Постанова

від 05.09.2018 по справі 826/9727/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа №826/9727/16

адміністративне провадження №К/9901/50489/18, №К/9901/51565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Гриціва М.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/9727/16 за касаційними скаргами Міністерства фінансів України та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТЛОТО" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 (колегія у складі суддів: Кармазіна О.А., Катющенка В.П., Скочок Т.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 (колегія у складі суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П., Костюк Л.О.,) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТЛОТО" до Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Позивач звернувся із позовом до суду, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Міністерства фінансів України щодо заяви ТОВ СПОРТЛОТО про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей від 14 грудня 2015 незаконною;

- зобов'язати Міністерство фінансів України розглянути заяву ТОВ СПОРТЛОТО від 14 грудня 2015 року про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей і додані до неї документи та прийняти рішення про видачу ТОВ СПОРТЛОТО ліцензії на випуск та проведення лотерей.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, яка полягає у не розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей. Зобов'язано Міністерство фінансів України розглянути, з урахуванням висновків суду у даній справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТЛОТО про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. 11.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача, в якій він із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про видачу Позивачу ліцензії на випуск і проведення лотерей та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення вимоги. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018 було відкрито провадження у справі.

4. 24.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача, в якій він із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2018 було відкрито провадження у справі. 16.07.2018 надійшов відзив від Позивача.

5. Ухвалою Верховного Суду провадження за касаційними скаргами №К/9901/50489/18 та №К/9901/51565/18 були об'єднані в одне провадження.

6. Сторонами були заявлені клопотання про розгляд справи за їхньої участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 грудня 2015 року Позивач на адресу Відповідача сформував заяву про видачу ліцензії, у якій зазначено: відомості про керівника, адресу Товариства, номер телефону, ідентифікаційний код, банківські реквізити, коди КОПФГ, КОАТУУ та про відсутність кодів СПОДУ, КФВ. Також, у вказаній заяві Позивач просив видати ліцензію на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей; для ТОВ СПОРТЛОТО бажаним способом отримання документів є нарочно уповноваженому представнику; заява скріплена відтиском печатки Товариства та підписом керівника.

8. З опису вкладення у цінний лист вбачається, що до заяви додано: баланс на 30.09.2015; звіт про фінансові результати за 9 місяців 2015 року; аудиторський висновок станом на 30.09.2015; список керівного складу Товариства; відомості про місяці, в яких здійснюватиметься розповсюдження білетів лотерей ТОВ СПОРТЛОТО ; умови проведення грошової Інтернет-лотереї Щасливе співпадіння (затверджені наказом від 02.11.2015 №2); умови проведення грошової миттєвої лотереї Щасливий алфавіт (затверджені наказом від 16.11.2015 №3); умови проведення грошової тиражної лотереї Число щастя (затверджені наказом від 30.11.2015 №4); опис документів, які подаються для отримання ліцензії.

9. 21.12.2015 Міністерство фінансів України отримало ці документи, що підтверджується рекомендованим листом №0100408686746 (а.с.13).

10. У відповідь Міністерство фінансів України надіслало на адресу позивача лист від 25.12.2015 за № 31-26030-14-10/39363. У листі зазначено, що Законом України Про адміністративні послуги (стаття 5) встановлено, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, визначається перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, якою за визначенням Закону є надання ліцензії на провадження діяльності з випуску і проведення державних лотерей. Крім того, як зазначено у листі, ч. 2 ст. 11 цього ж Закону встановлено, що розмір плати за надання адміністративних послуг визначається законом. У листі також звертається увага, що 28.05.2015 набрав чинності Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності , зазначається про відсутність ліцензійних умов та відсутність розміру плати. Зазначено, що Міністерство фінансів України повідомить товариство у разі прийняття нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій.

11. Позивач вважає, що відмова у видачі ліцензії порушує його права і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Відповідачу було направлено заяву про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей від 14.12.2015, до якої додавались документи відповідно до законодавства.

13. Заяву було отримана відповідачем 21.12.2015 у зв'язку з чим, як зазначає позивач, з цього дня розпочинається відлік строків, які визначені Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності (2015). Проте, відповідач, всупереч закону, не прийняв щодо заяви позивача жодного рішення.

14. Натомість у відповідь направив лист про надання інформації від 25.12.2015 за №31-26030-14-10/39363, який отримано позивачем 06.01.2016, в якому зазначено, що відсутній нормативно-правовий акт (ліцензійні умови), яким буде визначено перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги та які повинні додаватися до заяви про її отримання. Такий акт розробляється.

15. У листі також повідомлено, що не визначено розмір плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей.

16. Однак, на думку позивача, ці питання врегульовано у ч. 1 ст. 14 Закону Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , а саме плату за видачу ліцензії встановлено у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та відповідно до ч. 4 ст. 14 цього ж Закону органу ліцензування забороняється вимагати плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

17. Посилаючись на роз'яснення Державної регуляторної служби України від 23.06.2015 № 4352/0/20-15, позивач зазначив, що відсутність ліцензійних вимог не є підставою для відмови у видачі ліцензії. Отже, у разі відсутності акту Кабінету Міністрів України щодо затвердження ліцензійних умов, здобувачу ліцензії достатньо подати разом із заявою документи за переліком, визначеним у ст. 11 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . Оскільки цей закон не містить приписів відносно того, що відсутність ліцензійних умов є підставою для невидачі ліцензії, посилання відповідача на їх відсутність, є безпідставним та незаконним.

18. Позивач вважає, що відповідач порушив порядок розгляду заяви. Вищезгаданий інформаційний лист не є одним з рішень, які може прийняти відповідач, а саме: про залишення заяви без розгляду, про відмову у видачі ліцензії або про видачу ліцензії. Законом не передбачено регулювання відносин щодо видачі ліцензії шляхом направлення листів.

19. Позивач звернув увагу, що Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України було розглянуто скаргу із зазначених питань щодо неприйняття відповідачем рішень. На підставі рішення ради Державна регуляторна служба України видала Розпорядження від 03.03.2016 № 18, яким відповідача було зобов'язано розглянути заяву та прийняти рішення в порядку, передбаченому Законом.

20. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що через відсутність ліцензійних умов позивач не є здобувачем ліцензії у розумінні вищезгаданого Закону, що є обов'язковою вимогою для звернення із заявою про отримання ліцензії.

21. Відповідач також звертає увагу, що до заяви мають надаватися документи відповідно до ліцензійних вимог. А отже, складене у довільній формі (не встановленій затвердженими Урядом ліцензійними умовами) формі письмове звернення без додання вичерпного переліку необхідних документів, не може розглядатися як заява про отримання ліцензії, у зв'язку з чим твердження позивача про необхідність розгляду такої заяви, як зазначає відповідач, є необґрунтованим і безпідставним. Відповідно до ст. 7 Закону України Про державні лотереї в Україні , розмір плати за видачу ліцензії встановлює Кабінет Міністрів України. Однак Урядом не прийнято такого рішення, що фактично робить неможливим видання ліцензії.

22. Відповідач також звернув увагу на те, що позивач просить прийняти рішення про видачу ліцензії, водночас, як зазначає відповідач, Мінфін може прийняти одне з кількох рішень: залишити заяву без розгляду, відмовити у видачі ліцензії або прийняти рішення про видачу ліцензії. У зв'язку з цим, вимогу позивача про прийняття конкретного рішення, відповідач вважає безпідставною.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

24. Отримавши заяву Позивача, Мінфін був зобов'язаний відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №222-VII розглянути заяву разом з додатками, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду прийняти одне із рішень: або про залишення заяви без розгляду, або про відмову у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії. При цьому наявність чи відсутність ліцензійних умов не є передумовою для розгляду заяви та прийняття одного з вищенаведених рішень.

25. Проте Відповідач у встановлені строки не вчинив жодних дій щодо розгляду заяви та доданих документів, а також не прийняв жодного з рішень за результатами розгляду заяви. Направлення листа від 25.12.2015 №31-26030-14-10/39363 не є виконанням наведених вище вимог Закону. Таким чином, Відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви та неприйнятті жодного з наведених рішень.

26. Щодо посилання Відповідача про те, що подану Позивачем заяву не можна вважати належною заявою про отримання ліцензії, а тому він вважає, що не вчиняв протиправної бездіяльності, суди дійшли висновку, що Позивачем надано перелік документів, які подаються для одержання ліцензії передбачені статтею 11 Закону №222-VIII, проте Відповідачем не наведено переконливих доводів відносно їх невідповідності вимогам Закону №222-VIII.

27. Суди попередніх інстанцій погодилися, що суб'єкти господарювання не можуть бути позбавлені права на звернення до органу державної влади із заявою про видачу ліцензії та отримати її належний розгляд через незабезпечення державою впровадження певних процедур для реалізації закріпленого законом права на отримання ліцензії. Водночас, у зв'язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України нових ліцензійних умов та не встановлення розміру плати за ліцензії Відповідач не повинен мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

28. Окрім того, відсутність ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання Закону №222-VIII, та не встановлення розміру плати за ліцензії не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку, встановленого Конституцією України, діяти лише у встановленому законом порядку та здійснити належний розгляд заяви Позивача про видачу ліцензії. Тобто, питання внесення плати не може бути передумовою та перешкодою для розгляду заяви та прийняття одного з вищенаведених рішень.

29. Однак, в частині зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, а саме - про видачу ліцензії, суди знайшли позовні вимоги необґрунтованими та передчасними. Так, у даному конкретному випадку, відповідач взагалі не розглядав заяву та не оцінював зміст доданих до неї документів, що є передумовою подальшого прийняття одного із вищезазначених рішень. Саме за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів відповідач зобов'язаний прийняти одне із вищезгаданих рішень (залишення заяви без розгляду; про відмову у видачі ліцензії, про видачу ліцензії).

30. Суди дійшли висновку, що не мають повноважень втручатися у компетенцію відповідача щодо оцінки отриманих ним матеріалів та прийняття одного з вищенаведених рішень. Відтак, у цій частині у задоволенні позову було відмовлено.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

31. Позивач не погодився з рішенням судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про видачу Позивачу ліцензії на випуск і проведення лотерей.

32. Вважає, що суди дійшли невірного висновку, оскільки:

А) суд має наявне повноваження зобов'язати відповідача прийняти рішення про видачу позивачу ліцензії; відсутні підстави для прийняття відповідачем іншого, ніж про видачу позивачу ліцензії, рішення;

Б) судами не враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року, відповідно до якого суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення;

В) судом першої інстанції порушено право на ефективний засіб юридичного захисту, яке могло бути забезпечене у разі прийняття рішення про зобов'язання відповідача видати ліцензію.

33. Відповідач теж не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції. З таких підстав:

А) через відсутність ліцензійних умов позивач не є здобувачем ліцензії у розумінні вищезгаданого Закону, що є обов'язковою вимогою для звернення із заявою про отримання ліцензії;

Б) хибним є висновок судів про те, що Мінфін мав розглянути подані Позивачем документи як заяву Позивача про видачу ліцензії та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення;

В) Урядом не прийнято відповідного нормативно-правового акта щодо встановлення розміру плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, що унеможливлює видачу ліцензій.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд вважає, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити з таких підстав.

35. Доводів Відповідача були ретельно проаналізовані судами попередніх інстанцій та на них була надана вичерпна відповідь.

36. Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222), який набрав чинності 28.06.2015.

37. До набрання чинності Законом № 222 діяли Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12.12.2002 № 128/1037 (надалі - Ліцензійні умови), які були розроблені на виконання Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 № 1775-ІІІ, який втратив чинність на підставі Закону № 222.

38. На теперішній час Ліцензійні умови не визнані такими, що втратили чинність. Водночас, на виконання Закону № 222 нові Ліцензійні умови відповідною постановою Кабінету Міністрів України не затверджені.

39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Відповідно до пп. 61 п.4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446/2011 Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законодавством. Також, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , Мінфін визначено органом ліцензування господарської діяльності з випуску та проведення лотерей.

41. Відповідно до вимог чинного законодавства відповідач, як орган державної влади, зобов'язаний був діяти лише у порядку, встановленому законом, а саме, отримавши заяву позивача разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, розглянути їх та прийняти одне з трьох передбачених законом рішень: 1) рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, 2) відмови у видачі ліцензії чи 3) про видачу ліцензії.

42. Оскільки відповідач не розглянув заяви позивача та не прийняв жодного рішення, він допустив протиправну бездіяльність. У зв'язку з наведеним, правильними є висновки судів про визнання вказаної бездіяльності протиправною.

43. Стосовно зобов'язання Мінфіну вчинити дії, а саме прийняти рішення щодо заяви Позивача про видачу ліцензії, то рішення судів у цій частині також є правильними з огляду на те, що саме цей спосіб захисту є належним та необхідним, у даному випадку, для захисту порушеного права позивача на розгляд його заяви у встановленому порядку.

44. Доводи Відповідача щодо неприйняття Урядом рішення про розмір плати за видачу ліцензії відповідно до ст. 7 Закону України Про державні лотереї в Україні не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, адже, як вже неодноразово було зазначено, суб'єкти господарювання не можуть бути позбавлені права на звернення до органу державної влади із заявою про видачу ліцензії та отримати її належний розгляд через незабезпечення державою впровадження певних процедур для реалізації закріпленого законом права на отримання ліцензії. Відповідач у зв'язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України нових ліцензійних умов та не встановлення розміру плати за ліцензії не повинен мати можливості уникати виконання своїх обов'язків. Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

45. Отже, відсутність ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання нового Закону № 222, та не встановлення розміру плати за ліцензії не звільняє відповідача від обов'язку, встановленого Конституцією України, діяти лише у встановленому законом порядку та здійснити належний розгляд заяви позивача про видачу ліцензії.

46. Щодо доводів Позивача про неправомірність відмови судів у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про видачу Позивачу ліцензії на випуск і проведення лотерей, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

47. Кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт неправомірних дій.

48. Повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 КАС України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2);

49. Відповідно до ч. 4 цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

50. Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

51. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про видачу ліцензії на випуск та проведення лотерей, тобто з метою реалізації права на підприємницьку діяльність, що гарантовано Конституцією України. Порушеному праву позивача на підприємницьку діяльність, яка ліцензується, кореспондує обов'язок відповідача надати Позивачу відповідну ліцензію за умов, передбачених Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності .

52. Положеннями п. 1 ч. 2 статті 6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності визначено чіткий алгоритм дій органу ліцензування, а саме орган ліцензування:

1) отримує заяву;

2) розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом;

3) за результатом розгляду заяви та доданих документів приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування.

53. Тобто передумовою прийняття Відповідачем рішення є не лише отримання заяви Позивача, але й її розгляд. У цій справі розгляд заяви та документів не відбувся, не було встановлено їх належність, зокрема щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів. Тому Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстав для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення про видачу ліцензії немає.

54. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі.

55. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

56. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТЛОТО" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №826/9727/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя М.І. Гриців