обліку та складанням фінансової звітності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)БО, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписи даної норми кодексу кореспондують положенням абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, згідно з якими на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1 та 2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10 ст.201).

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов'язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. (т. 1 а.с. 90-91)

На підтвердження наявності ресурсів підприємства здійснювати вищезазначені види господарської діяльності, позивачем надано до матеріалів справи договори купівлі продажу та оренди нерухомого майна, що засвідчують право власності та право користування будівлями автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів, оборотно-сальдові відомості щодо наявності обладнання та інших основних засобів для провадження господарської діяльності, штатний розклад підприємства. (т. 1 а.с. 111-177)

Колегією суддів встановлено, що фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн ґрунтувалися на підставі договірних відносин з надання послуг та виконання робіт.

Так, між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (Орендар) та ТОВ Аванта-Сервіс (Орендодавець) було укладено договори оренди обладнання № 35 від 07.01.2015 року та № 36 від 08.01.2015 року, на підставі яких Орендодавець передав Орендарю визначене в договорі обладнання для виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту автомобілів. (т. 1 а.с. 237-238, т. 2 а.с. 9-10)

Згідно умов вищевказаних договорів, орендодавець власними силами здійснив транспортування, встановлення та опробування працездатності переданого в оренду обладнання в приміщенні станцій технічного обслуговування орендаря.

З метою доведення реального виконання умов укладених договорів позивачем надано наступні первинні бухгалтерські та інші документи: акти приймання-передачі обладнання, акти тестування (працездатності) обладнання, які підтверджують фактичне прийняття позивачем обладнання, листи від орендодавця про виділення місць під розташування обладнання та допуск робітників для його установки, накази про призначення відповідальних осіб з приймання обладнання, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, акти внутрішнього переміщення обладнання. (т. 1 а.с. 239-250, т. 2 а.с. 1-6, 11-37)

Згідно письмових пояснень позивача, актами внутрішнього переміщення обладнання підтверджується його оприбуткування на бухгалтерському рахунку 01 Орендовані необоротні активи та передача для використання в господарській діяльності на станції технічного обслуговування ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

Відомості в актах внутрішнього переміщення були сформовані на підставі записів в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , що підтверджується наявною в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю від 07.01.2015 р. по рахунку 01 (забалансовий) на суму вартості орендованих основних засобів за договором № 35 від 07.01.2015 року. Вказана оборотно-сальдова відомість свідчить, що орендовані підйомники у кількості 6 одиниць вартістю 2 250 000 грн. почали використовуватися на СТО Мерседес вантажний. (т. 3 а.с. 175)

Оборотно-сальдовою відомістю від 08.01.2015р. підтверджується, що обладнання, яке було взяте в оренду за договором № 36 від 08.01.2015р. загальною вартістю 2 091 070 грн. також почало використовуватися на СТО Мерседес вантажний, а загальна вартість використаного обладнання за вказаними договорами складає 4 341 070 грн. (т. 3 а.с. 176)

За викладених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності документального підтвердження взяття на облік орендованого обладнання на позабалансовий рахунок 01.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів транспортування орендованого обладнання, навантажувально-розвантажувальних робіт, оскільки згідно умов договорів оренди вказані ТМЦ були доставлені, встановлені та опробувані на працездатність власними силами орендодавця.

Розрахунки за вказаними договорами оренди здійснено повністю у безготівковій формі на рахунок ТОВ Явіс-Торг (на підставі договору відступлення права вимоги від 16.02.2017 року, укладеного між позивачем (боржник), ТОВ Аванта-Сервіс (кредитор) та ТОВ Явіс-Торг (новий кредитор). На рахунок нового кредитора ТОВ Явіс-Торг були перераховані грошові кошти на загальну суму 2083713,60 грн. згідно платіжних доручень № 2301 від 19.05.2017р., № 2302 від 19.05.2017р., копії яких наявні в матеріалах справи. Заборгованість за оренду обладнання відсутня. ( т. 2 а.с. 7-8, 38)

Згідно пояснень позивача, відповідне обладнання було взяте в оренду у ТОВ Аванта-Сервіс для використання у господарській діяльності, зокрема, з метою розширення видів, кількісних та якісних показників послуг з технічного обслуговування автомобілів, які надаються ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

Також між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (Довіритель) та ТОВ Аванта-Сервіс (Повірений) було укладено договір доручення № 30/07 від 30.07.2015 року, на підставі якого Повірений за дорученням Довірителя здійснював пошук та надавав інформацію про потенційних покупців автомобілів та супутніх товарів, що реалізуються позивачем. (т. 2 а.с. 39-42).

За умовами договору ТОВ Аванта-Сервіс отримувало винагороду за фактично укладені договори купівлі-продажу між довірителем та знайденими повіреним покупцями. Розмір винагороди визначався в актах приймання-передачі виконаних робіт у розмірі 3% від суми реалізації, вказаної у звіті повіреного.

За результатами наданих послуг за договором доручення на пошук потенційних покупців автомобілів, між підприємствами був підписаний акт виконаних робіт № А-00000007 від 03.12.2015р., в якому визначено суму винагороди повіреного - 1538931,24 грн. та ТОВ Аванта-Сервіс виписано податкову накладну від 03.12.2015р. (т. 2 а.с. 45-46)

Зі складеного за результатами надання послуг звіту повіреного від 03.12.2015 року вбачається, що у період з серпня по листопад 2015 року ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс здійснив продаж автомобілів покупцям, яки були знайдені повіреним на загальну суму 51297708,0 грн. (т. 2 а.с. 43-44)

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі частково (250 000,0 грн.) на рахунок ТОВ Аванта-Сервіс , а в іншій частині на рахунок ТОВ Явіс-Торг (на підставі договору відступлення права вимоги від 15.02.2017 року, укладеного між позивачем (боржник), ТОВ Аванта-Сервіс (кредитор) та ТОВ Явіс-Торг (новий кредитор). На рахунок нового кредитора ТОВ Явіс-Торг були перераховані грошові кошти на загальну суму 1288931,24 грн, (платіжне доручення від 12.05.2017р. № 2187). Заборгованість за надані послуги відсутня. (т. 2 а.с. 47-49)

На підтвердження факту продажу автомобілів покупцям, що були залучені повіреним за договором доручення №30/07 від 30.07.2015 року та вказаними у звіті повіреного від 03.12.2015р., позивачем надано до матеріалів справи договори купівлі-продажу автомобіля, укладені між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та покупцями. (т. 2 а.с. 50-116, т. 3 а.с. 181-246).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання документального підтвердження участі повіреного при здійсненні операцій продажу позивачем автомобілів покупцям, які були вказані у звіті повіреного, оскільки така участь третьої особи повіреного у здійсненні продажу автомобілів не обумовлена ні договором доручення №30/07 від 30.07.2015 року, ні договорами купівлі-продажу автомобілів.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на відомості з протоколу допиту директора ТОВ Аванта-Сервіс щодо непричетності до вищеперелічених взаємовідносин з позивачем, оскільки згідно Постанови про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017220000000003 від 10.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс закрите, у зв'язку з відсутністю в діях ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс складу кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи контролюючого органу про відсутність факту підтвердження реального здійснення ТОВ Саліта-Плюс господарських операцій з надання послуг по оренді обладнання за договорами №38 від 09 січня 2015 року, №39 від 12 січня 2015 року.

Також з матеріалів справи встановлено, що господарські відносини між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та ТОВ Саліта-Плюс здійснювалися на підставі укладених між підприємствами договорів оренди обладнання №38 від 09 січня 2015 року, №39 від 12 січня 2015 року та договору про надання послуг (клінінгові послуги) № 0106 від 01 червня 2015 року.

За умовами договорів оренди обладнання №38 від 09 січня 2015 року та №39 від 12 січня 2015 року ТОВ Саліта-Плюс (орендодавець) передав ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (орендар) в оренду визначене в договорі обладнання для виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту автомобілів. (т. 2 а.с. 117-118, 137138)

Згідно умов вищевказаних договорів, орендодавець власними силами здійснив транспортування, встановлення та опробування працездатності переданого в оренду обладнання в приміщенні станцій технічного обслуговування орендаря.

З метою реального доведення виконання умов укладених договорів позивачем надано наступні первинні бухгалтерські та інші документи: акти приймання-передачі обладнання, акти тестування (працездатності) обладнання, які підтверджують фактичне прийняття позивачем обладнання, листи від орендодавця про виділення місць під розташування обладнання та допуск робітників для його установки, накази про призначення відповідальних осіб з приймання обладнання, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, акти внутрішнього переміщення обладнання. (т. 2 а.с. 119-134, 139-152)

Згідно письмових пояснень позивача, актами внутрішнього переміщення обладнання підтверджується його оприбуткування на бухгалтерському рахунку 01 Орендовані необоротні активи та передача для використання в господарській діяльності на станції технічного обслуговування ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

На підставі актів оприбуткування були сформовані відповідні записи в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю від 09.01.2015 р. по рахунку 01 (забалансовий), згідно якої на СТО Мерседес вантажний використовувалися орендовані основні засоби за договорами № 35 від 07.01.2015 року та № 36 від 08.01.2015 року, укладеними з ТОВ Аванта-Сервіс та за договором № 38 від 09.01.2015 року з ТОВ Саліта-Плюс загальною вартістю 6 591 070,00 грн. (т. 3 а.с. 177)

Оборотно-сальдовою відомістю від 12.01.2015р. підтверджується, що обладнання, яке було взяте в оренду за договором № 39 від 12.01.2015р. загальною вартістю 1790 800,00 грн. почало використовуватися на СТО Мерседес (для обслуговування легкових автомобілів). (т. 3 а.с. 178)

За викладених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності документального підтвердження взяття на облік орендованого обладнання на позабалансовий рахунок 01.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів транспортування орендованого обладнання, навантажувально-розвантажувальних робіт, оскільки згідно умов договорів оренди вказані ТМЦ були доставлені, встановлені та опробувані на працездатність власними силами орендодавця.

Розрахунки між сторонами проведено повністю у безготівковій формі на рахунок ТОВ Політрейд-Плюс (на підставі договору відступлення права вимоги від 27.02.2017 року, укладеного між позивачем (боржник), ТОВ Саліта-Плюс (кредитор) та ТОВ Політрейд-Плюс (новий кредитор). На рахунок нового кредитора були перераховані грошові кошти у сумі 1 928 798,40 грн., згідно платіжних доручень № 2181 від 11.05.2017р., № 2540 від 02.06.2017р. Заборгованість між підприємствами відсутня. (т. 2 а.с.135-136, 153)

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи контролюючого органу про відсутність факту підтвердження реального здійснення ТОВ Саліта-Плюс господарських операцій з надання послуг по оренді обладнання за договорами №38 від 09 січня 2015 року, №39 від 12 січня 2015 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що за умовами договору про надання послуг (клінінгові послуги) № 0106 від 01 червня 2015 року ТОВ Саліта-Плюс надав ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс клінінгові послуги, а саме послуги з організації виконання робіт по мийці вітражних вікон та вітрин, прибиранню приміщень в будівлях автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів за адресами Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, відділення Кутузівка, № 30 та № 32-А. (т. 2 а.с. 154-155)

Право власності позивача на будівлю автосалону та право оренди іншої будівлі автосалону та СТО підтверджується наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу та договором оренди (т. 1 а.с. 111-120).

Згідно письмових пояснень позивача загальна вартість наданих послуг за договором в розмірі 870 000,00 грн. була визначена сторонами договору з огляду на умови надання послуг (періодичність, обов'язок придбання витратних матеріалів, проведення висотних робіт тощо).

Вартість робіт та витратних матеріалів була визначена у відповідних калькуляціях. (т. 2 а.с. 156-158) Періодичність виконання робіт була визначена в вимогах та графіку виконання робіт (т. 3 а.с. 247).

За результатами виконаних робіт між підприємствами був підписаний відповідний акт виконаних робіт № С-00000002 від 04.12.2015р. та виконавцем робіт оформлено належним чином податкову накладну від 04.12.2015р. (т. 2 а.с. 159-160)

З письмових пояснень позивача та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що за період дії вказаного договору виконавцем 24 рази проведені роботи з прибирання приміщень автосалонів та СТО загальною площею 2638 кв.м., також 18 разів виконувалися роботи з мийки стінових панелей в цих приміщеннях, та 6 разів мийка внутрішніх скляних поверхонь. Згідно калькуляції загальна вартість цих робіт становила 201 000 грн. (вартість прибирання 1 кв.м. приміщення становила 2,7 грн). Згідно калькуляції, вартість робіт з миття вітринних вікон загальною площею 1540 кв.м. становила 539 000 грн. Графіком визначено, що така мийка за період дії договору виконувалася шість разів (вартість миття 1 кв.м. вітрин за один раз становила 58,33 грн).

Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі частково на рахунок ТОВ Саліта-Плюс згідно платіжних доручень № 5174 від 18.12.2015р. на суму 230 000 грн., та № 5493 від 15.12.2016 на суму 200 000 грн, а в іншій частині на рахунок ТОВ Політрейд-Плюс (на підставі договору відступлення права вимоги від 30.01.2017 року, укладеного між позивачем (боржник), ТОВ Саліта-Плюс (кредитор) та ТОВ Політрейд-Плюс (новий кредитор), згідно платіжного доручення № 2182 від 11.05.2017 р. на суму 440000 грн. Заборгованість за отримані послуги відсутня. (т. 2 а.с. 161-164).

Згідно штатного розпису ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс на підприємстві передбачено посаду прибиральника службових приміщень у кількості 1 штатна одиниця, що з огляду на велику площу приміщень, що належить прибирати, обумовило необхідність в укладенні вищевказаного договору про надання клінінгових послуг.

За викладених обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність реального факту надання послуг (клінінгових послуг) з організації виконання робіт по мийці вітражних вікон та вітрин, прибиранню приміщень в будівлях автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів згідно договору №0106 від 01 червня 2015 року.

З матеріалів справи також встановлено, що господарські відносини між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та ТОВ Фінкомпані Десіжн здійснювалися на підставі укладених між підприємствами договору оренди обладнання № 02/02 від 05 лютого 2016 року та договору доручення № 01/02 від 05 лютого 2016 року.

За умовами договору оренди обладнання №02/02 від 05 лютого 2016 року ТОВ Фінкомпані Десіжн (орендодавець) передав ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (орендар) в оренду визначене в договорі обладнання для використання у господарській діяльності з виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту автомобілів. (т. 2 а.с. 165-167)

Згідно умов вищевказаного договору, орендодавець власними силами здійснив транспортування, встановлення та опробування працездатності переданого в оренду обладнання в приміщенні станцій технічного обслуговування орендаря.

З метою доведення реального виконання умов укладеного договору позивачем надано до суду наступні первинні бухгалтерські та інші документи: акти приймання-передачі обладнання, акти тестування (працездатності) обладнання, які підтверджують фактичне прийняття обладнання, лист від орендодавця про виділення місць під розташування обладнання та допуск робітників для його установки, наказ про призначення відповідальних осіб з приймання обладнання, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну, акти внутрішнього переміщення обладнання. (т. 2 а.с. 168-226)

Згідно письмових пояснень позивача, актами внутрішнього переміщення обладнання підтверджується його оприбуткування на бухгалтерському рахунку 01 Орендовані необоротні активи та передача для використання в господарській діяльності на станції технічного обслуговування ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

На підставі актів оприбуткування були сформовані відповідні записи в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю від 05.02.2016 р. по рахунку 01 (забалансовий) на суму вартості орендованих за договором № 02/02 від 05.02.2016 року основних засобів. Вказаною оборотно-сальдовою відомістю засвідчено, що частину орендованого обладнання вартістю 6621070 грн. використано на СТО Мерседес вантажний, а іншу частину вартістю 1368330 грн. - на СТО Мерседес (для обслуговування легкових автомобілів). (т. 3 а.с. 179-180)

За викладених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності документального підтвердження взяття на облік орендованого обладнання на позабалансовий рахунок 01.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів транспортування орендованого обладнання, навантажувально-розвантажувальних робіт, оскільки згідно умов договору оренди вказані ТМЦ були доставлені, встановлені та опробувані на працездатність власними силами орендодавця.

Розрахунки між сторонами здійснено у повному обсязі в безготівковій формі на рахунок ТОВ Політрейд-Плюс (на підставі договору відступлення права вимоги від 17.03.2017 року, укладеного між позивачем (боржник), ТОВ Фінкомпані Десіжн (кредитор) та ТОВ Політрейд-Плюс (новий кредитор). На рахунок нового кредитора були перераховані грошові кошти у сумі 1180000,00 грн. згідно платіжного доручення № 2523 від 02.06.2017р. Заборгованість між підприємствами відсутня. (т. 2 а.с. 227-228)

Згідно пояснень позивача, відповідне обладнання було взяте в оренду у ТОВ Фінкомпані Десіжн для використання у господарській діяльності, зокрема, з метою розширення видів, кількісних та якісних показників послуг з технічного обслуговування автомобілів, які надаються ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи контролюючого органу про відсутність факту підтвердження реального здійснення ТОВ Фінкомпані Десіжн господарських операцій з надання послуг по оренді обладнання за договором №02/02 від 05 лютого 2016 року.

Також колегією суддів встановлено, що за умовами договору доручення №01/02 від 05.02.2016 року ТОВ Фінкомпані Десіжн (повірений) за дорученням ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (довіритель) здійснював пошук та надавав інформацію про потенційних покупців автомобілів та супутніх товарів, що реалізуються позивачем. (т. 2 а.с. 229-232)

Згідно умов договору, ТОВ Фінкомпані Десіжн отримувало винагороду за фактично укладені договори купівлі-продажу між довірителем та знайденими повіреним покупцями. Розмір винагороди визначався у звіті повіреного від 31.03.2016 року. Зі звіту вбачається, що у період лютий-березень 2016 року ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс здійснив продаж автомобілів покупцям, яки були знайдені повіреним на загальну суму 19753878,3 грн. Сума винагороди повіреного складає 1130132,0 грн. (т. 2 а.с. 223-234)

За результатами наданих послуг за вищевказаним договором доручення, між підприємствами був підписаний акт виконаних робіт. (т. 2 а.с. 235)

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі на рахунок ТОВ Політрейд-Плюс (на підставі договору відступлення права вимоги від 17.03.2017 року, укладеного між позивачем (боржник), ТОВ Фінкомпані Десіжн (кредитор) та ТОВ Політрейд-Плюс (новий кредитор). На рахунок нового кредитора були перераховані грошові кошти у сумі 1130132,00 грн. згідно платіжного доручення № 2382 від 26.05.2017р. Заборгованість між підприємствами відсутня. (т. 3 а.с. 71)

На підтвердження факту продажу автомобілів покупцям, що були залучені повіреним за договором доручення №01/02 від 05.02.2016 року, позивачем надано до матеріалів справи договори купівлі-продажу автомобіля, укладені між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та покупцями. (т. 2 а.с. 236-250, т. 3 а.с. 1-70)

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання документального підтвердження участі повіреного при здійсненні операцій продажу позивачем автомобілів покупцям, які були вказані у звіті повіреного, оскільки така участь повіреного у здійсненні продажу автомобілів не обумовлена ні договором доручення №01/02 від 05.02.2016 року, ні договорами купівлі-продажу автомобілів.

Таким чином, наданими до матеріалів справи документами спростовуються доводи контролюючого органу про відсутність доказів реального характеру господарських операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн на підставі вищезазначених договорів.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності податкової інформації згідно Єдиного реєстру податкових накладних щодо формування у контрагентів позивача податкового кредиту за рахунок придбання у постачальників товарів (робіт, послуг) іншої номенклатури ніж поставлених на адресу ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , оскільки така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення спірних господарських операцій за умови наявності належних первинних документів, що підтверджують реальність постачання товарів, робіт, послуг. При цьому, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкового кредиту в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб, і фактичної сплати такими особами податку до бюджету. Якщо особа не виконала своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Колегією суддів також встановлено, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних .

На підтвердження зміни майнового стану ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс в результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагентів, що свідчить про понесення витрат за придбання робіт та послуг.

Всі надані до матеріалів справи документи за спірними договорами підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні або суперечливі.

Враховуючи, що ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс здійснює діяльність у сфері торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, оптової та роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, придбання послуг (робіт) у контрагентів ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн відбувалось з господарською метою.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені в ході перевірки порушення, а саме: заниження позивачем показника фінансового результату протягом 2015-2016 років на загальну суму 7276313 грн. (завищення суми собівартості реалізованої продукції за договорами оренди обладнання, завищення суми адміністративних витрат за договором з придбання клінінговх послуг, завищення суми витрат на збут за договорами доручення) та завищення податкового кредиту протягом лютого-травня 2016 року на загальну суму 1455262 грн. при придбанні у вищевказаних контрагентів робіт та послуг, - не знайшли свого документального підтвердження.

Крім того, в ході проведення перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2016р. та вересень 2016р. на загальну суму 223951 грн. в результаті заниження бази оподаткування при реалізації товарів (автомобілів) за ціною, нижчою за ціну їх придбання.

Між тим, колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Так, в акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс було реалізовано:

- автомобіль марки Mercedes-Benz В 220 4Matic покупцю - ОСОБА_3 за ціною 737500,0 грн. при ціні його придбання 750628,33 грн.;

- автомобіль марки Mercedes-Benz AMG S63 4Matic Cabriolet покупцю - ТОВ ВПЗ РЕКАСТ за ціною 3705800,0 грн. при ціні придбання автомобіля 4808422,5 грн.

Між тим, висновок про реалізацію зазначених транспортних засобів за ціною нижчою їх придбання є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як встановлено з матеріалів справи, вищезазначені автомобілі перед продажем були частково розукомплектовані і реалізовувались без окремого додаткового обладнання, що стало підставою до зменшення їх ціни.

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору № НОМЕР_3 від 25.06.2016 р. ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс поставлено, а гр. ОСОБА_4 прийнято та оплачено вартість автомобіля марки Mercedes-Benz В 220 4Matic WIN: WDD2462471N122520, комплектація якого визначена Специфікацією (Додаток № 1 Договору). (т. 1 а.с. 178-185)

Колегією суддів встановлено, що комплектація вказаного автомобіля при його придбанні позивачем від ПрАТ Автокапітал відрізнялась від умов договору з гр. ОСОБА_4 Також в матеріалах справи міститься наказ керівника ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс від 14.07.2016 року, згідно якого було проведено розукомплектацію вказаного автомобіля (зняття деякого додаткового обладнання) (т. 1 а.с. 189).

Таким чином, в результаті розукомплектації вартість автомобіля при його продажу становила 737500,00 грн. (видаткова накладна від 18.07.2016р. (т. 1 а.с. 188), а вартість знятого обладнання згідно акту розукомплектації автомобіля (т. 1 а.с. 190) - 28673,00 грн.

Зняте з автомобіля обладнання згідно з актом внутрішнього переміщення було оприбутковано на складі позивача (т. 1 а.с. 191-192) та знаходиться на обліку в якості оборотних активів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281. (т. 3 а.с. 171)

Таким чином, загальна вартість реалізації автомобіля Mercedes-Benz В 220 4Matic WIN: WDD2462471N122520, з урахуванням вартості наявного на складі підприємства знятого обладнання, складає 766173,0 грн., що на 15544,67 грн. перевищує ціну придбання цього автомобіля, яка становила 750628,33 грн. (т. 1 а.с. 187).

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору № НОМЕР_4 від 22.08.2016 р. ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс поставлено, а ТОВ ВПЗ РЕКАСТ прийнято та оплачено вартість автомобіля марки Mercedes-Benz AMG S63 4Matic Cabriolet, WIN: WDD2174781А020040, комплектація якого визначена Специфікацією (Додаток № 1 Договору). (т. 1 а.с. 193-200)

Колегією суддів встановлено, що комплектація вказаного автомобіля при його придбанні від ПрАТ Автокапітал відрізнялась від умов Договору з ТОВ ВПЗ РЕКАСТ . Також в матеріалах справи міститься наказ керівника ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс від 03.09.2016 року, згідно якого було проведено розукомплектацію вказаного автомобіля (зняття додаткового обладнання). (т. 1 а.с. 206-207)

В результаті розукомплектації вартість автомобіля при його продажу становила 3705800,0 грн. (видаткова накладна від 05.09.2016р. (т. 1 а.с. 204), а вартість знятого обладнання згідно Акту розукомплектації автомобіля (т. 1 а.с. 208-209) - 1107200,4 грн.

Зняте з автомобіля обладнання згідно з актом внутрішнього переміщення (т. 1 а.с. 212-216) було оприбутковано на складі позивача та в подальшому реалізовано іншим покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими накладними, фіскальними чеками та податковими накладними (т. 1 а.с. 216-231). Також матеріали справи містять відомості про реалізацію деталей та механізмів, що були оприбутковані при розукомплектації автомобіля Mercedes-Benz AMG S63 4Matic Cabriolet, WIN: WDD2174781А020040, з яких вбачається, що загальна вартість реалізованого обладнання складає 1118280,27 грн. (т. 3 а.с. 172-174)

Таким чином, загальна вартість реалізації автомобіля Mercedes-Benz AMG S63 4Matic Cabriolet, WIN: WDD2174781А020040, та знятих комплектуючих складає 4 824 080,27 грн., що на 15657,77 грн. перевищує ціну придбання цього автомобіля у ПрАТ Автокапітал , яка становила 4 808422,50 (т. 1 а.с. 203).

Отже, за викладених обставин та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку що позивачем, як платником податку, дотримано обов'язок по нарахуванню та сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень та вересень 2016р. в результаті реалізації товарів (автомобілів) покупцям - ОСОБА_3 та ТОВ ВПЗ РЕКАСТ , у зв'язку з чим доводи контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в результаті заниження бази оподаткування при реалізації товарів (автомобілів) за ціною, нижчою за ціну їх придбання, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі № 820/4698/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 24.04.2018.