Постанова

від 19.04.2018 по справі 910/16468/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа№ 910/16468/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.

від позивача - Горєв В.О.,

від відповідача1 - не з`явились,

від відповідача2 - не з`явились,

від третьої особи - Гончаренко І.Л.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року (повний текст складений 18.12.2017 року)

у справі №910/16468/17 (суддя О.А. Грєхова)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Анкіл".

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про визнання недійсним договору поставки №16-11/16 -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" подало до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Анкіл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" позов про визнання недійсним договору поставки №16-11/16.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що керівники відповідачів не мали достатніх повноважень на укладення оспорюваного договору поставки; оспорюваний договір укладений з недодержанням вимог ч.ч. 1, 4 ст. 30, ст.ст. 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; оспорюваний договір укладений з недодержанням вимог ст. 658 ЦК України, а саме те, що продаж майна було здійснено не власником, з огляду на що Договір поставки № 16-11/16 від 16.11.2016 підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №910/16468/17 у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що позивачем не наведено жодного посилання на пункти Статутів відповідачів, які б свідчили про існування у керівника товариства обмежень, встановлених Статутом, на підписання оспорюваного Договору, або ж свідчили про неможливість укладення оспорюваного Договору поставки без рішення загальних зборів учасників товариства. Також судом першої інстанції зазначено, що Статути відповідачів не містять будь-яких обмежень та умов, які б свідчили про те, що керівником товариства було укладено оспорюваний Договір поставки з перевищенням повноважень. Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що доводи позивача щодо неможливості здійснення звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження без відповідного рішення суду, спростовуються встановленими обставинами справи, оскільки у даному випадку стягнення здійснювалось саме на підставі рішення суду. Також, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем не подано доказів існування пропозиції будь-якої особи, яка б пропонувала відповідачу-1 кошти у розмірі більшому, ані ж продано відповідачем-1 предмет обтяження за Договором поставки. Щодо доводів позивача про порушення вимог ст. 658 ЦК України суд першої інстанції вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт", реалізуючи право, надане йому договором відступлення права вимоги № 05/04/16 від 05.04.2016 року та рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18.05.2016 року у справі №2200-15, на підставі договору поставки № 16-11/16 від 16.11.2016 р. продало товар, відтак на підстав п. 5.4. договору поставки № 16-11/16 від 16.11.2016 року у товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Анкіл" виникло право власності на мазут М-100, у кількості 16 097,30 тонн та 12 066,95 тонн з моменту підписання договору поставки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" подало 28.12.2017 до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим оскільки місцевий господарський суд не застосував до спірних правовідносин ст. 23, ч. 1 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, яка підлягає застосуванню. Скаржник також зазначає, що в даному випадку втручання у право власності ТОВ ТД Ресурси було вчинено за відсутності передбачених законом умов. Крім цього, апелянт зазначає, що спірний мазут було продано за ціною меншою на 106 901 397, 82 грн., внаслідок чого ТОВ ТД Ресурси було позбавлено права на вказані кошти.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №910/16468/17 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" призначено на 22.03.2018 року.

22.03.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з терміновим відрядженням постійного уповноваженого представника Швець М.П. до м. Одеси у період з 22.03.2018 року по 23.03.2018 року для участі у слідчих діях в кримінальному провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.03.2018 року.

Судове засідання 29.03.2018 року не відбулось у зв'язку з повідомленням про мінування приміщення Київського апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 року розгляд справи №910/16468/17 призначено на 12.04.2018 року.

Розпорядженням №09.1-08/996/18 від 11.04.2018 року, в зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25.,2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16468/17.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2018 року, сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Дикунська С.Я., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 року прийнято справу №910/16468/17 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 року розгляд справи відкладено на 19.04.2018 року.

В судовому засіданні 19.04.2018 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Столиця" (далі - первісний заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (далі - відповідач, заставодавець) укладено Договір застави товарів в обороті № 19/07-К-2Z (далі - Договір застави 1; а.с. 84-87).

Відповідно до п. 1.1. договору застави 1, заставодавець передає в заставу у якості забезпечення виконання ТОВ "Укрметалзабезпечення" зобов'язань за договором № 19/07-К про надання кредиту від 19.09.2007, всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100, у кількості 12066,95 тонн (далі - предмет застави), що зберігається за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль № 6 "Київенерго").

З матеріалів справи також вбачається, що 25.11.2008 року між сторонами було укладено Договір застави товарів в обороті № 24/07-К-4Z (далі - Договір застави 2; а.с. 88-89).

Відповідно до п. 1.1. договору застави 2, заставодавець передає в заставу у якості забезпечення виконання ТОВ "Альтернатива Груп" зобов'язань за договором № 24/07-К про надання кредиту від 23.12.2007, всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100, у кількості 16097,30 тон (далі - предмет застави), що зберігається за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль № 6 "Київенерго").

Відповідно до п. 1.9 договорів застави, предмет застави залишається в користуванні та володінні заставодавця ( позивача) за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль № 6 "Київенерго").

Пунктом 5.1. договорів застави сторони узгодили, що усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів.

Пунктом 5.2. договорів застави сторони узгодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Білоконем Юрієм Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходяться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається Гаврищуком Василем Васильовичем. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, 12.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Столиця" (продавець/заставодержатель за договорами застави) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.С.Інвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, умовами якого передбачено, що продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплати купівельну ціну.

Відповідно до п. 2.3. договору купівлі-продажу прав вимоги, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги;

Згідно із додатком №1 до договору купівлі-продажу ТОВ "І.С.Інвест" передано право вимоги за договорами про надання кредиту №19/07-К від 19.09.2007 року, № 24/07-К від 26.12.2007 року та договорами застави товарів в обороті від 25.11.2008 року №19/07-К-2Z та № 24/07-К-4Z.

Згодом, а саме 05.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "І.С. Інвест" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 05/04/16 (далі - Договір відступлення права вимоги; а.с. 56-59).

Відповідно до п. 1.1. договору відступлення права вимоги первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги за договорами про надання кредиту №19/07-К від 19.09.2007 року, № 24/07-К від 26.12.2007 року та договорами застави товарів в обороті від 25.11.2008 року №19/07-К-2Z та № 24/07-К-4Z, які належали первісному кредиторові в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав у первісного кредитора.

Пунктом 1.4. договору відступлення права вимоги встановлено, що незважаючи на викладене у п. 1.3 цього договору, новий кредитор матиме можливість використовувати та розпоряджатися правом вимоги лише після набрання законної сили рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків у справі № 2200/15 за позовом ТОВ "І.С. Інвест" до ТОВ "Торговий дім "Ресурси" про звернення стягнення на предмет застави на користь ТОВ "І.С. Інвест" про задоволення/часткове задоволення позовних вимог. У випадку, якщо рішенням вказаного третейського суду у вказаній справі у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави буде відмовлено, цей договір втрачає чинність з дня ухвалення такого рішення, і право вимоги вважається таким, що не перейшло до нового кредитора.

В матеріалах справи наявне рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18.05.2016 року № 2200-15 за позовом ТОВ "І.С. Інвест" до ТОВ "Торговий дім "Ресурси", ТОВ "Укрметалзабезпечення", ТОВ "Альтернатива груп" про звернення стягнення на предмет застави. (далі - третейське рішення; а.с. 75-83).

Як вбачається з резолютивної частини третейського рішення, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті від 25.11.2008 року № 24/07-К-4Z, а саме: товари в обороті, мазут М-100, у кількості 16097,30 тонн, що належать ТОВ "Торговий дім "Ресурси" та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго"), шляхом продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "І.С. Інвест" мазут М-100, у кількості 16097,30 тонн, з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, для задоволення вимог ТОВ "І.С. Інвест" до ТОВ "Альтернатива груп" за договором про надання кредиту від 26.12.2007 року № 24/07-К у розмірі 19 567 091,23 грн.; звернуто стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті від 25.11.2008 року № 19/07-К-2Z, а саме: товари в обороті, мазут М-100, у кількості 12066,95 тонн, що належать ТОВ "Торговий дім "Ресурси" та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго"), шляхом продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "І.С. Інвест" мазут М-100, у кількості 12066,95 тонн, з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем , для задоволення вимог ТОВ "І.С. Інвест" до ТОВ "Укрметалзабезпечення" за договором про надання кредиту від 19.09.2007 року № 19/07-К у розмірі 14 669 599,43 грн.

Зі змісту договору про відступлення права вимоги від 05.04.2016 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "І.С. Інвест" відступає Товариству з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" право вимоги по договорам про надання кредиту та право вимоги за договорами застави, а саме, відповідно до п.2.1.2 договору застави, звернути стягнення на предмет застави у разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані або до настання терміну виконання боржником зобов'язань у випадках, передбачених чинним законодавством України та договором кредиту і цим договором.

В подальшому, між відповідачами укладено Договір поставки № 16-11/16 від 16.11.2016 року (далі - Договір поставки; а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки відповідач-1 зобов'язався передати у власність відповідачу-2 нафтопродукти, а останній - прийняти та сплатити їх вартість на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. договору поставки встановлено, що найменування товару (його асортимент, вид, марка тощо), кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце (адреса) поставки товару визначаються сторонами в додатках до цього Договору. Додатки оформлюються на кожну замовлену партію товару та після підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками, є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 1.3. договору поставки товар належить на праві власності ТОВ "Торговий дім "Ресурси" , право продажу товару надано відповідачу-1 відповідно до договору відступлення права вимоги від 05.04.2016 року № 05/04/16 та рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.05.2016 року № 2200-15.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 року (п. 7.1 Договору поставки).

Позивач вважає, що даний договір порушує його права та обов'язки та просить визнати його недійсних з підстав того, що керівники відповідачів не мали достатніх повноважень на укладення оспорюваного договору поставки; оспорюваний договір укладений з недодержанням вимог ч.ч. 1, 4 ст. 30, ст.ст. 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; оспорюваний договір укладений з недодержанням вимог ст. 658 ЦК України, а саме те, що продаж майна було здійснено не власником.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1.6. договору відступлення права вимоги від 05.04.2016р. за цим договором новий кредитор ( ТОВ "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт") одержує право замість первісного кредитора після набрання законної сили рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків рішення у справі 2200/15 за позовом ТОВ І.С.Інвест до ТОВ Торговий дім Ресурси про звернення стягнення на предмет застави вимагати від боржників: ТОВ Торговий дім Ресурси (ЄДРПОУ 33696020); ТОВ Укрметалзабезпечення (ЄДРПОУ 34819820); ТОВ Альтернатива Груп (ЄДРПОУ 35033328) належного виконання всіх зобов`язань за договорами, вказаними у п. 1.2. цього договору, в тому числі, але не обмежуючись, право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави .

Відповідно до п. 5.3. договору відступлення права вимоги, відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов договорів, зазначених в п. 1.2. договору , а саме договору №19/07-К про надання кредиту від 19.09.2007 року, договору застави товарів в обороті №19/07-К2Z від 25.11.2008 року , договору №24/07-К про надання кредиту від 26.12.2007 року та договору застави товарів в обороті від 25.11.2008 року №24/07-К4Z .

Відповідно до п. 2.1.5. договорів застави заставодержатель має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет застави реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України .

Згідно з п. 3.5. договорів застави звернення стягнення на предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється відповідно до приписів чинного законодавства України будь-якими засобами - заставодержателем самостійно з самостійним встановленням ціни, з використанням аукціону, торгівельної біржі та інш.

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Стаття 589 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У частині 6 ст. 20 вказаного Закону визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду , виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Як передбачено ч. 1, ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна , про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону .

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону .

Частинами 3, 4 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом .

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, нормами чинного законодавства заставодержателю надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в судовому або позасудовому порядку, у тому числі й продаж предмета такого обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (постанова Верховного Суду України від 6 березня 2013 р. у справі № 6-10цс13 ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 був обраний позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Право застави ТОВ Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. (а.с. 96-99).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі . При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Тобто, нормами чинного законодавства передбачено обов'язкове повідомлення боржника власника відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати право на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження із зазначенням обраного ним способу.

Пунктом 3.2.2 договором відступлення права вимоги № 05/04/16 від 05.04.2016р. містить аналогічну вимогу до нового кредитора,а саме, новий кредитор сповіщає боржників про відступлення права вимоги за цим договором в розумні строки.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ст. ст. 25, 27, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" заставодержатель, в даному випадку новий кредитор ТОВ "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт", не повідомляв заставодавця ( позивача) про своє рішення звернути стягнення на предмет застави, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на уповноваження відповідача2 на підписання договору купівлі-продажу від імені позивача.

При прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано того факту, що відповідно до п.1.9 договору застави предмет застави (мазут М-100 ) залишається в користуванні та володінні Заставодавця (позивача) за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго").

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника , останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, враховуючи той факт, що предмет застави залишився у володінні боржника ( позивача), ТОВ "Іссахар-Зевелун Імпорт-Експорт", як новий кредитор (обтяжував), був зобов'язаний на підставі ст. 28 вищезазначеного закону, по-перше , надіслати вимогу боржнику про передачу предмета обтяження у володіння обтяжувала; по-друге , у разі невиконанні боржником вимоги про передачу предмета обтяження у володіння обтяжувача, звернутись до суду про стягнення на предмет застави.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 2 (ТОВ "Іссахар-Зевелун Імпорт-Експорт") в порушення вимог ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не надіслав вимоги позивачу про передачу предмета обтяження у володіння останнього та звернення стягнення здійснив, не на підставі судового рішення, як того вимагає ст. 28 вказаного Закону, а шляхом укладання договору купівлі-продажу з третьої особою. Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що позивач не передавав предмет забезпечувального обтяження (мазут марки М-100) ТОВ "Іссахар-Зевелун Імпорт-Експорт" , а тому колегія суддів вважає, що звернення стягнення на предмет застави не могло здійснюватися без відповідного рішення суду.

При цьому, колегія суддів вважає, що рішення третейського суду від 18.05.2016 року №2200-15 ( а.с.75-83) не може бути розцінено, як наявність рішення суду у розумінні ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки відповідно до п.1.2.2 та п.1.2.3 договору відступлення права вимоги від 05.04.2016р. новому кредитору передавалось право вимоги по договорам застави №19/07-К-2Z від 25.11.2008 року, №24/07-К-4Z від 25.11.2008 року та по договорам про надання кредиту №19/07-К від 19.09.2007 року та №24/07-К від 26.12.2007 року.

Доводи щодо передання новому кредитору права виконання рішення третейського суду від 18.05.2016 року №2200-15 колегією суддів відхиляються, оскільки умовами договору відступлення права вимоги №05/04/16 від 05.04.2016 року такого не передбачено. Зі змісту договору відступлення права вимоги №05/04/16 від 05.04.2016 не передбачено відступлення новому кредитору права виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків у справі № 2200/15 за позовом ТОВ "І.С. Інвест" до ТОВ "Торговий дім "Ресурси" про звернення стягнення на предмет застави на користь ТОВ "І.С. Інвест". Згадування у п. 1.4 договору відступлення права вимоги рішення третейського суду не може бути розцінено, як передання права на його виконання. Так, в даному пункті встановлено, що незважаючи на викладене у п. 1.3. цього договору, новий кредитор матиме можливість використовувати та розпоряджатися правом вимоги лише після набрання законної сили рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків у справі № 2200/15 за позовом ТОВ "І.С. Інвест" до ТОВ "Торговий дім "Ресурси" про звернення стягнення на предмет застави на користь ТОВ "І.С. Інвест" про задоволення/часткове задоволення позовних вимог. У випадку, якщо рішенням вказаного третейського суду у вказаній справі у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави буде відмовлено, цей договір втрачає чинність з дня ухвалення такого рішення, і право вимоги вважається таким, що не перейшло до нового кредитора.

Тобто посилання на набрання законної сили рішенням третейського суду є, не передача права виконання цього рішення, як то помилко вважають відповідачі і з чим погодився суд першої інстанції, а момент з якого у нового кредитора (ТОВ "Іссахар-Зевелун Імпорт-Експорт") виникло право вимоги до божника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ТОВ "Іссахар-Зевелун Імпорт-Експорт" отримало право вимагати від боржників, зокрема, ТОВ "Торговий дім "Ресурси", належного виконання всіх зобов'язань за договорами про надання кредиту №19/07-К від 19.09.2007 року, № 24/07-К від 26.12.2007 року та договорами застави товарів в обороті від 25.11.2008 року №19/07-К-2Z та № 24/07-К-4Z, які належали первісному кредиторові в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав у первісного кредитора, в тому числі, але не обмежуючись, право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави. При цьому, п. 2.1.5 договорів застави встановлено, що у разі виникнення права звернення на предмет застави заставодержатель має право реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України. В даному випадку, враховуючи те, що предмет обтяження (застави) знаходиться у володінні боржника , та боржником не виконано обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, стосовно відхилення доводів позивача та встановленню, що стягнення здійснювалось саме на підставі рішення суду, помилковим і таким, що не відповідає обставинам справи.

При цьому, колегія суддів вважає, що зазначення у п. 1.3. договору поставки, що право продажу товару надано відповідачу 2 зокрема і на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків у справі № 2200/15 не відповідає дійсності. Оскільки у вказаному рішенні право звернення стягнення на майно шляхом продажу надано ТОВ "І.С. Інвест", а останнє це право не відступало.

За таких обставин, оспорюваний договір поставки не відповідає вимогам ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки новим кредитором було звернуто стягнення на предмет застави шляхом продажу без відповідного судового рішення.

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1, ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, керуючись ст.. 215, 236 ЦК України, ст. 207 ГК України, колегія суддів дійшла висновку, що договір поставки №16-11/16 від 16.11.2016 року є недійсним з моменту його вчинення.

Одночасно позивач як на підставу недійсності договору посилається на той факт, що оспорюваний договір укладений з недодержанням вимог ст. 658 ЦК України, а саме те, що продаж майна було здійснено не власником. Однак, суд першої інстанції, на думку колегії суддів безпідставно відхилів таки доводи позивача.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Приймаючи оспорюване рішення, судом першої інстанції не було дано оцінки фактам, встановленим у судових актах у справі 41/207 щодо наявності у позивача права власності на мазут, що є предметом оспорюваного договору. Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" про виконання зобов'язання в натурі задоволено. Зобов'язано АЕК "Київенерго" повернути в натурі на користь ТОВ "Торговий дім "Ресурси" мазут марки М-100 загальною вагою 25 381, 67 тонн, заставною вартістю 55 839 674 грн., що знаходиться на зберіганні у "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго". На виконання рішення 06.05.2009 року господарським судом міста Києва видано наказ. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 року змінено спосіб та порядок виконання рішення. Зміна способу виконання здійснена на підставі заяви ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" про зміну способу виконання рішення, свої вимоги товариство мотивує неможливістю виконання рішення суду, на цій підставі просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду та стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" вартість неповернутого майна в сумі 55 839 674 грн. Заява ухвалою суду задоволена, стягнуто з відповідача на користь ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" 55 839 674 грн. вартості мазуту . Визнано такими, що втратили чинність накази господарського суду міста Києва № 41/207 від 06.05.2009 року.

Отже, як зазначено у Постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі № 41/207, внаслідок прийняття господарським судом міста Києва ухвали від 12.05.2009 року про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" 55 839 674 грн. вартості мазуту, у боржника перед стягувачем існує виключно боргове грошове зобов'язання , зобов'язання ж повернути мазут в натурі припинилося.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності. Статтею 347 ЦК України встановлено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.

Враховуючи, заяву ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" про заміну способу виконання рішення по справі № 41/207 щодо зобов'язання повернуту мазут в натурі, то останній відмовився від права власності на цей мазут, а відтак, право власності ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" на мазут марки М-100 загальною вагою 25 381, 67 тонн на підставі ст.ст. 346 -347 ЦК України припинилось, та виникло грошове зобов`язання. Таким чином, колегія суддів вважає, що на момент укладання спірного договору поставки ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" не був власником мазуту марки М-100 загальною вагою 25 381, 67 тонн, якій є предметом спірного договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що договір поставки №16-11/16 від 16.11.2016 року укладено з недодержанням вимог ст. 658 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року №910/16468/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року №910/16468/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір поставки №16-11/16 від 16.11.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Анкіл .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Анкіл" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 128, код ЄДРПОУ 39761278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 33696020) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" (08133, Київська обл., Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Булгакова, 1, код ЄДРПОУ 32455021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 33696020) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Анкіл" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 128, код ЄДРПОУ 39761278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 33696020) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" (08133, Київська обл., Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Булгакова, 1, код ЄДРПОУ 32455021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 33696020) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

5. Доручити наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16468/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.05.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук