Постанова

від 23.04.2018 по справі 922/4449/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа № 922/4449/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

За участю представників сторін:

ОСОБА_1, за довіреністю від 01.12.2017 р.;

Відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 19.03.2018 р. № 007.1Др-67-0318 ;

Секретар судового засідання Казакова О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача -Публічного акціонерного товариства "Харівміськгаз" (вх. №479 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.18 р. у справі № 922/4449/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Тавек", м. харків

до Публічного акціонерного "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 241207,36 грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавек" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", в якому просить суд стягнути з відповідача 224978,40 грн. основного боргу за договором підряду від 12.01.2016 р. № 12-16-9 в частині повної та своєчасної оплати за виконані протягом квітня-травня 2017 р. роботи та нараховані на нього інфляційні втрати в сумі 12296,41 грн. і 3% річних в сумі 3932,55 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2018 р. у справі № 922/4449/17 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавек" 224978,40 грн. основного боргу, 12296,41 грн. інфляційних втрат, 3932,55 грн. 3% річних та 3618,11 грн. витрат зі сплати судового збору.

Клопотання Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про надання розстрочки виконанні рішення суду задоволено частково.

Розстрочено Публічному акціонерному товариству "Харківміськгаз" виконання рішення строком на три місяці наступним чином:

- до 31 березня 2018 року - сплатити 80402,50 грн.;

- до 30 квітня 2018 року - сплатити 80402,50 грн.;

- до 31 травня 2018 року - сплатити 80402,36 грн.

Рішення мотивоване, зокрема з тих підстав, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем основного боргу у розмірі 224978,40 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 12296,41 грн. і 3% річних в сумі 3932,55 грн., суд зазначив про те, що їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України і т. ін.

Відповідач-Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції на порушення вимог статтей 7, 86 Господарського процесуального кодексу України прийняв до уваги лише доводи, докази та розрахунок позивача, не прийнявши до уваги доводів, доказів та контррозрахунку відповідача.Також відповідач зазначає, що на порушення вимог ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не врахував, що позивач не надав до матеріалів справи належних доказів щодо порушення відповідачем умов договору підряду від 14.01.2015 р. № 12-16-9.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позиача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.Зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги з огляду, зокрема на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач визнавав основний борг, який підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

12.01.2016 р. між ПАТ "Харківміськгаз" (замовник, відповідач) та ТОВ "Тавек" (підрядник, позивач) укладено Договір підряду № 12-16-9 (надалі - Договір), відповідно до умов якого підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок замовника виконати розробку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт (проектно-кошторисну документацію) і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

У відповідності до пункту 2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 03.01.2017, орієнтовна вартість робіт складає 1833333,33 грн., крім того 366666,67 грн., а разом: 2200000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2., Договору, розрахунок за виконану роботу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника по закінченню робіт, протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за даним Договором.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 9.1. договору).

Факт виконання позивачем умов Договору підтверджується: актами здачі-приймання проектно-вишукувальної науково-технічної продукції за договором підряду на загальну суму 224978,40 грн.:№ 12-16-9: № 33/17 за квітень 2017 року на суму у розмірі 4424,54 грн., на суму у розмірі 7024,22 грн., № 39/17 на суму 8211,87 грн., № 41/17 на суму у розмірі 9124,30 грн., № 42/17 на суму 9124,30 грн., № 44/17 на суму 11723,98 грн., № 46/17 на суму 27322,06 грн., № 48/17 на суму 23809,95 грн., № 51/17 на суму 12498,80 грн., № 50/17 на суму 26409,63 грн., № 52/17 на суму 10811,55 грн., № 53/17 на суму 13411,23 грн.; за травень 2017 року № 54/17 на суму 13411,23 грн.; № 55/17 на суму 8211,87 грн.; № 56/17 на суму 13273,62 грн.; № 57/17 на суму 912,43 грн., № 58/17 на суму 1824,86 грн.; № 59/17 на суму 8074,26 грн., № 60/17 на суму 11861,59 грн.; № 62/17 на суму 3512,11 грн. і відповідачем не заперечується.

Вищезазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств (т. I, арк. с. 18-55) .

Проте, відповідач виконані позивачем роботи вартістю 224978,40 грн. не оплатив.

Зазначене стало підставою звернення позивача з позовом до суду у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем основного боргу у розмірі 224978,40 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 12296,41 грн. і 3% річних в сумі 3932,55 грн., то їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття судом апеляційної інстанції постанови), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначено вище, позивач - виконавець належним чином виконав умови Договору, що підтверджується належними , допустимими, достовірними та достатніми доказами, а саме вищенаведеними актами здачі-приймання проектно-вишукувальної науково-технічної продукції за договором підряду № 12-16-9: № 33/17 , які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками (т. I, арк. с. 18-55).

Вищезазначені акти на загальну суму 224978,40 грн. підписані уповноваженими представника сторін та скріплені печатками підприємств без жодного зауваження з боку відповідача.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, розрахунок за виконану роботу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника по закінченню робіт, протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за даним Договором.

Відповідач підтверджує належне виконання позивачем робіт на зазначену суму та наявність боргу з її оплати, зокрема у заяві про розстрочення виконання рішення суду( т. 1 а.с. 81).

Проте, зазначена заборгованість залишилася несплаченою.

Згідно з п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобоввЂ�язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обоввЂ�язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на наведене, висновок господарського суду першої інстанції про стягнення основного боргу в сумі 224978,40 грн. є правомірним.

Також правомірним є висновок господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 12296,41 грн. і 3% річних в сумі 3932,55 грн.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач не сплатив вартість виконаних робіт за Договором, які ним прийнято без зауважень та строки оплати яких настали, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідач є боржником, який прострочив виконання зазначеного грошового зобов'язання з оплати робіт вартістю 224978,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у відповідності до зазначеної норми на суму основного боргу нараховано спірні інфляційні втрати в сумі 12296,41 грн. та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 19.05.2017р. по 26.12.2017 р.

Доводи апеляційної скарги щодо врахування судом першої інстанції лише доказів, доводів та розрахунку позивача без врахування доказів, доводів та контр- розрахунку відповідача, за відсутністю доказів порушення відповідачем умов Договору є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, стягнута сума основного боргу підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання виконаних робіт та визнана відповідачем у заяві про надання розстрочення виконання рішення суду, будь-яких контррозрахунків суми позову або заперечень проти позову матеріали справи не містять.

При цьому відповідач в апеляційній скарзі не наводить, в чому полягає порушення суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а з огляду на наведене вище, з матеріалів справи не вбачається допущення судом першої інстанції будь-яких порушень, які можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 275, статтею 276, статтями 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 р. у справі № 922/4449/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.