Постанова

від 25.04.2018 по справі 273/936/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/936/17 Головуючий у 1-й інст. Михалюк О. П.

Категорія 5 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року під головуванням судді Михалюк О.П.

у справі №273/936/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності та користуванням земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Баранівська міська рада Житомирської області, Комунальне підприємство Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації про зобов'язання відповідача за свій рахунок знести самочинно збудовану до його літньої кухні веранду,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом. Просив постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та його нерухомим майном, а саме: за власний рахунок перенести дерев'яну бесідку від межі земельної ділянки по вул. Котовського,16 - А в м.Баранівка Житомирської області на відстань не менше шести метрів. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він проживає у двоквартирному будинку по вул.Софіївській (колишня вулиця Котовского),16-А в м.Баранівка Житомирської області. Квартира належить йому на праві власності згідно з договором купівлі - продажу від 26.10.2007 року. Він користується земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0355 га., кадастровий номер 1820600000:01:001:1002 на підставі договору оренди із міською радою від 08.08.2017 року.

На вказаній земельній ділянці, крім квартири, розміщені також належні йому господарські будівлі, зокрема, літня кухня. Всі господарські будівлі споруджені попереднім власником. З однієї сторони орендована ним земельна ділянка межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 1820600000:01:001:0646, на якій знаходиться кв.№2, що належать на праві власності ОСОБА_5 Також у квартирі №2 проживає та зареєстрована ОСОБА_3, яка розібрала паркан між суміжними земельними ділянками та впритул до межових знаків побудувала дерев'яну альтанку зі схилом даху в бік стіни кухні таким чином, що дах лежить на межових знаках. Спорудженням бесідки відповідачка заблокувала йому вихід до фасаду кухні, що створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою для використання землі за цільовим призначенням та в користуванні нерухомим майном.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідачки порушені його права вільного користування своїм майном. Зокрема він позбавлений можливості проводити утеплення та оздоблення фасаду, стіна кухні підтоплюється дощовими водами, що течуть із даху бесідки. У зв язку із цим порушена природна вентиляція та інсоляція фасаду, а це призводить до руйнування стіни.

На думку позивача, дії відповідача ОСОБА_3 порушують не тільки принципи добросусідства, але і Державні будівельні норми, а саме п.3.25 ДБН 360-92, де вказано, що відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м., а також протипожежні розриви між будівлями та спорудами, які передбачені ДБН 360-92 і мають становити від 6-ти метрів, в залежності від ступеню вогнестійкості споруди.

На зауваження щодо усунення вказаних порушень та переміщення бесідки у місце земельної ділянки, яке вільне від забудов, ОСОБА_3 не реагує. Тому він змушений звернутися із даною позовною заявою до суду.

29 листопада 2017 року в ході розгляду справи ОСОБА_3 подано зустрічний позов (а.с.80-81). 22 січня 2018 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подано до суду заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, згідно яких позивач просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_4 за свій рахунок знести самочинно збудовану до його літньої кухні веранду 1-1 площею 9.9 кв.м., шириною 3,10 м., довжиною 3,85 м., яка розташована біля стіни квартири ОСОБА_3 та вказана у плані цієї літньої кухні, складеному Новоград-Волинським МБТІ 12 квітня 1990 року(а.с.141-142).

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що буд.№16 по вул.Котовського (вул.Софіївська) в м.Баранівка Житомирської області одразу складався із двох квартир, які надавались, відповідно, сім'ї ОСОБА_7 (квартира №1) та сім'ї ОСОБА_8 (кв.№2). Вказані квартири мали приміщення, вказані у технічному паспорті, та веранди, у яких був вхід із сторони вул.Кірова, оскільки цей будинок розташований на розі вул.Котовського та Кірова. Обидві ці сім'ї самочинно збудували літні кухні біля своїх квартир, які у 1990 році були узаконені на той час селищною радою.

Рішенням виконкому Баранівської селищної ради Житомирської області від 14.03.1990 року ОСОБА_7 було дозволено узаконити самочинно збудовану літню кухню розміром 3,10 на 4 м., тобто площею 12,4 м.кв., про веранду до літньої кухні у цьому рішенні не йдеться, а тому Новоград-Волинське МБТІ вправі було вказати у технічному паспорті, який був складений та виданий 30 липня 1990 року літню кухню тільки такого узаконеного розміру. До справи приєднано план літньої кухні ОСОБА_7, складений 12.04.1990 року з такими розмірами: літня кухня 1-2 площею 8,6 кв.м., та веранда до літньої кухні 1-1 площею 9,9 м.кв., тобто загальною площею 18,5 кв.м., що на 6,1 кв.м. перевищує узаконений розмір, у якому веранда взагалі не вказана.

У технічному паспорті, складеному і виданому ОСОБА_4 10.08.2016 року вказано, що до квартири №1 належить літня кухня «И» , веранда до літньої кухні «Ж» , розміри яких не вказані.

Разом з тим, у технічному паспорті від 30.07.1990 року розмір літньої кухні «И» вказаний 16 кв.м., а веранди до літньої кухні «Ж» - 11,9 кв. м., тобто на загальну площу 27,9 кв. м., що свідчить, на думку позивача, про незаконні дії посадових осіб МБТІ.

Рішенням виконкому Баранівської селищної ради Житомирської області від 01 липня 1990 року №108 ОСОБА_9 було дозволено перебудувати веранду в кухню розміром 5,7 на 3.3 м., тобто площею 18,81 кв.м., у зв'язку із проведенням природного газу. Це рішення не стосується літньої кухні, так як у ньому про літню кухню нічого не йдеться і до проведення природного газу вона відношення не має, оскільки газовий котел у квартирі ОСОБА_9 (тепер ОСОБА_4) розташований у кухні квартири, а не в літній кухні.

В даному випадку йдеться про перебудування веранди у самій квартирі, так як після цього вона у квартирі перестала існувати, що видно із технічного паспорта від 30.07.1990 року та технічного паспорта від 10.08.2016 року.

Із технічного паспорта від 30.07.1990 року також видно, що вхід до квартири №1 дійсно був розташований із сторони вул. Кірова, там, де була веранда. Із технічного паспорта від 10.08.2016 року видно, що дійсно веранда до квартири № 1 перестала існувати і вхід до квартири № 1 вже розташований із сторони вул. Котовського.

22 січня 2018 року ухвалою суду зустрічні позовні вимоги об'єднанні із первісним позовом в одне провадження (а.с.150-151).

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок перенести дерев'яну бесідку, яка розташована на її земельній ділянці за адресою вул. Софіївська 16 в м.Баранівка Житомирської області від межі земельної ділянки ОСОБА_4 по вул. Софіївська (Котовського) 16-а в м. Баранівка Житомирської області на відстань не менше шести метрів.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Цим же рішенням стягнуто із ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 320 грн. з кожного. У стягненні решти витрат відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та просить ухвалити в цій частині нове рішення суду- про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, підставою для відмови в позові не може бути та обставина, що веранду до літньої кухні незаконно збудував попередній власник, а не ОСОБА_4, оскільки згідно вимог закону не має значення хто саме збудував цю веранду. Вона до цього часу існує і належним чином не узаконена і не може бути узаконена. Попередній власник і теперішній власник ОСОБА_4 не могли і не можуть користуватись нею, а тому ця веранда підлягає знесенню. Суд не звернув уваги, що місце розташування її альтанки тимчасове, а вказана ОСОБА_4 веранда до літньої кухні збудована з порушенням ДБН 360-92, бо вона від стіни квартири була розташована на відстані 40 см., а в даний час на відстані 30 см., що заважає їй належно користуватись квартирою. На стіні, яка межує з літньою кухнею позивача, вже з'явилась цвіль. Крім того, не було дотримано протипожежної відстані.

Оскільки ОСОБА_3 оскаржує судове рішення лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, в силу ст.367 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Право приватної власності є непорушним згідно ст.41 Конституції України. На це вказують також приписи ст.ст.316- 319, 321 ЦК України.

Але при цьому у відповідності до ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, тощо.

У відповідності до приписів ч.1,2 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проживає у кв.№1 двоквартирного будинку по вул. Софіївській (бувша вулиця Котовского),16-А в м.Баранівка Житомирської області. Квартира належить йому на праві власності згідно з договором купівлі - продажу від 26.10.2007 року (а.с.5,179). Його право власності належним чином зареєстроване(а.с.14-15).ОСОБА_4 користується земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0355 га., кадастровий номер 1820600000:01:001:1002, на підставі договору оренди із Баранівською міською радою Житомирської області від 08.08.2017 року (а.с.16-17).

На вказаній земельній ділянці, крім квартири, розміщені також належні ОСОБА_4 господарські будівлі, зокрема, літня кухня. Всі господарські будівлі споруджені попереднім власником. З однієї сторони орендована ним земельна ділянка межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 1820600000:01:001:0646, на якій знаходиться кв.№2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 Її право власності підтверджується копіями договорів дарування вказаної квартири і земельної ділянки від 23 листопада 2017 року (а.с.82-83). Її право власності також належним чином зареєстроване (а.с.84-85).

Станом на 10 серпня 2016 року був виготовлений технічний паспорт на домоволодіння ОСОБА_4, де самочинних будівель чи споруд КП «Новоград-Волинським МБТІ» не вказано (а.с.11-12). Після його виготовлення була проведена відповідна державна реєстрація нерухомого майна (а.с.14-15). Аналогічно, у попередньому технічному паспорті станом на 30.07.1990 року також відсутня інформація щодо самочинних будівель (а.с.137-140).

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підстав для знесення веранди, прибудованої до літньої кухні ОСОБА_4, не було.

Сторонами не заперечується та обставина, що всі побудови були здійснені попередніми власниками за погодженням між собою. Тому для нових власників є обов язковим встановлений попередніми власниками порядок користування суміжними земельними ділянками.

Доказам у справі судом першої інстанції дана належна і об'єктивна оцінка. Будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 27.04.2018 року.