Постанова

від 28.11.2018 по справі 908/44/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 908/44/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання : Гаращенко Т.М.

за участю представників : ПАТ НАК "Нафтогаз України" - адвоката Родіної Т.М., Кабінету Міністрів України - Харчука Р.В., Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - Климася О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Веселівської селищної ради

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018

та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017

у справі № 908/44/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Веселівської селищної ради, смт. Веселе, Запорізької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Кабінету Міністрів України; 2. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; 3. Запорізької обласної державної адміністрації; 4. Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області,

про стягнення 6 532 307, 90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Веселівської селищної ради 3 146 001 грн. заборгованості, 3 110 902,88 грн. інфляційних втрат та 275 404,02 грн. 3% річних, мотивуючи неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1 від 20.06.2012 щодо повернення грошових коштів отриманих на добудову об'єкта газопостачання.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 у справі № 908/44/17 (судді : Дроздова С.С., Корсун В.Л., Федорова О.В.) позов задоволено в повному обсязі та стягнено з відповідача на користь позивача 3 146 001 грн. боргу, 3 110 902,88 грн. втрат внаслідок інфляції та 275 404,02 грн. 3% річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 908/44/17 (судді : Чернота Л.Ф., Зубченко І.В., Стойка О.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 залишено без змін.

У касаційній скарзі Веселівська селищна рада просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 у справі № 908/44/17 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо задоволення позову про стягнення боргу, скаржник посилається на неврахування судами того, що відповідач є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів, тому при вирішенні даного спору щодо обов'язку Веселівської селищної ради повернути кошти на виконання договору № 1 від 20.06.2012 слід враховувати і вимоги ст.ст. 1, 2, 23 , 48 Бюджетного кодексу України, оскільки такий обов'язок відповідача пов'язаний з наданням субвенції з державного бюджету, проте судами обох інстанцій цього враховано не було.

Також, відповідач зазначає про те, що сторони укладали цей договорі № 1 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" , однак цим розпорядженням не погоджено механізму повернення замовниками будівництва отриманих коштів від позивача на добудову об'єктів, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою.

Крім того, відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ст. 261 ЦК України та як наслідок не визначено початку перебігу позовної давності в даному випадку, тоді як останній день повернення коштів був 01.12.2013.

У відзиві ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті у відповідності до фактичних обставин справи і вимог закону.

У відзиві на касаційну скаргу представник Кабінету Міністрів України зазначає, що спірні договірні правовідносини між Веселівською селищною радою та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є двосторонніми, а рішення суду по даній справі не впливає на права та інтереси Кабінету Міністрів України та просить касаційний суд прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 24.05.2018 для розгляду касаційної скарги Веселівської селищної ради у справі № 908/44/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Жуков С.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.076.2018 відкрито касаційне провадження , справу призначено до розгляду на 15.08.2018 на 10:30 .

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2018 провадження у справі № 908/44/17 за касаційною скаргою Веселівської селищної ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 у справі № 908/44/17 зупинено до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/33/17 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 908/44/17 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Веселівської селищної ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 у даній справі та розгляд справи призначено на 28.11.2018 на 14:30 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.11.2018, у зв'язку з перебуванням судді Жукова С.В. на лікарняному , для розгляду справи за вказаною касаційною скаргою визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Пєсков В.Г.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників позивача, представників третіх осіб, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 146 001 грн. боргу, 3 110 902,88 грн. втрат внаслідок інфляції та 275 404,02 грн. 3% річних, виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", ПАТ НАК "Нафтогаз України" та Широківською сільською радою (рішенням від 13.11.2015 № 13 вирішено припинити юридичну особу Широківську сільську раду шляхом приєднання до Веселівської селищної ради Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади) укладено договір № 1 від 20.06.2012, НАК "Нафтогаз України", відповідно до розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь НАК "Нафтогаз України" та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання, зобов'язується здійснювати фінансування добудови об'єкта газопостачання : "Газифікація с. Широке Веселівського району. І черга будівництва.", а замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта.

За п. 3.1 цього договору, загальний обсяг фінансування за цим договором складає 3 146 001 грн.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановивши, що позивач виконав свої зобов'язання за зазначеним договором в повному обсязі перерахувавши 14.08.2012., 12.10.2012, 16.10.2012 позивачу обумовлену суму - 3 146 001 грн., що підтверджується належними доказами та сторонами не оспорюється, проте відповідач, побудувавши об'єкт та ввівши його в експлуатацію, свій обов'язок повернути отримані кошти не виконав, заборгувавши позивачу 3 146 001 грн., за таких обставин суди обох інстанцій дійшли висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову, стягнувши з Веселівської селищної ради на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 3 146 001 грн. боргу, 3 110 902,88 грн. втрат внаслідок інфляції та 275 404,02 грн. 3 % річних.

Але з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Предметом даного спору є вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" до Веселівської селищної ради про стягнення спірної суми коштів, у зв'язку з порушенням умов договору № 1 від 20.06.2012 щодо повернення цих коштів, з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГК України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

За ч. 3 ст. 5 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

При цьому, враховуючи те, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 ГК України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (частина 4 статті 9 ГК України).

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з абзацом третім пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (який був чинний на час видання Розпорядження) одним із повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання.

Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час видачі Розпорядження).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

Серед шляхів та способів розв'язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.

У Розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.

Так, у пункті 4 Розділу ІІ врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватись шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.

Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Додатком 2 до Програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.

Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України.

Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2 002,3 млн. гривень.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов`язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зазначене відповідає приписам статті 1 Конституції України, у якій проголошено, що Україна є соціальною державою. Підтримка і розвиток українського села є невід`ємною складовою реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Результатом здійснення державної політики у цій сфері є видане Кабінетом Міністрів України розпорядження від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р.

Пунктом 1 Розпорядження зазначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".

Згідно п. 2 Розпорядження передбачено, що для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 3 Розпорядження, замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.

Пунктами 4 та 5 Розпорядження передбачено, що після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.

Зазначені положення Розпорядження повністю узгоджуються із приписами Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року.

Розпорядження Кабінету Міністрів України відповідно до положень ст. 117 Конституції України є обов'язковими до виконання.

Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" була уповноважена Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.

При цьому, НАК "Нафтогаз України" створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України" є Держава.

Проте, взаємовідносини НАК "Нафтогаз України" та Держави, зокрема і відносини, що стосуються питання подальшого врегулювання спірної ситуації, яка виникла внаслідок виконання позивачем Розпорядження, знаходяться поза межами предмета розгляду в цій судовій справі.

Таким чином, враховуючи умови договору № 1 від 20.06.2012 відповідач - Веселівська селищна рада не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність, при цьому розпорядженням на Веселівську селищну раду по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів.

Веселівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.

Так, з урахуванням зазначеного, Веселівська селищна рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.

Відтак, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України Розпорядженні, на підставі якого, власне, і було укладено договір № 1 між сторонами у даній справі.

Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

У справі, що розглядається, безсумнівно потрібно звернути увагу на особливості, які стосуються укладення та виконання Договору. Зокрема, на те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава і що договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - Розпорядження Кабінету Міністрів України. У підсумку газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих Веселівській селищній раді НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, правовідносини сторін врегульовані договором № 1 від 20.06.2012.

За підпунктом 2.3.15 пункту 2.3 цього договору передбачено, що Веселівська селищна рада зобов'язалася протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію повернути НАК "Нафтогаз України" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта.

Проте, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", на виконання якого укладено Договір № 1 між сторонам, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок Веселівської селищної ради компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня.

Так, держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу, та Веселівської селищної ради, яка здійснювала технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.

Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ( рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]) , заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8.04.2008 , "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009 ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05. 2010 , і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11. 2008 ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey) , п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу та Веселівської сільської ради, яка здійснювала технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.

Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, суд вважає, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Веселівську сільську раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності задоволення позовних вимог про стягнення з Веселівської селищної ради на користь НАК "Нафтогаз України" 3 146 001 грн. боргу, 3 110 902,88 грн. втрат внаслідок інфляції та 275 404,02 грн. 3 % річних, оскільки фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, внаслідок чого покладення на відповідача - Веселівську селищну раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми кошті, як такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права, та дійшов висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 у справі № 908/44/17 підлягають скасуванню.

З огляду на встановлення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій всіх фактичних обставин, керуючись статтею 311 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі № 908/44/17 про відмову у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об"єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 918/33/17.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України, витрати відповідача - Веселівської селищної ради із сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача - ПАТ "НАК" Нафтогаз України".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 311, 314, 315, 317,129 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Веселівської селищної ради задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 у справі № 908/44/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ НАК "Нафтогаз України" до Веселівської селищної ради, смт. Веселе, Запорізької області про стягнення 6 532 307,90 грн. відмовити.

Стягнути з ПАТ НАК "Нафтогаз України"( 01001 м.Київ, вул. Б. Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Веселівської селищної ради ( 72202 смт. Веселе, вул. Центральна, 162, Запорізької області код ЄДРПОУ 25677264) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 342 946 (триста сорок дві тисячі дев"ятьсот сорок шіть) грн. 17 коп.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г. Судді Білоус В.В.

Пєсков В.Г.