Рішення

від 18.04.2018 по справі 522/17746/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17746/15-ц

Провадження № 2/522/2278/1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2) про звернення стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності на частки у статутних капіталах господарських товариств,-

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2015 року ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2) про звернення стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності на частки у статутних капіталах господарських товариств.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наступні обставини:

06 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. На виконання даного договору позики 06 вересня 2012 року ОСОБА_1 була надана ОСОБА_2 у позику грошова сума у розмірі 60500 (шістдесят тисяч п'ятсот) доларів США із терміном повернення 21 вересня 2012 року Даний факт підтверджується борговою розпискою, складеною особисто ОСОБА_2 06 вересня 2012 року. Згідно до умов боргової розписки від 06 вересня 2012 року забезпечення виконання власних зобов'язань перед ОСОБА_1 за договором позики від 06 вересня 2012 року ОСОБА_2 гарантував частками у статутних капіталах підприємств, щодо яких він виступає учасником. Тобто, відповідно до змісту боргової розписки ОСОБА_2 від 06 вересня 2012 року ОСОБА_2 в забезпечення виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання з повернення ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики, укладеним 06 вересня 2012 року передав ОСОБА_1 у заставу наступне приналежне ОСОБА_2 на праві приватної власності рухоме майно - частки у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких він виступав учасником на дату складання боргової розписки від 06 вересня 2012 року.

Станом на дату подання ОСОБА_1 позовної заяви (27 серпня 2015 року) ОСОБА_2 в порушення умов договору позики від 06 вересня 2012 року та ст.ст. 1046, 1049 ЦК України не повернув ОСОБА_1 грошові кошти отримані за договором позики від 06 вересня 2012 року. Звідси згідно ст.ст. 589, 590 ЦК України; ст. 20 Закону України Про заставу від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII; ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV у ОСОБА_1 виникло право звернення стягнення на предмет застави та ОСОБА_1, керуючись ст.ст. 25, 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV ОСОБА_1 обрав наступний спосіб звернення стягнення на предмет застави - шляхом передачі ОСОБА_1 у власність та визнання за ОСОБА_1 права власності на приналежні ОСОБА_2 частки у статутних капіталах господарських товариств.

06 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 були уточнені, а саме: уточнений перелік господарських товариств частки у статутних капіталах яких є приналежними ОСОБА_2 та право власності на які ОСОБА_1 просить передати йому та визнати за ним в рахунок виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання за договором позики від 06 вересня 2012 року; про визнання ОСОБА_2 таким що втратив право участі у господарських товариствах частки у статутних капіталах яких є приналежними ОСОБА_2 та про визнання ОСОБА_1 таким, що є єдиним учасником господарських товариств частки у статутних капіталах яких є приналежними ОСОБА_2

До судового засідання з'явився представник позивача, який надав суду заяву про проведення судового засідання без фіксації судового процесу, просив позов задовольнити та заперечував щодо прийняття по справі заочного рішення.

Відповідач та його представники до судового засідання не з'явилися, були сповіщені про дату час та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили. Представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву у якому просив суд повністю відмовити у задоволенні позову та розглянути справу за відсутністю відповідача та його представників.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності на частки у статутних капіталах господарських товариств підлягає частковому задоволенню.

Попередньо суду зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі ОСОБА_3 проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_4 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже суд, у зв'язку з неявкою відповідача та його представників та неповідомленням ними про поважні причини такої неявки в судове засідання, за заявою представника відповідача, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача та його представників на підставі наявних у справі доказів.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України (у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши позовну заяву, вивчивши наявні у суду матеріали справи, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

1. Між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) 06 вересня 2012 року було укладено договір позики.

На виконання даного договору позики 06 вересня 2012 року ОСОБА_1 була надана ОСОБА_2 у позику грошова сума у розмірі 60500 (шістдесят тисяч п'ятсот) доларів США.

Згідно умов вищезазначеного договору позики від 06 вересня 2012 року отримані від ОСОБА_1 у позику грошові кошти ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 21 вересня 2012 року.

На час винесення судом рішення по справі (18 квітня 2018 року) яких-небудь грошових коштів ОСОБА_2 в рахунок погашення, наданої позики ОСОБА_1 не повертав.

Вищевказані обставини підтверджуються борговою розпискою, складеною та підписаною особисто ОСОБА_2 від 06 вересня 2012 року оригінал якої було оглянуто судом у судовому засіданні, нотаріально посвідченими поясненнями ОСОБА_1 від 23 березня 2016 року, іншими документами.

Твердження відповідача та його представників що містяться у запереченнях на позов та відзиві на позов щодо того, що ОСОБА_2 розписку від 06 вересня 2012 року не складав та не підписував, а відповідно договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався та ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових сум у розмірі 60500 (шістдесят тисяч п'ятсот) доларів США від ОСОБА_1 не отримував суд до уваги не бере у зв'язку із наступним.

Згідно з неодноразовими клопотанням представників відповідача ухвалами суду від 04 липня 2016 року; від 27 березня 2017 року та від 02 листопада 2017 року у справі призначалася судові почеркознавчі експертизи. Проведення судових почеркознавчих експертиз доручалось Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України та Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення судових експертів ухвалами суду від 04 липня 2016 року; від 27 березня 2017 року та від 02 листопада 2017 року було поставлене таке питання: Чи виконаний підпис та рукописний текст на борговій розписці від 06 вересня 2012 року від імені ОСОБА_2 чи іншою особою? . Оплату проведення вищезазначених судових почеркознавчих експертиз було покладено на ОСОБА_2 як на особу, яка звернулась з клопотанням про її призначення.

У подальшому різними судовими експертами, а саме судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_5 у клопотанні від 01 грудня 2017 року № 518-П; судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України Н.М. ОСОБА_6 у клопотанні від 24 квітня 2017 року № 158-П; судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 у клопотанні від 09 листопада 2016 року № 5033 порушувались питання про надання наступних додаткових матеріалів, необхідних для початку процедури почеркознавчої експертизи у справі: оригіналів документів датованих 2012 роком у кількості не менш ніж 15 штук, що містять вільні зразки підпису ОСОБА_2; оригіналів документів датованих 2012 роком у кількості не менш ніж 15 штук, що містять вільні зразки почерку ОСОБА_2; оригіналів експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 на 8-10 аркушах паперу формату А4; оригіналів експериментальних зразків почерку ОСОБА_2 на 8-10 аркушах паперу формату А4 за змістом тотожних змісту тексту, що підлягає дослідженню; оригіналу квитанції про здійснення оплати проведення почеркознавчої експертизи. Згідно ст. 146 ЦПК України (в редакції що діяла до 15 грудня 2017 року) та ст. 107 ЦПК України (в діючий редакції) вищезазначені матеріали, необхідні для проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, судовому експерту повинен був надати відповідач, як учасник справи за замовленням якого у справі була призначена судова почеркознавча експертиза.

Як наслідок до суду надійшли Повідомлення про неможливість надання висновку Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16 січня 2017 року № 17-54; Повідомлення про неможливість проведення експертизи Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України від 22 червня 2017 року № 158-П; Повідомлення про неможливість проведення судової експертизи Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України від 29 січня 2018 року № 518-П оскільки вимоги судових експертів не були виконані у встановлений законом строк, зокрема, не сплачено вартість проведення судової експертизи.

Відповідач та його представники неодноразово повідомлялись про необхідність подання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи у справі та оплати проведення судової почеркознавчої експертизи, а також особисто підтверджувалось представником відповідача у судовому засіданні 13 лютого 2018 року 2018 року. У судовому засіданні 13 лютого 2018 року представником відповідача була подана заява про повторне направлення матеріалів справи направлення матеріалів справи для проведення судової почеркознавчої експертизи до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України у якій представник відповідача повідомляв про відсутність у відповідача додаткових матеріалів, що були запитані судовими експертами та про здійснення оплати проведення судової почеркознавчої експертизи у стислі терміни. Проте запитані із боку судових експертів додаткові матеріали для проведення судової почеркознавчої експертизи та оплата проведення судової почеркознавчої експертизи здійснені відповідачем жодного разу не були здійснені.

У заяві про відкладення розгляду справи, поданої представником відповідача 05 березня 2018 року також заявлялось про неможливість явки ОСОБА_2 до суду для відібрання від нього експериментальних зразків підпису та почерку через його невідкладне лікування за кордоном. Представником позивача 06 березня 2018 року суду була надана копія Ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2018 року у кримінальній справі № 522/19561/17 згідно якої Відповідач є підозрюваним за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160500005528 від 07 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України та встановлений факт, що на даний час ОСОБА_2 переховується від слідства на території м. Москва, Російській Федерації та є оголошений у міждержавний розшук. Останні обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 по неповажних причинах не з'являється до суду, що унеможливлює відібрання від нього додаткових експериментальних зразків його підпису та почерку, додаткових матеріалів, запитаних із боку судових експертів та як наслідок унеможливлює по причинах залежних від відповідача проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Із врахуванням викладеного вище суд у задоволенні заяви представника відповідача, поданої у судовому засіданні 13 лютого 2018 року про повторне направлення матеріалів справи для проведення судової почеркознавчої експертизи до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України судом відмовляє оскільки причини невиконання відповідачем усіх попередніх клопотань судових експертів про надання додаткових матеріалів та несплати рахунків на оплату проведення судової почеркознавчої експертизи є неповажними, зокрема, доводи представника відповідача про відсутність відповідача в Україні та у м. Одесі з поважних причин та неможливість його явки до суду для відібрання від нього додаткових експериментальних зразків його підпису та почерку не знайшли свого належного підтвердження та спростовуються наданими представником позивача доказами.

Суд вважає вищезазначену бездіяльність та дії відповідача та його представників ухиленням від участі у судової почеркознавчої експертизи у справі.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд приймає до уваги той факт, що клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи було заявлено представником відповідача, однак в подальшому в порушення принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства відповідач та його представники не вчинили необхідних дій, спрямованих на забезпечення можливості проведення судової експертизи, призначеної за клопотанням відповідача.

Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У тому числі на учасників судового процесу покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користуванням процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

При цьому суд також враховує положення ч. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах від 30 травня 1997 року № 8 згідно з якою оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що підпис та почерк на борговій розписці від 06 вересня 2012 року виконано не ним, а іншою особою, оскільки відповідач ухилився від участі в судовій експертизі та враховуючи презумпцію дійсності правочину, суд доходить до висновку про доведеність факту належності ОСОБА_2 підпису та почерку на борговій розписці від 06 вересня 2012 року.

Враховуючи, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України) та із врахуванням ст. 1047 ЦК України суд вважає належно підтвердженим факт укладання 06 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у позику 60500 (шістдесят тисяч п'ятсот) доларів США.

2. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором позики, укладеним 06 вересня 2012 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у заставу наступне приналежне ОСОБА_2 на праві приватної власності рухоме майно - частки у статутних капіталах підприємств, щодо яких він виступає учасником. А саме:

- частку у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8 (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 36849197), номінальною вартістю 2.000.000 (два мільйони) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8 ;

- частку у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8. КІ (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 6, Літера А ; код ЄДРПОУ: 37269868), номінальною вартістю 1.500.000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8. КІ ;

- частку у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я КОНТРАКТ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 37420353), номінальною вартістю 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я КОНТРАКТ ;

- частку у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕЛЛІАНА (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 33085746), номінальною вартістю 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕЛЛІАНА ;

- частку у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ГАЛЕРЕЯ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 35242074), номінальною вартістю 171000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ГАЛЕРЕЯ ;

- частку у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я ПРОЕКТ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 34552930), номінальною вартістю 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я ПРОЕКТ ;

- частку у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕММА (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 25050105), номінальною вартістю 805000 (вісімсот п'ять тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 13,62% (тринадцять цілих шістдесят дві сотих відсотка) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕММА .

Факт того, що ОСОБА_2 станом на 06 вересня 2012 року був учасником вищезазначених господарських товариств із частками у статутних капіталах у вищезазначених розмірах та номінальної вартості підтверджується роздруківками з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доданими до позовної заяви ОСОБА_1, не заперечувалися відповідачем та його представниками у судових засіданнях.

Іншим учасником вищезазначених господарських товариств є ОСОБА_1, що підтверджується роздруківками з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доданими до позовної заяви ОСОБА_1 і також не заперечувалися відповідачем та його представниками у судових засіданнях.

Факт того, що ОСОБА_2 в забезпечення виконання основного зобов'язання з повернення суми позики за договором позики від 06 вересня 2012 року були передані у заставу ОСОБА_1 приналежні ОСОБА_2 частки у статутних капіталах господарських товариств підтверджуються борговою розпискою ОСОБА_2 від 06 вересня 2012 року оригінал якої був наданий суду представником позивача та оглянуто судом у судовому засіданні. На борговій розписці від 06 вересня 2012 року міститься зроблений власноруч ОСОБА_2 напис російською мовою долей в предприятиях где я нахожусь на додаток до надрукованої у борговій розписці від 06 вересня 2012 року фрази російською мовою возврат указанной выше суммы гарантируется , що разом становить фразу возврат указанной выше суммы гарантируется долей в предприятиях где я нахожусь .

Твердження відповідача та його представників що містяться у запереченнях на позов та відзиві на позов щодо того, що фраза на борговій розписці від 06 вересня 2012 року російською мовою возврат указанной выше суммы гарантируется не була написана ОСОБА_2 суд не бере до уваги у зв'язку із доводами викладеним у судовому рішенні вище щодо встановлення факту приналежності ОСОБА_2 підпису та почерку на борговій розписці від 06 вересня 2012 року.

Твердження відповідача та його представників що містяться у запереченнях на позов та відзиві на позов щодо того, що боргова розписка ОСОБА_2 від 06 вересня 2012 року в порушення ст. 584 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень 18 листопада 2003 року N 1255-IV не містить опису предмета застави та звідси не може вважатися договором застави приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств та відповідно даний договір застави 06 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладався суд не бере до уваги у зв'язку із наступним.

Згідно ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. При цьому опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження. Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи.

Дослідивши зміст боргової розписки від 06 вересня 2012 року, складеної ОСОБА_2 суд вважає, що дана боргова розписка містить опис предмета застави зафіксований власноруч ОСОБА_2 російською мовою возврат указанной выше суммы гарантируется долей в предприятиях где я нахожусь дозволяє належно ідентифікувати приналежне ОСОБА_2 рухоме майно як предмет застави та подальшого обтяження.

При цьому суд виходить з наступного: фраза російською мовою що міститься на борговій розписці від 06 вересня 2012 року возврат указанной выше суммы гарантируется дозволяє стверджувати наявність укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору застави за яким ОСОБА_1 було надане право у разі невиконання ОСОБА_2 основного зобов'язання в частині повернення грошових коштів за договором позики від 06 вересня 2012 року одержати задоволення за рахунок заставленого майна, приналежного ОСОБА_2; фраза російською мовою що міститься на борговій розписці від 06 вересня 2012 року долей в предприятиях где я нахожусь дозволяє належно ідентифікувати приналежне ОСОБА_2 рухоме майно, що було ним заставлене в забезпечення виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання в частині повернення грошових коштів за договором позики від 06 вересня 2012 року оскільки метою ідентифікації предмета застави є належне обопільне розуміння предмету застави заставодержателем та заставодавцем, а оскільки учасниками господарських товариств частки у статутних капіталах передаються ОСОБА_2 у заставу ОСОБА_2 є безпосередньо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 то на час укладання договору застави ОСОБА_2 та ОСОБА_1 які саме частки та у яких саме господарських товариствах були передані у ОСОБА_1 у заставу та за власною згодою обрали зрозуміли для них форму опису предмету застави. Фраза російською мовою що міститься на борговій розписці від 06 вересня 2012 року долей в предприятиях где я нахожусь означає у тому числі, що предметом застави є й приналежні частки ОСОБА_2 у статутних капіталах господарських товариств, що згідно ч. 2 ст. 1 Закону України Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року N 1576-XII є окремою організаційно-правовою формою підприємств в Україні (частина фрази російською мовою в предприятиях ) та приналежні ОСОБА_2 частки саме у статутних капіталах господарських товариств оскільки тільки у господарських товариствах згідно ч. 1 ст. 1 Закону України Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року N 1576-XII є статутні (складені) капітали поділені на частки між учасниками (частина фрази російською мовою долей в предприятиях ); та згідно ст.ст. 3, 10 Закону України Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року N 1576-XII мова йде про господарські товариства де ОСОБА_2 є учасником та здійснює права власності корпоративними правами та управління господарськими товариствами як учасник (частина фрази російською мовою где я нахожусь ).

Таким чином, виходячи з викладеного вище та керуючись ст.ст. 205, 207, 208 ЦК України суд вважає належно встановленим факт того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 з повернення суми позики за договором позики від 06 вересня 2012 року були передані у заставу ОСОБА_1 приналежні ОСОБА_2 частки у статутних капіталах наступних господарських товариств:

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8 (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 36849197), номінальною вартістю 2.000.000 (два мільйони) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8 ;

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8. КІ (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 6, Літера А ; код ЄДРПОУ: 37269868), номінальною вартістю 1.500.000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8. КІ ;

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я КОНТРАКТ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 37420353), номінальною вартістю 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я КОНТРАКТ ;

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕЛЛІАНА (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 33085746), номінальною вартістю 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕЛЛІАНА ;

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ГАЛЕРЕЯ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 35242074), номінальною вартістю 171000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ГАЛЕРЕЯ ;

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я ПРОЕКТ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 34552930), номінальною вартістю 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я ПРОЕКТ ;

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕММА (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 25050105), номінальною вартістю 805000 (вісімсот п'ять тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 13,62% (тринадцять цілих шістдесят дві сотих відсотка) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕММА .

Окремо суд зазначає, що детальні відомості про обтяження рухомого майна ОСОБА_2 (із зазначенням розміру та номінальної вартості приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств) згідно положень Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року N 830 були внесені державним реєстратором Одеської філії ДП Національні інформаційні системи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що також свідчить про належну ідентифікацію предмета застави за договором застави, укладеним 06 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

3. На виконання договору застави від 06 вересня 2012 року обтяження рухомого майна ОСОБА_2 (приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств) згідно заяви ОСОБА_1 від 25 вересня 2015 року № 15474722 було зареєстроване 25 серпня 2015 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 47711459. У подальшому дане обтяження було змінено згідно заяви ОСОБА_1 від 09 березня 2016 року та перереєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2017 року за № 16410535. Дані обставини підтверджуються копією Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 31 жовтня 2017 року № 53863353, що міститься у додатках до відзиву представника відповідача на позовну заяву.

Твердження представників відповідача що містяться у відзиві на позов щодо того, що ОСОБА_1, як обтяжував, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження був зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження але в порушення ч. 3 ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV не зробив цього, що унеможливлює проведення ОСОБА_1 звернення стягнення на предмет обтяження судом до уваги не приймаються оскільки спростовуються матеріалами справи. У матеріалах справи міститься копія Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 47711459 від 25 серпня 2015 року та копія Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 47711575 від 25 серпня 2015 року та копія Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 53863353 від 31 жовтня 2017 року з яких слідкує, що 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 була здійснена реєстрація в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про початок процедури звернення стягнення на предмет обтяження згідно боргової розписки ОСОБА_2 від 06 вересня 2012 року.

Твердження представників відповідача що містяться у відзиві на позов щодо того, що запис про обтяження приналежного ОСОБА_2 рухомого майна, що міститься у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є недійсним судом до уваги не приймаються у зв'язку із наступним.

Згідно ст. 3 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом. За ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Системно аналізуючи положення Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV та іншого діючого законодавства України суд дійшов до висновку, що положення даного Закону України не містять правових підстав для визнання недійсним обтяження приналежного ОСОБА_2 рухомого майна (приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств), що міститься у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Інших доказів на підтвердження недійсності обтяження приналежного ОСОБА_2 рухомого майна (приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств), що міститься у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідачем та його представниками суду надано не було.

У відзиві на позов представник відповідача стверджує про те що на приналежні ОСОБА_2 частки у статутних капіталах господарських товариств у межах виконання виконавчого провадження № 51005322 накладений арешт та оголошена заборона на його відчуження згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06 травня 2016 року про що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 10 травня 2016 року зареєстроване обтяження усього рухомого майна ОСОБА_2 (згідно заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 15811593). Що свідчить про те що обтяження усього рухомого майна ОСОБА_2 зареєстроване 10 травня 2016 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є публічним обтяженням та згідно ст. 37 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV із вищим пріоритетом та відповідно Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, у тому числі на приналежні ОСОБА_2 частки у господарських товариств.

Суд не приймає до уваги вищезазначені твердження представника відповідача у зв'язку із наступним. Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону. Як зазначалося вище приватне обтяження приналежного ОСОБА_2 рухомого майна (приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств) було зареєстроване ОСОБА_1 25 серпня 2015 року тобто до реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження усього рухомого майна ОСОБА_2, що було здійснено 10 травня 2016 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та звідси переважне право Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на звернення стягнення приналежні ОСОБА_2 частки у господарських товариств не є порушеним.

Твердження представників відповідача що містяться у відзиві на позов щодо того що ОСОБА_1 не було повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як іншого стягувача відносно ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи, які містять відповідні повідомлення.

4. Станом на дату винесення рішення ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 грошові кошти, отримані за договором позики, а також не сплатив відсотки за користування позикою та проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Дані обставини підтверджуються тим, що оригінал боргової розписки від 06 вересня 2012 року є в наявності у позивача та був оглянути судом у судовому засіданні. Згідно положень ст. 545 ЦК України наявність оригіналу боргової розписки від 06 вересня 2012 року у позивача свідчить по невиконання ОСОБА_2 основного зобов'язання з подення грошових коштів за договором позики від 06 вересня 2012 року.

Суд погоджується із загальним розрахунком заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 06 вересня 2012 року, що був доданий представником позивача до уточненої позовної заяви та складає 3.255.481,81 грн. (три мільйони двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 81 копійка) з яких 1.570.232,91 грн. (один мільйон п'ятсот сімдесят тисяч двісті тридцять дві гривень 91 копійка) - основний борг; 1.451.520,80 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять гривень 80 копійок) - проценти за користування позикою; 233728,09 грн. (двісті тридцять три тисячі сімсот двадцять вісім 09 копійок) - проценти за прострочення повернення позики.

При цьому суд враховує висновок Верховного Суду України, зроблений в постанові від 21 грудня 2016 року у справі за № 6-1672цс16 де зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Твердження представників відповідача що містяться у запереченнях на позов та відзиві на позов щодо того, що розмір приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств є більшим за розмір позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 та це є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 судом до уваги не приймається у зв'язку із наступним.

Згідно ч. 2 ст. 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом. Умовами договору застави, що був укладений 06 вересня 2012 року за погодженням між ОСОБА_2 и ОСОБА_1 оцінка приналежних ОСОБА_2 визначена такою, що є справедливою та достатньою для подальшого задоволення усіх вимог ОСОБА_1 при невиконанні ОСОБА_2 основного зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором позики від 06 вересня 2012 року. Вказана представниками відповідача загальна вартість приналежних ОСОБА_2 часток у господарських товариствах є номінальною (заявленою) та не є тотожною їх ринкової або іншої вартості. Доказів на підтвердження іншого розміру вартості приналежних ОСОБА_2 часток у статутних капіталах господарських товариств ніж номінальний з боку відповідача та його представників надано не було.

Вирішуючи справу по суті судом окрім зазначених вище використовувалися наступні норми процесуального та матеріального права.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1048 ЦК передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Все викладене вище є належними правовим підставами що опосередковують те що 06 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. На виконання даного договору позики 06 вересня 2012 року ОСОБА_1 була надана ОСОБА_2 у позику грошова сума у розмірі 60500 (шістдесят тисяч п'ятсот) доларів США із терміном повернення 21 вересня 2012 року. На даний час в порушення вищезазначених положень законодавства ОСОБА_2 прострочив виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 з повернення грошових коштів за договором позики від 06 вересня 2012 року. Заборгованість ОСОБА_2 за договором позики від 06 вересня 2012 року складає 3.255.481,81 грн. (три мільйони двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 81 копійка) з яких 1.570.232,91 грн. (один мільйон п'ятсот сімдесят тисяч двісті тридцять дві гривень 91 копійка) - основний борг; 1.451.520,80 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять гривень 80 копійок) - проценти за користування позикою; 233728,09 грн. (двісті тридцять три тисячі сімсот двадцять вісім 09 копійок) - проценти за прострочення повернення позики

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Зокрема, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 Закону України Про заставу від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII ).

Як передбачено ст. 572 ЦК України, Законом України Про заставу від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положеннями ч. 1 ст. 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про заставу від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Все викладене вище є належними правовим підставами що опосередковують те що в забезпечення виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання з повернення ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики, укладеним 06 вересня 2012 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 за договором застави від 06 вересня 2012 року у заставу ОСОБА_1 наступне приналежне ОСОБА_2 на праві приватної власності рухоме майно - частки у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких він виступав учасником на дату складання боргової розписки від 06 вересня 2012 року та конкретний перелік яких було зазначене вище.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно до ст. 19 ст. 20 Закону України Про заставу від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У відповідності до ст. 20 Закону України Про заставу від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

За приписами ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом України.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом України.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Також у статті 41 Конституції України закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5, яким встановлено, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Все викладене вище є належними правовим підставами що опосередковують те що в ОСОБА_1 у зв'язку з простроченням ОСОБА_2 виконання зобов'язань з повернення грошових коштів за договором позики від 06 вересня 2012 року є право звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 06 вересня 2012 року - приналежні ОСОБА_2 частки у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких він виступав учасником на дату складання боргової розписки від 06 вересня 2012 року та конкретний перелік яких було зазначене вище. Враховуючи обраний ОСОБА_1 спосіб звернення стягнення на предмет застави його вимоги щодо передачі ОСОБА_1 у власність та визнання за ОСОБА_1 права власності на приналежні ОСОБА_2 частки у статутних капіталах господарських товариств є фактично та юридично обґрунтованими по підставах викладених вище та підлягають задоволенню.

В частині уточнених позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким що втратив право участі у господарських товариствах та про визнання ОСОБА_1 таким, що є єдиним учасником господарських товариств то дані позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із наступним:

- ч. 2 ст. 16 ЦК України не містить таких способів захисту як визнання особи таким що втратила право участі у господарських товариствах та про визнання особи такою, що є єдиним учасником господарського товариства;

- позивач в порушення ст. 177 ЦПК України не надав суду докази сплати судового збору за наступні додатково заявлені уточнені позовні вимоги немайнового характеру - про визнання ОСОБА_2 таким що втратив право участі у господарських товариствах та про визнання ОСОБА_1 таким, що є єдиним учасником господарських товариств.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 25, 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18 листопада 2003 року N 1255-IV ; ст.ст. 10, 11, 12, 81, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2) про звернення стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності на частки у статутних капіталах господарських товариств - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2) перед ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) за Договором позики від 06 вересня 2012 року на загальну суму 3.255.481,81 грн. (три мільйони двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 81 копійка) з яких 1.570.232,91 грн. (один мільйон п'ятсот сімдесят тисяч двісті тридцять дві гривень 91 копійка) - основний борг; 1.451.520,80 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять гривень 80 копійок) - проценти за користування позикою; 233728,09 грн. (двісті тридцять три тисячі сімсот двадцять вісім 09 копійок) - проценти за прострочення повернення позики, звернути стягнення на предмет застави згідно з борговою розпискою від 06 вересня 2012 року виданою ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2) шляхом передачі у власність та визнання за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) права власності на наступне рухоме майно:

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8 (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 36849197), номінальною вартістю 2.000.000 (два мільйони) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8 , що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2);

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8. КІ (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 6, Літера А ; код ЄДРПОУ: 37269868), номінальною вартістю 1.500.000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ОСОБА_8. КІ , що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2) ;

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я КОНТРАКТ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 37420353), номінальною вартістю 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я КОНТРАКТ , що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2);

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕЛЛІАНА (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 33085746), номінальною вартістю 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕЛЛІАНА , що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2);

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ГАЛЕРЕЯ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 35242074), номінальною вартістю 171000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІТІС ГАЛЕРЕЯ , що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2);

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я ПРОЕКТ (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 34552930), номінальною вартістю 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 50% (п'ятдесят відсотків) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Я ПРОЕКТ , що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2);

- частка у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕММА (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ: 25050105), номінальною вартістю 805000 (вісімсот п'ять тисяч) гривень 00 копійок і дорівнює 13,62% (тринадцять цілих шістдесят дві сотих відсотка) Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕММА , що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особа, що брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

18.04.18