Постанова

від 24.04.2018 по справі 19/94

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. Справа № 19/94

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника стягувача - не з'явився

представника боржника - не з'явився

державного виконавця - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 (вх.№ 355 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року у справі № 19/94 (головуючий суддя Безрук Т.М., суддя Гетя Н.Г., суддя Іванко Л.А.; повний текст ухвали складено 14.12.2017 )

по скарзі Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря , м. Кобеляки, Полтавська область

про стягнення 9979288,38 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

29.11.2017 Публічне акціонерне товариство Родовід Банк , м. Київ звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою (вх. № 1235), в якій просило суд визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з неповернення стягувачу дублікату наказу господарського суду Полтавської області № 19/94 від 06.08.2010.

Дана скарга обґрунтована тим, що ПАТ Родовід Банк направив 30.10.2017 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заяву про повернення стягувачу виконавчого документа - дубліката наказу господарського суду Полтавської області № 19/94 від 06.08.2010, яка підписана уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Родовід Банк ОСОБА_1. Дана заява отримана адресатом 01.11.2017. Скаржник вважає, що державний виконавець всупереч вимогам ч.1 п.1 ст. 37 та ч.1 ст. 28 Закону України При виконавче провадження , в порушення встановленого даним Законом обов'язку з мобільного та своєчасного розгляду і реагування на дане звернення стягувача, 17.11.2017 направив на адресу Банку лист № 7898, в якому просив підтвердити повноваження особи, що підписала вказану заяву на відкликання виконавчого документу. Однак, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 № 107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 від 25.02.2016 Про впровадження тимчасової адміністрації в АТ Родовід Банк та делегування повноважень часового адміністратора банку Публічне акціонерне товариство Родовід Банк визнано неплатоспроможним. В подальшому строк тимчасової адміністрації було неодноразово продовжено. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.05.2017 №2224 уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію з 06.06.2017 призначено та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ Родовід Банк , визначені Законом, зокрема, статтями 37-39 Закону, начальнику відділу впровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1. Діяльність уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації банку регламентується Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , згідно якого уповноважена особа Фонду на виконання своїх повноважень діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку. Вищезазначена інформація є публічною, загальновідомою, підтверджується низкою джерел, зокрема відображена в ЄДРПОУ.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року у справі № 19/94 відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Свій висновок про відмову у задоволення скарги стягувача суд першої інстанції обґрунтував тим, що: державний виконавець листом від 17.11.2017 не відмовив стягувачеві у поверненні виконавчого документу, а лише прохав уточнити відомості щодо особи, яка підписала заяву про повернення виконавчого документа; строків для прийняття державним виконавцем постанови про повернення стягувачу виконавчого документа при надходженні такої заяви від стягувача Законом України Про виконавче провадження не встановлено; державним виконавцем не було порушено прав стягувача та вчинено виконавчі дії з повернення виконавчого документа за заявою стягувача згідно Закону України Про виконавче провадження .

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Публічне акціонерне товариство Родовід Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неврахування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, якою скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задовольнити. Скаржник вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження протиправної бездіяльності державної виконавчої служби. Разом зі скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник просить визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 14.12.2017 у даній справі. Скаржник посилається на те, що дана апеляційна скарга подана повторно, оскільки первісна скарга була подана у встановлений законом строк, але повернута у зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.02.2018 апеляційну скаргу стягувача на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року у справі № 19/94 залишено без руху, у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі меншому, ніж встановлено спеціальним законом.

На поштову адресу суду надійшов лист з доказами сплати судового збору (платіжне доручення №6 від 13.03.2018 на суму 162,00 грн.).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 поновлено стягувачу пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року у справі № 19/94 та відкрито апеляційне провадження за поданою ним апеляційною скаргою.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надав відзиви на апеляційну скаргу (вх.ел.пошта № 488 від 10.04.2018; вх. № 2708 від 10.04.2018; вх. № 2776 від 11.04.2018), в якому проти доводів скаржника заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що державним виконавцем не було порушено прав стягувача та вчинено дії з повернення виконавчого документа за заявою стягувача у відповідності з Законом України Про виконавче провадження , а тому просить апеляційну скаргу стягувача на ухвалу суду першої інстанції залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення просить залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 справу № 19/94 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року призначено до розгляду на 24.04.2018 о 12:00 год.

23.04.2018 на адресу суду апеляційної інстанції від представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення призначеного на 24.04.2018 судового засідання по справі № 19/94 в режимі відеоконференції.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів вирішила залишити його без задоволення, зважаючи на наступне.

Згідно частин першої та другої статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Тобто, як вбачається з даної норми, винесення ухвали про розгляд справи в режимі відеоконференції є можливим за наявності технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі, в якій дана сторона бере участь, та за умови подачі заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.

Однак подане Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області клопотання про проведення призначеного на 24.04.2018 судового засідання по справі № 19/94 в режимі відеоконференції надійшло до суду напередодні судового засідання, що виключає можливість задоволення вказаного клопотання.

Частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно частини третьої статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення стягувача, боржника та державного виконавця про день, час та місце розгляду справи.

Перевіривши наявні у справі документи, колегія суддів визначилась, що їх достатньо для розгляду апеляційної скарги стягувача, а неявка стягувача, боржника та державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з частини першої статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі № 19/94 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, Господарським судом Полтавської області по справі № 19/94 ухвалено рішення від 22.07.2010, яким вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк 9440494,35 грн. боргу за кредитом, 50000,00 грн. заборгованості зі сплати комісії, 194,01 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 364071,58 грн. пені несвоєчасне погашення боргу за кредитом з розстроченням виконання рішення терміном на три роки, 25500,00 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн . витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

06.08.2010 на примусове виконання вищезазначеного рішення видано відповідні накази № 19/94.

Стягувач 07.10.2015 звертався до Господарського суду Полтавської області із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу від 06.08.2010 №19/94 до виконання та про видачу дублікату наказу Господарського суду Полтавської області від 06.08.2010 по справі №19/94.

Ухвалою суду першої інстанції від 09.12.2015 заяву стягувача задоволено частково та видано дублікат наказу Господарського суду Полтавської області від 06.08.2010 по справі №19/94. В частині поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2015 скасовано в частині щодо видачі дублікату наказу, в іншій частині залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 в частині відмови у задоволення заяви Публічного акціонерного товариства Родовід Банк про видачу дубліката наказу скасовано. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2015 в цій частині залишено в силі.

26.05.2016 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51199333 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 19/94 від 06.08.2010 про стягнення з ТОВ Зоря на користь ПАТ Родовід банк 9440494 грн. 35 коп. боргу за кредитом, 50000 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати комісії, 194 грн. 01 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 364071 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне погашення боргу за кредитом.

Судом першої інстанції за наявними у справі матеріалами встановлено, що 28.02.2017 постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Форекс для проведення оцінки вартості описаного та арештованого майна боржника у виконавчому провадженні.

Згідно звіту про оцінку майна - будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с. Кишеньки, вул. Приморська, 44, що знаходяться у власності ТОВ Зоря , ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 10.04.2017 складає 2456300,00 грн. (з ПДВ).

Згідно звіту про оцінку майна основних засобів майнового комплексу ТОВ Зоря , за адресою: Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Короленка, 2, ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 10.04.2017 складає 26016000,00 грн.

Листом від 13.06.2017 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області повідомив стягувача та боржника про результат визначення вартості (оцінки) майна та роз'яснив право подати заперечення проти результатів оцінки.

Судом першої інстанції встановлено, що в червні 2017 року ПАТ Родовід банк звернувся до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якій просив визнати таким, що не підлягає використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Форекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с Кишеньки, вул. Приморська, 44, та основних засобів майнового комплексу ТОВ Зоря , за адресою: Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Короленка, 2.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.08.2017 у задоволенні вказаної скарги ПАТ Родовід банк було відмовлено.

Дана ухвала залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2017.

ПАТ Родовід банк на дану постанову було подано апеляційну скаргу.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що 15 березня 2018 року Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду винесено постанову у справі № 19/94, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.08.2017 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі №19/94 залишено без змін. Дана постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ПАТ Родовід банк направив до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заяву від 27.10.2017 № 13-11-б.б/7284, в якій просив повернути виконавчий документ стягувачеві без подальшого виконання. Дана заява підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства Родовід Банк ОСОБА_1.

Отримання даної заяви Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 01.11.2017 стягувач підтверджує доданими до скарги на дії ДВС рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та витягом з офіційного веб-сайту УДППЗ Укрпошта.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області листом від 17.11.2017 № 7898 звернувся до стягувача з проханням повідомити чи має особа, яка підписала вказану заяву, повноваження на відкликання виконавчого документу.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

27.11.2017 ПАТ Родовід банк звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з неповернення стягувачу дублікату наказу господарського суду Полтавської області № 19/94 від 06.08.2010.

В обґрунтування скарги стягувач послався на те, що за пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачеві, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; лист про повернення виконавчого документа від імені стягувача був підписаний уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ОСОБА_1, який призначений за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.05.2017 № 2224; дана особа діє без довіреності від імені банку; інформація про це є публічною, загальновідомою, відображена в ЄДРПОУ.

Відмовляючи у задоволенні скарги стягувача на дії державного виконавця суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачеві, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частинами третьою та п'ятою статті 37 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження встановлені загальні строки у виконавчому провадженні.

Згідно даної норми строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

В статті 13 Закону України Про виконавче провадження визначені строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, а саме вказано:

-під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

-арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону;

-платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках;

-опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на пятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна;

-постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника;

-за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом;

-порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

В пункті 3 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Судом першої інстанції зазначено, що Законом України Про виконавче провадження не встановлено строків для прийняття державним виконавцем постанови про повернення стягувачу виконавчого документа за його заявою, і державний виконавець листом від 17.11.2017 не відмовив стягувачеві у поверненні виконавчого документу, а лише просив уточнити відомості щодо особи, яка підписала заяву про повернення виконавчого документа.

Судом першої інстанції з'ясовано, що 14.12.2017 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, за якою державний виконавець на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження постановив повернути стягувачеві - ПАТ Родовід банк наказ господарського суду Полтавської області № 19/94 від 06.08.2010.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем не було порушено прав стягувача та вчинено виконавчі дії з повернення виконавчого документа за заявою стягувача згідно Закону України Про виконавче провадження , а тому правові підстави для задоволення скарги - відсутні.

Заперечуючи обґрунтованість вказаних висновків суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає, що бездіяльність державного виконавця є незаконною та такою, що спрямована на затягування розгляду та вирішення по суті заяви скаржника про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області був завідомо та у повному обсязі обізнаний про особу підписанта заяви про відкликання виконавчого документу і про обсяг його повноважень.

Однак вказані посилання скаржника не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Натомість досліджені судом першої інстанції за поданою скаргою обставини та надання правової оцінки дотримання державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження ВП № 51199333, свідчать про необґрунтованість поданої стягувачем скарги на дії державного виконавця.

Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно із статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини у рішенні Вєренцов проти України від 11.04.2013 зазначив, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, …Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія .

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Згідно пункту 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Статтями 37, 40 Закону України Про виконавче провадження встановлено підстави, порядок та наслідки повернення виконавчих документів стягувачу.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що Закон України Про виконавче провадження не містить строків для прийняття державним виконавцем постанови про повернення стягувачу виконавчого документа при надходженні такої заяви від стягувача.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про виконавче провадження сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Отже, заява про повернення виконавчого документа може бути подана до органів державної виконавчої служби як безпосередньо стягувачем, так і його представником, повноваження якого повинні бути підтверджені в порядку встановленому чинним законодавством України.

Таким чином, у випадку подачі заяви про повернення виконавчого документа представником стягувача, виконавець повинен перевірити чи належить подання такої заяви до його повноважень, вказаних у документі, на підставі якого здійснюється представництво, а також строк дії такого документа.

Враховуючи викладене, у разі надходження заяви стягувача (представника стягувача) про повернення виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу, про що виносить відповідну постанову.

Як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ПАТ Родовід банк звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області із заявою від 27.10.2017 № 13-11-б.б/7284 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Отримавши дану заяву 01.11.2017 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, користуючись наданим йому законним правом на перевірку повноважень підписанта заяви, звернувся до стягувача з проханням повідомити чи має особа, яка підписала вказану заяву, повноваження на відкликання виконавчого документу (лист від 17.11.2017 № 7898).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною четвертою статті 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

В процесі розгляду скарги стягувача судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що державний виконавець листом від 17.11.2017 не відмовив стягувачеві у поверненні виконавчого документу, а лише прохав уточнити відомості щодо особи, яка підписала заяву про повернення виконавчого документа.

В подальшому, враховуючи заяву стягувача про повернення виконавчого документу стягувачу без подальшого виконання від 27.10.2017 № 13-11-6.6./7284 та надходження до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заяви від 22.11.2017 № 13-14-6.6/7944 про підтвердження повноважень тимчасового адміністратора ПAT Родовід Банк ОСОБА_1 на представлення інтересів ПАТ Родовід Банк Головним державним виконавцем Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Пецяк Л. В. 14.12.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Однак, скаржником не доведено які саме його права були порушено державним виконавцем при зверненні останнього з листом про необхідність уточнення відомостей щодо особи, яка підписала заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що в ході розгляду скарги стягувача не підтверджується порушення державним виконавцем прав стягувача, а виконавчі дії за заявою стягувача вчинені державним виконавцем згідно Закону України Про виконавче провадження , тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави для задоволення скарги стягувача про визнання неправомірною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з неповернення стягувачу виконавчого документа - відсутні.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені стягувачем в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи і не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі № 19/94 задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі № 19/94 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.04.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пелипенко Н.М.