Рішення

від 30.04.2018 по справі 826/1431/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 квітня 2018 року справа №826/1431/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Росшина") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року №0007701402 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправного визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки господарські операції із ФОП ОСОБА_1 підтверджені відповідним первинним та іншими документами, а ТОВ "Росшина" правомірно включало до складу витрат витрати, здійснені для провадження господарської діяльності; підстав для віднесення до складу інших доходів безнадійної заборгованості не було, оскільки до перевірки було надано документи, за якими передбачено збільшений строк позовної давності, а тому підприємство не порушувало підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1431/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, у якому продублював мотиви акта перевірки та зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання 26 жовтня 2017 року представник позивача не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 29 грудня 2016 року №0007701402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "Росшина" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2 543 765,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 2 035 012,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 508 753,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 23 вересня 2016 року №400/26-15-14-02-01-14/33483573 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Росшина" (код 33483573) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016" (далі по тексту - акт перевірки) та з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки від 04 жовтня 2016 року №21587/26-15-14-02-01 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 21 грудня 2016 року №27527/6/22-99-11-01-01-25.

В акті перевірки встановлено позивачем порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3 624 678,00 грн., що виявилось у наступному:

1) безпідставне віднесення до складу витрат вартість придбаних послуг у ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із не підтвердженням використання придбаних інформаційно-консультативних послуг, виходячи з того, що ОСОБА_1 одночасно є працівником ТОВ "Росшина" і надав вказані послуги в рамках трудової діяльності за трудовим договором;

2) заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку із не включенням до складу доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості за 2 квартал 2016 року у розмірі 5 685 618,00 грн.

В частині висновків акта перевірки про безпідставне віднесення до складу витрат вартість придбаних послуг у ФОП ОСОБА_1 суд звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суд має встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Росшина" та його контрагентом - ФОП ОСОБА_1; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Суд встановив, що між ТОВ "Росшина" (замовник) в особі заступника директора Прищепова І.І. та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (ФОП) ОСОБА_1 (виконавець) укладено договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 08 січня 2013 року №08012013, від 10 січня 2014 року №1001, від 23 березня 2014 року №2403 та від 01 липня 2014 року №0107, за умовами яких виконавець зобов'язався надати замовнику наступні інформаційно-консультаційні послуги: вивчення процесу управління компанією; надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню цього процесу; контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню; консультації з питань комерційної діяльності; надання консультацій та поряд, як в письмовій так і в усній формі (за бажанням замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом січня-грудня 2013 року та січня-грудня 2014 року ФОП ОСОБА_1 надав інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 5 481 999,99 грн.

Як вбачається із наявних у справі копій звітів-специфікацій наданих послуг до договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг від 08 січня 2013 року №08012013, від 10 січня 2014 року №1001, від 23 березня 2014 року №2403 та від 01 липня 2014 року №0107, ФОП ОСОБА_1 надав, а позивач прийняв консультаційні послуги з питань комерційної діяльності і керування, зокрема: проведення тренінгів з питань корпоративного стратегічного й оперативного планування працівників замовника, місце проведення - м. Київ, вул. Ливарська, 2; розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості бізнесу замовника на ринку коліс України, щодо встановлення надійних ділових відносин із виробниками та постачальниками коліс на території Китайської народної республіки; щодо збільшення кількості клієнтів, ведення обліку товарних запасів на складі; проведення аналізу маркетингових цілей і політики замовника та передача замовнику рекомендацій щодо здійснення маркетингової політики та маркетингових досліджень, особливостей проведення досліджень товарних ринків, на яких працює замовник, особливостей контролю, обліку та планування товарних запасів.

У податковому обліку ТОВ "Росшина" вартість придбаних послуг віднесено до вкладу адміністративних витрат за 2013 рік у сумі 2 484 000,00 грн., за 2014 рік - у сумі 2 998 000,00 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (тут і далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четверто-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Суд встановив, що установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", про відсутність первинних документів під час перевірки в акті перевірки не встановлено.

Єдиною підставою для висновку про непов'язаність понесених витрат є переконання відповідача про те, що відносини між ТОВ "Росшина" та ФОП ОСОБА_1 за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг фактично є трудовими, а сторони договорів прирівнюються до працівника і роботодавця, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 є директором ТОВ "Росшина".

Разом з тим, на думку суду, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо можливості виникнення між підприємством та його керівником інших зобов'язань, відмінних від трудового договору.

Так, відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності та вибору постачальників.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, Господарський кодекс України розрізняє види господарських зобов'язань суб'єкта господарювання із іншими особами в залежності від характеру дій, які зобов'язана сторона повинна вчинити на користь другої сторони, а суб'єкт господарювання вільний у виборі контрагента та укладенні договору.

Таким чином, у межах спірних правовідносин існують різні самостійні зобов'язання, а саме: організаційно-господарські - між ТОВ "Росшина" та директором ОСОБА_1 та майново-господарські - цивільно-правові зобов'язання - між ТОВ "Росшина" та ФОП ОСОБА_1 за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 зареєстрований також як суб'єкт підприємницької діяльності з 18 січня 2006 року, основний вид діяльності - консультування з питань комерційної діяльності, та є платником єдиного податку.

Частина перша статті 50 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Суд звертає увагу, що відносини між ТОВ "Росшина" та ФОП ОСОБА_1 за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг за своїм характером виникли не у процесі управління господарською діяльністю, а є відносинами, в силу яких ФОП ОСОБА_1 зобов'язався вчинити на користь позивача господарську дію - надати інформаційно-консультаційних послуги, поза межами трудових відносин, що узгоджується із нормами чинного законодавства.

У свою чергу відповідач не надав суду доказів, які свідчили, що надані ФОП ОСОБА_1 інформаційно-консультаційні послуги є обов'язками ОСОБА_1 як директора ТОВ "Росшина" та співпадають (дублюють) з функціями за трудовим договором.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про не доведення позивачем факту підтвердження витрат по отриманим інформаційно-консультаційним послугам є помилковим та спростовуються наявним у справі доказами.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено в акті перевірки (стор. 2-5, 65), ТОВ "Росшина" знаходиться по вул. Ливарська, буд. 2 у місті Києві, основним видом діяльності є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; ТОВ "Росшина" спеціалізується на торгівлі автошинами і дисками для автомобілів. Для здійснення основного виду діяльності позивач має у власності та орендує нежитлові офісні приміщення у місті Києві по вул. Автозаводська, 24/2, офіс 209, 320, та по вул. Ливарська, 2; складські приміщення за адресами: Київська обл., м. Боярка, вул. Білогородська, 49; м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9; Київська обл., смт. Ворзель, вул. Семеніївська, 1; позивач також користується послугами митного складу ТОВ "Торговий дім "Логос" у місті Черкаси; у 2014 році штатна чисельність підприємства складала 19 осіб, у 2015 та 2016 роках штатна чисельність складала 17 осіб.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду копії договорів надання послуг, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), звітів-специфікацій до договорів про надання послуг, договорів поставки товару.

Крім того, позивач зазначає, що завдяки придбаним послугами, у тому числі застосування наданих рекомендацій, дохід ТОВ "Росшина" суттєво збільшився, на підтвердження чого надав суду копії податкових декларації про прибуток підприємства за 2013-2016 роки.

Так, порівнюючи показники доходу, задекларовані позивачем у податкових деклараціях про прибуток підприємства за 2013-2016 роки, суд встановив, що доходи динамічно збільшувались; наприклад, у 2014 році доходи у рядку 01 декларації становили 24 498 721,00 грн., а вже у 2015 році - 30 465 865,00 грн.

Виходячи із потужностей підприємства та з огляду на характер наданих ФОП ОСОБА_1 послуг, суд приходить до висновку, що ТОВ "Росшина" здійснювало витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг з метою упорядкування та оптимізації управління підприємством та стратегічного планування його діяльності, тобто, для провадження своєї господарської діяльності, що призвело до відповідного економічного ефекту. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання послуг метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

В частині висновків акта перевірки про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку із не включенням до складу доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості за 2 квартал 2016 року у розмірі 5 685 618,00 грн., суд керується наступними мотивами.

На думку ГУ ДФС, до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, позивач повинен був включити до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість на загальну суму 5 685 618,00 грн. у зв'язку із закінченням строку позовної давності по відносинам із ТОВ "Будюніпром", ТОВ "Компанія "Вайліс", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Ві-Рітейл", ТОВ "ВТС-Трейд", ТОВ "Гіотон", ТОВ "Дженіт Флай", ТОВ "Днепр МЛН", ТОВ "Інформація. Медіа. Технології", ТОВ "Лінер", ТОВ "Меткомтранс", ТОВ "Модульмонтажгруп", ПП "Неоламнова", ТОВ "Онітек", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Промресурс 2012", ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Українські Транспортні Технології", ФОП ОСОБА_6

При цьому при перевірці використано виключно дані інформаційної системи "Податковий блок", згідно з якою міститься інформація про припинення деяких контрагентів, про закриття рахунків та відсутність за місцезнаходженням деяких контрагентів, про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та неподання звітності деякими контрагентами та про визнання деяких контрагентів банкрутами.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження зазначеної інформації відповідачем до суду не надано.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За визначенням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Такими чином, дохід від безнадійної заборгованості виникає, коли у позивача зменшується зобов'язання по відносинам із контрагентами, тобто з моменту, коли ТОВ "Росшина" дізналося про те, що заборгованість контрагентам сплачувати не потрібно.

У свою чергу відповідач не вказав, коли позивач дізнався про виникнення безнадійної заборгованості та став зобов'язаний включити відповідні суми заборгованості до складу доходів.

В акті перевірки зазначено, якщо спливає строк позовної давності, заборгованість вважається безнадійною, посилаючись на загальний трирічний строк позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ Порядку встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Водночас в частині наведеного порушення відповідач не виклав чітко зміст порушення, не зазначив господарські операції, в результаті яких здійснено порушення щодо можливого не включення до складу доходів безнадійної кредиторської заборгованості за 2 квартал 2016 року; не зазначив первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не навів документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідач не зазначив в акті перевірки момент початку перебігу позовної давності за кожним контрагентом та момент закінчення строку позовної давності, а дійшов висновку про закінчення строку позовної давності без посилання на первинні документи та нормативне обґрунтування.

Крім того, відомості про відсутність первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, в акті перевірки не зазначені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факти порушення позивачем податкового законодавства щодо заниження позивачем доходів у зв'язку з не включення до складу доходів безнадійної кредиторської заборгованості за 2 квартал 2016 року су розмірі 5 685 618,00 грн., викладені не чітко, не об'єктивно та без посилань на конкретні господарські операції та первинні документи, що підтверджують наявність зазначених порушень, що свідчить про не дослідження відповідачем обставин фінансово-господарської діяльності позивача та виключає можливість прийняти висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку ТОВ "Росшина".

Таким чином, сума податкового зобов'язання за даним епізодом порушення визначена позивачу протиправно.

З таких підстав суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 29 грудня 2016 року №0007701402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Росшина" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2; ідентифікаційний код 33483573) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980) від 29 грудня 2016 року №0007701402.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 156,47 грн. (тридцять вісім тисяч сто п'ятдесят шість гривень сорок сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко