Постанова

від 25.04.2018 по справі 718/844/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Чернівці

справа № 718/844/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Височанської Н.К.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року , ухваленого під головуванням судді Олексюк Т.І., повний текст якого складено 26 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по вул. Лесі Українки, 12 в смт. Лужани Кіцманського району, який розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0076, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить їй на праві приватної власності, а також земельної ділянки площею 0,0733 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0077, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Поряд із земельними ділянками позивача розташовані земельні ділянки ОСОБА_2, кадастровий номер 7322555400:02:002:0442 та кадастровий номер 7322555400:02:002:0443.

Для огородження своєї земельної ділянки ОСОБА_2 встановлено огорожу із захопленням частини земельної ділянки ОСОБА_1, що призводить до незручностей, оскільки з даху сараю, що прилягає впритул до огорожі, стічні води, сніг стікають на її земельну ділянку. ОСОБА_2 порушує правила добросусідства, сільськогосподарські тварини відповідачки заходять на її земельну ділянку та знищують насадження.

Провадження №22-ц/794/492/18 Категорія 47

Пояснює, що вона зверталась до виконавчого комітету селищної ради, але межі не були встановлені по причині наявності у них державних актів на землю. При її зверненні 07.11.2016 року до ФОП ОСОБА_3 було встановлено невідповідність меж земельних ділянок їх конфігурації у технічній документації від 30.11.2004 року за №1695.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що невірне тлумачення судом першої інстанції земельно-технічних та правових категорій і понять призвело до неповного встановлення судом обставин справи, неправильної оцінки доказів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що стало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки на час приватизації земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яких претензій один до одного не виникало, сторонами були погоджені межі, а накладання земельних ділянок виникло у зв'язку із допущеними помилками в технічних документаціях обох сторін.

Також наголошує на тому, що огорожа розмішена по існуючим стовпам, тобто проведена лише заміна старої огорожі на нову, через що апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, та в повній мірі їм відповідають.

Зокрема, воно мотивовано тим, що під час приватизації земельних ділянок та виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо складання державних актів на право власності було допущено помилки в технічних документаціях обох сторін, в зв'язку із чим виникло накладання земельних ділянок, а суміщення лінії огорожі можливе за умови виправлення помилок у технічних документаціях обох сторін.

Будь-яких умисних дій з боку ОСОБА_2 щодо встановлення огорожі, самовільного зайняття земельної ділянки позивача та чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою вчинено не було, а заявлена вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою 0,0733 га шляхом знесення огорожі без зазначення конкретних характеристик огорожі (місця розташування, довжини, прив'язки до певних об'єктів, тощо) не може визначати того обсягу та меж позовних вимог, які мають бути визначені у чіткій формі та відповідно до передбачених способів захисту порушених прав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по вул. Л.Українки, 12 в смт.Лужани Кіцманського району, на підставі державного акту на землю від 19.09.2005 року, та земельна ділянка площею 0,0733 для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на землю від 19.09.2005 року (а.с.7-8).

ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по вул. Л.Українки, 8 в смт.Лужани Кіцманського району, на підставі державного акту на землю від 15.08.2006 року та земельна ділянка площею 0,0930 га для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на землю від 15.08.2006 року (а.с.37).

Згідно акту встановлення та погодження зовнішніх меж землекористування в натурі (на місцевості) від 19.03.2004 року при виготовлені технічної документації із землеустрою Григор`євою О.В. межі земельних ділянок в натурі проходять по дерев'яній сітчатій огорожі та існуючій межі. Даний акт погоджений суміжними землекористувачами, зокрема і відповідачем ОСОБА_2

Відповідно до технічної документації по виготовленню державних актів ОСОБА_2 окружні межі земельних ділянок на місцевості проходять по дерев'яній, сітчатій огорожах та по існуючих природних межах, точки повороту зовнішніх меж закріплені межовими знаками (стовпами), що відображено на кадастрових планах і записано в акті встановлення і погодження меж, який був погоджений також і ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Згідно із ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ч.2 ст.90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п.г) ч.1 ст.91 ЗК України).

Відповідно до ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст.107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

За приписами ч.1, 2, п.д) ч.3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Ч.6-8 ст.79-1 ЗУ Країни визначає, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №17090 від 09.01.2018 року, в наявних в матеріалах справи технічних документаціях на досліджувані земельні ділянки (тобто ділянки обох сторін) виявлено помилку у вигляді зміщення усіх ключових точок ділянок, в тому числі поворотних точок окружних меж та кутів будівель, на однакову відстань. Координати поворотних точок меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які зазначені в технічних документаціях із землеустрою, не відповідають фактичному розташуванню цих точок в натурі.

Площі та межі земельних ділянок не відповідають фактичним площам та межам цих земельних ділянок в натурі. Зокрема, площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0733 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, становить 15м2, а площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2, на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд становить 3м2.

Сумарна площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 на земельні ділянки ОСОБА_1 становить 18м2, за умови виправлення помилки в технічній документації (зміщення).

Площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд становить 0,2м2, за умови виправлення помилки в технічній документації (зміщення).

Огорожа по всій довжині межі між земельними ділянками сторін по справі наявна.

Для суміщення лінії огорожі з межею земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до технічної документації із землеустрою за умови виправлення помилки у вказаній технічній документації слід перемістити поворотні точки огорожі (вказано в п.6 висновку необхідні дії).

Отже, з наведеного вбачається, що при невідповідності фактичного розміру земельних ділянок зазначеним у правовстановлюючих документах на них лише після внесення змін щодо відомостей про межі земельних ділянок до Державного земельного кадастру, відомості з якого посвідчують право, можна встановити обставини наявності захвату та ставити питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Як позивачем так і відповідачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, однак при їх виготовленні було допущено помилки в технічних документаціях обох сторін, у зв'язку з чим виникло накладання земельних ділянок, а суміщення лінії огорожі можливе за умови виправлення помилок у технічних документаціях обох сторін, що не було зроблено.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновків суду вони не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - підпис /ОСОБА_4/

Судді - підписи /ОСОБА_5, ОСОБА_6/