Постанова

від 24.04.2018 по справі 910/28453/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/28453/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет"

на рішення Господарського суду Херсонської області

у складі судді: Нікітенко С.В.

від 02.02.2016 року

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лисенко В.А., Принцевської Н.М., Ярош А.І.

від 12.09.2017 року

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Бархан"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1", 2. Компанія ЕСТРО ЛТД (ESTRO LTD)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ", 2. Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бархан"

про визнання недійсним договору іпотеки

за участю представників:

позивача (первісний) - Косар Б.М.

відповідача 1 (первісний) - Ярошенко Д.В.

третя особа на стороні позивача - Соломенко О.Ю.

третя особа 1 на стороні відповідачів - Стецин І.В.

третя особа 2 на стороні відповідачів - не з'явилася.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" (далі - ТОВ "Каховка Маркет"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бархан" (далі - ТОВ "Бархан"), в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу майна № 3 від 14.05.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Бархан".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями Іпотечний договір № 91/09 від 02.03.2009 року, положення ст. 12 Закону України "Про іпотек", та ст.ст. 203, 215, 229, 230, 234, 655, 656 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бархан" про визнання недійсним договору купівлі-продажу передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

17 листопада 2015 року справа №910/28453/15 надійшла до Господарського суду Херсонської області. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.11.2015р. (суддя Нікітенко С.В.) справу прийнято до провадження, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" (далі - "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ") та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" (далі - ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1").

10 грудня 2015 року ТОВ "Каховка Маркет" звернулося до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк", ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" про визнання недійсним договору іпотеки № 476/14 від 07.08.2014 року, укладеного між ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" та ПАТ "Альфа-Банк".

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що зміст укладеного договору іпотеки №476/14 від 07.08.2014 року суперечить вимогам ст.ст. 572, 575 ЦК України та ст.ст. 1, 5 Закону України "Про іпотеку", а отже, відповідно до ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02 лютого 2016 року по справі №910/28453/15 (суддя Нікітенко С.В.) первісний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна №3 від 14.05.2010 року, укладений між ТОВ "Каховка Маркет" та ТОВ "Бархан". У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 609,00 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Бархан" на користь публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 609,00 грн.

Приймаючи рішення у справі частині первісного позову, місцевий господарський суд виходив із того, що спірний Договір суперечить нормам ст.ст. 655, 656 ЦК України, а тому в силу ст.ст. 215, 236 ЦК України даний договір є недійсним з моменту його вчинення у зв'язку із недодержанням в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України. Крім того, даним договором зачіпаються права Банку як іпотекодержателя спірного майна на підставі іпотечного договору. Відносно зустрічного позову, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів та не наведено обґрунтованих тверджень, які б дійсно доводили, що договір іпотеки № 476/14 від 07.08.2014 року суперечить вимогам ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст.ст. 1, 5 Закону України "Про іпотеку".

04 березня 2016 року ТОВ "Каховка Маркет" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 02.02.2016 року та відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 22 лютого 2016 року Компанія ЕСТРО ЛТД (ESTRO LTD) звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 02.02.2016 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" та Компанії ESTRO LTD залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Херсонської області від 02 лютого 2016 року по справі №910/28453/15 - залишено без змін.

В даній постанові апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки при укладенні спірного договору продавцем порушено вимоги ст. 656 ЦК України, судова колегія дійшла висновку про недійсність Договору купівлі - продажу № 3 від 14.05.2010 року, укладеного між ТОВ "Бархан" (продавець) та ТОВ "Каховка Маркет" (покупець). У даному випадку предметом позову ПАТ "Альфа-Банк" (далі - Банк) є визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна № 3 від 14.05.2010 року, який порушує законний інтерес позивача, що полягає у запобіганні виведення іпотечного майна з іпотеки. ТОВ "Каховка "Маркет" зазначає, що оскільки воно стало власником майна на підставі договору купівлі-продажу № 3 від 14.05.2010 року, то і при укладанні договору іпотеки № 476/14 від 07.08.2014 року, ПАТ "Альфа-Банк" необхідно було отримати згоду власника. Оскільки Договір купівлі-продажу № 3 від 14.05.2010 року визнано недійсним з моменту його укладення, він не створює правових наслідків, а тому згоди ПАТ "Альфа-Банк" від ТОВ "Каховка "Маркет" не потрібно отримувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.02.2016 року та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у справі №910/28453/15, в якій просило рішення Господарського суду Херсонської області від 02.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у справі №910/28453/15 скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, Цивільним кодексом України, у відповідності до якого укладено спірний Договір купівлі-продажу, не обмежує сторін Договору в строках здійснення передачі майна від продавця до покупця. Спірним договором така процедура чітко не передбачена. Суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ст. 656 ЦК України оскільки, помилково вважає, що продавець ТОВ "Бархан" не мав права передати майно (товар), яке буде фактично набуто продавцем у майбутньому у власність другій стороні ТОВ "Каховка Маркет". Договір купівлі-продажу майна № 3 від 14.05.2010 року не суперечить вимогам ст. 655 та ст. 656 ЦК України, оскільки відповідно до цієї норми закону предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який на момент укладення договору буде придбаний (набутий) продавцем у майбутньому. Також, рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2015 року заяву TOB "Завод будівельних матеріалів №1" про перегляд рішення від 13.05.2014 року за нововиявленими обставинами по справі №923/435/14 задоволено, рішення Господарського суду Херсонської області від 13.05.2014 року по справі №923/435/14 скасовано, позов TOB "Завод будівельних матеріалів № 1" - задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна №0804/4-КП від 08.04.2010 року, укладений між TOB "Завод будівельних матеріалів №1" та TOB "Бархан", витребувано у TOB "Каховка Маркет" на користь TOB "Завод будівельних матеріалів №1" майно. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2015 року скасовано, рішення Господарського суду Херсонської області від 13.05.2014 року - залишено без змін. Таким чином, станом на сьогоднішній день, договір купівлі-продажу рухомого майна №0804/4-КП від 08.04.2010 року, укладений між TOB Завод Будівельних Матеріалів № 1 та TOB Бархан є дійсним.

Натомість Одеським апеляційним господарським судом в постанові від 12.09.2017 року по справі №910/28453/15 зауважено про укладення Договору купівлі-продажу рухомого від 08.04.2010 року з порушенням ст. 656 ЦК України, що на думку суду свідчить про недійсність Договору купівлі-продажу від 14.05.2010 року. А відтак посилання суду апеляційної інстанції, на те що на час укладення спірної угоди продавець не був власником майна, яке є предметом договору №З від 14.05.2010 року не відповідає дійсності, оскільки справа №923/435/14 свідчить про протилежне.

Отже, судом апеляційної інстанції зроблено не вірний висновок, що не підтверджений жодним доказом.

Ухвалою Верховного суду від 26.02.2018 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет" строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 02.02.2016 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у справі №910/28453/15. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет". Призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет" на 03 квітня 2018 року

У судове засідання в приміщенні Касаційного господарського суду з'явилися представники позивача та відповідача 1. Представники відповідача 2 та третіх осіб в судове засідання не з'явилися.

Представником третьої особи 2 на стороні відповідачів подано клопотання в якому останній просить суд повідомити Компанію ESTRO LTD про розгляд справи №910/28453/15 в порядку передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року та направити процесуальні документи про призначення розгляду справи за адресою: 103 Sliam Peng Tong Plaza, Victoria, IVlalie, Seyclielles. Прийняти ухвалу, якою зупинити провадження по справі №910/28453/15.

Представником відповідача 1 подано клопотання в якому останній просить суд повідомити Компанію ESTRO LTD про розгляд справи №910/28453/15 в порядку передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2018 року у розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет" на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у справі №910/28453/15 оголошено перерву до 24 квітня 2018 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.04.2018 року у зв'язку із запланованим відрядженням судді Вронської Г.О. для розгляду справи №910/28453/15 визначено наступний колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.

В запереченнях на клопотання про повідомлення Компанії ESTRO LTD про розгляд справи №910/28453/15 в порядку передбаченому Гаазькою конвенцією позивач просить відмовити в задоволені даного клопотання, оскільки подання такого клопотання є наслідком затягування судового процесу, що призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Клопотання третьої особи 2 на стороні відповідачів та відповідача 1 щодо повідомлення Компанії ESTRO LTD про розгляд справи №910/28453/15 в порядку передбаченому Гаазькою конвенцією, колегією суддів відхилено, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 24.04.2018 року.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (надалі - позивач, або іпотекодержатель) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (надалі - третя особа-2, або іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 91/09 (надалі - Іпотечний договір № 91/09).

Предмет іпотеки сторони визначили у статті 3 Договору №91/09. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вулиця Першотравнева, 79.

14 травня 2010 року між ТОВ "Бархан" (продавець) і ТОВ "Каховка Маркет" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна № 3.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору ТОВ "Бархан" продало, а ТОВ "Каховка Маркет" купило майно відповідно до Додатку № 1 до цього договору. Майно знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79.

Зазначений договір є предметом первісного позову у цієї справі.

Положеннями ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі продажу може бути товар, якій є у продавця на момент укладення договору або буде створений ( придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Встановлено, що ТОВ "Бархан", якій є продавцем спірного договору, при укладенні договору зазначав, що майно, визначене у пункті 1.1 Договору на момент складення цього Договору належить продавцю на праві власності. Спірне майно придбане ТОВ "Бархан" на підставі Договору № 0804/4-КП від 08.04.2010 року.

Право власності продавця на підставі пункту 5.1. Договору № 0804/4-КП від 08.04.2010 року переходить до покупця з моменту оформлення Акту приймання-передачі.

Матеріали справи свідчать, що акт приймання - передачі майна за Договором № 0804/4-КП від 08.04.2010 року ТОВ "Бархан" оформлений 30.07.2010 року.

Таким чином, що на час укладення спірної угоди продавець не був власником майна, яке є предметом договору № 3 від 14.05.2010 року.

Текстом договору не визначено, що майно тільки буде придбане (набуте) продавцем у майбутньому, а навпаки продавець за умовами договору стверджує, що предмет купівлі-продажу вже належить продавцю, тому доводи ТОВ "Каховка Маркет", що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який на момент укладення договору буде придбаний (набутий) продавцем у майбутньому, а тому немає порушень норм діючого законодавства при укладенні спірного договору є безпідставними.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані є його недійсністю.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки при укладенні спірного договору продавцем порушено вимоги ст. 656 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недійсність Договору купівлі - продажу № 3 від 14.05.2010 року, укладеного між ТОВ "Бархан" (продавець) та ТОВ "Каховка Маркет" (покупець).

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року).

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 16) встановлює способи захисту інтересів, зокрема: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий перелік способів захисту інтересів у ЦК України не є вичерпним, оскільки ця стаття вміщує ще й припис про те, що "суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом".

Отже, інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи "всіх співвітчизників" або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права. Наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу законодавець робить не завжди, зважаючи на те, що згадувані у законах інтереси не суперечать Конституції України або випливають з її змісту. Таке акцентування, про що, у першу чергу, свідчать Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів. Саме на запобігання таким можливостям, заінтересована особа має право звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу.

Для правильного розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо враховувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Йдеться про виключно легітимні, але конкуруючі інтереси покупця і продавця, боржника і кредитора, наймача і наймодавця, споживача і товаровиробника, прокурора і адвоката, слідчого і підозрюваного тощо. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо.

І суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) тлумачить як правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Апеляційний суд врахував тлумачення поняття "законні очікування", яке міститься у практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства".

У даному випадку предметом позову ПАТ "Альфа-Банк" (далі - Банк) є визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна № 3 від 14.05.2010 року, який порушує законний інтерес позивача, що полягає у запобіганні виведення іпотечного майна з іпотеки.

Права іпотекодержателя щодо майна, зазначеного у Додатку №1 до цього Договору (а саме - підстанції), виникли у Позивача до дати укладення оспорюваного Договору - на підставі Іпотечного договору №91/09, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованого 02.03.2009 року в реєстрі за №32.55. Банк акцентував, що згідно з ст. 3.1 Іпотечного договору № 91/09 від 02.03.2009 року, єдиний предмет іпотеки складається з трьох частин, які в цілому є нічим іншим як підприємством (заводом будівельних матеріалів) на стадії незавершеного будівництва.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

ТОВ "Каховка "Маркет" зазначало, що оскільки воно стало власником майна на підставі договору купівлі-продажу №3 від 14.05.2010 року, то і при укладанні договору іпотеки № 476/14 від 07.08.2014 року, ПАТ "Альфа-Банк" необхідно було отримати згоду власника.

Оскільки, Договір купівлі-продажу № 3 від 14.05.2010 року визнано недійсним з моменту його укладення, він не створює правових наслідків, а тому згоди ПАТ "Альфа-Банк" від ТОВ "Каховка "Маркет" не потрібно отримувати.

Отже, висновками суду першої та апеляційної інстанції відносно задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову є цілком обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що було перепродане майно, яке не належало ТОВ "Бархан" (продавцю) на праві власності та продавець безпідставно стверджував, що майно на момент укладення договору належить йому на праві власності. Судом встановлено лише те, що майно по оспорюваному договору № 3 від 14.05.2010 року протягом квітня-серпня 2010 року продовжувало перебувати у володінні та користуванні ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" у приміщенні котельної заводу за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79, та було задіяне у постачанні електроенергії для заводу. Отримані позивачем від ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" повідомлення свідчать, що після продажу електричної підстанції, без якої виробництво продукції взагалі неможливе, обсяги виробництва не тільки не зменшились, але й збільшились. Якщо обсяг виробництва ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" продукції у березні 2010 року склав 16 691 м.куб. блоків, то у квітні - 21816 м.куб., у травні - 28786 м.куб., у червні - 32347 м.куб., у липні - 31119 м.куб, у серпні - 2010 року - 30290 м.куб. Крім того, згідно Балансу (форма №1) станом на 31 грудня 2010 року (за 2010 рік з відміткою органу статистики), наданому позивачеві ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" у 2011 році, первісна вартість облікованих ним основних засобів на початок 2010 року і на кінець 2010 року (рядок 031 Балансу) залишилась незмінною і складала 131 477 тис. грн. Тобто, начебто продані у квітні-травні 2010 року основні засоби по вищевказаних договорах купівлі-продажу, не були списані з балансу ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1".

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції, зроблено невірний висновок про те, що при укладенні спірного договору, продавцем TOB Бархан порушено вимоги ст. 656 ЦК України, оскільки з висновків судів у справі №923/435/14 вбачається, що договір купівлі-продажу №0804/4-КП від 08.04.2010 року є дійсним колегією суддів не приймається до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається що суд першої та апеляційної інстанції не робили прив'язки до цього факту, а виходили з того, що відчужуване майно, в порушення вимог ст. 656 ЦК України, на момент укладання договору купівлі-продажу №З від 14.05.2010 року, не було набуто у власність продавцем - TOB Бархан .

Доводи скаржника про те, що, судами попередніх інстанцій, при розгляді даної справи було грубо порушено правила виключної підсудності, визначені ч. 9 ст. 16 ГПК (в редакції до 15.12.2017 року), оскільки 19.11.2015 року Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі №910/282556/15 про банкрутство TOB "Завод будівельних матеріалів № 1" є безпідставними, оскільки таке правило застосовується у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів) укладених боржником, тобто особою, відносно якої відкрито процедуру банкрутства. Натомість, TOB "Завод будівельних матеріалів № 1" не є стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу №3 від 14.05.2010 року.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 02.02.2016 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у справі №910/28453/15- без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач