Постанова

від 24.06.2020 по справі 718/844/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 718/844/17

провадження № 61-37100св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року в складі судді Олексюк Т. І. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Височанської Н. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0076, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить їй на праві приватної власності. Крім того, у її власності перебуває земельна ділянка площею 0,0733 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0077, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка межує із земельною ділянкою, на якій розташовано будинок.

Поряд із земельними ділянками позивача знаходяться земельні ділянки кадастровий номер 7322555400:02:002:0442 та кадастровий номер 7322555400:02:002:0443, які належать відповідачу.

ОСОБА_2 встановила огорожу із захопленням частини земельної ділянки ОСОБА_1 , що призводить до незручностей, оскільки з даху сараю, який прилягає впритул до огорожі, стічні води, сніг стікають на її земельну ділянку. Позивач вказувала, що відповідач порушує правила добросусідства, тварини, які перебувають в її господарстві потрапляють на земельну ділянку позивача та знищують насадження.

Наголошувала, що вона зверталась до виконавчого комітету селищної ради, але межі не були встановлені з причин наявності у сторін державних актів на землю.

Позивач звернулась до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) з приводу розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), під час якої встановлено невідповідність меж земельних ділянок їх конфігурації у технічній документації від 30 листопада 2004 року № 1695. Межі земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_2 , не відповідають конфігурації, зазначених в технічній документації, та перекривають межі земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час приватизації земельних ділянок та виготовлення технічної документації із землеустрою та державних актів на земельні ділянки допущено помилки в технічних документаціях обох сторін, в зв`язку із чим виникло накладання земельних ділянок, а суміщення лінії огорожі можливе за умови виправлення помилок у технічних документаціях як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 .

Умисних дій щодо встановлення огорожі, самовільного зайняття земельної ділянки позивача та чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 вчинено не було, а заявлена вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою 0,0733 га шляхом знесення огорожі без зазначення конкретних характеристик огорожі (місця розташування, довжини, прив`язки до певних об`єктів, тощо) не може визначати обсягу та меж позовних вимог, які мають бути визначені у чіткій формі та відповідно до передбачених способів захисту порушених прав.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки помилки допущені в технічній документації із землеустрою не є причиною накладання земельної ділянки відповідача саме у тому місці, в якому експертом встановлено захоплення земельної ділянки позивача. Помилки в технічних документаціях також не впливають на факт захоплення її земельної ділянки відповідачем, а порушення права користування земельною ділянкою існує незалежно від невідповідності координат поворотних точок земельних ділянок.

За результатами проведення земельно-технічної експертизи проведено виміри двох земельних ділянок в натурі та проаналізовано відповідну технічну документацію, порівняно їх конфігурації, розміри та зроблено висновок, що земельні ділянки повинні бути зміщені в просторі на однакову відстань в документації, але залишаються тими ж за конфігурацією і розмірами в натурі. Відповідно до висновку експертизи виявлено та розраховано площу накладення земельних ділянок сторін. Належних та допустимих доказів, які б спростовувати її доводи та висновки експерта Лукач С. С. не надано.

Формулювання позовної вимоги не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки, на думку позивача, суди повинні були задовольнити позов частково, зокрема в тому обсязі, в якому це відновило б її порушені права.

Крім того, ОСОБА_5 вказує, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, відмовивши їй у задоволенні клопотань про допит свідка та про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги. З огляду на викладене просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на АДРЕСА_1 , на підставі державного акта на землю від 19 вересня 2005 року, та земельна ділянка, яка знаходиться поруч, площею 0,0733 для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на землю від 19 вересня 2005 року.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на АДРЕСА_1 , на підставі державного акта на землю від 15 серпня 2006 року та земельної ділянки площею 0,0930 га для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акта на землю від 15 серпня 2006 року.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 17090 вказано, що в технічних документаціях щодо досліджуваних земельних ділянок виявлено помилку у вигляді зміщення усіх ключових точок ділянок, в тому числі поворотних точок окружних меж та кутів будівель, на однакову відстань. Координати поворотних точок меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зазначені в технічних документаціях із землеустрою, не відповідають фактичному розташуванню цих точок в натурі.

Площі та межі земельних ділянок не відповідають фактичним площам та межам цих земельних ділянок в натурі. Зокрема, площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0733 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, становить 15 кв. м, а площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд становить 3 кв. м.

Сумарна площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 на земельні ділянки ОСОБА_1 становить 18 кв. м, за умови виправлення помилки в технічній документації (зміщення).

Площа накладання земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, становить 0,2 кв. м, за умови виправлення помилки в технічній документації (зміщення).

Наявна огорожа по всій довжині межі між земельними ділянками сторін у справі.

Для суміщення лінії огорожі з межею земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до технічних документацій із землеустрою, за умови виправлення помилок у технічних документаціях, слід перемістити поворотні точки огорожі відповідно до пункту 6 висновку судової земельно-технічної експертизи, а саме: точку 5 - на 0,18 м в сторону ділянки ОСОБА_1 , точку 6 - на 0,86 м в сторону ділянки ОСОБА_2 , точку 7 - на 0,14 м в сторону ділянки ОСОБА_2 , точку 8 - на 0,11 м в сторону ділянки ОСОБА_2 , точку 9 - на 0,10 м в сторону ділянки ОСОБА_2 , точку 10 - на 0,12 м в сторону ділянки ОСОБА_2 , точку 11 - на 0,10 м в сторону ділянки ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно пунктів г , е частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій, враховуючи висновки судової земельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 17090, дійшли висновку, що при невідповідності меж та фактичного розміру земельних ділянок даним, які зазначені у правовстановлюючих документах на них, лише після внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, відомості з якого посвідчують право, у суду буде можливість констатувати та встановити факт наявності або відсутності захвату земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції з таким висновком судів попередніх інстанцій не погоджується.

В таблицях № 1-3 висновку судової земельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 17090 графічно зображено, що в точках 6 - 11 огорожа ОСОБА_2 , споруджена на межі між земельними ділянками сторін, заступає на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами існує спір щодо користування частиною земельної ділянки, не встановив, чи мали місце обставини щодо захоплення її земельної ділянки відповідачем, не вирішив конфлікт між сторонами, пославшись на можливість його розв`язання після виправлення помилок в технічній документації. При цьому суд не вказав, що саме перешкоджає вирішенню позовних вимог про усунення перешкод в користуванні тією частиною земельної ділянки ОСОБА_1 , яка за висновком експерта зайнята огорожею ОСОБА_2 , спорудженої між земельними ділянками сторін, частково на земельній ділянці позивача.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженої постанови апеляційного суду) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд не перевірив доводів позивача, не встановив, чи мало місце захоплення її земельної ділянки відповідачем, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в зв`язку із передчасністю позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року скасувати.

Справу № 718/844/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук