Ухвала

від 26.06.2018 по справі 826/4518/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 червня 2018 року

Київ

справа №826/4518/16

адміністративне провадження №К/9901/52148/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №826/4518/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2018 зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності вимогам частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо надання документа про сплату судового збору.

Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення її недоліку.

Однак, недолік касаційної скарги не усунуто й, натомість, подано заяву про продовження цього строку або відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті касаційним судом з посиланням на відсутність у податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.

Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає касаційну скаргу, документа про сплату судового збору (частина четверта статті 330 КАС України), що також вимагалось і в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, для чого касаційним судом було встановлено строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Таким чином, заявник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, для чого, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак відсутність у податкового органу коштів, призначених для цієї мети і, як наслідок, неможливість виконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, заявник не позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Окрім цього, з наведених у заяві мотивів та доданих на їх підтвердження доказів, не вбачається наявності у заявника можливості щодо сплати судового збору у вказаний ним строк.

Зважаючи на викладене, заява Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про продовження встановленого судом строку для усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підоягає.

Не свідчать вищевказані обставини і про необхідність відстрочення сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Однак, з огляду на зазначені вище законодавчі приписи, обмежене фінансування бюджетних установ, які діють як суб'єкти владних повноважень не може бути підставою для відстрочення останнім сплати судового збору.

В той же час, за приписами частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

У відповідності до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, наведеними правовими нормами законодавства встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За вказаних обставин, заява Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відтак, у межах встановленого судом строку, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недолік касаційної не усунуто і підстави для продовження цього строку або відстрочення сплати судового збору, відсутні.

За правилами частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги.

Відмовити у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №826/4518/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник