Постанова

від 14.11.2018 по справі 820/749/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/749/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 19.04.2018, суддя Волошин Д.А., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 27.04.18 по справі № 820/749/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (далі по тексту - ТОВ "Сервиспромторг", позивач), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківської області від 13.11.2017 №0002521411 та № НОМЕР_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі №820/749/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (вул. Золочівська, буд. 1, м. Харків, 61177, код 38495394) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківської області від 13.11.2017 №0002521411 та № НОМЕР_1.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (вул. Золочівська, буд. 1, м. Харків, 61177, код 38495394) судові витрати в розмірі 7932 (сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 87 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповне з`ясування обставин в адміністративній справі у зв`язку з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі №820/749/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сервиспромторг".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, що викладені в акті перевірки ТОВ "Сервиспромторг". Вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017 №0002521411 та № НОМЕР_1 такими, що не підлягають скасуванню, оскільки податковим органом встановлені нереальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами у перевіряємий період та відсутність фактичного руху активів.

В судовому засіданні представник відповідача, надавши пояснення, підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні, надавши пояснення, просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38495394.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг", податковий номер 38495394 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Сеолан" за листопад 2014, ТОВ "Поток-К" за листопад та грудень 2016 року, ТОВ "Мерідіан Пром" за жовтень 2016 року, ТОВ "Пінта ТТП" за жовтень 2016 року, ТОВ "ХСК Стендпро" за лютий, березень, травень 2017 року, ТОВ "Лайн сервіс" за червень 2017 року.

Результати перевірки викладені в акті №16934/20-40-14-11/38495394 від 31.10.2017 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" допущено завищення податкового кредиту на суму 336917 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 211822 грн;

- порушення ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 138985 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13.11.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264777,50 грн, та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 13.11.2017, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138985 грн та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 125095 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не відповідності висновків, викладених в акті перевірки №16934/20-40-14-11/38495394 від 31.10.2017 року, дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківської області від 13.11.2017 №0002521411 та № НОМЕР_1 підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" - задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем із контрагентами: ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн Сервіс", щодо придбання товару та його подальшої реалізації позивачем.

Колегія суддів вважає такий висновок податкового органу хибним, з огляду на таке.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - ОСОБА_3 України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать, окрім іншого, наявність руху активів, ділової мети та змін у структурі активів платника податку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вказує на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сеолан" (продавець) укладено договір поставки товару №010801, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 46 т.1).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (а.с. 47-70 т.1).

Також, судом встановлено, що 01.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поток-К" (продавець) укладено договір поставки товару №011102, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 71 т.1).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, податкові накладні (а.с. 72-109 т.1).

Крім того, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерідіан Пром" (продавець) укладено договір поставки товару №031001, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 110 т.1).

Реальність здійснення господарських операцій за договором поставки товару №031001 підтверджується наявним у матеріалах справи видатковою накладною, рахунком, податковою накладною (а.с. 111-113 т.1).

01 вересня 2016 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пінта ТТП" (продавець) укладено договір поставки товару №010901, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 122 т.1).

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну, рахунок, податкову накладну (а.с. 123-125 т.1).

Судом встановлено, що 12.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервиспромторг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХСК Стендпро" (продавець) укладено договір поставки товару №120101, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 126 т.1).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, податкові накладні (а.с. 127-137 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що 01.06.2017 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайн Сервіс" (продавець) укладено договір поставки товару №010602, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 150 т.1).

Реальність здійснення господарських операцій за договором поставки товару №010602 підтверджується наявним у матеріалах справи видатковою накладною, рахунком, податковою накладною (а.с. 151-153 т.1).

У підтвердження оплати придбаної продукції за договорами, укладеними із ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн сервіс" позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення (а.с. 154-200 т. 1).

Транспортування придбаного товару за договором, укладеним із ТОВ "Сеолан" підтверджується товарно-транспортною накладною та договором найму (оренди) транспортного засобу від 27.03.2014 (а.с. 49, 53, 57, 61, 65, 69, 201 т. 1).

Фізичне переміщення товару придбаного у контрагентів ТОВ "Мерідіан Пром" та ТОВ "ХСК Стендпро" підтверджується наданими до матеріалів справи договорами оренди нежитлових приміщень (частини складського приміщення) № 01/10-16 від 01.10.2016 року, № 01/02-17 від 01.02.2017 року та № 01/05-17 від 01.05.2017 року, разом із актами прийому-передачі наданих послуг, актами приймання-передачі частини складських приміщень та податковими накладними (а.с. 114-121, 131-149 т.1).

Таким чином, враховуючи, що контрагентами здавались частини складських приміщень, транспортування товару до позивача не здійснювалось, а товар позивач зберігав на орендованих складських приміщеннях у ТОВ "Мерідіан Пром" та ТОВ "ХСК Стендпро".

Так, колегія суддів вказує на те, що виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, договорами оренди приміщень, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними.

При цьому, зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні, в судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що спірні податкові накладні є зареєстрованими в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, що про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зокрема, податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що контрагенти позивача та ТОВ "Сервиспромторг" виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність здійснених фінансово-господарських операцій, а оформлювали відносини лише для отримання необґрунтованої податкової вигоди, колегія суддів вважає помилковими.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач та ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн сервіс" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

У підтвердження подальшої реалізації придбаної у ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн сервіс" продукції позивачем надано до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку за договорами поставки, укладеними між ТОВ "Сервиспромторг" із ПП "Будтехнологія", ТОВ "Союзнасосмаш", ДП Одеська залізниця, ТОВ "Луганський Електромашинобудівний завод", ТОВ "Завод бурової техніки ДСД", ПАТ "Фармстандарт-біолік", ПАТ "Харківський машинобудівний завод", ДП Торезантрацит", ПАТ "Харківський інструментальний завод", ПАТ "Донбасенерго", ТОВ "Укроліяпродукт", ТОВ "Житомирський автоцентр "Камаз", ТОВ "Альосіна", ДП "Ремонтна майстерня "Рівненського ремонтно-транспортного підприємства АТ Відкритого типу (а.с. 105-243 т. 2, а.с. 1-26 т. 3), а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, акти здачі приймання робіт, довіреності, виписки по особовому рахунку підприємства (а.с. 202-249 т. 1, а.с. 1-10 т. 2, а.с. 24-104 т. 2, а.с. 27-245 т. 3, а.с. 1-65 т. 4).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами факту реальності здійснених позивачем із контрагентами ТОВ "Сеолан", ТОВ "Поток-К", ТОВ "Мерідіан Пром", ТОВ "Пінта ТТП", ТОВ "ХСК Стендпро", ТОВ "Лайн Сервіс" господарських операцій.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, а саме: пояснення директора ТОВ "Сеолан", податкову інформацію від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.01.2017 № 504/7/10-06-12-01-17 щодо ТОВ "Мерідіан Пром", податкової інформації від 04.01.2017 № 4/20-40-14-08-12/39983892 та від 30.01.2017 № 121/20-40-14-08-12/39983892 щодо ТОВ "Поток-К", податкової інформації від 23.03.2017 № 317/20-40-14-13-12/40549468 щодо ТОВ "Пінта ТТП", податкову інформацію від Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.08.2017 № 768/20-40-14-21-06 щодо ТОВ "ХСК Стендпро", копія податкової інформації ГУ ДФС у Миколаївській області від 10.08.2017 № 107/14-29-14-08/41013964, щодо ТОВ "Лайн Сервіс", з огляду на наступне.

Колегія суддів вказує на те, що отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому, вищезазначена податкова інформація складена як доперевірочні матеріали для послідуючого проведення перевірки або у зв'язку з неможливістю проведення перевірки контрагента та з огляду на положення Податкового кодексу України така інформація лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення перевірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки перевірка при цьому не проводилась та первинні документи не досліджувались.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі 826/4571/16 (номер в ЄДРСР 73596822), від 08.05.2018 у справі 814/937/15 (номер в ЄДРСР 73843667), в постанові від 30.01.2018 у справі № 1570/5614/2012 (номер в ЄДРСР 71979102).

Крім того, належними та допустимими в розумінні статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Інформації про постановлення вироків відносно ТОВ "Сервиспромторг" пов'язаних із фіктивністю підприємництва або іншої незаконної діяльності суду не надаволося, в акті перевірки відповідач на такі факти не посилається.

Зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Колегія суддів також зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для позивача або його контрагентів, збитковості здійсненої операції, про не вчинення операції, про відсутність факту надання товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки №16934/20-40-14-11/38495394 від 31.10.2017 року, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів вказує на відсутність в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Враховуючим вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 13.11.2017 року №0002521411 та № НОМЕР_1, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 820/749/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 15.11.2018.