Рішення

від 24.04.2018 по справі 920/1203/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.2018 Справа № 920/1203/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

Судді Заєць С.В.

Секретаря судового засідання Чепульської Ю.В.

Розглянувши матеріали справи № 920/1203/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго , м. Суми

до відповідача: Приватного підприємства -Рубін- , м. Суми

про стягнення 50327 грн. 72 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1;

Від відповідача: ОСОБА_2 директор ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь 50327,72 грн. - вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення правил користування електричної енергії.

Відповідач подав 15.01.2018 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він не визнає позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, так як за його обґрунтуваннями він не є споживачем або власником приміщень, у яких було здійснено самовільне підключення.

29.01.2018 позивачем надано суду відповідь на відзив.

06.02.2018 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив відповідача.

12.02.2018 позивачем подано до суду відповідь на заперечення.

14.02.2018 ухвалою суду суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи № 920/456/17 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

07.03.2018 позивачем подано суду письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначає позицію викладену у позовній заяві.

29.03.2018 відповідачем надано відзив на письмові пояснення позивача, в якому зазначає, що позивачем не надано до суду доказів, які підтверджували, що ПП -Рубін- завдало шкоди у вигляді вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією. А отже, у даних спірних відносинах відсутня вина ПП -Рубін- , оскільки воно не приймало на баланс будинок по вул. Генерала Чибісова, 16/1, а відповідно у нього не виникло обов'язку перевіряти внутрішньобудинкові електричні мережі, необхідні для електрозабезпечення електроустановок власників житлових помешкань (квартир) та нежитлових приміщень та технологічні електричні мережі, необхідні для електрозабезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, робота ліфтів, підкачка води тощо) та електроустановок власників нежитлових приміщень на відповідність їх нормам та законам, в тому числі Закону України Про електроенергетику . Також в даному відзиві представник відповідача зазначив, що орієнтовно відповідачем будуть понесені витрати, пов'язані з розглядом справи в порядку загального провадження, що включають оплату послуг адвоката з ведення справи № 920/1203/17 у сумі 2000 грн.

20.04.2018 відповідачем надано суду письмові пояснення щодо суми судових витрат, відповідно до яких останній зазначає що додатково було ще сплачено за послуги адвоката 2000 грн. В підтвердження понесених витрат надав документи.

Надані сторонами документи розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.04.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд до висновку про відмову у задоволені позову, враховуючи наступне:

Відповідно до статті 26 Закону України Про електроенергетику (чинному на момент виявлення порушення) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.96 (далі - Правила) передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил.

Згідно до п.п. 15-16 п. 8.1 Правил постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Відповідно до п. 7.6 Правил у разі приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Згідно підпункту 27 п. 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Пунктом. 6.41 Правил визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов Договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

31 травня 2017 року представниками філії Сумське МРВЕ ПАТ Сумиобленерго при обстеженні житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Генерала Чибісова, 16/1, було виявлено порушення пунктів 6.40, п.п. 27 п. 10.2, п. 7.6 Правил, а саме: самовільне підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, до мереж живлення квартир, струмоприймачів місць загального користування поза розрахунковими приладами обліку (мережі ПП -Рубін- ), складено Акт про порушення № 072519, який підписано трьома представниками постачальника електичної енергії.

Крадіжку електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку відповідно до ст. 27 Закону України Про електроенергетику віднесено до правопорушень в сфері електроенергетики.

У зв'язку з результатом перевірки та виявленими порушеннями, Позивачем було проведено засідання комісії з розгляду акту про порушення ПКЕЕ, що супроводжувались веденням протоколів: № 1 від 09.06.2017, № 2 від 31.07.2017.

За наслідками засідання комісією Позивача вирішено провести нарахування на підставі п.п. 7 п.21 та п. 2.9 та за формулою п. 2.7 ОСОБА_3 визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (затверджена постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрована в Мінюсті 04.07.2006 за № 782/12656), та за розрахунками Позивача її вартість складає 50327 грн. 72 коп.

Згідно п. 6.43 ПКЕЕ, кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

02.08.2017 позивачем на адресу відповідача листом було направлено протоколи засідання комісії, розрахунок кількості активної електроенергії по акту та рахунок на оплату. Згідно штампу, ПП -Рубін- отримано зазначений лист з додатками 03.08.2017.

В матеріалах справи відсутні докази, що Відповідачем оспорювалась належність складання Позивачем вищевказаного акту порушення, винесенного рішення та/або питання визначення розміру коштів, належних до оплати.

Разом з цим, матеріали справи містять докази, що згідно рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 737 від 22.12. 2009 приватне підприємство -Рубін- визначено тимчасово виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибуткових територій, в тому числі і житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Генерала Чибісова, 16/1.

Згідно ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець послуг - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Балансоутримувач має права та обов'язки, передбачені частиною першою статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги , зокрема утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками), забезпечувати управління майном, забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів (відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Отже, втрати електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах, пов'язані з їх неналежним технічним станом (у тому числі з розкраданням електричної енергії) мають бути віднесені на рахунок власника (балансоутримовача) внутрішньобудинкових мереж.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.

Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (положення статті 317 ЦК України).

Вищезгаданим рішенням виконавчого комітету Cумської міської ради від 22.12.2009 № 737, було зобов'язано приватне підприємство -Рубін- укласти договори із споживачами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В матеріалах справи міститься договір про постачання електричної енергії № 161002351 від 04.04.2016 зі споживачем Приватне підприємство -Рубін- , проте в переліку житлових будинків, які обслуговуються відповідачем і здійснюється відпуск електроенергії позивачем відсутній житловий будинок за адресою: м. Суми, вул.. Чибісова, 16/1.

В свою чергу відповідно до листа управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 04.12.2012 № 09-3041/01-10 будинок № 16/1 по вул. 40 років КПУ (нині вул. ОСОБА_4) не знаходиться в комунальній власності.

Листом від 10.01.2018 за № 06.01-18/110 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив приватне підприємство -Рубін- про те, що будинок за адресою: м. Суми, вул.. Генерала Чибісова, 16/1 не перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Суми.

Докази того, що будинок за адресою м. Суми, вул. Генерала Чибісова, 16/1 не знаходиться на балансі у приватного підприємства -Рубін- в матеріалах справи відсутні.

Отже, приватне підприємство -Рубін- не є ні власником, ні балансоутримувачем будинку по вул. Чибісова, 16/1 у м. Суми.

Відповідно до акту про порушення № 072519 від 31.05.2017, в житловому будинку за адресою м. Суми, вул. Чибісова, 16/1 виявлено підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника до мереж живлення квартир струмоприймачів місць загального користування поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії.

Відповідно до положень статті 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Внутрішньобудинкові електричні мережі багатоквартирного житлового будинку складаються з двох типів електричних мереж, а саме: технологічні електричні мережі, необхідні для електрозабезпечення електроустановок власників житлових помешкань (квартир) та нежитлових приміщень; технологічні електричні мережі, необхідні для електрозабезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, робота ліфтів, качка води тощо) та електроустановок власників нежитлових приміщень.

Враховуючи вищезазначене суд не може покласти в основу даного рішення твердження позивача, що саме відповідачем - ПП -Рубін- здійснено підключення електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника до мереж живлення квартир струмоприймачів місць загального користування поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії, оскільки матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження викладених в акті про порушення ПКЕЕ № 072519 від 31.05.2017 відомостей, що Відповідач є споживачем електроенергії квартир чи місць загального користування та/або що саме він здійснив самовільне підключення до електричних мереж Позивача.

Суд не виключає можливість такого підключення саме мешканцями житлового будинку.

Проте, суд не може робити висновки на підставі припущень чи ймовірності існування певних фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 27 Закону України Про електроенергетику правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення правил користування енергією.

В розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ, споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

При цьому, за приписами п. 3.3 ПКЕЕ, відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Отже, з сукупного аналізу змісту вищевказаних норм вбачається, що для донарахування споживачу суми електроенергії, визначальним є факт порушення ПКЕЕ з боку особи, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна, або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

Проте Позивачем всупереч приписам ст.ст. 73, 74 ГПК України не доведено суду належними засобами доказування, що саме Відповідач здійснив самовільне підключення та є споживачем електроенергії у житловому будинку за адресою : м. Суми, вул. Чибіса 16/1. Відтак, Позивачем не доведено, що Відповідач є особою, на яку в силу положень чинного законодавства покладено обов'язок з відшкодування Позивачу вартості бездоговірного споживання електроенергії згідно акту про порушення № 072519 від 31.05.2017, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову до Відповідача.

Відповідно до ч. І ст.8 Конституції України В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

В силу положень ч. І ст.129 Конституції України, ч.І ст.2, ч.І ст.6, ч.2 ст.48 чинного Закону України Про судоустрій і статус суддів , п.1 ч.3 ст. 2, ч. І ст.11 ч. І ст. 236 чинного Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне:

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N З-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Відповідно до п.п.41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), Верховенство права одним з обов'язкових елементів поняття верховенство права є заборона свавілля , який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необгрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог, суд приймає до уваги заяву відповідача про обґрунтування суми судових витрат відповідача на правову допомогу адвоката.

Відповідач зазначає про понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката, понесені ним в зв'язку зі звернення позивача з позовом до суду по розгляду справи № 920/1203/17 у розмірі 4000 грн, і які просить покласти на позивача.

У відповідності до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В справу адвокатом подано Договір про надання правової допомоги від 09.01.2018, Доповнення № 1 до договору про надання правової допомоги від 09.01.2018, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2, Рахунок № 1 від 15.01.2018, платіжне доручення № 20 від 23.01.2018, акт приймання-передачі наданих послуг від 16.03.2018, Доповнення № 2 від 12.03.2018 до договору про надання правової допомоги від 09.01.2018, прибутковий касовий ордер № 4 від 16.03.2018

Беручи до уваги вищезазначене, згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу на підставі Договору про надання правових послуг від 09.01.2018 в розмірі 2000,00грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату правничої допомоги адвоката покладаються на позивача у разі відмови йому у позові.

На підставі викладеного, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн. слід покласти на позивача повністю, оскільки у позові відмовлено.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул.. Прокоф'єва, 9, код 23293513) на користь Приватного підприємства -Рубін- (40030, м. Суми, вул. Миколи Данько (матроса Желєзняка) № 39/8, код 30321271) 2000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 27.04.2018.

Суддя ОСОБА_5