Постанова

від 23.04.2018 по справі 908/44/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 справа № 908/44/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3 При секретарі судового засідання: ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача:не з'явились від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: від третьої особи-4:ОСОБА_5 - довіреність №02-01/25-0334 від 24.01.2018р. ОСОБА_6 - довіреність №13846/9.1/22-17 від 27.12.2017р., довіреність №69 від 28.12.2017 р. не з'явились не з'явились не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Веселівської селищної ради, смт. Веселе, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області ухвалене 12.06.2017 р. (повний текст 20.06.2017 р.) в місті Запоріжжі по справі№908/44/17 (головуючий суддя - С.С. Дроздова, судді: В.Л. Корсун, О.В. Федорова) за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: проВеселівської селищної ради, смт. Веселе, Запорізька область стягнення 1 268 330,29 грн. 1. Кабінету міністрів України, м. Київ 2.Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ 3.Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя 4.Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя стягнення 6532307,90 грн. В С Т А Н О В И В: У грудні 2016 р. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом №14/4-2037 від 27.12.2016 р. до Веселівської селищної ради, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область про стягнення основного боргу у сумі 3 146 001 грн., 3% річних у сумі 275 404, 02 грн., інфляційних втрат у сумі 3 110 902, 88 грн., що загалом складає 6 532 307, 90 грн., та суму сплаченого судового збору за подання позову.

Ухвалою суду від 13.02.2017 р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 р.) до участі у справі залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, м. Київ (третя особа-1), ОСОБА_7 енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ (третя особа-2), Запорізьку обласну державну адміністрацію, м. Запоріжжя (третя особа-3), Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя (третя особа-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 р. (повний текст 20.06.2017 р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ до Веселівської селищної ради, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Веселівської селищної на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3 146 001 (три мільйони сто сорок шість тисяч одна) грн. 00 коп. основного боргу, 275 404 (двісті сімдесят п'ять тисяч чотириста чотири) грн. 02 коп. 3% річних, 3 110 902 (три мільйони сто десять тисяч дев'ятсот два) грн. 88 коп. втрат від інфляції, 97 984 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 62 коп. судового збору.

Предметом розгляду данної справи стало питання щодо наявності підстав для стягнення з Ради на користь ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заборгованості, яка виникла з виконанням умов договору в частині повернення позивачу грошових коштів на добудову об'єкта газопостачання. Зокрема, місцевий господарський суд посилався на положення ч.1 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно закону. За таких умов, господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що відповідач, як учасник господарських відносин, укладенням відповідного правочину самостійно врегулював для себе коло прав та обов'язків за відповідним господарським зобов'язанням. Враховуючи викладене, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з Веселівської селищної ради боргу, 3% річних та інфляційних, керуючись ст. 625 Цивідьного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Веселівська селищна рада, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область звернулось з апеляційною скаргою №02-01-17/0211 від 25.01.2018 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017р. по справі №908/44/17. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення коштів в сумі 6 532 307,90 грн. відмовити у повному обсязі.

Відповідач не погоджується з ухваленим рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права, посилається на Розпорядження КМУ №1001-р від 26.08.2009 р. Про добудову підвідних газопроводів .

Звертає увагу суду, що відповідач - Веселівська селищна рада є бюджетною установою та вказує, що укладання договору між сторонами відбулось за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань на зазначені цілі, що суперечить вимогам ст.ст. 22,23 Бюджетного Кодексу України. Отже, взяття відповідачем зобов'язань за відсутності бюджетного фінансування, унеможливлює їх виконання, внаслідок чого вони є завідомо не виконуваними відповідачем, як бюджетною установою. Вважає, що це є порушенням Бюджетного кодексу України та ст.ст. 203,205 Цивільного кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 16.03.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Стойка О.В., Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р., керуючись ст. ст.234,262 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) було поновлено Веселівській селищній раді, смт. Веселе, Запорізька область пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 р. по справі №908/44/17, відкрито апеляційне провадження по справі №908/44/17, зобов язано учасників справи до 30.03.2018 р. включно надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2018 р., керуючись ст.ст.234,268,270 Господарського процесуального кодексу України було призначено до розгляду апеляційну скаргу Веселівської селищної ради, смт. Веселе, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 р. у справі №908/44/17 на 23.04.2018 р. о 14-45 год.

03.04.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Філії Центр метрології та газорозподільних систем ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшов відзив на апеляційну скаргу №50/05-278 від 29.03.2018 р., в якому останній просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 р. у справі №908/44/17 без змін, а апеляційну скаргу Веселівської селищної ради - без задоволення. Також, 20.04.2018 р. було надіслано заяву, в якій останній просить врахувати судову практику при розгляді справи №908/44/17. Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та заяву та долучила вищенаведені документи до матеріалів справи.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017 р.

Представник відповідача - Веселівська селищна рада в судовому засіданні 23.04.2018р. наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 р. по справі №908/44/17. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України про стягнення коштів в сумі 6 532 307,90 грн. відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні надав усні пояснення, вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Представник позивача, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4 в судове засідання 23.04.2018 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення ухвал, які повернулися до Донецького апеляційного господарського суду з відміткою: « - вручено за довіреністю повноважному представнику» (а.с.165-167, том 2)

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №905/2837/17 без участі представника позивача, третіх осіб-2, 3,4.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №908/44/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача та третьої особи-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.06.2012 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Нафтогаз) та Широківською сільською радою Веселівського району Запорізької області (Замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» ( Розпорядження) укладено договір № 1.

Рішенням Веселівської селищної ради від 13.11.2015 р. № 13 вирішено припинити юридичну особу Широківську сільську раду (ЄДРПОУ 26013336) шляхом приєднання до Веселівської селищної ради Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади.

Згідно відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стан юридичної особи публічного права Широківської сільської ради значиться як припинено з 14.01.2016 р.

Частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про п припинення.

Частина 6 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (в редакції, чинній на момент внесення запису) визначає, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Отже, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Широківської сільської ради (14.01.2016 р.) ця юридична особа, є такою, що припинилась. Таким чином моментом переходу прав та обов'язків до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Оскільки до Веселівської селищної ради окрім прав Широківської сільської ради перейшли ще її обов'язки, то саме до вказаної вище сільської ради заявлено позовні вимоги і вона далі по тексту значиться як замовник.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу «Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Газифікація с. Широке Веселівського району. І черга будівництва.» (об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління ОСОБА_7 енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта.

У відповідності до п. 2.1.1 договору передбачено, що Нафтогаз зобов'язаний, при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству.

Загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 3 146 001 грн. 00 коп., згідно п. 3.1 договору.

У даній справі, на виконання своїх зобов'язань за договором позивач 14.08.2012 р., 12.10.12 р., 16.10.2012 р. перерахував Широківській сільській раді, правонаступником якої є відповідач - Веселівська селищна рада, 3 146 001 грн. 00 коп.

З копій платіжних доручень та банківських виписок, які є додатком до позовної заяви вбачається, що кошти були перераховані з поточного рахунку Компанії на рахунок Широківської сільської ради. В графі призначення платежу зазначено: фінансування будівництва об'єкта газопостачання, договір від 20.06.12 №1, без тендеру, без ПДВ .

Відповідно до п. 2.3.14 договору замовник зобов'язаний своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання.

Пунктом 2.3.15 сторони узгодили, що замовник зобов'язаний протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта.

Згідно з п.7.1 договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками та діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором.

Оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання Компанією власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання замовнику таких коштів здійснювалось на поворотній основі.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 30 листопада 2012 року за № ЗП 14212232239. Відтак, договір в частині фінансування будівництва (з боку компанії) було повністю виконано.

У даному випадку, об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році і замовник зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 договору і повернути на рахунок компанії грошові кошти, отримані на добудову об'єкта в сумі 3 146 001 грн. 00 коп. в строк до 31.12.2013р.

Однак, в порушення п. 2.3.15 договору замовник на розрахунковий рахунок Компанії кошти в повному обсязі не повернув.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно ст. 629 ЦК України.

Умовами статтей 626, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

У даному випадку, враховуючи, що договір № 1 від 20.06.2012р. є дійсним та обов'язковим для виконання їх сторонами, керуючись ст. 204 та ст. 629 ЦК України вказані правочини є такими, що породжують для обох сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Нафтогазу отримати грошові кошти, перераховані нею на будівництво об'єкта та обов'язок замовника їх повернути.

Як вище зазначено, позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується платіжними документами (том 1, а.с.19-30).

Однак, відповідач не перерахував на розрахунковий рахунок позивача 3 146 001 грн. 00 коп. у визначений п. 2.3.15 договору строк, у зв'язку із чим позивач звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення боргу з відповідача, 3% річних - 275 404 грн. 02 коп., втрат від інфляції - 3 110 902 грн. 88 коп.

У пункті 2.3.9 договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

Замовник про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору Нафтогаз не попередив.

Відповідач проти позову заперечував, вказав, що з метою отримання коштів з Державного бюджету України на направлення їх на компенсацію Нафтогазу, Широківською сільською радою 09.10.2014 року було направлено лист до Кабінету Міністрів України з проханням передбачити вищезазначені кошти в Державному бюджеті України. ОСОБА_7 енергетики та вугільної промисловості України від 27.11.2014 року було надано відповідь, в якій ОСОБА_7 не визначило конкретних вимог або строків для виділення коштів. Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 02.07.2012 року № 309 Управлінню капітального будівництва ЗОДА та районним державним адміністраціям було вказано на необхідність підготовки документів для внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків для розрахунків з НАК «Нафтогаз України» . Проте, вищевказані заходи не дали належних результатів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що вказаний договір був укладений на підставі та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 1001-р.

Пункт 2 розпорядження від 26.08.2009 року № 1001-р Кабінет Міністрів України виключно бере до відома, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування.

У відповідності до п.3 ст. 2 Закону «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. (том 1, а.с.124).

Вищенаведеним розпорядженням було погоджено пропозицію ОСОБА_7 палива та енергетики та НАК «Нафтогаз України» щодо фінансування компанією робіт з побудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК «Нафтогаз» переліку.

Кабінетом Міністрів України було взято до відома, що забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Також, пунктом 5 вищенаведеного розпорядження зобов'язано ОСОБА_7 палива та енергетики України забезпечити передачу профінансованих за рахунок коштів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств об'єктів незавершеного будівництва газопроводів або їх часток у державну власність з подальшим введенням в установленому законодавством порядку цілісних об'єктів в експлуатацію.

Порядок передачі об'єктів з комунальної у державну власність встановлено законодавством, зокрема Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та іншими нормативно-правовими актами.

Дослідивши матеріали справи судова колегія дійшла висновку, що відповідач добровільно погодився стати замовником виробництва, при цьому Кабінет Міністрів України не було повідомлено про те, що на нього покладаються певні зобов'язання за договором, відповідач також не звертався до Кабінету Міністрів України з відповідними пропозиціями.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, згідно п. 4.5 договору.

Суд першої інстанції вірно визначив, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів, згідно статті 607 Цивільного кодексу України, або через відсутність вини, відповідно ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України.

З наведеного вище вбачається, що обов'язок відповідача повернути отримані ним кошти Нафтогазу, у строки та в порядку, встановлені договором №1 від 20.06.2012р., а тому відсутність у замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за договором, яке не припинилось відповідно до гл. 50 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з того, що: зобов'язання з повернення коштів Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Веселівською селищною радою, смт. Веселе, Запорізька область у визначений договором строк не виконано; відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання. Наведені висновки місцевого господарського суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, відповідно ч.1 ст.1 ЦК України, що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у Веселівської селищної ради, смт. Веселе Запорізької області необхідних коштів або взяття нею зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов'язку виконати зобов'язання за договором.

У зв'язку із закінченням бюджетного року на вимогу ст.ст.22,35 Бюджетного кодексу України відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний був розробити бюджетні запити до ОСОБА_7 фінансів України щодо включення до видатків Державного бюджету України на відповідний рік заборогованності відповідача.

Однак, в матеріалах справи такі доказі відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018р. у справі №924/29/17.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення) передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Що не суперечить вимогам ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017 р.)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Що не суперечить ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017 р.).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення боргу.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України унормовано,що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевказане, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, період, правові підстави судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 275 404 грн. 02 коп., втрат від інфляції у розмірі 3 110 902 грн. 88 коп., є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, є безпідставними та жодною мірою не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо клопотання відповідача для застосування строків позовної давності судова колегія зазначає наступне.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України була подана до господарського суду Запорізької області 30.12.2016 р., згідно штемпеля на конверті, в якому була надіслана вищенаведена позовна заява з додатками.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України та відповідно до приписів п. 2.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 встановлено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з'ясував та зазначив у судовому рішенні про порушене право.

У відповідності до ст.257 Цивільного кодексу України, встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ст. 261 Цивільного кодексу україни унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи умови договору №1 від 20.06.2012р., замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, та договір діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не повернув на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3 146 001 грн. 00 коп. у строк до 31.12.2013 р.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у застосуванні строків позовної давності у справі №908/44/17.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 року (повний текст 20.06.2018 р.) у справі №908/44/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, є безпідставними та жодною мірою не спростовують висновків суду першої інстанції.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О СТ А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Веселівської селищної ради, смт. Веселе, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 р. (повний текст 20.06.2017р.) у справі №908/44/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 р. (повний текст 20.06.2017 р.) у справі №908/44/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 23.04.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 27.04.2018р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано примірників 8:

1 - позивачу;

1 - відповідачу ;

4- третім особам;

1 - у справу;

1 - ГСЗ О;