Постанова

від 17.04.2018 по справі 11/5014/1571/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 11/5014/1571/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (судді: Склярук О.І., Геза Т.Д., Сгара Е.В.) і ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2017 (суддя Лісовицький Є.А.) у справі

за скаргою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії

на дії органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 11/5014/1571/2012

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії

до Державного підприємства "Первомайськвугілля",

про стягнення 15 672 982,34 грн,

В С Т А Н О В И В:

12.07.2017 Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії (далі - ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії) подало до Господарського суду Луганської області скаргу від 07.07.2017 № 01/741 на дії органу державної виконавчої служби в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №50945847 недійсною, зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 50945847 та зобов'язати головного державного виконавця виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" у частині зупинення виконавчого провадження № 50945847.

Скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням державним виконавцем норм чинного законодавства, оскільки за змістом статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", проте суб'єкт оскарження дійшов помилкового висновку про повернення виконавчого документа через відсутність у боржника майна, за відсутності будь-яких документів на підтвердження цього чи посилань на такі документи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.07.2017 (суддя Лісовицький Є.А.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (судді: Склярук О.І., Геза Т.Д., Сгара Е.В.) скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії від 07.07.2017 № 01/741 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено, визнано недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 50945847, зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 50945847 та зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 № 2021-VIII у частині зупинення виконавчого провадження № 50945847.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Міністерства юстиції України) у касаційній скарзі просить ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2017 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні скарги ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії у повному обсязі наголошуючи, що статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" не визначено підстав для зупинення виконавчих проваджень і заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, однак пунктом 9 статті 37 цього Закону передбачено повернення виконавчого документа стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Проте, наведене залишено судами поза увагою. Отже, скаржник вважає, що він діяв у межах і на підставі закону, а скарга є необґрунтованою, тому безпідставно задоволена судами.

При цьому скаржник наголошує, що судові рішення у частині зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 50945847 та виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в частині зупинення виконавчого провадження суперечать приписам постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 7 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, рішенням Господарського суду Луганської області від 11.09.2012 у справі № 11/5014/1571/2012 позовні вимоги ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Первомайськвугілля" (далі - ДП "Первомайськвугілля") заборгованість, а саме борг за спожиту активну електричну енергію в сумі 14 370 523,79 грн, борг за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 40 051,62 грн, пеню у сумі 403 544, 93 грн, 3 % річних у сумі 80 930,11 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 61 073, 84 грн.

На виконання цього судового рішення у справі № 11/5014/1571/2012 видано наказ від 28.09.2012.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови від 16.06.2017) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (частини 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

16.06.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави повернення виконавчого документа, зокрема пунктами 2, 9 частини 1 цієї норми передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення

Статтею 121 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) передбачено можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців у разі порушення прав, свобод і законних інтересів особи.

24.05.2017 набрав чинності Закон України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", відповідно до статті 1 якого тимчасово, до 01.01.2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зважаючи на положення статті 19 Конституції України і статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення постанови), державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - ДП "Первомайськвугілля" є вугледобувним підприємством із часткою державної власності у статутному фонді 100 %.

Оскільки відповідач є державним вугледобувним підприємством, то у головного державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а були наявні підстави для зупинення виконавчого провадження № 50945847 на підставі статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", який не може ставитися під сумнів і є обов'язковим для застосування державним виконавцем при здійсненні ним виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні.

Отже, господарські суди дійшли правильного висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 50945847 суперечить вимогам чинного законодавства і є недійсною.

За змістом частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Суди, встановивши, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу є недійсною, врахувавши, що головний державний виконавець безпідставно ухиляється від вчинення передбачених законом дій (стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств"), з метою дотримання прав сторін у виконавчому провадженні № 50945847 правомірно задовольнив скаргу позивача про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 50945847 згідно із частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" та виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" у частині зупинення виконавчого провадження № 50945847.

Доводи Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про порушення судами вимог пункту 9 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", то вони є безпідставними, адже господарські суди на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час розгляду судами скарги) дійшли висновку, що головний державний виконавець, приймаючи постанову від 16.06.2017, належним чином не встановив обставин для повернення цього документа стягувачу згідно з пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження згідно із Законом України "Про виконавче провадження", що регулює порядок вчинення державним виконавцем виконавчих дій та їх зупинення, за наявності спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", який передбачає зупинення саме виконавчого провадження та який є обов'язковим до застосування державним виконавцем з урахуванням вимог статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" не свідчить про порушення статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачені підстави зупинення виконавчих дій.

Посилання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на те, що суд не може зобов'язувати державного виконавця до вчинення будь - яких дій, слід зазначити, що зобов'язання судами державного виконавця здійснити передбаченні законом дії, від вчинення яких той безпосередньо ухиляється, не суперечить вимогам чинного законодавства і в цьому випадку апеляційний суд діє як "суд встановлений законом".

Інші викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2017 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 ухвалено із додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, клопотання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, викладене у заяві про усунення недоліків касаційної скарги щодо повернення судового збору надміру сплаченого згідно з платіжним дорученням від 01.11.2017 № 3744, підлягає задоволенню відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", за змістом яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, який повертається у розмірі переплаченої суми. Оскільки згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення скаржника з касаційною скаргою) встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становив 1 600,00 грн, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, слід повернути з Державного бюджету України 320,00 грн (1 920,00 грн сплачений судовий збір - 1 600,00 грн розмір судового збору, визначений законом).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2017 у справі № 11/5014/1571/2012 залишити без змін.

3. Повернути Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з Державного бюджету України 320,00 грн судового збору, надміру сплаченого згідно з платіжним дорученням від 01.11.2017 № 3744, за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 11/5014/1571/2012.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак