Рішення

від 20.04.2018 по справі 906/1163/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1163/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 19.03.2018;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 3 від 02.01.2018 (в с/з 17.04.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнинсир" (смт.Корнин, Попільнянський р-н, Житомирська обл.)

про стягнення 79902430,55 грн

В судовому засіданні 17.04.2018 оголошувалась перерва до 11:00 20.04.2018.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 79902430,55грн, з яких: 59316695,20грн - сума простроченого кредиту, 20585735,35грн - сума прострочених процентів.

Позовну заяву було подано до суду ПАТ "Комерційний банк "Преміум" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ"Преміум" ОСОБА_3, однак з урахуванням зазначених в ухвалі суду від 23.03.2018 обставин, позивачем у справі являється ПАТ"КБ"Преміум", яким підтримано позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 130-133, т.2).

В процесі розгляду справи представником відповідача було подано ряд клопотань та заяв, зокрема, щодо залишення позову без розгляду, зупинення розгляду справи та призначення судово-економічної експертизи.

Клопотання про зупинення провадження у справі від 19.02.2018 відхилено ухвалою суду від 20.02.2018, заява про залишення позову без розгляду від 23.03.2018 та клопотання про призначення судової економічної експертизи від 12.03.2018 були відхилені ухвалами суду від 23.03.2018, що також зафіксовано протоколами судових засідань.

16.04.2018 від відповідача надійшло клопотання від 10.04.2018 про призначення судової економічної експертизи. Обґрунтовуючи необхідність її призначення, відповідач вказує на розбіжність даних відповідача з даними позивача у сумі заборгованості по відсотках, зокрема за період з 01.08.2016 по 30.11.2017, та на неможливість визначення яким чином та за якою процентною ставкою здійснювалися позивачем розрахунки суми заборгованості за відсотками. Також вказує на необхідність перевірки правильності нарахування, сплати відповідачем кредитних коштів та процентів за кредитним договором. На вирішення даної експертизи просить поставити такі питання: який розмір відсотків за користування кредитними коштами нараховувався позивачем щомісячно до 01.12.2017; якою є дійсна сума заборгованості за відсотками для визначення розміру позовних вимог станом на 01.12.2017.

17.04.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 22017000000000438 від13.12.2017.

В судовому засіданні 17.04.2018 представник позивача заперечила щодо задоволення вказаних клопотань.

Судом було ухвалено відхилити зазначені клопотання, що зафіксовано у протоколі судового засідання 20.04.2018.

При відхиленні клопотання про призначення судової економічної експертизи судом враховано, що відповідно до ст. 99 ГПК України, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки позивачем надано до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості по процентах, а також виписки по рахунках, проаналізувавши які суд дійшов висновку, що вони є зрозумілими та здійснені згідно умов Договору, тому суд вважає за можливе самостійно визначити правильність нарахування прострочених процентів та суми простроченого кредиту за Договором.

Щодо заявленого відповідачем клопотання від 16.04.2018 про зупинення провадження у справі, то при його відхиленні судом враховано, що у випадку встановлення за результатами кримінального провадженню обставин, які б вплинули на результат вирішення справи № 906/1163/17, вони можуть бути підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с. 3-6 т.1). Надала усні пояснення по справі. Зауважила, що вказані представником відповідача розбіжності по нарахованим процентам пов'язані зі зміною відсоткової ставки з 15% на 25%, згідно умов Договору.

Представник відповідача щодо стягнення суми простроченого кредиту у розмірі 59316695,20 грн не заперечила. Однак ставить під сумнів правильність нарахованої позивачем суми прострочених процентів заявленої у розмірі 20585735,35 грн., зокрема за період з 01.08.2016 по 30.11.2017.

Своїм правом на надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, хоча за його клопотанням ухвалою суду від 23.01.2018 продовжувався строк надання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ненадання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 42 ГПК України, є правом відповідача, а не його обов'язком, тому неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013 між ПАТ "КБ"Преміум" (позивач/кредитодавець) та ТОВ "Корнинсир" (відповідач/позичальник) був укладений кредитний договір № 65/КЛ/13 на відкриття відновлюваної кредитної лінії (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, кредитодавець надає постачальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії, надалі за тексту "Кредит", або "Транш кредиту", а позичальник зобов'язується отримати кредит/Транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування Кредитом/Траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором.

До вказаного Договору було укладено ряд додаткових угод (а.с.24-56, т.1).

Зокрема, 25.06.2015 сторонами було підписано Додатковий договір № 16 до кредитного договору № 65/КЛ/13 від 17.10.2013, яким було внесено зміни та доповнення до основного договору (далі - Додатковий договір).

Відповідно до пунктів 1,2, 1.3 Кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до нього, позичальник зобов'язаний повернути заставодержателю кредитні кошти надані у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії у розмірі 59 500 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зсилаючись на п.п.1.2., 1.3., 1.4 Кредитного договору, з урахуванням Додаткового договору №16, та приписи ст. ст. 526, 610,611, 628, 629, 1048-1050 Цивільного кодексу, ст.193 ГК України, зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, тому у останнього виникла заборгованість по кредиту у сумі 59316695,20 грн та процентам за користування кредитними коштами в розмірі 20585735,35 грн.

Відповідач щодо наявності заборгованості перед позивачем по тілу кредиту не заперечив. Щодо нарахованої позивачем суми прострочених процентів не погоджується, оскільки має сумнів щодо правильності здійснених позивачем нарахувань.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є невиконання відповідачем зобов'язань в частині повернення кредиту, сплати відсотків та застосування відповідальності за порушення зобовязань за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов пунктів 1.3, 1.4. 1.5. Кредитного договору з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до нього, позичальник зобов'язаний повернути заставодержателю кредитні кошти надані у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії у розмірі 59 500 000,00 гривень.

За п.1.4. Додаткового договору № 16, кінцева дата (строк) остаточного повернення кредиту: не пізніше « 22» червня 2018 року включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього Договору або чинним законодавством України. Позичальник шляхом підписання цього Договору зобов'язується погашати кредит/Транш кредиту за графіком зменшення максимального ліміту заборгованості.

Пунктом 1.5. Додаткового договору, спорони погодили, що за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, процентна ставка встановлюється зокрема із розрахунку -15,0% (п'ятнадцять) процентів річних за користування Кредитними коштами у гривні.

Відповідно до п.1.6. Додаткового договору, за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, , передбачені Кредитним Договором( прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 25,0% процентів річних за користування кредитними коштами у гривні. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни передбачені цим , здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки 25,0%.

Матеріалами справи підтверджено, що умови Кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до нього, позивачем було виконано належним чином. Факт видачі позивачем кредитних коштів у сумі 59316695,20 грн підтверджується меморіальними ордерами за період з 25.06.2015 по 30.11.2017, виписками по рахунку (а.с. 60-134,169-182,183-227 т.1) та не заперечується відповідачем.

Вказаними виписками по рахунках, а також поданими позивачем виписками по рахункам за період з 01.01.2016 по 16.04.2018 (а.с. 72,87 т.3) підтверджується, що погашення боргу та суми прострочених процентів, станом на дату засідання суду, не відбувалось.

Враховуючи наявність у матеріалах справи належних доказів видачі кредитних коштів відповідачу в сумі 59316695,20 грн., а також відсутність доказів погашення відповідачем сум простроченого кредиту, вказана вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Звертаючи увагу на те, що відповідач висловив заперечення щодо нарахування позивачем суми прострочених процентів у розмірі 20585735,35 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач, в порушення умов кредитного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом не виконував, хоча строк їх виконання настав, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.

Суд, дослідивши поданий позивачем детальний розрахунок процентів (а.с. 20-28 т.3), згідно якого здійснено їх нарахуванняз а користування кредитними коштами за кожен день, встановив, що саме з 31.08.2017 по 30.11.2017 процентну ставку за користування кредитними коштами було змінено з 15% на 25%, згідно п.1.5., 1.6. Додаткового договору № 16.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку, що нарахування суми прострочених процентів у розмірі 20585735,35 грн здійснено вірно, тому вимога про їх стягнення з відповідача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в сумі 79902430,55 грн, з яких 59316695,20 грн. - простроченого кредиту та 20585735,35 грн - прострочених процентів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнинсир" (13514, Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт Корнин, вул. Свободи, буд. 3, ід. код 31962786)

на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" (01014, м. Київ, Печерський р-н, вул. Бастіонна, буд. 1/36, ід код 35264721)

- 59316695,20 грн простроченого кредиту;

- 20585735,35 грн прострочених процентів;

- 240000,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.04.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- у справу;

2- позивачу (рек. з повід.);

3- відповідачу (рек. з повід.).