Постанова

від 23.04.2018 по справі 820/7089/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

23 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/7089/16 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Гуцала М.І. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 (суддя Мельников Р.В.), повний текст складено 12.02.18 по справі № 820/7089/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області , Ліквідаційної комісії Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді і виплату середнього заробітку за час вимушеного пролугу,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач-1), Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач-2), Ліквідаційної комісії Дергачівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач-3), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області №225 від 20.05.2015 року в частині звільнення позивача;

поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого СКР Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області №225 о/с від 20.05.2015 року в частині звільнення майора міліції позивача зі служби в міліції.

Поновлено майора міліції позивача на посаді старшого оперуповноваженого СКР Дергачівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 20.05.2015 року.

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Дергачівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.05.2015 року по 01.02.2018 рік (680 робочих днів) у сумі 66993, 60 грн.

Відповідач-2, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 235 КЗпП України, та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.11.2007 року по 20.05.2015 рік.

20.05.2015 року наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області позивача звільнено зі служби.

Суд першої інстанції під час задоволення позовних вимог, дійшов до висновку про те, що звільнення позивача відбулось не у спосіб, встановлений пп. ж п. 64 п.68 Положення про проходження служби рядовими та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та в суді апеляційної інстанції підтверджено, що позивачем було подано рапорт про звільнення зі служби в міліції, зі змісту якої вбачається підстава - низька заробітна плата.

Порядок проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється, зокрема, Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1992 року № 565-XII.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 вказаного вище закону, міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 10 вказаного Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом ж п.64 Положення Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 визначено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з п. 68 вказаного Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

З дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Як вбачається з правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справах №21-99а12, №21-122а12, №21-236а11, відповідно до п. 68 Положення Про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби, на підставі пп. ж п. 64 зазначеного Положення, до спливу тримісячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було подано рапорт про звільнення зі служби в міліції про звільнення за власним бажанням.

Як вбачається із висновку судово-почеркознавчої експертизи №13534, складеного 17 листопада 2017 року рукописний запис числа та місця 11.05 в рапорті без дати від імені позивача, в записі дати 11.05.2015р. (розташованому праворуч від рукописного запису плати, з ) - виконано не позивачем, а іншою особою; рукописний запис року 2015р. в рапорті без дати від імені позивача, в записі дати 11.05.2015р. (розташованому праворуч від рукописного запису плати, з ), - виконано позивачем.

Датою звільнення позивача визначено - 20.05.2015 року.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення, встановлених термінів звільнення.

В своїй апеляційній скарзі відповідач-2 каже про те, що не встановлення судом першої інстанції самого факту звільнення протиправним, а недотримання відповідачем тримісячного строку при звільненні є підставою для зміни дати звільнення.

Колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими.

Так, наведені вище приписи Положення про проходження служби рядовими та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 не виключають можливість та надають право особі, що подала рапорт про звільнення за власним бажанням його до спливу тримісячного терміну його відкликати.

Посилання відповідача-2 на те, що позивач не звертався до керівництва з рапортом про нерозгляд його рапорту про звільнення, не спростовують висновків суду про протиправне скорочення такого терміну та позбавлення його такого права.

З приводу строків звернення до суду, колегія суддів зауважує на таке.

Під час скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції від 11.04.2017 року про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, судом першої інстанції було зазначено про нез'ясування чи порушені суб'єктивні права чи інтереси позивача, коли сталися і в чому полягають такі порушення, якщо вони мали місце, та коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.

Крім цього, колегія суддів вважає, що інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивного права, свобод та інтересів особи, що звернулась до суду.

Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно зроблений висновок про порушення суб'єктивного права позивача, але неправильно застосовані норми, що регулюють строки звернення до суду.

Так, колегія суддів зауважує на тому, що позивач був звільнений - 20.05.2015 року, тоді як з позовом до суду звернувся - 26.12.2016 року.

Частиною 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У відповідності до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В своєму клопотанні про визнання причин пропуску строку поважними та поновлення строку звернення до суду позивач каже про те, що з наказом про звільнення зі служби був ознайомлений лише - 06.12.2016 року.

В його трудовій книжці міститься запис про його звільнення на підставі наказу №219о/с від 20.05.2015 року, тоді як спірний наказ має номер - №225.

Колегія суддів не вважає вказані доводи обґрунтованими.

Як свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 28.12.2015 року (аркуш справи 30), позивач отримав свою трудову книжку саме - 28.12.2015 року.

Трудова книжка позивача містить запис №6 датований 20.05.2015 року про його звільнення з органів внутрішньої служби (аркуш справи 13 зворотна сторона).

В своїй поясненнях, наданих в суді апеляційної інстанції, позивач пояснив про те, що припинив виконувати свої посадові обов'язки в органах внутрішніх справ ще до 20.05.2015 року, та не поновляв їх до часу звернення до суду з позовом.

За наведених підстав, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач був обізнаний про своє звільнення та підстави звільнення ще у травні - грудні 2015 року, тоді як до суду звернувся лише - 26.12.2016 року, тобто з пропуском, встановленого строку звернення до суду.

Наведені вище підстави для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів не вважає поважними.

На підставі ч.3, ч.4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про скасування судового рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, та залишення позовної заяви в цій частині - без розгляду.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 820/7089/16 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1, та в цій частині позов залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 року по справі № 820/7089/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 27.04.2018.