Постанова

від 26.04.2018 по справі 761/21313/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/3298/2018

Унікальний номер 761/21313 /1 7

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ДЕН на рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 16 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Савицького О.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДЕН , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство СТ Іллічівське про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2017 року позивач звернувся із позовом до відповідача на обґрунтування якого зазначив, що 06 грудня 2016 року о 12.15 год. в м. Києві по проспекту Перемоги, 12 громадянин ОСОБА_2, керуючи автомобілем Фольксваген Крафтер р/н НОМЕР_1, що належить ПП ДЕН , під час руху не дотримався безпечної швидкості руху та дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем Форд Транзіт р/н НОМЕР_2.

26 грудня 2016 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності. Виходячи з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 працює водієм у ПП ДЕН .

Внаслідок вказаної ДТП автомобілю позивача заподіяно матеріальних збитків, розмір яких згідно Звіту про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу, становить 38 926,75 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Фольксваген Крафтер р/н НОМЕР_1 - ПП ДЕН була застрахована ПрАТ СТ Іллічівське , проте останнє з 06 грудня 2016 року втратило статус асоційованого члена у МТСБУ та право укладати договори ОСЦПВ, тому страхове відшкодування не було виплачено.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача 38 926,75 грн. вартості матеріального збитку та судові витрати. (а.с.2-5)

Відповідач проти позову заперечував із посиланням на те, що його відповідальність була застрахована ПрАТ СТ Іллічівське за полісом №АЕ/8851461 від 17 червня 2016 року, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 100 000 грн., тому вважав, що відшкодування завданих збитків має бути покладено саме на страхову компанію. (а.с.40-44)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києві від 16 січня 2018 року позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства ДЕН на користь ОСОБА_1 41066,75 грн., з яких: 38926,75 грн. - розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 640,00 грн. - судові витрати по сплаті судового збору; 1500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. (а.с.97, 99-103)

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 16 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував фактичних обставин та доводів, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. (а.с.126-129)

Зважаючи наположення пункту8 частини1 РозділуХІІІ Прикінцевих таперехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІАпеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_1, його представник - адвокат ОСОБА_4 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. (а.с. 142-149, 151-155)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 грудня 2016 року о 12 год. 15 хв. по проспекту Перемоги, 12 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля НОМЕР_3 та автомобіля НОМЕР_4, що належить ПП ДЕН під керуванням водія цього підприємства - ОСОБА_2.(а.с. 6)

Винність ОСОБА_2 в тому, що він 06 грудня 2016 року о 12 год. 15 хв. по проспекту Перемоги, 12 в місті Києві керуючи автомобілем НОМЕР_4, під час руху не дотримався безпечної швидкості руху та дистанції, чим порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Форд р/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, підтверджується матеріалами справи, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року та сторонами не оспорюється. (а.с.6-8)

Належний позивачу автомобіль зазнав механічних пошкоджень і відповідно до звіту №01/01/17 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу Ford Transit р/н НОМЕР_2, виконаним 03 січня 2017 року фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження КТЗ складає 38 926,75 грн. (а.с.9)

За полісом №АЕ/8851461 від 17 червня 2016 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_4 ПП ДЕН була застрахована ПрАТ СТ Іллічівське з лімітом відповідальності 100 000 грн., франшиза 0 грн. Строк дії договору з 17 червня 2016 року до 16 червня 2017 року. (а.с.56)

Судом першої інстанції було забезпечено право представника відповідача ПП ДЕН взяти участь у судовому засіданні, надати, у т.ч. письмово по пошті на адресу суду, власні докази та заперечення проти заявлених позивачем вимог, зокрема щодо розміру матеріальної шкоди, проте таких подано не було.

Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта про покладення відповідальності з відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на страхову компанію, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі 6-2808цс15 та від 14 вересня 2016 року у справі N 6-725цс16.

Позивач ОСОБА_1 заявив вимоги про відшкодування шкоди саме до відповідача ПП ДЕН і не заявляв таких вимог до страхової компанії.

Враховуючи вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову до відповідача ПП ДЕН .

Відповідач в суді першої інстанції не заявляв про зобов'язання позивача після відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди повернути, пропорційно відшкодованій шкоді, пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність, тому колегія суддів не обговорювала цього питання. Проте таке не перешкоджає його вирішенню районним судом в порядку ст. 270 ЦПК України. (а.с. 40-44)

На підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України, районний суд обґрунтовано визначив стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката та 640,00 грн. судового збору (38926,75 грн. - задоволених вимог х 1 % - ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру = 389,27 грн., що є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року) за розгляд справи районним судом, сплата яких позивачем підтверджується доказами по справі. (а.с.1, 88)

Доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

До судових дебатів, ОСОБА_1 заявив про відшкодування 2000 грн. витрат на правничу допомогу, надану адвокатом ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування таких заявник надав: оригінали і копії квитанцій до прибуткових касових ордерів від 02 квітня 2018 року № 9 та від 26 квітня 2018 року № 12, ордер, договір про надання адвокатських послуг від 01 березня 2018 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, надання юридичної консультації та представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, визначення фіксованої суми гонорару.(а.с. 156-162)

Такий розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів визнала співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та таким, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. При цьому, клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу представник ПП ДЕН - Шевченко В.В. в суді апеляційної інстанції не заявляв.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ДЕН - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 16 січня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства ДЕН , код ЄДРПОУ - 31246688 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5, - 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 27 квітня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова