Постанова

від 19.04.2018 по справі 820/749/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р. № 820/749/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Маргвелані І.Л.,

представника позивача - Даншиної Г.О.,

представника відповідача - Рочняк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківської області від 13.11.2017 №0002521411 та № 0002511411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38495394.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг", податковий номер 38495394 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Сеолан" за листопад 2014, ТОВ "Поток-К" за листопад та грудень 2016 року, ТОВ "Мерідіан Пром" за жовтень 2016 року, ТОВ "Пінта ТТП" за жовтень 2016 року, ТОВ "ХСК Стендпро" за лютий, березень, травень 2017 року, ТОВ "Лайн сервіс" за червень 2017 року.

Результати перевірки викладені в акті №16934/20-40-14-11/38495394 від 31.10.2017.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" допущено завищення податкового кредиту на суму 336917 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 211822 грн;

- порушення ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 138985 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002511411 від 13.11.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264777,50 грн, та податкове повідомлення - рішення № 0002521411 від 13.11.2017, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138985 грн та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 125095 грн.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем із контрагентами: ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн Сервіс", щодо придбання товару та його подальшої реалізцій позивачем.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сеолан" (продавець) укладено договір поставки товару №010801, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 46 т.1).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (а.с. 47-70 т.1).

Також, судом встановлено, що 01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поток-К" (продавець) укладено договір поставки товару №011102, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 71 т.1).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, податкові накладні (а.с. 72-109 т.1).

Крім того, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерідіан Пром" (продавець) укладено договір поставки товару №031001, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 110 т.1).

Реальність здійснення господарських операцій за договором поставки товару №031001 підтверджується наявним у матеріалах справи видатковою накладною, рахунком, податковою накладною (а.с. 111-113 т.1).

01 вересня 2016 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пінта ТТП" (продавець) укладено договір поставки товару №010901, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 122 т.1).

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну, рахунок, податкову накладну (а.с. 123-125 т.1).

Судом встановлено, що 12.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХСК Стендпро" (продавець) укладено договір поставки товару №120101, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 126 т.1).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, податкові накладні (а.с. 127-137 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що 01.06.2017 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайн Сервіс" (продавець) укладено договір поставки товару №010602, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 150 т.1).

Реальність здійснення господарських операцій за договором поставки товару №010602 підтверджується наявним у матеріалах справи видатковою накладною, рахунком, податковою накладною (а.с. 151-153 т.1).

У підтвердження оплати придбаної продукції за договорами, укладеними із ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн сервіс" позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення (а.с. 154-200 т. 1).

Транспортування придбаного товару за договором, укладеним із ТОВ "Сеолан" підтверджується товарно-транспортною накладною та договором найму (оренди) транспортного засобу від 27.03.2014 (а.с. 49, 53, 57, 61, 65, 69, 201 т. 1).

Щодо фізичного переміщення товару придбаного у контрагентів ТОВ "Мерідіан Пром" та ТОВ "ХСК Стендпро" судом встановлено, що до матеріалів справи надано договори оренди нежитлових приміщень (частини складського приміщення) № 01/10-16 від 01.10.2016, № 01/02-17 від 01.02.2017 та № 01/05-17 від 01.05.2017, разом із актами прийому-передачі наданих послуг, актами приймання-передачі частини складських приміщень та податковими накладними (а.с. 114-121, 131-149 т.1).

Таким чином, враховуючи, що контрагентами здавались частини складських приміщень, транспортування товару до позивача не здійснювалось, а товар позивач зберігав на орендованих складських приміщеннях у ТОВ "Мерідіан Пром" та ТОВ "ХСК Стендпро".

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Однак, в даному випадку виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, договорами оренди приміщень, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні, в судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що спірні податкові накладні є зареєстрованими в ЄРПН.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн сервіс" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

У підтвердження подальшої реалізації придбаної у ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн сервіс" продукції позивачем надано до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку за договорами поставки, укладеними між ТОВ "Сервиспромторг" із ПП "Будтехнологія", ТОВ "Союзнасосмаш", ДП Одеська залізниця, ТОВ "Луганський Електромашинобудівний завод", ТОВ "Завод бурової техніки ДСД", ПАТ "Фармстандарт-біолік", ПАТ "Харківський машинобудівний завод", ДП Торезантрацит", ПАТ "Харківський інструментальний завод", ПАТ "Донбасенерго", ТОВ "Укроліяпродукт", ТОВ "Житомирський автоцентр "Камаз", ТОВ "Альосіна", ДП "Ремонтна майстерня "Рівненського ремонтно-транспортного підприємства АТ Відкритого типу (а.с. 105-243 т. 2, а.с. 1-26 т. 3), а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, акти здачі приймання робіт, довіреності, виписки по особовому рахунку підприємства (а.с. 202-249 т. 1, а.с. 1-10 т. 2, а.с. 24-104 т. 2, а.с. 27-245 т. 3, а.с. 1-65 т. 4).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, а саме пояснення директора ТОВ "Сеолан", податкову інформацію від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.01.2017 № 504/7/10-06-12-01-17 щодо ТОВ "Мерідіан Пром", податкової інформації від 04.01.2017 № 4/20-40-14-08-12/39983892 та від 30.01.2017 № 121/20-40-14-08-12/39983892 щодо ТОВ "Поток-К", податкової інформації від 23.03.2017 № 317/20-40-14-13-12/40549468 щодо ТОВ "Пінта ТТП", податкову інформацію від Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.08.2017 № 768/20-40-14-21-06 щодо ТОВ "ХСК Стендпро", копія податкової інформації ГУ ДФС у Миколаївській області від 10.08.2017 № 107/14-29-14-08/41013964, щодо ТОВ "Лайн Сервіс", з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому суд зазначає, що вищезазначена податкова інформація складена як доперевірочні матеріали для послідуючого проведення перевірки або у зв'язку з неможливістю проведення перевірки контрагента та з огляду на положення Податкового кодексу України така інформація лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення перевірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки перевірка при цьому не проводилась та первинні документи не досліджувались.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки №16934/20-40-14-11/38495394 від 31.10.2017 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківської області від 13.11.2017 №0002521411 та № 0002511411 підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" - задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (вул. Золочівська, буд. 1, м. Харків, 61177, код 38495394) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківської області від 13.11.2017 №0002521411 та № 0002511411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (вул. Золочівська, буд. 1, м. Харків, 61177, код 38495394) судові витрати в розмірі 7932 (сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 87 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин