Рішення

від 25.04.2018 по справі 802/320/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 р. м. Вінниця Справа № 802/320/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 +"

до: Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Гарант+ (далі - ТОВ Гарант+ , товариство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009361411 від 27.10.2017 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, складено акт, в якому зафіксовано порушення п. 198.1, 198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ Гарант+ занижено податок на додану вартість на суму 42 888 грн. Така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ Реалбуд-М фактично не могли поставляти водопом'якшувальну установку, мембранні баки, накопичувальну ємність, електричний генератор, лічильник тепла ТОВ Гарант+ за відсутності матеріальних та трудових ресурсів, а відтак, накладні, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН та відображені у податковому обліку не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання/отримання товару.

В подальшому, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість і нараховані штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки податкового органу є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надані до матеріалів справи. Позивач зазначає, що не має доступу до конфіденційної інформації своїх контрагентів, про індивідуальний характер відповідальності. Більш того, акцентує увагу на тому, що фактичність поставки/отримання водопом'якшувальної установки, мембранних баків, накопичувальної ємності, електричного генератора, лічильника тепла позивачем, податковим органом не заперечується. Також зазначив, що отримані товари були оплачені та отримані товариством, що підтверджується платіжними дорученнями.

Ухвалами від 05.02.2018р р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 05.03.2018р.

05.03.2018 р. розгляд справи відкладено на 02.04.2018 р. у зв'язку із витребуванням додаткових доказів.

02.04.2018 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2018 р. до

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві, зокрема вказали на наступне.

В ході проведеної перевірки встановлено неможливість поставки водопом'якшувальної установки, мембранних баків, накопичувальної ємності, електричного генератора, лічильника тепла ТОВ Реалбуд-М на адресу ТОВ «ОСОБА_2 + » , у зв'язку із відсутністю у першого основних засобів. Окремо вказали, що за фактом придбання і створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення відкрито кримінальне провадження та зазначено, що невстановлені особи придбали та зареєстрували ТОВ Реалбуд-М , яке в подальшому використовувалось для здійснення незаконної діяльності. В свою чергу, необхідною умовою для відображення операцій у складі витрат та податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг. Таким чином, у порушення вимог Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту отриманий товар від ТОВ Реалбуд М .

05.03.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№8494) з поясненнями аналогічними за змістом позову. Наполягав на тому, що фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, яким не надано належно оцінки при перевірці. Відтак, висновки податкового органу є необґрунтованими та, відповідно, податкове повідомлення - рішення протиправним. Окремо вказав, що ТТН призначена для обліку руху товарно -матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом і така підтверджує факт перевезення вантажу, а не факт придбання товару.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень №1870 від 21.09.2017 року та наказу №2620 від 18.09.2017 року державними ревізорами/ інспекторами у період з 21.09.2017 року по 29.09.2017 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ОСОБА_2 +» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку н прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Реалбуд -М за період з 01.01.2016 р.по 31.12.2016 р.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт №1915/1401/35599126 від 06.10.2017 року, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п. 198.1, 198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Гарант+» занижено податок на додану вартість на суму 42 888 грн.

В акті зазначено, що відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2017 р. по кримінальному провадженню №32016180000000088 від 3001.2017 р., за фактом придбання і створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, зазначено, що невстановлені особи придбали та зареєстрували ТОВ Реалбуд-М , яке в подальшому використовувалось для здійснення незаконної діяльності, що полягала в безпідставному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість реально діючим СГД- контрагентам, шляхом оформлення безтоварних операцій із підприємствами реального сектору економіки.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ Реалбуд-М не маючи в наявності трудових ресурсів будь-яких основних фондів та виробничих потужностей задекларувало поставку товарів без відповідного їх придбання, а також виконання різноманітного комплексу робіт послуг. Інформація щодо земельних ресурсів:земельні ресурси відсутні.Інформація про наявність транспортних засобів згідно АІС Автомобіль : відсутня .

В свою чергу, взаєморозрахунки між ТОВ «Реалбуд- М» та ТОВ Гарант+ здійснювались на підставі договору купівлі- продажу від 12.02.2016 р. згідно умов якого продавець продає товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ Реалбуд-М не є виробником водопом'якшувальної установки, мембранних баків, накопичувальної ємності, електричного генератора, лічильника тепла.

На вказаний акт перевірки позивачем надані заперечення, які листом відповідача №4276/10/02-32-14-11 від 24.10.2017 р. , залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.10.2017 року прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0009361411 якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42888 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 722 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом Vцього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як встановлено судом, 12.02.2016 року між ТОВ Реалбуд -М (продавець) та ТОВ "ОСОБА_2 +" (покупець) укладено договір купівлі - продажу відповідно до умов якого продавець продає (відпускає) матеріальні цінності, покупець купує матеріальні цінності. Вартість матеріальних цінностей, що реалізується за Договором складає 214 439, 19 грн. в тому числі ПДВ 42 887, 44 грн.

В підтвердження виконання вказаних послуг ТОВ "ОСОБА_2 +", позивачем надано наступні документи: податкову накладну №11 від 12.02.2016 р.; видаткову накладну №15 від 12.02.2016 р.; платіжне доручення №34 від 12.02.2016р., виписку із банківського рахунку №26008010318122 за період з 11.02.2016 р. по 12.02.2016 р.

Окрім того, в підтвердження подальшого використання обладнання, позивачем надано наступні документи: : акт готовності об'єкта до експлуатації від 03.08.2017 р., сертифікат серії ВН №162172260055; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року ; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017 року ; накладну №5 від 12.02.2016 р.; договір підряду №368 від 01.02.2016 р.

Надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Отже позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним послуг. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 п. 7 Висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за 2010-2011 роки, саме з вказаного приводу, визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником ПДВ до податкового кредиту (постанова від 31.01.2011 року справа № 21-47а-10).

Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах («Булвес» АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) де зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд також зазначає, що нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущенними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по операціям з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі на який перебуває на обліку податкового органу та зареєстрований як платник ПДВ, не може у подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушень такими контрагентами діючого законодавства.

Окрім того, суд зважує і на позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні Тімуртас проти Туреччини (2010 рік, заява N 23531/94), яка полягає у тому, що тягар доказування покладається саме на органи державної влади, які мають надати належні та переконливі докази наявності виявленого порушення.

Окремо щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та, як наслідок, на думку податкового органу, - недоведеність реальності операцій, то суд зазначає про наступне.

Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія суб'єкта господарювання, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкові наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на ватаж. Така позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 10.08.2016 р. у справі № К/800/37022/15.

Також, суд акцентує увагу, що в ухвалі слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30.01.2017 р. не встановлено факт фіктивності контрагента позивача. Окрім того, в даній ухвалі вказано, що ТОВ Реалбуд-М протягом 2016 року в податковому та бухгалтерському обліках підприємства документально відображало проведені фінансово-господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ ОСОБА_2 + .

Вироку суду, яким би встановлювались відповідні обставини, суду не надані, з причин, як пояснив представник відповідача, його відсутності.

При вирішені цього спору, суд враховує, що ргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 19 Конституції України)

За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, наявні підстави вважати, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі судові витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1762 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 27.10.17 р. № НОМЕР_1 .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 +» (вул.Центральна,6, с.Іванівці, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35599126) судовий збір в сумі 1762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 + (вул.Центральна,6, с.Іванівці, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35599126).

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна