Постанова

від 11.04.2018 по справі 386/808/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 386/808/16-ц

провадження № 61-11925св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О.(суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Урожай ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2014 року у складі судді Гут Ю. О. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у складі суддів: Карпенка О. Л., Гайсюка О. В., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай (далі - СТОВ Урожай ) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_5, після смерті якого прийняла спадщину, успадкувавши земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,5424 га, розташовану на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

01 березня 2005 року між її покійним чоловіком ОСОБА_5 та СТОВ Урожай був укладений договір оренди земельної ділянки за № 129, яка належала йому на підставі державного акта серії НОМЕР_2

У пункті 40 договору оренди зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору .

08 серпня 2016 року позивач звернулася до відповідача з пропозицією розірвати договір оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін.

Листом від 12 серпня 2016 року керівництво СТОВ Урожай повідомило її, що згоди на розірвання договору оренди земельної ділянки вони не дають.

Умови про зміну умов договору оренди землі, які їй направило керівництво СТОВ Урожай для неї є неприйнятними, оскільки вона бажає обробляти земельну ділянку самостійно, такий вид господарювання надасть їй можливості отримати набагато більші доходи від господарювання на земельні ділянці і вона зможе себе забезпечувати матеріально.

У зв'язку з наведеним позивач просила припинити договір оренди земельної ділянки, укладений 01 березня 2005 року між СТОВ Урожай та її покійним чоловіком, ОСОБА_5, розташованої на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,5424 га, шляхом його розірвання.

Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2014 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та СТОВ Урожай від 01 березня 2005 року, який зареєстрований в Голованівському районному відділі земельного кадастру 29 червня 2005 року за № 396, що розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,5424 га.

Стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію витрат із сплати судового збору у розмірі 1 274,00 грн та витрати на правову допомогу по справі в сумі 2 000,00 грн, а всього 3 274,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2005 року, укладеним між СТОВ Урожай та ОСОБА_5, визначено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи є підставою його розірвання, тому відповідно до частини першої статті 781 ЦК України, частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі позовні вимоги є обґрунтованими.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, СТОВ Урожай просило скасувати вказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень статті 148-1 ЗК України у редакції 2012 року факт зміни власника не призводить до автоматичного припинення договору оренди землі, а є лише підставою для такого припинення. Позивач не надав суду доказів реального чи можливого порушення відповідачем взятих на себе договором оренди обов'язків, які б були достатніми для розірвання договору оренди. Судами всупереч статті 15 ЦК України не встановлено, які права позивача були порушені.

У запереченні на касаційну скаргу, поданому до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 зазначала, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм статей 6, 627, 628, 629, 651 ЦК України, доводи касаційної скарги є безпідставними.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 01 березня 2005 року між ОСОБА_5 та СТОВ Урожай був укладений договір оренди земельної ділянки за № 129, який зареєстрований в Голованівському районному відділі земельного кадастру 29 червня 2005 року за № 396.

Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта серії ІІ КР № 041015 від 18 березня 2002 року, виданого Голованівською районною державною адміністрацією 18 березня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15 на підставі розпорядження Голованівської районної державної адміністрації від 14 березня 2002 року № 219-р, та розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,5424 га.

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 серпня 2016 року, серія НВХ № 324942, посвідченого державним нотаріусом Голованівської районної державної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 успадкувала земельну ділянку розміром 5,5424 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

За змістом частини першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Тобто наведені норми матеріального права передбачають можливість визначення сторонами договору інших підстав для його розірвання.

Пунктом 40 договору оренди землі від 01 березня 2005 року № 129 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Системний аналіз статей 11, 525, 526, 629 ЦК України дає підстави для висновку, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання його умов не допускається.

Як убачається з матеріалів справи, спірний договір був підписаний сторонами, отже вони погодили всі його умови, добровільність укладення договору оренди землі від 01 березня 2005 року № 129 сторонами не оспорювалась. Таким чином, незгода однієї із сторін на розірвання договору за наявності для цього підстав, передбачених цим договором, є неправомірною відмовою від умов договору.

Суди, ураховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку, що для реалізації пункту 40 договору оренди землі достатньо факту переходу права власності на орендовану земельну ділянку до нового власника, ОСОБА_4, та наявність волі останньої.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги СТОВ Урожай висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, а стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргусільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай залишити без задоволення.

Заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П. Штелик