Рішення

від 18.04.2018 по справі 2-7250/11

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-7250/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 18 квітня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 квітня 2018 року.

24 лютого 2010 року Публічне акціонерне товариство Родовід Банк звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно матеріалів справи, ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 05.03.10 р. відкрито провадження у цій справі. Ухвалою від 09.06.10 р. призначено до розгляду на 20.07.10 р. Ухвалою від 30.09.10 р. провадження у цій справі було зупинено до вирішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області цивільної справи № 2п-8622/10 за позовом ОСОБА_1О до АТ Родовід банк про визнання недійсною окремої частини правочину. Ухвалою від 30.06.11 р. провадження у справі відновлено (а.с.82, 95).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2011 року вказану цивільну справу за позовною заявою АТ Родовід Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача.

Позовну заяву мотивовано тим, що 28.09.2006 року між ВАТ Родовід Банк (змінено назву на АТ Родовід Банк ) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2/СКЗ-034-06.2, відповідно якого Позичальник отримав кредит у формі кредитної лінії на суму 200000,00 дол.США. в подальшому, 20.10.2006 року, 07.11.2006 року, 01.12.2006 року, 28.02.2007 року та 25.05.2007 року між сторонами були укладені договори №№1,-5, за умовами яких збільшено розмір кредитної лінії. Так, згідно договору №5 від 25.05.2007 року внесено зміни до п.1.1 Кредитного договору, яким встановлено розмір кредитної лінії в сумі 800000,00 дол.США, внесено зміни до п.3.1 Кредитного договору, яким встановлено обов'язок відповідача починаючи з серпня 2007 року, щомісячно до 10-го числа кожного місяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 16326,53 дол.США та забезпечити повне погашення отриманого кредиту не пізніше 28.09.2011 року. 30.12.2008 року Додатковою угодою №6 до Кредитного договору внесено зміни до п.3.2 до Кредитного договору, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання починаючи з грудня 2009 року щомісяця погашати заборгованість за кредитом у сумі 24134,87 дол.США, внесено зміни до п.3.5 Кредитного договору, за яким відповідач зобов'язався сплачувати пеню в розмірі 1,6% від суми прострочення за кожен день прострочення.

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526,1054 ЦК України відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором не виконує. Станом на 28.10.2009 року заборгованість Позичальника перед Банком становить 1027312,34 дол.США (що в еквіваленті за курсом НБУ становить 8226306,29 грн.), а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 555102,04 дол.США; прострочена заборгованість за процентами - 28536,60 дол.США; пеня - 443673,70 дол.США.

У процесі розгляду справи представник позивача неодноразово уточняв та збільшував позовні вимоги щодо розміру суми заборгованості та кола відповідачів. 16 червня 2017 року представник АТ Родовід Банк , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ РОДОВІД БАНК ОСОБА_2, подав до суду уточнення позовних вимог та додаткові пояснення до позовної заяви, згідно яких зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого йому нараховувалися проценти по кредиту за весь період заборгованості до 28.05.2015 року, пеня з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року, 3 % річних з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року. З урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог від 26.08.2015 року станом на 28.07.2015 року сума заборгованості Позичальника за Кредитним договором становить 732892,70 дол.США та 451615811,73 грн., з яких: 555102,04 дол.США - сума простроченої заборгованість по кредиту (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 12246815,50 грн.); 177790,66 дол.США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 3922466,97 грн.); 15290596,36 дол.США - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 337345387,70 грн.); 5074700,32 дол.США - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 111959449,13 грн.); 78688,29 дол.США - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 1736043,01 грн.); 26059,50 дол.США - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 574931,88 грн.).

Представник позивача також зазначає, що Публічне акціонерне товариство Родовід Банк визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 року №107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 від 25.02.2016 року Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ РОДОВІД БАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку . В подальшому, строк тимчасової адміністрації було продовжено на один місяць строком з 26 березня 2016 року по 25 квітня 2016 року на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про продовження строків тимчасової адміністрації в АТ РОДОВІД БАНК №419 від 25.03.2016 року.

25 квітня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №610, відповідно до якого продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ РОДОВІД БАНК ОСОБА_3 до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ РОДОВІД БАНК . Згідно до ч. 4 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, мас право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

31.05.2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №2224 про призначення з 06.06.2017 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ РОДОВІД БАНК та делегування всіх повноважень тимчасового адміністратора АТ РОДОВІД БАНК ОСОБА_2.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк заборгованість за Кредитним договором №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року у розмірі 732892,70 дол.США та 451615811,73 грн., з яких: 555102,04 дол.США - сума простроченої заборгованість по кредиту; 177790,66 дол.США - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту; 337345387,70 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 111959449,13 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом; 1736043,01 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 574931,88 грн. - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк сплачену суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3654,00 грн. та сплачену суму судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог від 26.08.2015 року в розмірі 1834,00 грн.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 у цивільній справі №2-7250/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк (код ЄДРПОУ 14349442) заборгованість за Кредитним договором №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року у розмірі 726931,05 дол.США та 18333616,72 грн., з яких: 555102,04 дол.США - сума простроченої заборгованість по кредиту; 171829,01 дол.США - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту за період з 13.10.2008 року по 28.09.2011 року; 12246815,50 грн. - сума заборгованості пені за порушення строків повернення кредитів; 3790939,38 грн. - сума заборгованості пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитами; 1736043,01 грн. - три проценти річних від суми простроченого кредиту за період з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року; 559818,83 грн. - три проценти річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк (код ЄДРПОУ 14349442) сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19 січня 2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року у цивільній справі №2-7250/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від від 20 вересня 2017 року у цивільній справі №2-7250/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження

В судове засідання представник позивача АТ Родовід Банк не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. На адресу суду надійшла заява представника позивача, про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просить їх задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 17.04.2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, засада змагальності у цивільному процесі є засадою особистої автономії сторін у цивільному процесі. Від волевиявлення сторін повинні залежати дії суду в доказовій діяльності. Активне втручання суду в доказову діяльність сторін без волі на те суперечить суті і природі цивільних прав, які особа здійснює вільно, на власний розсуд.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Родовід Банк (змінено назву на Публічне акціонерне товариство Родовід Банк ) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2/СКЗ-034-06.2, відповідно якого ОСОБА_5 надав Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 200000,00 дол.США строком по 28 вересня 2011 року, включно (п.1.1). Процентна ставка згідно п.1.3 ОСОБА_5 дорівнює 14,0 (чотирнадцять) процентів річних.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язався забезпечити повне повернення одержаної суми кредитів на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього ОСОБА_5, не пізніше 28 вересня 2011 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку (п.3.1). Сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами до 10-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 28 вересня 2011 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу Банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.4 цього ОСОБА_5 (п.3.2).

Згідно пунктів 6.1 та 6.2 Кредитного договору розрахунок процентів за кредитами здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитами, починаючи з дня їх надання Позичальнику. Проценти за користування кредитами нараховуються Банком щомісячно, в останній робочий день місяця, та в день повного погашення кредитів Позичальником за цим ОСОБА_5, але не пізніше строку, вказаного у пункті 1.1 цього ОСОБА_5. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строк, встановлений у пункті 1.1 цього ОСОБА_5, останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою вказаною у пункті 1.1 цього ОСОБА_5, в подальшому проценти за кредитами не нараховуються.

Пунктом 3.5 Кредитного договору визначено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів за користування кредитами, Позичальник зобов'язався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, яка визначена в п.1.3 цього ОСОБА_5, від суми простроченого платежу.

20 жовтня 2006 року, 07 листопада 2006 року, 01 грудня 2006 року, 28 лютого 2007 року між сторонами укладено ОСОБА_5 №№1,-4, відповідно, про внесення змін до Кредитного договору від 28.09.2006 року №2/СКЗ-034-06.2, за умовами яких збільшено розмір кредитної лінії. Інші умови Кредитного договору залишено без змін. 25 травня 2007 року між сторонами укладено Договір №5 про внесення змін до Кредитного договору від 28.09.2006 року №2/СКЗ-034-06.2, згідно якого п.1.1 та п.3.1 Кредитного договору викладено в новій редакції: 1.1 ОСОБА_5 надає Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 800000,00 дол.США строком по 28 вересня 2011 року, включно. 3.1 Починаючи з серпня 2007 року, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 16326,53 долара США на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього ОСОБА_5, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку. Забезпечити повне повернення одержаної суми кредитів на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього ОСОБА_5, не пізніше 28 вересня 2011 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку .

Додатковою угодою №6 до Кредитного договору №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року, укладеною між Відкритим акціонерним товариством Родовід Банк (змінено назву на Публічне акціонерне товариство Родовід Банк ) та ОСОБА_1 30 грудня 2008 року, внесено зміни до п.1.5 ОСОБА_5 в частині забезпечення виконання зобов'язання та встановлено, що Забезпеченням виконання Позичальника за цим договором є дитячий клуб перебудований з недобудованого житлового будинку та прилегла до нього земельна ділянка площею 0,1859 га (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:44:002:0049) за адресою: Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Собранецька, 128. Додатковим забезпеченням виконання умов цього договору є порука: ОСОБА_6 згідно з договором поруки від 30 грудня 2008 року; порука ОСОБА_7 згідно договору поруки від 30 грудня 2008 року; порука ОСОБА_8 згідно договору поруки від 30 грудня 2008 року . Цією ж угодою внесено зміни до п.3.2 до Кредитного договору, за яким Позичальник зобов'язався починаючи з грудня місяця 2009 року, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 24134,87 дол.США, внесено зміни до п.3.5 Кредитного договору, за яким Позичальник зобов'язався за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів за користування кредитами, сплачувати Банку за кожен день прострочення пеню в розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості .

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В порушення умов ОСОБА_5, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконує, з жовтня 2009 року він не здійснює щомісячної сплати (до 10-го числа кожного календарного місяця) процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних, а з 16 грудня 2009 року не здійснює щомісячне погашення основної суми тіла кредиту в розмірі 24134,87 дол.США у встановленому ОСОБА_5 порядку та строки.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк встановлений договором чи законом (ч.1 ст.612 ЦК).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У відповідно до положень п.4.1 Кредитного договору у разі недотримання Позичальником умов цього ОСОБА_5 має право вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, а також звернути стягнення на предмет застави згідно з договором іпотеки від 28.09.2006 року.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В уточненому розрахунку (т.1 а.с.195-197) позивач вказує, що заборгованість Позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року станом на 28.07.2015 року становить 732892,70 дол.США та 451615811,73 грн., з яких: 555102,04 дол.США - сума простроченої заборгованість по кредиту; 177790,66 дол.США - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту за весь період заборгованості по 28.07.2015 року; 337345387,70 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 11.07.2008 року по 29.12.2008 року з розрахунку подвійної облікової ставки, за період з 30.12.2008 року по 28.07.2015 року з розрахунку 1,60% від суми простроченої заборгованості (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року з розрахунку 1 долар США/22,062278 грн. еквівалентно15290596,36 дол.США); 111959449,13 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом за період з 11.09.2008 року по 29.12.2008 року з розрахунку подвійної облікової ставки, за період з 30.12.2008 року по 28.07.2015 року з розрахунку 1,60% від суми простроченої заборгованості (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року з розрахунку 1 долар США/22,062278 грн. еквівалентно5074700,32 дол.США); 1736043,01 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за період з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року з розрахунку 1 долар США/22,062278 грн. еквівалентно 78688,29 дол.США); 574931,88 грн. - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року з розрахунку 1 долар США/22,062278 грн. еквівалентно 26059,50 дол.США).

Як слідує з даного розрахунку, загальна сума пред'явлена Банком до стягнення з Позичальника включає в себе суми нарахованих процентів за користування кредитом у період з 29.09.2011 року по 28.07.2015 року, хоча як вбачається з умов пункту 6.2 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строк, встановлений у пункті 1.1 цього ОСОБА_5 (28.09.2011 року), останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою вказаною у пункті 1.1 цього ОСОБА_5, в подальшому проценти за кредитами не нараховуються.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що стягненню з Позичальника ОСОБА_1 на користь Банку підлягає сума простроченої заборгованість по кредиту в розмірі 555102,04 дол.США та сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту за період з 13.10.2008 року по 28.09.2011 року в розмірі 171829,01 дол.США. Вимога позивача про стягнення з Позичальника суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту в період з 29.09.2011 року по 28.07.2015 року є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Що стосується вимог Банку щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту у розмірі 337345387,70 грн. та за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом у розмірі 111959449,13 грн. - сума пені, то слід зазначити наступне.

Згідно даного розрахунку заборгованості Банком здійснюється нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 11.07.2008 року по 29.12.2008 року з розрахунку подвійної облікової ставки (п.3.5 Кредитного договору), за період з 30.12.2008 року по 28.07.2015 року з розрахунку 1,60% від суми простроченої заборгованості (п.3.5 Кредитного договору у редакції згідно п.8 Додаткової угоди №6 від 30.12.2008 року), а також пені за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом за період з 11.09.2008 року по 29.12.2008 року з розрахунку подвійної облікової ставки (п.3.5 Кредитного договору), за період з 30.12.2008 року по 28.07.2015 року з розрахунку 1,60% від суми простроченої заборгованості (п.3.5 Кредитного договору у редакції згідно п.8 Додаткової угоди №6 від 30.12.2008 року).

Проте суд звертає увагу, що згідно п.3.5 Кредитного договору, укладеного 28.09.2006 року, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів за користування кредитами, Позичальник зобов'язався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, яка визначена в п.1.3 цього ОСОБА_5, від суми простроченого платежу.

Пунктом 8 Додаткової угоди від 30.12.2008 року №6 до Кредитного договору №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року, внесено зміни до п. 3.5. Кредитного договору та викладено його в новій редакції, згідно якої за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів за користування кредитами, Позичальник зобов'язався сплачувати Банку за кожен день прострочення пеню в розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 червня 2012 року по справі №2-5391/11, яке ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27.09.2012 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк про визнання недійсною окремої частини правочину задоволено, визнано недійсним п.8 Додаткової угоди №6 від 30.12.2008 р. до кредитного договору № 2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 р., яким внесено зміни до п.3.5. Кредитного договору №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 р. (т.1 а.с.155, -157).

Тобто, Позичальник за порушення строків повернення кредитів за період з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року та за порушення строків сплати процентів за користування кредитами за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року повинен сплачувати Банку пеню за кожний день прострочення у розмірі визначеному в пункті 3.5 Кредитного договору (у редакції до внесення змін), а саме у розмірі подвійної процентної ставки, яка визначена в п.1.3 цього ОСОБА_5 (28% річних), від суми простроченого платежу.

Представник відповідача згідно поданих на адресу суду заперечень клопотав про застосування строку позовної давності та зменшення пені та трьох процентів річних нарахованої позивачем згідно розрахунку.

Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог и про стягнення неустойки (штрафу, пені). Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Так, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

За змістом частин 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Таким чином, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

В уточненому розрахунку (т.1 а.с.195-197) позивач вказує, що заборгованість Позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року станом на 28.07.2015 року зокрема по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту розрахована за період з 11.07.2008 року по 29.12.2008 року з розрахунку подвійної облікової ставки, за період з 30.12.2008 року по 28.07.2015 року з розрахунку 1,60% від суми простроченої заборгованості та по пені за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом розрахована за період з 11.09.2008 року по 29.12.2008 року з розрахунку подвійної облікової ставки, за період з 30.12.2008 року по 28.07.2015 року з розрахунку 1,60% від суми простроченої заборгованості.

Таким чином суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та пені за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом, нараховані за період більше одного року, є такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, а тому, в задоволенні вимог про їх стягнення необхідно відмовити.

Суд враховує, що позивачем сума пені за порушення строків повернення кредитів розрахована за період з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року та за порушення строків сплати процентів за користування кредитами - за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року, а відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, заборгованість пені за порушення строків повернення кредитів в межах строків позовної давності становить у розмірі 3 241 795,91 дол США, (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 71 521 402,59 гривень) та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитами в межах строків позовної давності становить у розмірі 1 038 297,45 дол США, (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 22 907 207 гривень).

Крім того, суд враховує, що частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс14, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який в декілька разів перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 09 квітня 1985 року №39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України.

Суд враховує, що сума пені за порушення строків повернення кредитів в межах строків позовної давності становить у розмірі 3 241 795,91 дол США, (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 71 521 402,59 гривень) та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитами в межах строків позовної давності становить у розмірі 1 038 297,45 дол США, (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 22 907 207 гривень), значно перевищує суму заборгованості за кредитом разом з нарахованими процентами за його користування - 726 931,05 дол.США (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 16 037 754,91 грн.), з яких: 555102,04 дол.США - сума простроченої заборгованість по кредиту (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 12246815,50 грн.); 171829,01 дол.США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту з 13.10.2008 року по 28.09.2011 року (за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року становить 22,062278 грн./1 долар США, що еквівалентно 3790939,38 грн.), що свідчить про явну не співмірність суми пені сумі заборгованості по кредиту.

При таких обставинах суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України та вважає за доцільне зменшити розмір заборгованості пені за порушення строків повернення кредитів із непомірно розрахованої в межах строків позовної давності позивачем суми 71 521 402,59 грн. до суми у розмірі 12 246 815,50 грн. (до суми заборгованості по тілу кредиту) та пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитами із непомірно розрахованої позивачем в межах строків позовної давності суми 22 907 207 грн. до суми у розмірі 3 790 939,38 грн. (до суми заборгованості процентів по кредиту).

Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення Позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи зазначене, 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором (правова позиції Верховного Суду України, викладена в постанові від 19.10.2016 року у справі №6-2129цс16).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст.261 ЦК. Зокрема, відповідно до ч.І ціє ї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Тому, 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України.

Таким чином, твердження відповідача про пропущений строк позовної давності в цій частині є необгрунтованим, враховуючи, що до суду позивач звернувся 24.02.2010 року, а розрахунок заборгованості здійснено за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року.

А отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Банку за порушення виконання грошових зобов'язань у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних від суми простроченого кредиту за період з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року у розмірі 1736043,01 грн., а також три проценти річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року у розмірі 559818,83 грн. (виходячи з розрахунку нарахованих процентів по кредиту за період з 11.09.2008 року по 28.09.2011 року в розмірі 171829,01 дол.США).

Аналізуючи в сукупності норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги, що Позичальник ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором (із змінами згідно додаткових договорів) та не сплачує заборгованість по кредиту, суд вважає, що у Банку є право на дострокове стягнення наявної заборгованості, а тому приходить до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ Родовід Банк заборгованість за Кредитним договором №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року у розмірі 726931,05 дол.США та 18333616,72 грн., з яких: 555102,04 дол.США - сума простроченої заборгованість по кредиту; 171829,01 дол.США - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту за період з 13.10.2008 року по 28.09.2011 року; 12246815,50 грн. - сума заборгованості пені за порушення строків повернення кредитів; 3790939,38 грн. - сума заборгованості пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитами; 1736043,01 грн. - три проценти річних від суми простроченого кредиту за період з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року; 559818,83 грн. - три проценти річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року. Тобто, позовна заява АТ Родовід Банк підлягає до часткового задоволення.

Суд зазначає, що 21.01.2014 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/252/13-ц позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до АТ Родовід Банк та ОСОБА_1 про визнання договорів поруки припиненими - задоволено, визнано поруку, яка виникла з ОСОБА_5 поруки від 30.12.2008 року, укладених між Відкритим акціонерним товариством Родовід Банк , правонаступником якого Публічне акціонерне товариство Родовід Банк та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 такою, що припинена. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 07.05.2015 року рішення суду першої інстанції від 21 січня 2014 року залишено без змін (т.1 а.с.215,-217).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.02.2016 року у справі №2-7550/11 прийнято відмову АТ Родовід Банк від позову до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та провадження по справі в цій частині закрито (т.1 а.с.243).

Тобто, заборгованість за Кредитним договором №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року у розмірі 726931,05 дол.США та 18333616,72 грн. підлягає стягненню саме з Позичальника ОСОБА_1.

Задовольняючи позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором щодо суми тіла кредиту та нарахованих процентів в іноземній валюті суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року №959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Така правова позиція викладена в постанову Верховного Суду України у справі за №6-284цс17 від 01 березня 2017 року.

Згідно правового висновку викладеного в постанову від 24 вересня 2014 року у справі за №6-145цс14, Верховний Суд України визначає, що у силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статті 47 та 49 Закону України Про банки і банківську діяльність визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю передбачено, що операції на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом здійснюються на підставі виданих Національним банком України індивідуальних та генеральних ліцензій.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затв. постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року, згідно з пунктом 1.5 якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз'яснень, що викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю ), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суд України в постановах від 24 вересня 2014 року у справі №6-145цс14 та від 10 лютого 2016 року у справі №6-1680цс15, предметом яких було неоднакове застосування норм матеріального права, а саме: статті 533 ЦК України та норми статті 5 Декрету.

В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_5 на час укладення Кредитного договору мав банківську ліцензію на здійснення банківських операцій в іноземній валюті, а тому правомірно надав кредит Позичальнику в іноземній валюті, який останній зобов'язався повертати у валюті кредиту, зокрема в доларах США.

Тобто, вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту на нарахованих процентах за користування кредитом у іноземній валюті, передбаченій Кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Неустойка (пеня) та три проценти річних у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, при цьому, обчислюються та стягуються лише в національній валюті України - гривні.

Статтею 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що АТ Родовід Банк при зверненні до суду з позовною заявою у лютому 2010 року у відповідності до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 Про державне мито (чинний на момент звернення до суду - 24.02.2010 року), згідно меморіального ордеру №01 від 13.11.2009 року (т.1 а.с.9) було сплачено судовий збір (державне мито) у розмірі 1700,00 грн. та згідно меморіального ордеру №001 від 13.11.2009 року (т.1 а.с.8) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

При зверненні до суду 26 серпня 2015 року з заявою про збільшення позовних вимог згідно платіжного доручення №BUD. 344531000000.133792 від 04.03.2015 року (т.1 а.с.210) АТ Родовід Банк було доплачено судовий збір у розмірі 1834,00 грн. Загальна сума сплаченого судового збору за подачу позовної заяви становить 3654,00 грн.

27 червня 2017 року при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову згідно платіжного доручення №BUD.353850.141719 від 15.06.2017 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 800,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з заявою про збільшення позовних вимог - 26.08.2015 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою (ч.1 та ч.2 ст.6 Закону).

Згідно п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.)та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3654,00 грн.).

Відповідно до п.4.1 ч.2 ст.4 цього Закону (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з заявою про забезпечення позову - 27.06.2017 року) за подачу до суду заяви про забезпечення доказів або позову, яка подається юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 800 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.06.2017 року у задоволенні заяви представника АТ Родовід Банк ОСОБА_10 про забезпечення позову в порядку ч.1 ст.152 ЦПК України було відмовлено.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що з відповідача, пропорційно до задоволених вимог, на користь АТ Родовід Банк слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2,3, 12, 76, 223, 258, 259, 260 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк (код ЄДРПОУ 14349442) заборгованість за Кредитним договором №2/СКЗ-034-06.2 від 28.09.2006 року у розмірі 726931,05 дол.США та 18333616,72 грн., з яких: 555102,04 дол.США - сума простроченої заборгованість по кредиту; 171829,01 дол.США - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту за період з 13.10.2008 року по 28.09.2011 року; 12246815,50 грн. - сума заборгованості пені за порушення строків повернення кредитів; 3790939,38 грн. - сума заборгованості пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитами; 1736043,01 грн. - три проценти річних від суми простроченого кредиту за період з 11.07.2008 року по 28.07.2015 року; 559818,83 грн. - три проценти річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 11.09.2008 року по 28.07.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк (код ЄДРПОУ 14349442) сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_11