Постанова

від 24.04.2018 по справі 826/9727/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9727/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А., Катющенко В.П., Скочок Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року (прийняте у письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО до Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО (далі - Позивач; Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України (далі - Відповідач) про визнання бездіяльності Міністерства фінансів України щодо заяви ТОВ СПОРТЛОТО про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей від 14 грудня 2015 протиправною; зобов'язання Міністерства фінансів України розглянути заяву ТОВ СПОРТЛОТО від 14 грудня 2015 року про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей і додані до неї документи та прийняти рішення про видачу ТОВ СПОРТЛОТО ліцензії на випуск та проведення лотерей.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, яка полягає у не розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей;

зобов'язано Міністерство фінансів України розглянути, з урахуванням висновків суду у цій справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про видачу ТОВ СПОРТЛОТО ліцензії на випуск та проведення лотерей та прийняти нове, яким позовну вимогу задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що визначені Законом підстави для відмови Позивачу у видачі ліцензії або залишення поданої ним заяви про отримання ліцензії без розгляду відсутні. Міністерство фінансів України не прийняло рішення про видачу Позивачу ліцензії у зв'язку з відсутністю, на його думку, Ліцензійних умов та провадження господарської з випуску та проведення лотерей та не визначенням розміру плати за ліцензію; однак ані відсутність Ліцензійних умов, ані не визначення розміру плати за ліцензію до таких підстав не відноситься. Позивач звертає увагу на те, що жоден нормативно-правовий акт не ставить видачу ліцензії в залежності від наявності (відсутності) Ліцензійних умов та розміру плати за ліцензію, а також не звільняє Відповідача від виконання покладених на нього Законом обов'язків органу ліцензування. Крім того, плата за видачу ліцензії відповідно до ч.2 ст.14 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності вноситься протягом десяти робочих днів після оприлюднення рішення про видачу ліцензії, а органу ліцензування забороняється вимагати внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу. При цьому розмір такої плати визначений ч.1 ст.14 вказаного Закону.

Відповідачем також подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

На думку цього апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Позивач через відсутність затверджених Урядових ліцензійних вимог не є здобувачем ліцензії у розумінні Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , що є обов'язковою вимогою для звернення із заявою про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей до органу ліцензування. Крім того, Відповідач зазначає, що складене у довільній формі (не встановленій затвердженими Кабінетом Міністрів України ліцензійними умовами) формі письмове звернення суб'єктів господарювання до Мінфіну щодо отримання ліцензії без додання вичерпного переліку необхідних документів, не може розглядатись як заява про отримання ліцензії.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства фінансів України, в якому просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, вважає судове рішення в частині задоволення позову законним та обґрунтованим.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу Товариства не подавався; у судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги ТОВ СПОРТЛОТО .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та відповідні заперечення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 грудня 2015 року Позивачем на адресу Відповідача сформовано заяву про видачу ліцензії, у якій зазначено: відомості про керівника, адресу Товариства, номер телефону, ідентифікаційний код, банківські реквізити, коди КОПФГ, КОАТУУ та про відсутність кодів СПОДУ, КФВ.

Також, у вказаній заяві Позивач просив видати ліцензію на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей; для ТОВ СПОРТЛОТО бажаним способом отримання документів є нарочно уповноваженому представнику; заява скріплена відтиском печатки Товариства та підписом керівника.

З опису вкладення у цінний лист вбачається, що до вказаною заяви додано: баланс на 30.09.2015 року; звіт про фінансові результати за 9 місяців 2015 року; аудиторський висновок станом на 30.09.2015; список керівного складу Товариства; відомості про місяці, в яких здійснюватиметься розповсюдження білетів лотерей ТОВ СПОРТЛОТО ; умови проведення грошової Інтернет-лотереї Щасливе співпадіння (затверджені наказом від 02.11.2015 року №2); умови проведення грошової миттєвої лотереї Щасливий алфавіт (затверджені наказом від 16.11.2015 року №3); умови проведення грошової тиражної лотереї Число щастя (затверджені наказом від 30.11.2015 року №4); опис документів, які подаються для отримання ліцензії.

21.12.2015 року Міністерством фінансів України отримано вказані документів, що підтверджується рекомендованим листом №0100408686746 (а.с.13).

25.12.2015 року Відповідачем надіслало на адресу Позивача лист за №31-26030-14-10/39363, в якому зазначено, що Законом України Про адміністративні послуги (стаття 5) встановлено, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, визначається перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, якою за визначенням Закону є надання ліцензії на провадження діяльності з випуску і проведення державних лотерей.

Крім того, ч.3 ст.11 цього ж Закону встановлено, що розмір плати за надання адміністративних послуг визначається законом.

28.05.2015 року набрав чинності Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності , що зокрема, регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності та встановлює уніфікований порядок їх ліцензування.

На сьогодні нормативно-правовий акт (ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей), яким буде визначено перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги (ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей) та які повинні додаватись до заяви про її отримання розробляється. Не визначеним, також, є розмір плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей.

Ураховуючи вищенаведене та з метою дотримання всіх вимог законодавства, Міністерство фінансів України в подальшому повідомить Товариство у разі прийняття нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій.

Так, Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 року №222-VIII (далі - Закон №222-VIII) регулюються суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначається виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 7 Закону №222-VIII ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як випуск та проведення лотерей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України визначено, що Мінфін є органом ліцензування у сфері випуску та проведення лотерей.

Здобувач ліцензії - суб'єкт господарювання, який подав до органу ліцензування заявупро отримання ліцензії разом із підтвердними документами згідно з вимогами відповідних ліцензійних умов (п.2 ч.1 ст.1 Закону №222-VIII).

Ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії (п.4 ч.1 ст.1 Закону №222-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону №222-VIII державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, крім іншого, на принципі дотримання законності шляхом того, що встановлюються конкретні строки здійснення кожної дії органу ліцензування, спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Положеннями частини 2 статті 6 Закону №222-VIII передбачено, що орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності, крім іншого: 1) отримує та розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування; 2) розробляє проекти ліцензійних умов і змін до них та подає їх в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлене законом.

За приписами частини 2 статті 9 Закону №222-VIII ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

Згідно з частиною 11 статті 10 Закону №222-VIII ліцензійними умовами встановлюються зміст та форма: 1) заяви про одержання ліцензії; 2) документів, що додаються до заяви про одержання ліцензії; 3) опису документів, що подаються для одержання ліцензії; 4) документів щодо кожного місця провадження господарської діяльності.

При цьому, частинами 2-4 статті 11 Закону №222-VIII передбачено, що у заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про: 1) здобувача ліцензії: для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код; 2) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір одержати ліцензію.

Визначено перелік документів та відомостей, які додаються до заяви.

Перелік підтвердних документів встановлюється ліцензійними умовами і є виключним.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №222-VIII орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Положеннями статті 13 Закону №222-VIII визначено, що орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення без розгляду заяви про отримання ліцензії розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Слід зазначити, що до набрання чинності Законом №222-VIII діяли Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12.12.2002 року №128/1037 (далі - Ліцензійні умови №128/1037), які були розроблені на виконання Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 року №1775-ІІІ, який втратив чинність на підставі Закону №222-VII; Ліцензійні умови №128/1037 до цього часу не визнані такими, що втратили чинність.

Положеннями статті 21 Прикінцеві та перехідні положення Закону №222-VIII Кабінету Міністрів України приписано привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Між тим, на виконання Закону №222-VIII нові Ліцензійні умови відповідною постановою Кабінету Міністрів України не затверджені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримавши заяву Позивача, Мінфін був зобов'язаний відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №222-VII розглянути заяву разом з додатками, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду прийняти одне із рішень: або про залишення заяви без розгляду, або про відмову у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії.

Крім того, наявність чи відсутність ліцензійних умов не є передумовою для розгляду заяви та прийняття одного з вищенаведених рішень.

Проте, Відповідачем у встановлені строки не вчинено жодних дій щодо розгляду заяви та доданих документів, а також не прийнято жодного з рішень за результатами розгляду заяви, направлення листа від 25.12.2015 року №31-26030-14-10/39363 не є виконанням наведених вище вимог Закону.

Таким чином, Відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви та неприйнятті жодного з наведених рішень.

Щодо посилання Відповідача про те, що подану Позивачем заяву не можна вважати належною заявою про отримання ліцензії, а тому він вважає, що не вчиняв протиправної бездіяльності, колегія суддів зазначає таке.

Так, Позивачем надано перелік документів, які подаються для одержання ліцензії передбачені статтею 11 Закону №222-VIII; проте Відповідачем не наведено переконливих доводів відносно їх невідповідності вимогам Закону №222-VIII.

При розв'язанні спірних правовідносин, колегією суддів також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні Тре Тракторер проти Швеції (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden) від 07.07.1989 року, у якому Суд зазначив, що ліцензія є майном в сенсі статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки має економічну цінність від якої залежить робота суб'єкта підприємництва та рівень його прибутку.

У рішенні від 20.10.2011 року Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що суб'єкти господарювання не можуть бути позбавлені права на звернення до органу державної влади із заявою про видачу ліцензії та отримати її належний розгляд через незабезпечення державою впровадження певних процедур для реалізації закріпленого законом права на отримання ліцензії.

Водночас, у зв'язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України нових ліцензійних умов та не встановлення розміру плати за ліцензії Відповідач не повинен мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

При цьому, відповідно до ч.10 ст.13 Закону №222-VIII у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону №222-VIII плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії.

Згідно з частиною 4 статті 14 Закону №222-VIII органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу

Тобто, питання внесення плати не може бути передумовою та перешкодою для розгляду заяви та прийняття одного з вищенаведених рішень.

За таких обставин, відсутність ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання Закону №222-VIII, та не встановлення розміру плати за ліцензії не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку, встановленого Конституцією України, діяти лише у встановленому законом порядку та здійснити належний розгляд заяви Позивача про видачу ліцензії.

Положеннями статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 25 квітня 2018 року.