Постанова

від 24.04.2018 по справі 826/4518/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4518/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест Трейдінг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року (прийняте в порядку письмового провадження, у м.Києві , дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест Трейдінг до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головне управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоінвест Трейдінг (далі - Позивач; Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головне управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2015 року №80426552202.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що з урахуванням абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Товариством належним чином нараховано суми податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі наданих та зареєстрованих належним чином податкових накладних ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД , відомостей про неприйняття яких немає, що свідчить про їх належну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, апелянт звертає увагу на те, що документально підтверджено формування Товариством податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД , а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності з подальшою його реалізацією, а тому податковим органом безпідставно зроблено висновок відносно заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість та законність прийнятого судом першої інстанції рішення; вказував на те, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв виключно в межах норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача, заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами контролюючого орану проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енергоінвест Трейдінг (податковий номер 38915177) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39314608), ТОВ ЕВРОБІЛД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 39089657), ТОВ ДАН КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 39313447), ТОВ ТРІАДА ГРАНТ (код ЄДРПОУ 39333712), ТОВ ТРАФ АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 39338409) за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 жовтня 2015 року №460/26-55-22-02/38915177, згідно з висновками якого встановлено порушення: п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс), в результаті чого Товариством занижено суму ПДВ, що підлягає в бюджет на загальну суму 3 344 792 грн., в т.ч. по періодах: - січень 2015 року на суму 3 344 792 грн.

11.12.2015 року на підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №80426552202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 180 990,00 грн, з яких: 3 344 792 грн - за основним платежем, 836 198 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Так, згідно з статтею 180 Кодексу платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

За приписами статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. статті 198 Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення №88.

З матеріалів справи вбачається, що між між ТОВ Енергоінвест Трейдинг (Покупець) та ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД (Постачальник) укладено договір №3/01-3 на постачання вугільною продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити (передати) у власність Покупця вугільну продукцію в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях до нього. Покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.2.1. цього договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю або автомобільним транспортом у кузові автомобіля (причепі) на умовах DDP (залізнична станція - призначення при поставці залізничним транспортом або вугільний склад Вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому Договорі, за реквізитами Покупця або Вантажоотримувача, вказаними у цьому Договорі.

Згідно з п.2.2 договору вантажоотримувачами за цим договором є: СО ПАТ Донбасенерго Старобешівська ТЕС; адреса: 87230, Донецька обл., смт. Новий Світ; код вантажоотримувача (призначення, для залізничних перевезень): Новий Світ Донецької залізниці; код станції: 483702; пункт призначення (для автомобільних перевезень): вугільний склад СО ПАТ Донбасенерго Старобешівська ТЕС, розташований за адресою: смт. Новий Світ, Донецька обл., 87230; СО ПАТ Донбасенерго Слов'янська ТЕС; адреса 84181, Донецька обл., м.Миколаївка; код вантажоотримувача:1538, станція вантажоодержувача (призначення, для залізничних перевезень): Електрична Донецької залізниці; код станції: 490602; пункт призначення (для автомобільних перевезень): вугільний склад СО ПАТ Донбасенерго Слов'янська ТЕС, розташований за адресою: м.Миколаївка, Донецька область, 84181.

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД на користь Позивача виписано податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 25 833 277,73 грн.

З матеріалів справи вбачається, що основними постачальниками ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД були ПАТ Шахтоуправління Донбас (код 00174668), стан - 0, взято на облік в ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька ГУ ДФС у Донецькій області, основний вид діяльності - добування кам'яного вугілля, сума взаємовідносин ПДВ - 8794 тис. грн, номенклатура товару відповідно до ЄДРПН вугілля кам'яне марки П-0-200, П-0-100 в розмірі 71 233 тонн; та ПАТ ОП Шахта Жданівська (код 32953421), стан - 0, взято на облік в Шахтарській ДПІ у Донецькій області, основний вид діяльності-добування кам'яного вугілля, сума взаємовідносин ПДВ - 9 364,1 тис. грн, номенклатура товару відповідно до ЄДРПН вугілля кам'яне марки П 0-100 в розмірі 59 132 тонн.

Відповідно до ЄДРПН ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД було придбано: в січні та лютому 2015 року у ПАТ Шахтоуправління Донбас вугілля кам'яне марки П-0-200, П-0-100 в розмірі 71 233 тонн; в січні та лютому 2015 року у ПАТ ОП Шахта Жданівська вугілля кам'яне марки П-0-100 в розмірі 59 132 тонн.

ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД реалізовано вугілля ТОВ Енергоінвест Трейдінг на загальну суму 154 999 800 грн, в тому числі ПДВ 25 833 300 грн в кількості 151 490 тонн.

Отже, ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД придбано в січні 2015 року у ПАТ Шахтоуправління Донбас та ПАТ ОП Шахта Жданівська вугілля в кількості 130 365 тонн, а реалізовано ТОВ Енергоінвест Трейдінг в кількості 151 490 тонн.

Податковим органом за результатами аналізу діяльності по ПАТ Шахтоуправління Донбас та ПАТ ОП Шахта Жданівська встановлено, що у січні - лютому 2015 року підприємствами було реалізовано вугілля на ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД на загальну суму 108 948 600 грн в кількості 130 365 тонн.

Проте, ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД реалізувало вугілля Позивачеві на загальну суму 154 999 800 грн в кількості 151 490 тонн.

З наведеного Відповідачем зроблено висновок, що недостача вугілля складає 21 215 тонн, а отже ТОВ Енергоінвест Трейдінг було отримано від ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД кам'яне вугілля більше ніж ним придбано .

Відтак, контролюючий орган заперечує реальність вчинення господарських операцій між ТОВ Енергоінвест Трейдінг та його контрагентом ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД у цій частині.

При цьому, єдиним доказом Відповідача, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є невідповідність даних податкового обліку контрагентів - контрагента-постачальника Позивача ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД .

Між тим, такі відомості ніяким чином не спростовують обсяги постачання продукції, а лише встановлюють факт відсутності реєстрації належним чином і в повному обсязі взятих на себе податкових зобов'язань контрагентів постачальника Позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність податкового кредиту Позивача тільки на підставі даних податкового органу, без дослідження усіх первинних документів та доказів реальності господарської операції, наданих Позивачем та які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу, що для підтвердження реальності господарської операції Позивачем надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та інші докази, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, а саме: акти приймання - передачі вугільної продукції; трьохсторонні (підписані також з боку вантажоотримувачів теплоелектростанцій) акти звіряння вугільної продукції за кількістю та якістю; розрахунки вартості вугільної продукції кожної партії вугільної продукції із врахуванням знижок і надбавок; податкові накладні; посвідчення якості на кожну партію вугільної продукції; копії залізничних накладних про перевезення вугільної продукції від вантажовідправника до кінцевого вантажоотримувача; рахунки-фактури.

Так, загальна партія вугільної продукції 151 490,522 тонн була перевезена із залученням послуг Експедитора, TOB ТНТК , відповідно до умов договору на організацію перевезень.

Зазначене вугілля перевозилося вагонами, які знаходяться в оперуванні ДП УТЛЦ , що підтверджується звітом про виконання доручень за січень 2015 та за лютий 2015 року, а також актом наданих послуг по договору від 31.01.2015 року №31/01 та актом наданих послуг від 28.02.2015 року №28-02.

Крім того, ТОВ ТНТК надано лист від 16.03.2016 року №16.03-02 на підтвердження перевезення товару за замовленням Позивача у 2015 році та до вказаного листа додано додатки №1, 2, 3, 4 з переліком номерів вагонів.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах договору №3/01-3 , Позивачем надано до суду виписані контрагентом ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 25 833 277,73 грн.

Факт отримання товару підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі вугільної продукції та актами звіряння вугільної продукції за підписом представника вантажоотримувача - ТЕС ПАТ Донбасенерго .

Придбане у ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД вугілля, було реалізоване у такому самому обсягу Позивачем на ПАТ Донбасенерго відповідно до умов договору від 03.11.2014 року 537/УД.

Так, протягом січня та лютого 2015 року Позивачем реалізувало партію кам'яного вугілля у обсязі 151 490,522 тонн на суму 167 519 703,10 грн, в тому числі ПДВ 27 919 950,52 грн.

Також, до матеріалів справи Позивачем надано первинні документи, а саме: акти приймання-передачі вугільної продукції; акти звіряння вугілля за кількістю та якістю; податкові накладні.

Крім того, на підтвердження доводів щодо реальності господарських операцій, Позивач надано документи первинного обліку палива теплоелектростанціями - СО Старобешівська ТЕС ПАТ Донбасенерго та СО Слов'янська ТЕС ПАТ Донбасенерго , які підтверджують отримання зазначених обсягів вугілля.

ПАТ Донбасенерго для підтвердження прибуття та приймання зазначених вище вагонів, Позивачу надані такі документи: акти приймання палива за кількістю СО ПАТ Донбасенерго Старобешівської ТЕС (Форма ТТ4) від вантажовідправників ПАТ ОП Шахта Жданівська , ПАТ Шахтоуправління Донбас за період січень 2015 року та лютий 2015 року; журнали обліку прибуття вантажу СО ПАТ Донбасенерго Старобешівської ТЕС (за формою ТТЗ) №23, 24, 25, 26; акти приймання палива за кількістю зважування СО ПАТ Донбасенерго Слов'янська ТЕС (Форма ТТ4) від вантажовідправника ПАТ ОП Шахта Жданівська від 16.01.2015 року №16 та від 22.01.2015 року №22; витяг з журналу з обліку руху залізничних вагонів СО ПАТ Донбасенерго Слов'янська ТЕС (за формою ТТЗ).

Таким чином, колегія суддів вважає, що придбання Позивачем у ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю та має економічну мету - отримання прибутку.

При цьому, контролюючим органом не наведено жодних доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності ТОВ Енергоінвест Трейдінг з його контрагентом.

Відповідно до положень абзацу 16 пункту 201.10 статті 201 Кодексу виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Проте, податковим органом доказів щодо проведення перевірки через виявлені невідповідності відомостей з реєстрації податкових накладних між ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД та його контрагентами не надано.

Крім того, на момент здійснення господарської діяльності ТОВ СТРАЙД ТРЕЙД був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, а Відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагент Позивача був ліквідований або припинено його господарську діяльність під час укладання та виконання договору.

Будь-яких зауважень до складання первинних документів податковим органом не висловлено; відомості щодо кримінальних проваджень та вироків суду щодо Позивача та його контрагента відсутні.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2015 року №80426552202 є таким, що порушує охоронювані права та інтереси Позивача, а тому підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат, зокрема, при задоволенні позову сторони, яка не є суб єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В розумінні ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжного доручення №193 від 17.03.2016 року Позивачем при звернення до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 62 714,85 грн (а.с.3 том 1); відповідно до платіжного доручення №1254 від 23.01.2018 року за подання до апеляційної скарги на рішення сплачено - 94 072,50 грн (а.с.148 том 8).

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі судові витрати ТОВ Енергоінвест Трейдінг у розмірі 156 787 грн 35 коп.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове, яким задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест Трейдінг задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2015 року №80426552202.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головне управління ДФС у м.Києві (01011, м.Київ , вул.Лєскова , б.4; код ЄДРПОУ 39669867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест Трейдінг (юридична адреса: 84180, Донецька обл., Слов янський район, м.Миколаївка , вул.Європейська , 120; адреса для кореспонденції: 03150, м.Київ , вул.Предславинська , 34-А; код ЄДРПОУ 38915177, р/р 26003260418 у ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ІПН 389151705641) сплачений судовий збір у розмірі 156 787 грн 35 коп. (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят сім гривень тридцять п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 27 квітня 2018 року.