Рішення

від 26.04.2018 по справі 914/135/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018р. Справа №914/135/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.,

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Центр", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мозоли Нелі Ярославівни, м. Городок Городоцького р-ну Львівської області

про стягнення 122 077,02 грн.

за участю представників:

від позивача: Токаренко І.Г. - представник

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабель-Центр" до Фізичної особи-підприємця Мозоли Нелі Ярославівни про стягнення заборгованості на суму 122 077,02 грн., з них: 99 464,48 грн. - основного боргу, 2 150,13 грн. - 3 % річних, 7 728,88 грн. - втрат від інфляції, 12 733,53 грн. - нарахованої пені.

Ухвалою суду від 24.01.2018 р. відкрито провадження у справі № 914/135/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.02.2018 р.

Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 20.02.2018 р., 05.03.2018 р., 15.03.2018 р.

15.03.2018 р. відповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву з доказами його скерування позивачу.

Ухвалою суду від 02.04.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/135/18 на тридцять днів. Судове засідання призначено на 12.04.2018 р.

10.04.2018 р. позивач подав на адресу суду відповідь на відзив відповідача від 05.04.2018 р. з доказами її скерування відповідачу.

Ухвалою від 12.04.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.04.2018 р.

26.04.2018 р. представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив суд стягнути з відповідача 99 464,48 грн. - основного боргу, 2 150,13 грн. - 3 % річних, 7 728,88 грн. - втрат від інфляції, 12 733,53 грн. - пені та 1 831,16 грн. - судового збору.

26.04.2018 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не подав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 12.04.2018 р., якою відкладено судове засідання на 26.04.2018 р. направлена на юридичну адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.01.2018 р., а саме: АДРЕСА_1, що підтверджується списком № 482 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 16.04.2018 р., поданих в ВПЗ Львів-14. Поштовий конверт, який був направлений на адресу відповідача - АДРЕСА_1 повернувся на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Крім того, в судових засіданнях 05.03.2018 р. та 15.03.2018 р. був присутній представник відповідача адвокат Безрядін Олексій Васильович, з яким відповідач уклав договір про надання правової допомоги № 01-28/02-2018 від 28.02.2018 р. (а. с. 91-95). Поштовий конверт, який був направлений на адресу адвоката Безрядіна О.В. повернувся на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

За змістом статті 64 ГПК (в редакції чинній станом на 15.12.2017 р.), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, Господарським судом Л/о вжиті всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 01.02.2017 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 01/02-01. На виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 140 225,64 грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи. Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав повністю та належним чином, а саме: повністю і своєчасно поставив і передав відповідачеві товар, при цьому постачання товару здійснювалось позивачем окремими партіями без складання специфікацій. Приймання товару відповідачем в тій кількості (асортименті) та за ціною, які ним були замовлені, підтверджується його підписом у видаткових накладних, що засвідчило волю останнього на вчинення дій, спрямованих на отримання товару і взяття на себе зобов'язань з його оплати. Відповідно до пункту 5.1. договору поставки у разі якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації, сплата за поставлений товар має бути здійснена до кінця місяця, на протязі якого здійснювалось постачання. Проте взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару відповідач порушив, внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий товар на суму 99 464,48 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 150,13 грн. - 3 % річних, 7 728,88 грн. - втрат від інфляції, 12 733,53 грн. - пені та 1 831,16 грн. - сплаченого судового збору.

Як вбачається з поданого на адресу суду відзиву на позовну заяву (за вхідн. № 9451/18 від 15.03.2018 р.)., відповідач посилається на те, що ФОП Мозола Н.Я. - є підприємцем, яка здійснює свою діяльність в галузі розбудови оптоволоконної мережі та підключення абонентів до мережі Інтернет починаючи з 2009 року. Серед стратегічних планів по виходу на нові ринки збуту своїх послуг в ФОП Мозола Н.Я. було заплановано розбудову нових точок доступу в с. Угри Городоцького району Львівської області. З цією метою вона підписала договір про надання послуг б/н від 03.01.2017 р. з ТзОВ Інноваційні телекомунікації , які взяли на себе забезпечення монтажу оптоволоконної мережі та підключення нових абонентів та почала пошук постачальників кабельної продукції для цих потреб. Після початку співпраці з ТзОВ "Кабель-Центр" відповідач отримав продукцію, яка за своїм зовнішнім виглядом співпадала із замовленою та жодним чином не вказувала на її некондиційність Проте з початком монтажних робіт почали проявлятись недоліки поставленої кабельної продукції. Відтак, відповідач вважає, що позивач порушив умови договору поставки, поставивши продукцію, яка не відповідає вимогам якості. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує про поставку не сертифікованого товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.02.2017 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 01/02-01. Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р. постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар у кількості та асортименті, передбаченому договором, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах вказаного договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р. асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару обумовлюються в специфікаціях, при цьому сторони допускають погодження зазначених умов без складання специфікації. У разі, якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації, всі істотні та узгоджені сторонами умови поставки визначаються в товаротранспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо), які складаються постачальником і підтверджуються (акцептуються) покупцем при здійснені приймання-передачі товару, що свідчить про вчинення господарської операції.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р., при цьому постачання товару здійснювалось позивачем окремими партіями без складання специфікацій. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № КЦ 124 від 09.03.2017 р. на суму 26 871,12 грн., видаткова накладна № КЦ 164 від 29.03.2017 р. на суму 16 027,02 грн., видаткова накладна № КЦ 167 від 30.03.2017 р. на суму 26 949,54 грн., видаткова накладна № КЦ 173 від 31.03.2017 р. на суму 3 503,46 грн., видаткова накладна № КЦ 194 від 10.04.2017 р. на суму 6 014,52 грн., видаткова накладна № КЦ 207 від 13.04.2017 р. на суму 27 743,58 грн., видаткова накладна № КЦ 228 від 24.04.2017 р. на суму 25 441,14 грн., видаткова накладна № КЦ 238 від 28.04.2017 р. на суму 7 675,26 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та підписи скріплені печатками юридичних осіб. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи довіреності, які видані Мозолі Нелі Ярославівні на отримання продукції від ТзОВ "Кабель-Центр", а саме: довіреність № 4 від 09.03.2017 р., довіреність № 5 від 22.03.2017 р., довіреність № 6 від 29.03.2017 р., довіреність № 7 від 30.03.2017 р., довіреність № 8 від 05.04.2017 р., довіреність № 9 від 13.04.2017 р., довіреність № 10 від 24.04.2017 р., довіреність № 11 від 27.04.2017 р.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставки у разі якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації, сплата за поставлений товар має бути здійснена до кінця місяця, на протязі якого здійснювалось постачання. Проте взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки відповідач порушив, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 99 464,48 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що отримав товар від позивача неналежної якості. Проте, відповідно до п. 6.5. договору поставки у разі виявлення недоліків якості товару сторони зобов'язані діяти відповідно до розділу 8 цього договору. Так, у п.8.1. договору зазначено, що у разі невідповідності якості та / або кількості поставленого товару умовам договору, покупець зобов'язаний пред'явити постачальнику претензію протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару з обов'язковим наданням рекламаційного акту (акту про виявленні недоліки, псування, недопоставку або втрати товару) і додатком всіх підтверджуючих документів. Рекламаційний акт складається з обов'язковою участю представника постачальника. Претензія покупця, пред'явлена без надання належним чином оформленого рекламаційного акта не підлягає розгляду та задоволенню постачальником. Відповідно до п.8.3 договору після закінчення тридцятиденного терміну після поставки товару, покупець не має права на пред'явлення постачальнику претензій за якістю, а товар вважається прийнятий покупцем і таким, що відповідає умовам договору.

Як вбачається з матеріалів справи і як стверджує позивач, з моменту поставки товару позивач не отримував від відповідача жодної претензії стосовно якості поставлених товарів. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував про поставку не сертифікованого товару. Твердження відповідача про поставку не сертифікованого товару є необгрунтованим, оскільки, як стверджує позивач, відповідачеві надавалась інформація про сертифікати щодо кожної партії товару, а на прохання відповідача копії сертифікатів надсилались електронною поштою. На підтвердження наявності сертифікатів відповідності на товари, що постачались відповідачеві копії сертифікатів позивачем долучено до матеріалів справи, а саме: сертифікат відповідності серії ВГ, зареєстровано в Реєстрі за № UA1.030.0039262-16, термін дії з 16.11.2016 р. до 15.11.2017 р., додаток до сертифіката відповідності/свідоцтва про визнання серії ГЄ, сертифікат відповідності серії ДІ, зареєстровано в Реєстрі за № UA1.030.0056426-15, термін дії з 05.08.2015 р. до 01.07.2017 р., додаток до сертифіката відповідності/свідоцтва про визнання серії ГЄ. Суд також звертає увагу на те, що відповідачем в порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 № П-7 із змінами, внесеними постановами Держарбітражу СРСР від 29 грудня 1973 № 81, від 14 листопада 1974 № 98, від 23 липня 1975 № 115 не складено акту у випадку отримання продукції неналежної якості.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

В силу приписів ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини на підставі договору поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р. Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Внаслідок часткового виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р. виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 99 464,48 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу на суму 99 464,48 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Згідно з п. 9.2 договору поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р. у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених договором, покупець упродовж 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги постачальника, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 12 733,53 грн. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, який передбачений договором поставки № 01/02-01 від 01.02.2017 р. відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання на суму 12 733,53 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 2 150,13 грн. - 3 % річних, 7 728,88 грн. - втрат від інфляції. Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов'язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування договором.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 2 150,13 грн. - 3 % річних, 7 728,88 грн. - втрат від інфляції є обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Центр" підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Мозоли Нелі Ярославівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Центр" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11; код ЄДРПОУ № 31989986 ) 99 464,48 грн. - основного боргу, 2 150,13 грн. - 3 % річних, 7 728,88 грн. - втрат від інфляції, 12 733,53 грн. - пені, 1 831,16 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Повний текст рішення складено 02.05.2018 р.

Суддя Гутьєва В.В.