Постанова

від 13.11.2018 по справі 820/4698/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №820/4698/17

адміністративне провадження №К/9901/51218/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Солонинка С.П.,

представник відповідача - Павлович Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя Спірідонов М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (судді: Макаренко Я.М. (головуючий), Бартош Н.С., Мінаєва О.М.) у справі №820/4698/17 за позовом ТОВ"Автомобільний Дом "Соллі-Плюс" до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс" (далі - позивач, ТОВ "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс") звернулось до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2017 №0001571403 та №0001581403.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн , на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0001571403 та №0001581403.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з встановлення факту реального придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн , які використовувались ним у власній господарській діяльності (торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, оптової та роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів) та підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для висновків про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами у період, що перевірявся.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс".

6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 03.05.2017 №3295/20-40-14-03-07/24127337, яким встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, з урахуванням пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пунктів 6, 11, 15, 18, 19 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 N318, статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996- XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N291, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму на загальну суму 1 309 737,00 грн; пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6. статті 198, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 679 213,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0001571403, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 309 737,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 173 260,00 грн та №0001581403 яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 1 679 213,00 грн та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 839 606,50 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували доводи контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн , про що свідчить відсутність підтвердження обставин здійснення цих операцій належними первинними документами; оскільки дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та завищення витрат підприємства в істотному розмірі, що призвело до заниження позивачем показника фінансового результату протягом 2015-2016 років на загальну суму 7 276 313,00 грн (завищення суми собівартості реалізованої продукції, завищення суми адміністративних витрат, завищення суми витрат на збут) та завищення податкового кредиту протягом лютого-травня 2016 року на загальну суму 1 455 262,00 грн при придбанні у вказаних контрагентів робіт та послуг.

Крім того, контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2016 року та вересень 2016 року на загальну суму 223 951,00 грн у результаті заниження бази оподаткування при реалізації товарів (автомобілів) за ціною, нижчою за ціну їх придбання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, на підтвердження наявності у позивача ресурсів для здійснення даного виду діяльності у матеріалах справи наявні копії договорів купівлі продажу та оренди нерухомого майна, що засвідчує право власності та право користування будівлями автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів, оборотно-сальдові відомості щодо наявності обладнання та інших основних засобів для провадження господарської діяльності, штатний розклад підприємства.

У перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з надання послуг та виконання робіт з контрагентами ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , ТОВ Фінкомпані Десіжн на підставі договорів оренди обладнання, за умовами яких контрагенти передали позивачу визначене у договорі обладнання для виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту автомобілів, про фактичне виконання вказаних операцій свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних бухгалтерських документів: акти приймання-передачі обладнання, акти тестування (працездатності) обладнання, які підтверджують фактичне прийняття позивачем обладнання, листи від орендодавця про виділення місць під розташування обладнання та допуск робітників для його установки, накази про призначення відповідальних осіб з приймання обладнання, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, акти внутрішнього переміщення обладнання.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності документального підтвердження взяття на облік орендованого обладнання на позабалансовий рахунок 01 спростовуються наявними у матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями. Відомості в актах внутрішнього переміщення були сформовані на підставі записів в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 01 (забалансовий), які свідчать про те, що орендовані підйомники використовуватися на СТО Мерседес . Вказані ТМЦ були доставлені, встановлені та опробовані на працездатність власними силами орендодавця. Розрахунки за договорами оренди здійснено повністю. Відповідне обладнання було взяте в оренду у контрагентів для використання у господарській діяльності, зокрема, з метою розширення видів, кількісних та якісних показників послуг з технічного обслуговування автомобілів, які надаються ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

Крім того, між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (Довіритель) та вказаними контрагентами були укладені договори доручення, на підставі яких Повірений за дорученням Довірителя здійснював пошук та надавав інформацію про потенційних покупців автомобілів та супутніх товарів, що реалізуються позивачем. За умовами договорів контрагент отримував винагороду за фактично укладені договори купівлі-продажу між довірителем та знайденими повіреним покупцями. Розмір винагороди визначався в актах приймання-передачі виконаних робіт у розмірі 3% від суми реалізації, вказаної у звіті повіреного.

За результатами наданих послуг за договорами доручення на пошук потенційних покупців автомобілів, між підприємствами були підписані акти виконаних робіт на виписані податкові накладні. Зі складених за результатами надання послуг звітів повірених вбачається, що у період з серпня по листопад 2015 року ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс здійснив продаж автомобілів покупцям, які були знайдені повіреними. Розрахунки між сторонами здійснено у повному обсязі. На підтвердження факту продажу автомобілів покупцям, що були залучені повіреними за договорами доручення позивачем надано до матеріалів справи договори купівлі-продажу автомобіля, укладені між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та покупцями.

Також, за умовами договору про надання послуг (клінінгові послуги) № 0106 від 01 червня 2015 року ТОВ Саліта-Плюс надав ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс клінінгові послуги, а саме послуги з організації виконання робіт по мийці вітражних вікон та вітрин, прибиранню приміщень в будівлях автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів за адресами Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, відділення Кутузівка, № 30 та № 32-А.

Право власності позивача на будівлю автосалону та право оренди іншої будівлі автосалону та СТО підтверджується наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу та договором оренди. За результатами виконаних робіт між підприємствами був підписаний відповідний акт виконаних робіт № С-00000002 від 04.12.2015 та виконавцем робіт оформлено податкову накладну від 04.12.2015.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що за період дії вказаного договору виконавцем 24 рази проведені роботи з прибирання приміщень автосалонів та СТО загальною площею 2638 кв.м., також 18 разів виконувалися роботи з мийки стінових панелей в цих приміщеннях, та 6 разів мийка внутрішніх скляних поверхонь. Згідно калькуляції загальна вартість цих робіт становила 201 000 грн. (вартість прибирання 1 кв.м. приміщення становила 2,7 грн). Згідно калькуляції, вартість робіт з миття вітринних вікон загальною площею 1540 кв.м. становила 539 000 грн. Графіком визначено, що така мийка за період дії договору виконувалася шість разів (вартість миття 1 кв.м. вітрин за один раз становила 58,33 грн).

Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі частково на рахунок ТОВ Саліта-Плюс згідно платіжних доручень № 5174 від 18.12.2015 на суму 230 000 грн, та № 5493 від 15.12.2016 на суму 200 000 грн, а в іншій частині на рахунок ТОВ Політрейд-Плюс (на підставі договору відступлення права вимоги від 30.01.2017 року, укладеного між позивачем (боржник), ТОВ Саліта-Плюс (кредитор) та ТОВ Політрейд-Плюс (новий кредитор), згідно платіжного доручення № 2182 від 11.05.2017 на суму 440 000, грн. Заборгованість за отримані послуги відсутня.

Згідно штатного розпису ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс на підприємстві передбачено посаду прибиральника службових приміщень у кількості 1 штатна одиниця, що з огляду на велику площу приміщень, що належить прибирати, обумовило необхідність в укладенні вищевказаного договору про надання клінінгових послуг.

За викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість доводів відповідача про відсутність реального факту надання послуг (клінінгових послуг) з організації виконання робіт по мийці вітражних вікон та вітрин, прибиранню приміщень в будівлях автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів згідно договору №0106 від 01 червня 2015 року.

Крім того, в ході проведення перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ за липень 2016 та вересень 2016 на загальну суму 223951 грн в результаті заниження бази оподаткування при реалізації товарів (автомобілів) за ціною, нижчою за ціну їх придбання.

Так, в акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс було реалізовано: автомобіль марки Mercedes-Benz В 220 4Matic покупцю ОСОБА_9 за ціною 737500,00 грн. при ціні його придбання 750 628,33 грн; автомобіль марки Benz AMG S63 4Matic Cabriolet покупцю ТОВ ВПЗ РЕКАСТ за ціною 3 705 800,0 грн. при ціні придбання автомобіля 4 808 422,5 грн.

Згідно умов договору № 0552640051 від 25.06.2016 ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс поставлено, а гр. ОСОБА_9 прийнято та оплачено вартість автомобіля марки Mercedes-Benz В 220 4Matic WIN: НОМЕР_1, комплектація якого визначена Специфікацією (Додаток № 1 Договору). Комплектація вказаного автомобіля при його придбанні позивачем від ПАТ Автокапітал відрізнялась від умов договору з гр. ОСОБА_9 Також в матеріалах справи міститься наказ керівника ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс від 14.07.2016 року, згідно якого було проведено розукомплектацію вказаного автомобіля (зняття деякого додаткового обладнання), що свідчить про те, що у результаті розукомплектації вартість автомобіля при його продажу становила 737500,00 грн. (видаткова накладна від 18.07.2016, а вартість знятого обладнання згідно акту розукомплектації автомобіля 28 673,00 грн.

Зняте з автомобіля обладнання згідно з актом внутрішнього переміщення було оприбутковано на складі позивача та знаходиться на обліку в якості оборотних активів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281.

Таким чином, загальна вартість реалізації автомобіля Mercedes-Benz В 220 4Matic WIN: НОМЕР_1, з урахуванням вартості наявного на складі підприємства знятого обладнання, складає 766173,0 грн., що на 15544,67 грн. перевищує ціну придбання цього автомобіля, яка становила 750628,33 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору № 0652600195 від 22.08.2016 ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс поставлено, а ТОВ ВПЗ РЕКАСТ прийнято та оплачено вартість автомобіля марки Mercedes-Benz AMG S63 4Matic Cabriolet, WIN: НОМЕР_2, комплектація якого визначена Специфікацією (Додаток № 1 Договору). Комплектація вказаного автомобіля при його придбанні від ПАТ Автокапітал відрізнялась від умов Договору з ТОВ ВПЗ РЕКАСТ . Також в матеріалах справи міститься наказ керівника ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс від 03.09.2016 року, згідно якого було проведено розукомплектацію вказаного автомобіля (зняття додаткового обладнання). В результаті розукомплектації вартість автомобіля при його продажу становила 3705800,0 грн. (видаткова накладна від 05.09.2016, а вартість знятого обладнання згідно Акту розукомплектації автомобіля - 1107200,4 грн.

Зняте з автомобіля обладнання згідно з актом внутрішнього переміщення було оприбутковано на складі позивача та в подальшому реалізовано іншим покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими накладними, фіскальними чеками та податковими накладними. Також матеріали справи містять відомості про реалізацію деталей та механізмів, що були оприбутковані при розукомплектації автомобіля Mercedes-Benz AMG S63 4Matic Cabriolet, WIN: НОМЕР_2, з яких вбачається, що загальна вартість реалізованого обладнання складає 1118280,27 грн.

Таким чином, загальна вартість реалізації автомобіля Mercedes-Benz AMG S63 4Matic Cabriolet, WIN: НОМЕР_2, та знятих комплектуючих складає 4 824 080,27 грн., що на 15657,77 грн. перевищує ціну придбання цього автомобіля у ПАТ Автокапітал , яка становила 4 808422,50.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу порушення позивачем порядку складення бухгалтерських документів та фінансової звітності, відсутність документів по транспортуванню, відсутність підтвердження взяття на облік підприємства позивача орендованого обладнання, порушення порядку ведення господарської діяльності контрагентами позивача, відсутність проведення розрахунків позивача з контрагентами за спірними договорами, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, заниження витрат та невірного визначення фінансового результату підприємства. Крім того, контролюючий орган, як на підставу про встановлені порушення позивачем податкового законодавства, посилається на копію протоколу допиту директора ТОВ Аванта-Сервіс (контрагента позивача), який заперечує свою причетність до вказаного підприємства та факту взаємовідносин з ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

9. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

12.1. Частина 3 розділу 1.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

12.2. Частина 1 розділу 2.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

12.3. Частина 8 розділу 2.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

13.1. Пункт 4.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

13.2. Пункт 5.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

13.3. Пункт 6.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

13.4. Пункт 7.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу щодо ненадання документального підтвердження участі повіреного при здійсненні операцій продажу позивачем автомобілів покупцям, які були вказані у звіті повіреного, оскільки така участь третьої особи повіреного у здійсненні продажу автомобілів не обумовлена ні договором доручення, ні договорами купівлі-продажу автомобілів так як і відхилено посилання на відомості з протоколу допиту директора ТОВ Аванта-Сервіс щодо непричетності до вищеперелічених взаємовідносин з позивачем, оскільки згідно Постанови про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017220000000003 від 10.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс закрите, у зв'язку з відсутністю в діях ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс складу кримінального правопорушення. Крім того, у вказаній постанові зазначено, що допитано у якості свідка директора ТОВ Аванта-Сервіс , який підтвердив свою участь у здійсненні управління вказаним підприємством, а також підписання договорів з ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та їх виконання у межах здійснення господарської діяльності підприємства.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних .

На підтвердження зміни майнового стану ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс в результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагентів, що свідчить про понесення витрат за придбання робіт та послуг.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що встановлені в ході перевірки порушення, а саме: заниження позивачем показника фінансового результату протягом 2015-2016 років на загальну суму 7276313 грн. (завищення суми собівартості реалізованої продукції за договорами оренди обладнання, завищення суми адміністративних витрат за договором з придбання клінінговх послуг, завищення суми витрат на збут за договорами доручення) та завищення податкового кредиту протягом лютого-травня 2016 року на загальну суму 1455262 грн. при придбанні у вищевказаних контрагентів робіт та послуг, - не знайшли свого документального підтвердження.

Крім того, висновок контролюючого органу про реалізацію транспортних засобів за ціною нижчою їх придбання спростовується тим, що вищезазначені автомобілі перед продажем були частково розукомплектовані і реалізовувались без окремого додаткового обладнання, що стало підставою до зменшення їх ціни.

За викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку що позивачем, як платником податку, дотримано обов'язок по нарахуванню та сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень та вересень 2016 року в результаті реалізації товарів (автомобілів) покупцям, у зв'язку з чим доводи контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в результаті заниження бази оподаткування при реалізації товарів (автомобілів) за ціною, нижчою за ціну їх придбання, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №820/4698/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду