Рішення

від 25.04.2018 по справі 509/1876/16-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1876/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарях Черкасові Д.Г., Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

25 травня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому, після надходження до Овідіопольського райсуду Одеської області висновку комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № СЕ-2501-1739.16 від 21.08.2017 р., призначеної ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 21.07.2016 р., збільшив та в остаточній редакції якого від 25.04.2018 р. просив суд, визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, загальною площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а, яка має форму неправильного багатокутника Ж-6-7-8-9-Є-Е-А-Д-Г-В-Ж, площею 0,3024 га та на 1/2 частину будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 603,8 м2, що складає 12/25 частини торгово-виставкового комплексу, який знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський районн, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а і позначені на плані : частина приміщення 1-1 - виставковий зал (основна частина літ. А-2 , веранда літ. а ), площею 319,4 м2; 1-11 - хол (основна частина літ. А-2 ), площею 50,6 м2; 1-12 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 23,5 м2; 1-13 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 23,0 м2; 1-14 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 2,4 м2; 1-15 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,9 м2; 1-16 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 2,4 м2; 1-17 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,9 м2; 1-18 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 22,5 м2; 1-19 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 36,6 м2; 1-20 - бухгалтерія (основна частина літ. А-2 ), площею 26,7 м2; 1-21 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 31,7 м2; 1-22 - приймальня (основна частина літ. А-2 ), площею 22,9 м2; 1-23 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 38,3 м2; І - коридор (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 116,7 м2; частина приміщення ІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 103,7 м2; ІІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 17,8 м2; V - балкон (балкон літ. а1 ), площею 54,0 м2; - підсобне приміщення Б ; - прохідна В , визнати за відповідачкою ОСОБА_2 право власності на : 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, загальною площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а, яка має форму неправильного багатокутника 1-2-3-4-5-Ж-В-Б-А-Е-Є-1, площею 0,1642 га та 1/2 частину будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 867,4 м2, що складає 13/25 частини торгово-виставкового комплексу, який знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а і позначені на плані : частина приміщення 1-1 - виставковий зал (основна частина літ. А-2 ), площа 51,2 м2; 1-2 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 7,1 м2; 1-3 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 14,7 м2; 1-4 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 6,6 м2; 1-5 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,6 м2; 1-6 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,6 м2; 1-7 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 15,1 м2; 1-8 - підсобне (підсобне приміщення літ. А1 ), площею 50,7 м2; 1-9 - оранжерея (оранжерея літ. А2 ), площею 704,1 м2; 1-10 - котельня (підсобне приміщення літ. А1 ), площею 14,7 м2; частина приміщення ІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 112,6 м2; ІV - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 6,8 м2; вхід в підвал літ. а2 ; туалет Г , залишивши у спільному користуванні обох співвласників окрему частину земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, площею 0,0334 га під основною двоповерховою частиною А-2 та підвальним приміщенням А3 будівлі торгово-виставкового комплексу, з яких ОСОБА_1 належить частина ділянки спільного користування - 0,0167 га; ОСОБА_2 належить частина ділянки спільного користування - 0,0167 га. Межі земельної ділянки спільного користування прокласти наступним чином: відрізки А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д і Д-А довжинами 7,5м, 18,07м, 18,5м, 18,2м і 10,83м відповідно прокласти по зовнішнім стінам основної двоповерхової частини будинку та підвалу. Межі розподілу земельних ділянок між співвласниками прокласти за прямими лініями В-Ж та А-Е-Є, а саме : відрізок В-Ж довжиною 3,46 м прокласти від кута основної двоповерхової частини та підвалу торгово-виставкового комплексу ( А-2 , А3 ) у напрямку тильної межі 5-6, визначеної правовстановлюючими і технічними документаціями, зокрема, до сполучення з нею у т. Ж, що знаходиться на відстані 7,88 м від т.5; відрізки А-Е та Е-Є довжинами 6,36м та 34,03м прокласти від кута сполучення основної двоповерхової частини А-2 , веранди а та оранжереї А2 торгово-виставкового комплексу по зовнішньому контуру стіни оранжереї у напрямку фасадної межі 9-1, визначеної правовстановлюючими і технічними документаціями, зокрема, до сполучення з нею у т. Є, що знаходиться на відстані 28,51 м від т.1.

Інші (зовнішні) межі земельних ділянок, які виділені в окреме користування (власність) співвласників, прокласти у відповідності до меж згідно з правовстановлюючими і технічними документаціями. З урахуванням розташування на земельній ділянці будівель і споруд в цілому, з метою забезпечення зручності у користуванні нею та будівлями і спорудами відповідні ділянки землі навколо основної двоповерхової та підвальної частини торгово-виставкового комплексу [вздовж ліній А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д, Д-А], виділити співвласникам незалежно від примикання до їх приміщень, при цьому, кожним із них має бути взаємно забезпечено доступ до зовнішніх стін приміщень іншого співвласника для обслуговування, а саме для тимчасової установки будівельних обладнань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівлі. Для відокремлення приміщень та забезпечення ізоляції частин будівлі торгово-виставкового комплексу одна від одної, зобов'язати ОСОБА_1 виконати наступні роботи : замурувати двері між приміщенням 1-1 і приміщенням 1-8, а також між приміщенням 1-1 і приміщенням 1-9; влаштувати глухі перегородки у приміщенні 1-1 першого поверху (на рис. 10 представлено червоним кольором), поділивши його на дві частини; влаштувати глуху перегородку у приміщенні ІІ підвалу (на рис. 10 представлено червоним кольором), поділивши його на дві частини; кожну з частин торгово-виставкового комплексу забезпечити індивідуальними інженерними системами, зокрема, водопостачання та каналізації, газопостачання та опалення, електропостачання, шляхом влаштування нових та/або розгалуженням існуючих мереж та перенесенням приладів обліку [лічильників], димарів та іншого обладнання до відповідних частин комплексу з метою забезпечення безперешкодного доступу до них; забезпечити наявність козирків над входами до кожної частини торгово-виставкового комплексу після поділу, поклавши на нього судові витрати із розгляду справи.

В судове засідання, позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином його представник, особисто під розписку, причини неявки суду не повідомив, однак від позивача надійшла до суду письмова заява, в якій він повністю підтримав свій збільшений позов, який просив задовольнити і слухати справу за його відсутності (а.с. 217,227).

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належим чином, поштовим повідомленням про вручення судової повістки, причини неявки суду не повідомила, надіславши до суду письмову заяву, в якій повністю визнала збільшений позов ОСОБА_1, проти задоволення якого не заперечувала та проханням про слухання справи без її участі (а.с. 214,215,226).

Представник 3-ої особи : ПАТ Укрсоцбанк , в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, особисто під розписку, причини неявки суду не повідомив, надіславши до суду свої письмові заперечення на позов, в яких просив суд, відмовити у задоволенні позову з мотивів його безпідставності та незаконності з огляду на те, що спірні будівлі та споруди торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 1471,2 кв.м та земельна ділянка, на якій вони розташовані, загальною площею 0,500 га за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельників, 1-а, хоча і придбане в період шлюбу сторін, які не перебувають в процесі розлучення, однак не є безумовною підставою для віднесення його спільної сумісної власності подружжя сторін по справі, а також, спірне нерухоме майно є предметом іпотеки за нотаріально посвідченим іпотечним договором від 20.11.2007 р. (реєстр. № 5288), укладеного між АКБ СР Укрсоцбанк , правонаступниками якого ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 в якості забезпечення договору кредиту № 660/193-302 від 19.11.2007 р., укладеного між ОСОБА_2 та банком, що тягне за собою зобов'язання в інтересах сім'ї обов'язок щодо повернення кредитних коштів їхньому банку (а.с. 207-209,228).

Дослідивши матеріали справи та висновок комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № СЕ-2501-1739.16 від 21.08.2017 р., призначеної ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 21.07.2016 р., суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах ОСОБА_3 проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов'язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд а дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України передбачено - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При чому, ст. 65 СК України передбачає, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно із ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна - суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статті 69-71 СК України передбачають, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності - незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим ЦК України.

Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями 368,372 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності - є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Також, стаття 369 ЦК України вказує, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до п.п. 22,23,30 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя - вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути : квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2641цс15 - статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями : 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин - у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки - набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України Про іпотеку ).

Суд встановив, що шлюб між позивачкою та відповідачем, офіційно зареєстрований 18.01.1991 р., що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІІ-ЖД № 322730 (актовий запис № 40) від 18.01.1991 р. (а.с. 10).

Судом з`ясовано, що під час шлюбу, на підставі рішення 27-ої сесії Таїровської селищної ради № 1000-ІV від 24.02.2006 р., відповідачкою ОСОБА_2, як фізичною особою-підприємцем було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 292493 від 04.05.2006 р., кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, загальною площею 0,500 га, з цільовим призначенням для розміщення та обслуговування торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, що знаходиться за адресою: Одеська область Овідіопольський р-н, Таіровська с/р, с. Мізікевича (Лиманка), вул. Будівельна, буд. 1-а (а.с. 180-183).

З матеріалів позову вбачається, що на протязі 2006-2007р.р. на вищевказаній земельній ділянці, подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за спільні сумісні кошти, без належного дозволу та затвердженого проекту, самовільно, було побудовано торгово-виставочний комплекс декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну та 13.02.2007 р., відповідачкою було отримано технічний паспорт на вищевказане нерухоме майно, виданого на її ім'я (а.с. 11-16).

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 березня 2007 року, яке набрало законної сили в порядку ст. 85 ГПК України - за відповідачкою ОСОБА_2 визнано право власності на будівлі та споруди торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 1471,2 м2, що знаходяться за адресою: Одеська область Овідіопольський район, Таїровська с/р, с. Мізікевича, вул. Будівельна, буд. 1-а і позначені на плані : під літ. А-2 - торгово-виставочний комплекс, під літ. А 1 - підсобне приміщення, під літ. А 2 - оранжерея, під літ. А 3 - підвальне приміщення, під літ. а1 - балкон, під літ. а - веранда, під літ. а2 - вхід в підвал, під літ. Б - підсобне приміщення, під літ. В - прохідна, під літ. Г - туалет, під №№ 1-6-І - споруди (а.с. 17-18).

На підставі вищевказаного рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2007 р., відповідачка, як ФО-підприємець зареєструвала своє право власності на будівлі та споруди торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну за адресою : Одеська область Овідіопольський район, Таїровська с/р, с. Мізікевича, вул. Будівельна, буд. 1-а, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14123095 від 03.04.2007 р. (а.с. 179).

Враховуючи вказані факти, а також зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що вищевказане нерухоме майно у виді спірних земельної ділянки, загальною площею 0,500 га і будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну за адресою : Одеська область Овідіопольський район, Таїровська с/р, с. Мізікевича, вул. Будівельна, буд. 1-а - було набуто подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період їхнього шлюбу, за спільні сумісні грошові кошти та в інтересах подружжя (сім'ї), а тому є спільною сумісною власністю подружжя, що підтверджується вищенаведеними доказами по справі, і відповідно до вимог ст.ст. 68-71 СК України сторони мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою, частки яких у спільному сумісному майні подружжя є рівними з урахуванням вимог ст.ст. 60,61,63,70 СК України та ч. 2 ст. 372 ЦК України та з урахуванням Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , судом було встановлено, що будь-якого іншого рухомого та нерухомого майна, придбаного за час шлюбу у сторін, яке підлягає поділу, у сторін - немає.

З позову вбачається, що на сьогоднішній день сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, і не домовились між собою про порядок користування, володіння та поділу спірного нерухомого майна.

Крім цього, суд встановив, що спірні будівлі та споруди торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 1471,2 кв.м та земельна ділянка, на якій вони розташовані, загальною площею 0,500 га за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельників, 1-а - є предметом іпотеки за нотаріально посвідченим іпотечним договором від 20.11.2007 р. (реєстр. № 5288), укладеного між АКБ СР Укрсоцбанк , правонаступниками якого ПАТ Укрсоцбанк та відповідачкою ОСОБА_2 в якості забезпечення договору кредиту № 660/193-302 від 19.11.2007 р., укладеного між ОСОБА_2 та банком, з яким відповідачкою були отримані кошти на облаштування магазину квітів та супутніх товарів, що в подальшому спричинило виникнення заборгованості відповідачки з повернення кредитних коштів, про що свідчить лист-вимога № 08.506-297/96-4746 від 03.04.2014 р. про усунення порушень зобов'язань по кредитному договору, на підставі чого, банк може звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 19-21).

Однак, з листа ПАТ Укрсоцбанк на адресу відповідачки (позичальниці) ОСОБА_2 № 828/15 від 08.11.2017 р. вбачається, що станом на 08.11.2017 р. заборгованість за кредитним договором № 660/193-302, за умовами якого ОСОБА_2 отримала грошовий кредит у сумі 237500 дол. США - погашено у повному обсязі та станом на 08.11.2017 р. у ПАТ Укрсоцбанк відсутні будь-які грошові вимоги згідно умов вказаного кредитного договору (а.с. 229).

На думку суду, положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець ОСОБА_2 немає права розпоряджатися спірним нерухомим майно без згоди іпотекодержателя ПАТ Украсоцбанк до закінчення терміну дії іпотеки - не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя, шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено Законом, а поділ майна подружжя, на думку суду - не є розпорядженням ним.

Отже, за загальним правилом та з огляду на ст. 61 СК України - майно, придбане подружжям у кредит - є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини, а враховуючи приписи статті 65 СК України, можливо зробити висновок, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого (набутого) у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу - не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Так, відповідно до висновоку комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № СЕ-2501-1739.16 від 21.08.2017 р., призначеної ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 21.07.2016 р., експертом було запропоновано по 3 варіанти поділу як будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 1471,2 м2, так і 3-х варіантів поділу земельної ділянки, площею 0,500 га, що знаходяться за адресою: Одеська область Овідіопольський район, Таїровська с/р, с. Мізікевича, вул. Будівельна, буд. 1-а, з яких позивач вибрав 2-й варіант поділу з деяким відступом від рівності часток подружжя, з яким погодилась відповідачка у своїй письмовій заяві, адресованій на адресу суду про згоду з позовом від 25.04.2018 р., а саме : визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, загальною площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а, яка має форму неправильного багатокутника Ж-6-7-8-9-Є-Е-А-Д-Г-В-Ж, площею 0,3024 га та на 1/2 частину будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 603,8 м2, що складає 12/25 частини торгово-виставкового комплексу, який знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський районн, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а і позначені на плані : частина приміщення 1-1 - виставковий зал (основна частина літ. А-2 , веранда літ. а ), площею 319,4 м2; 1-11 - хол (основна частина літ. А-2 ), площею 50,6 м2; 1-12 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 23,5 м2; 1-13 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 23,0 м2; 1-14 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 2,4 м2; 1-15 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,9 м2; 1-16 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 2,4 м2; 1-17 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,9 м2; 1-18 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 22,5 м2; 1-19 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 36,6 м2; 1-20 - бухгалтерія (основна частина літ. А-2 ), площею 26,7 м2; 1-21 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 31,7 м2; 1-22 - приймальня (основна частина літ. А-2 ), площею 22,9 м2; 1-23 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 38,3 м2; І - коридор (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 116,7 м2; частина приміщення ІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 103,7 м2; ІІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 17,8 м2; V - балкон (балкон літ. а1 ), площею 54,0 м2; - підсобне приміщення Б ; - прохідна В та визнати за відповідачкою ОСОБА_2 право власності на : 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, загальною площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а, яка має форму неправильного багатокутника 1-2-3-4-5-Ж-В-Б-А-Е-Є-1, площею 0,1642 га та 1/2 частину будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 867,4 м2, що складає 13/25 частини торгово-виставкового комплексу, який знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а і позначені на плані : частина приміщення 1-1 - виставковий зал (основна частина літ. А-2 ), площа 51,2 м2; 1-2 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 7,1 м2; 1-3 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 14,7 м2; 1-4 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 6,6 м2; 1-5 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,6 м2; 1-6 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,6 м2; 1-7 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 15,1 м2; 1-8 - підсобне (підсобне приміщення літ. А1 ), площею 50,7 м2; 1-9 - оранжерея (оранжерея літ. А2 ), площею 704,1 м2; 1-10 - котельня (підсобне приміщення літ. А1 ), площею 14,7 м2; частина приміщення ІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 112,6 м2; ІV - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 6,8 м2; вхід в підвал літ. а2 ; туалет Г , залишивши у спільному користуванні обох співвласників окрему частину земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, площею 0,0334 га під основною двоповерховою частиною А-2 та підвальним приміщенням А3 будівлі торгово-виставкового комплексу, з яких ОСОБА_1 належить частина ділянки спільного користування - 0,0167 га; ОСОБА_2 належить частина ділянки спільного користування - 0,0167 га. Межі земельної ділянки спільного користування прокласти наступним чином: відрізки А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д і Д-А довжинами 7,5м, 18,07м, 18,5м, 18,2м і 10,83м відповідно прокласти по зовнішнім стінам основної двоповерхової частини будинку та підвалу. Межі розподілу земельних ділянок між співвласниками прокласти за прямими лініями В-Ж та А-Е-Є, а саме : відрізок В-Ж довжиною 3,46 м прокласти від кута основної двоповерхової частини та підвалу торгово-виставкового комплексу ( А-2 , А3 ) у напрямку тильної межі 5-6, визначеної правовстановлюючими і технічними документаціями, зокрема, до сполучення з нею у т. Ж, що знаходиться на відстані 7,88 м від т.5; відрізки А-Е та Е-Є довжинами 6,36м та 34,03м прокласти від кута сполучення основної двоповерхової частини А-2 , веранди а та оранжереї А2 торгово-виставкового комплексу по зовнішньому контуру стіни оранжереї у напрямку фасадної межі 9-1, визначеної правовстановлюючими і технічними документаціями, зокрема, до сполучення з нею у т. Є, що знаходиться на відстані 28,51 м від т.1.

Інші (зовнішні) межі земельних ділянок, які виділені в окреме користування (власність) співвласників, прокласти у відповідності до меж згідно з правовстановлюючими і технічними документаціями. З урахуванням розташування на земельній ділянці будівель і споруд в цілому, з метою забезпечення зручності у користуванні нею та будівлями і спорудами відповідні ділянки землі навколо основної двоповерхової та підвальної частини торгово-виставкового комплексу [вздовж ліній А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д, Д-А], виділити співвласникам незалежно від примикання до їх приміщень, при цьому, кожним із них має бути взаємно забезпечено доступ до зовнішніх стін приміщень іншого співвласника для обслуговування, а саме для тимчасової установки будівельних обладнань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівлі. Для відокремлення приміщень та забезпечення ізоляції частин будівлі торгово-виставкового комплексу одна від одної, зобов'язати ОСОБА_1 виконати наступні роботи : замурувати двері між приміщенням 1-1 і приміщенням 1-8, а також між приміщенням 1-1 і приміщенням 1-9; влаштувати глухі перегородки у приміщенні 1-1 першого поверху (на рис. 10 представлено червоним кольором), поділивши його на дві частини; влаштувати глуху перегородку у приміщенні ІІ підвалу (на рис. 10 представлено червоним кольором), поділивши його на дві частини; кожну з частин торгово-виставкового комплексу забезпечити індивідуальними інженерними системами, зокрема, водопостачання та каналізації, газопостачання та опалення, електропостачання, шляхом влаштування нових та/або розгалуженням існуючих мереж та перенесенням приладів обліку [лічильників], димарів та іншого обладнання до відповідних частин комплексу з метою забезпечення безперешкодного доступу до них; забезпечити наявність козирків над входами до кожної частини торгово-виставкового комплексу після поділу.

На підставі викладеного, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі віднести за рахунок позивача, про що він просив у своєму збільшеному позові.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,106,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 60,61,63,65,68-71 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 218,316,317,368,369,372 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про поділ спільного майна подружжя - задовольнити ;

2. Визнати за ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, загальною площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а, яка має форму неправильного багатокутника Ж-6-7-8-9-Є-Е-А-Д-Г-В-Ж, площею 0,3024 га та на 1/2 частину будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 603,8 м2, що складає 12/25 частини торгово-виставкового комплексу, який знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський районн, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а і позначені на плані : частина приміщення 1-1 - виставковий зал (основна частина літ. А-2 , веранда літ. а ), площею 319,4 м2; 1-11 - хол (основна частина літ. А-2 ), площею 50,6 м2; 1-12 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 23,5 м2; 1-13 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 23,0 м2; 1-14 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 2,4 м2; 1-15 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,9 м2; 1-16 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 2,4 м2; 1-17 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,9 м2; 1-18 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 22,5 м2; 1-19 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 36,6 м2; 1-20 - бухгалтерія (основна частина літ. А-2 ), площею 26,7 м2; 1-21 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 31,7 м2; 1-22 - приймальня (основна частина літ. А-2 ), площею 22,9 м2; 1-23 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 38,3 м2; І - коридор (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 116,7 м2; частина приміщення ІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 103,7 м2; ІІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 17,8 м2; V - балкон (балкон літ. а1 ), площею 54,0 м2; - підсобне приміщення Б ; - прохідна В ;

3. Визнати за ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_2) право власності на : 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, загальною площею 0,50 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а, яка має форму неправильного багатокутника 1-2-3-4-5-Ж-В-Б-А-Е-Є-1, площею 0,1642 га та на 1/2 частину будівель та споруд торгово-виставочного комплексу декоративних насаджень, кімнатних рослин і предметів ландшафтного дизайну, загальною площею 867,4 м2, що складає 13/25 частини торгово-виставкового комплексу, який знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таіровська с/р, с. Лиманка (колишнє с. Мізікевича), вул. Будівельна, буд. 1-а і позначені на плані : частина приміщення 1-1 - виставковий зал (основна частина літ. А-2 ), площа 51,2 м2; 1-2 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 7,1 м2; 1-3 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 14,7 м2; 1-4 - підсобне (основна частина літ. А-2 ), площею 6,6 м2; 1-5 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,6 м2; 1-6 - туалет (основна частина літ. А-2 ), площею 1,6 м2; 1-7 - кабінет (основна частина літ. А-2 ), площею 15,1 м2; 1-8 - підсобне (підсобне приміщення літ. А1 ), площею 50,7 м2; 1-9 - оранжерея (оранжерея літ. А2 ), площею 704,1 м2; 1-10 - котельня (підсобне приміщення літ. А1 ), площею 14,7 м2; частина приміщення ІІ - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 112,6 м2; ІV - підсобне (підвальне приміщення літ. А3 ), площею 6,8 м2; вхід в підвал літ. а2 ; туалет Г ;

4. Залишивши у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окрему частину земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:003:0048, площею 0,0334 га під основною двоповерховою частиною А-2 та підвальним приміщенням А3 будівлі торгово-виставкового комплексу, з яких ОСОБА_1 належить частина ділянки спільного користування - 0,0167 га; ОСОБА_2 належить частина ділянки спільного користування - 0,0167 га. Межі земельної ділянки спільного користування прокласти наступним чином: відрізки А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д і Д-А довжинами 7,5м, 18,07м, 18,5м, 18,2м і 10,83м відповідно прокласти по зовнішнім стінам основної двоповерхової частини будинку та підвалу. Межі розподілу земельних ділянок між співвласниками прокласти за прямими лініями В-Ж та А-Е-Є, а саме : відрізок В-Ж довжиною 3,46 м прокласти від кута основної двоповерхової частини та підвалу торгово-виставкового комплексу ( А-2 , А3 ) у напрямку тильної межі 5-6, визначеної правовстановлюючими і технічними документаціями, зокрема, до сполучення з нею у т. Ж, що знаходиться на відстані 7,88 м від т.5; відрізки А-Е та Е-Є довжинами 6,36м та 34,03м прокласти від кута сполучення основної двоповерхової частини А-2 , веранди а та оранжереї А2 торгово-виставкового комплексу по зовнішньому контуру стіни оранжереї у напрямку фасадної межі 9-1, визначеної правовстановлюючими і технічними документаціями, зокрема, до сполучення з нею у т. Є, що знаходиться на відстані 28,51 м від т.1. Інші (зовнішні) межі земельних ділянок, які виділені в окреме користування (власність) співвласників, прокласти у відповідності до меж згідно з правовстановлюючими і технічними документаціями. З урахуванням розташування на земельній ділянці будівель і споруд в цілому, з метою забезпечення зручності у користуванні нею та будівлями і спорудами відповідні ділянки землі навколо основної двоповерхової та підвальної частини торгово-виставкового комплексу [вздовж ліній А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д, Д-А], виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незалежно від примикання до їх приміщень, при цьому, кожним із них має бути взаємно забезпечено доступ до зовнішніх стін приміщень іншого співвласника для обслуговування, а саме для тимчасової установки будівельних обладнань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівлі ;

5. Зобов'язати ОСОБА_1 для відокремлення приміщень та забезпечення ізоляції частин будівлі торгово-виставкового комплексу одна від одної, за власний рахунок виконати наступні роботи : замурувати двері між приміщенням 1-1 і приміщенням 1-8, а також між приміщенням 1-1 і приміщенням 1-9; влаштувати глухі перегородки у приміщенні 1-1 першого поверху (на рис. 10 представлено червоним кольором), поділивши його на дві частини; влаштувати глуху перегородку у приміщенні ІІ підвалу (на рис. 10 представлено червоним кольором), поділивши його на дві частини; кожну з частин торгово-виставкового комплексу забезпечити індивідуальними інженерними системами, зокрема, водопостачання та каналізації, газопостачання та опалення, електропостачання, шляхом влаштування нових та/або розгалуженням існуючих мереж та перенесенням приладів обліку [лічильників], димарів та іншого обладнання до відповідних частин комплексу з метою забезпечення безперешкодного доступу до них; забезпечити наявність козирків над входами до кожної частини торгово-виставкового комплексу після поділу ;

6. Судові витрати по справі - віднести за рахунок ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гандзій