Постанова

від 15.03.2018 по справі 911/2659/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. Справа№ 911/2659/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Станіка С.Р.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання Камінській Т.О.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.03.2018

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрриба" на рішення господарського суду Київської області від 22.11.2017 (повний текст складено 01.12.2017)

у справі № 911/2659/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської

місцевої прокуратури Київської області в інтересах

держави в особі Регіонального відділення Фонду

Державного майна України по Київській області

до 1. Державного підприємства "Укрриба"

2. Дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне

рибне господарство товариства з обмеженою

відповідальністю "Плесо-2006"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства "Укрриба" (далі - відповідач 1) та дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю "Плесо-2006" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним Договору зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015. При цьому, на думку прокурора, спірний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є договором оренди.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2017 у справі № 911/2659/17 позов задоволено повністю, визнано недійсним Договір зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю "Плесо-2006", стягнуто з Державного підприємства "Укрриба" на користь прокуратури Київської області 800 грн. 00 коп. судового збору, стягнуто з Дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю "Плесо-2006" на користь прокуратури Київської області 800 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що оспорюваний Договір зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015 є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом зазначений договір фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП Укрриба при укладенні оспорюваного договору було перевищено свої повноваження, як балансоутримувача майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 15.12.2017 Державне підприємство "Укрриба" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.11.2017 у справі № 911/2659/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також скаржник подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у рішенні суду першої інстанції не зазначено, яким саме нормам законодавства не відповідає договір до укладення до нього додаткової угоди на користування. Крім того, прокурором не обгрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 поновлено Державному підприємству "Укрриба" строк на апеляційне окарження рішення господарського суду Київської області від 22.11.2017, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2659/17, призначено справу до розгляду на 14.02.2018.

13.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні скарги відмовити. Позивач у відзиві зазначив, що за оспорюваним договором передача державного майна в платне користування відбулась без участі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, цей договір є таким, що не відповідає вимогам ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

14.02.2018 від прокуратури Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У відзиві прокурор зазначив, що оспорювана угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором. Дочірнє підприємство Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю "Плесо-2006" є рибогосподарським підприємством та не займається таким видом діяльності як зберігання. Крім того, виходячи з рішення Конституційного суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В даному випадку своїми незаконними діями ДП Укрриба порушило встановлений державою порядок розпорядження державним майном.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/384/18 від 13.02.2018 у зв'язку з перебуванням 14.02.2018 у відпустці суддів Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), та Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2659/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.02.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Станіка С.Р., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 прийнято справу № 911/2659/17 за апеляційною скаргою Державного підприємства Укрриба на рішення господарського суду Київської області від 22.11.2017 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Отрюх Б.В., призначено справу № 911/2659/17 до розгляду на 15.03.2018.

Прокурор в судовому засіданні 15.03.2018 проти апеляційної скарги заперечував.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

09.09.2015 між державним підприємством Укрриба (поклажодавець) та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю Плесо-2006 (зберігач) укладений Договір зберігання державного майна № 33/15, відповідно до умов п. 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з актом прймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України Про передачу гідротехнічних споруд від 06.05.2003 №126/752.

Відповідно до п. 1.2. договору, обєктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів - майно, що перебуває в державній власності відповідно до п. 1.1. договору.

Згідно з п. 4.1. договору, при передачі майна зберігачу від поклажодавця, останній готує та надає після підписання договору зберігачу акт приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 5.1. договору, за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10,00 грн., в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі акта виконаних робіт (послуг), який зберігач направляє поклажодавцю до 31 грудня звітного періоду.

Цей договір набуває чинності з дня підписання акта приймання-передачі згідно з п. 4.1. цього договору і діє до укладення договору оренди державного майна (п. 7.1. договору).

09.09.2015 між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписано акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання, відповідно до якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів), балансова вартість якого становить 2 368 893,54 грн. Зазначене майно розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Таценки.

Між відповідачем 1 та відповідачем 2 також підписано протокол від 09.09.2015 про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначену у договорі, відповідно до якого щомісячна ціна за договором складає 10,00 грн. з ПДВ.

11.09.2015 між державним підприємством Укрриба та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю Плесо-2006 було укладено Додаткову угоду до Договору зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015 (далі - додаткова угода).

Згідно з п. 1 додаткової угоди відповідно до ст. 944 ЦК України, поклажодавець надає згоду зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку даної додаткової угоди до договору зберігання, а зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Зберігач здійснює використання майна відповідно до Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств , затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004 № 6 ТА Виробничої програми , що розроблена зберігачем та погоджена поклажодавцем і є невідємною частиною даної додаткової угоди до договору зберігання.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди, зберігач зобовязаний щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним надавати поклажодавцю звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою згідно наказу Держрибагенства України від 13.02.2012 № 84.

Між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписано додаток № 1 до Додаткової угоди від 11.09.2015 Перелік державного нерухомого майна (гідротехнічних споруд), яке обліковується на балансі ДП Укрриба та передається у користування дочірньому підприємству Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю Плесо-2006 , в якому зазначено найменування обєкту, рік введення в експлуатацію та балансова вартість в грн. (всього 1 058 335,52 грн.).

Сторонами за договором підписано протокол від 11.09.2015 про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна зазначену у Договорі № 33/15 від 09.09.2015, відповідно до якого щомісячна ціна за договором зберігання державного майна, за користування гідротехнічними спорудами, складає 2 000,00 грн. з ПДВ та з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Прокурор в позовній заяві, поданої в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області просить суд визнати Договір зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015 недійсним, з огляду на те, що спірний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є договором оренди.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання недійсним Договору зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015, виходячи з наступного.

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 Про передачу гідротехнічних споруд до сфери управління Мінагрополітики України та на баланс Державного підприємства Укррибабули передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, які під час приватизації не увійшли до статутних фондів господарських товариств. Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Державного підприємства Укрриба .

Згідно Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 252 від 19.12.1995 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за № 466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до п. 2.8 договору, зберігач має право у випадках, коли для збереження якісних властивостей майна необхідне його використання, звертається до поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання, в порядку дії ст. 944 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суттєвою умовою даного договору зберігання з правом користування річчю, переданого на зберігання за згодою поклажодавця згідно з п. 2.8 договору, є користування річчю з метою збереження схоронності цієї речі.

Проте, в результаті такого користування витрати повинен нести поклажодавець, оскільки договір зберігання укладається у будь-якому випадку на його користь, а не на користь зберігача.

Однак, спірний договір передбачає не тільки користування майном, а й щомісячну плату за користування.

Користування майном за плату є кваліфікуючими ознаками найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, у даному випадку мають місце правовідносини найму за ознаками оплатного користування, які сторони назвали договором зберігання.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003220060 від 07.11.2017, видами діяльності відповідача 2 є: 03.12 Прісноводне рибальство, 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура), 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 47.23 роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

Таким чином, відповідач 2 - дочірнє підприємство Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю Плесо-2006 (зберігач за спірним договором), не займається таким видом діяльності як зберігання, а є рибогосподарським підприємством, господарська і підприємницька діяльність якого серед іншого пов'язана і з використанням переданих йому за Договором № 33/15 від 09.09.2015 гідротехнічних споруд за їх цільовим призначенням.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який, сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорюваний Договір зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015 є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом зазначений договір фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП Укрриба при укладенні оспорюваного договору було перевищено свої повноваження, як балансоутримувача майна.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України, визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що передача спірного державного нерухомого майна, а саме - гідротехнічних споруд, відбулась на підставі договору, укладеного без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ст. 287 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога про визнання недійсним Договору зберігання державного майна № 33/15 від 09.09.2015, укладеного між державним підприємством Укрриба та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю Плесо-2006 , є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3, статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно частини 4 названої статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури з посиланням на законодавство обґрунтував в позовній заяві наявність порушень інтересів держави, а також зазначив підставу для звернення до суду, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що захист цих інтересів не здійснюється Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області. При цьому вказував, що порушення інтересів держави полягає в незаконному розпорядженні державним майном та завдання збитків державі у розмірі неотриманої орендної плати, яка б у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до державного бюджету.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Київської області від 22.11.2017.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрриба" на рішення господарського суду Київської області від 22.11.2017 у справі № 911/2659/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 22.11.2017 у справі № 911/2659/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді С.Р. Станік

Б.В. Отрюх