Постанова

від 25.04.2018 по справі 910/7628/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р. Справа№ 910/7628/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 25.04.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017

у справі №910/7628/15-г (суддя Щербаков С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ"

2) Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Реєстраційної служби

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 -

1) ОСОБА_4

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна

3) ОСОБА_6

4) ОСОБА_7

5) ОСОБА_8

про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/7628/15-г у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі № 910/7628/15-г та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Одночасно, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року по справі № 910/7628/15-г.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду справу № 910/7628/15-г передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 поновлено Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/7628/15-г, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 22.03.2018.

20.03.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.03..2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 справу № 910/7628/15-г за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду на 25.04.2018.

19.04.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

В судовому засіданні 25.04.2018 представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/7628/15-г скасувати.

В судовому засіданні 25.04.2018 представник відповідача-1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/7628/15-г залишити без змін.

В судовому засіданні 25.04.2018 представник відповідача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/7628/15-г залишити без змін.

В судовому засіданні 25.04.2018 третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заперечила проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просила відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/7628/15-г залишити без змін.

В судове засідання 25.04.2018 третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та треті особи на стороні відповідача своїх представників не направили, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (продавець), від імені якого на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 р. та протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 12 від 05.02.2014 р. діяв голова ліквідаційної комісії ОСОБА_4, та відповідачем-1 (покупець), від імені якого діяв директор ОСОБА_9, 06.02.2014 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за реєстровим номером № 429 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, яким є цілісний майновий комплекс загальною площею 11 289,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер) земельної ділянки НОМЕР_2, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього покупцю грошову суму на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.3. Договору було визначено, що нерухоме майно передається покупцю протягом трьох днів з дня підписання Договору за актом приймання-передачі нерухомого майна.

Пунктом 5.2. Договору було визначено, що продаж нерухомого майна за цим Договором вчиняється за узгодженою сторонами вартістю 1 661 000, 00 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 05.02.2015 р.

Як передбачено п. 10.4. Договору, право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке здійснюється одночасно з нотаріальним посвідченням цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з даним позовом, позивач вказує на те, що документи, які підтверджували повноваження ОСОБА_4 діяти від імені позивача при укладенні вказаного договору, були визнані недійсними.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 26.12.2011 р. протоколом № 1 та зареєстрованого державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 27.12.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" створено шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2".

Згідно з п. п. 1.2, 5.1 вищевказаного Статуту, учасниками Товариства є:

ОСОБА_3 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23, 49 % статутного капіталу; ОСОБА_10 із розміром частки у статутному капіталі 32 004,00 грн., що становить 3% статутного капіталу; ОСОБА_11 із розміром частки у статутному капіталі 20 574,00 грн., що становить 1,9 % статутного капіталу; ОСОБА_12 із розміром частки у статутному капіталі 251 460,00 грн., що становить 23,7% статутного капіталу; ОСОБА_13 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23,49% статутного капіталу та ОСОБА_2 із розміром частки у статутному капіталі 249 174,00 грн., що становить 23,49 % статутного капіталу. Товариству належить частка у розмірі 9 144,00 грн., що складає 0,9% статутного капіталу.

21.08.2012 відбулися загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 3, на яких було прийнято рішення усунути з 21.08.2012 р. від виконання обов'язків директора товариства ОСОБА_2 та призначити з 21.08.2012 р. виконуючим обов'язки директора ОСОБА_4, надавши йому всі необхідні повноваження для здійснення поточного керівництва товариством згідно з п. 9 Статуту.

Також, 22.10.2012 відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства, скликані в.о. директора Товариства ОСОБА_4, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 5, в тому числі виключити з 22.10.2012 р. зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як осіб, що не виконали свого обов'язку щодо сплати своєї частки до статутного капіталу товариства, чим порушили свої обов'язки перед товариством, що, відповідно до законодавства, позбавляє їх прав на частку в статутному капіталі відповідача, права на управління зазначеним підприємством, отримання дивідендів учасником та на отримання виплати частини майна товариства, пропорційно їх часткам у статутному капіталі. Окрім того, було затверджено зміни до статуту, викладено його в новій редакції.

Позивач, в подальшому звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державного реєстратора Святошинського району в м. Києві державної адміністрації Малиновської І.В. про визнання противоправним повідомлення від 21.11.2012 про залишення документів без розгляду Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновської Інни Василівни щодо проведення реєстраційної дії стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"; зобов'язання Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновську Інну Василівну провести реєстраційну дію стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", що прийняті на Загальних зборах учасників Товариства від 22.10.2012 року та оформлені Протоколом № 5.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2012 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013р. апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2012 р. скасовано, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" задоволено: визнано протиправним повідомлення від 21.11.2012р. про залишення документів без розгляду Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновської Інни Василівни щодо проведення реєстраційної дії стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2"; зобов'язано Державного реєстратора Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації Малиновську Інну Василівну провести реєстраційну дію стосовно державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", що прийняті на загальних зборах учасників товариства від 22.10.2012р. та оформлені Протоколом № 5.

Після виключення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства, загальними зборами були прийняті такі рішення:

- затвердження договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, прийняття нових учасників, обрання Дирекції, Генерального директора та Голови Товариства, а також внесення відповідних змін до його Статуту, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 6 від 22.03.2013 р.;

- затвердження договорів купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, прийняття нових учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства, а також внесення відповідних змін до його статуту, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 7 від 04.04.2013 р.;

- припинення Товариства шляхом його ліквідації за рішенням власника, призначення ліквідаційної комісії, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 р.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6056/13-ц від 13.06.2013 р. за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів в частині усунення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та усунення перешкод у виконанні посадових обов'язків позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" від 21.08.2012, що оформлено протоколом № 3 від 21.08.2012 р. в частині усунення з посади директора ОСОБА_2, поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Товариства, стягнуто на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язано Товариство усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків та фактичного доступу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" ОСОБА_2 до робочого місця за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.09.2013 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2014 рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/6056/13-ц від 13.06.2013 залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 5011-75/13974-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014, визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства від 21.08.2012, які оформлені протоколом № 3 від 21.08.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. у справі № 910/9526/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р., визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, що були прийняті на загальних зборах 22.10.2012 р. та оформлені протоколом № 5 позачергових загальних зборів учасників товариства від 22.10.2012 р., а також визнано недійсною нову редакцію статуту товариства, затверджену загальними зборами учасників товариства від 22.10.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 р. у справі № 2а-16038/12/2670 в результаті перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. було вирішено її скасувати та прийняти нову постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2012 р. залишено без змін.

В подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту товариства, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, зобов'язання вчинити дії.

08.09.2014 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/5977/14, яким було визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом № 6 від 22.03.2013, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформленим протоколом № 6 від 22.03.2013 р., рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом № 7 від 04.04.2013 р., Статут вказаного вище товариства в редакції, затвердженій рішенням позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформлений протоколом № 7 від 04.04.2013 р. та рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, які оформлені протоколом № 9 від 12.06.2013 р.

Господарський суд, при винесенні рішення у вищезазначеній справі, виходив з того, що проведення позачергових зборів учасників Товариства 22.03.2013 р., 04.04.2013 р. та 12.06.2013р. відбулось за відсутності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а отже за відсутності кворуму для повноважності загальних зборів, передбаченого Законом України "Про господарські товариства", а також установчими документами товариства.

Разом з тим, у вказаному судовому рішенні було також зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як учасників товариства, не було повідомлено про проведення таких загальних зборів, що за висновками суду, позбавило таких учасників можливості взяти участь у загальних зборах, а також порушило їх корпоративні права на участь в управлінні товариством.

Також, рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2015 р. у справі № 910/25830/14 відновлено становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом зобов'язання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 97) скасувати реєстраційні дії: державної реєстрації змін установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997) 29.03.2013 10721050004027195; ОСОБА_15; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна складу або інформації про засновників; внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997), що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 29.03.2013 р. 10721070005027195; ОСОБА_15; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997); державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997); 10.04.2013 р. 10721050006027195; ОСОБА_15; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна складу або інформації про засновників; внесення рішення засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997) або уповноваженого ними органу щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997) в результаті ліквідації; 13.06.2013 р. 10721100007027195; ОСОБА_16; Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація; підтвердження відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997); 13.08.2013 р. 10721060008027195; ОСОБА_17; Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві; зміна додаткової інформації, зобов'язано Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 97) зробити запис про те, що ОСОБА_2 (79019, АДРЕСА_1; податковий номер НОМЕР_1) є учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997).

Крім того, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014.

Господарським судом міста Києва було прийнято рішення від 15.10.2015 у справі № 910/20194/15 яким вирішено визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (03134, м. Київ, вул. Проектна, 3; ідентифікаційний код 24922997), яке оформлено протоколом № 12 від 05.02.2014.

Господарський суд міста Києва приймаючи вказане рішення, виходив з того, що загальними зборами Товариства у незаконному складі учасників були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014 про: продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Сучасні стільникові комунікації" нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11289,7 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2, що належить ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" (код 24922997) на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 14.08.2013 року, індексний №7983702, зареєстрованого з інженерними комунікаціями за ціною, що становить 1993200,00 грн. з ПДВ; затвердження договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289,7 кв.м., який розташований в АДРЕСА_2 та уповноважено Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на його підписання, доручено ліквідаційній комісії в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 представляти інтереси ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" в усіх установах, організаціях, та підприємствах з питань, пов'язаних з продажем цього об'єкта нерухомості, визначати розмір та порядок оформлення прилеглої території для обслуговування цього об'єкта, виконувати усі процедури, пов'язані з продажем цього об'єкта нерухомості; надання права Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_4 без довіреності отримувати, надавати та підписувати договори, довідки, заяви, акти прийому - передачі та будь-які інші документи, пов'язані з продажем вищевказаного об'єкта нерухомості.

Господарський суд встановив, що рішення загальних зборів та позачергових загальних зборів про затвердження договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства, прийняття нових учасників були визнані недійсними за рішенням суду, яке набрало законної сили, а отже рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства від 05.02.2014 р., які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014 р. прийняті у незаконному складі учасників товариства.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Як встановлено ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Отже, факти, встановлені вище переліченими рішеннями Святошинського районного суду м. Києва, Київського апеляційного адміністративного суду, господарського суду міста Києва не потребують повторного доказування і є преюдиціальними.

Таким чином, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформлені протоколами № 3 від 21.08.2012, № 5 від 22.10.2012, № 6 від 22.03.2013, № 7 від 04.04.2013, № 9 від 12.06.2013 та № 12 від 05.02.2014 були визнані недійсними, то і подальші рішення відповідача були прийняті у незаконному складі учасників, тож у ОСОБА_4 були відсутні повноваження на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ", а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Таким чином, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оспорюваний позивачем договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

У відповідності до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вже зазначалось, 06.02.2014 між позивачем (продавець), від імені якого на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 9 від 12.06.2013 р. та протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 12 від 05.02.2014 р. діяв голова ліквідаційної комісії ОСОБА_4, та відповідачем-1 (покупець), від імені якого діяв директор ОСОБА_9, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за реєстровим номером № 429 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, яким є цілісний майновий комплекс загальною площею 11 289,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2, з інженерними комунікаціями, який розташований на земельній ділянці площею 36 766, 01 кв.м., код (номер) земельної ділянки НОМЕР_2, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього покупцю грошову суму на умовах, визначених Договором.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Вищий господарській суд України скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у даній справі, та передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що загальними зборами Товариства були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 12 від 05.02.2014 про: продаж відповідачу-2 нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11289,7 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_2, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 14.08.2013, індексний №7983702, зареєстрованого з інженерними комунікаціями за ціною, що становить 1993200,00 грн. з ПДВ; затвердження договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289,7 кв.м, який розташований за вказаною адресою, та уповноважено Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на його підписання, доручено ліквідаційній комісії в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 представляти інтереси позивача в усіх установах, організаціях, та підприємствах з питань, пов'язаних з продажем цього об'єкта нерухомості, визначати розмір та порядок оформлення прилеглої території для обслуговування цього об'єкта, виконувати усі процедури, пов'язані з продажем цього об'єкта нерухомості; надання права Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_4 без довіреності отримувати, надавати та підписувати договори, довідки, заяви, акти прийому - передачі та будь-які інші документи, пов'язані з продажем вищевказаного об'єкта нерухомості.

Колегія Вищого господарського суду України також зазначила, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 укладаючи спірний договір діяв не лише як Голова ліквідаційної комісії, а й вбачається, що загальними зборами позивача було прийнято рішення про продаж відповідачу-2 нерухомого майна. Судами також було встановлено, що загальними зборами учасників Товариства було прийнято рішення від 12.06.2013 про припинення Товариства шляхом його ліквідації за рішенням власника, призначення ліквідаційної комісії, яке оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 9.

Вищий господарський суд України вказав, що суди цих обставин справи у їх сукупності не дослідили, правової оцінки їм не надали, у зв'язку із чим неможливо дійти висновку про те, що продаж нерухомого майна за спірним правочином було здійснено у зв'язку із виведенням із власності позивача високоліквідного майна, а не у зв'язку із фінансовими труднощами чи наміром припинити Товариство шляхом його ліквідації за рішенням власника.

У зв'язку з чим Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі №910/7628/15-г в частині вирішення спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 скасував, справу у цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Місцевий господарський суд, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 20.09.2017 у справі № 910/7628/15-г, зазначив наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вище встановлено, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" договір купівлі-продажу нерухомого майна підписано головою ліквідаційної комісії ОСОБА_4, який діє на підставі протоколу № 9 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" від 12.06.2013, протоколу № 12 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" від 05.02.2014 та статуту ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2".

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформленими протоколом № 9 від 12.06.2013, по другому та третьому питанню порядку денного вирішено припинити Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" шляхом його ліквідації у добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України та призначено ліквідаційну комісію і затверджено її склад, зокрема головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_4. При цьому, з моменту призначення ліквідаційної комісії Товариства до неї переходять повноваження щодо управління справами товариства.

Відповідно до протоколу № 12 від 05.02.2014 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", загальними зборами учасників товариства по третьому питанню порядку денного прийнято рішення продати Товариству з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс, загальною площею 11 289, 7 кв.м., розташоване в АДРЕСА_2, за ціною, що становить 1 661 000, 00 грн., ПДВ - 332 200, 00 грн., разом з ПДВ 20 % - 1 993 200, 00 грн.; затвердити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу, загальною площею 11 289, 7 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2 та уповноважено Голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на його підписання, зокрема надано право Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_4 без довіреності отримувати, надавати та підписувати договори, довідки, заяви, акти прийому-передачі та будь-які інші документи, пов'язані з продажем вищевказаного об'єкта нерухомості.

Апеляційний господарський суд зазначає, що станом на дату укладання спірного договору (06.02.2014 року) рішення зборів учасників позивача щодо згоди на укладання та підписання Головою ліквідаційної комісії товариства ОСОБА_4 від імені товариства договору, що стосуються відчуження (продажу) нерухомого майна, що належать позивачу, в судовому порядку не оскаржувалося.

Тому, на момент вчинення оспорюваного правочину жодних обмежень щодо його укладання, про які відповідач знав або повинен був би знати, не існувало. Наступне визнання в судовому порядку недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", зокрема від 12.06.2013 та від 05.02.2014, оформлені протоколами № 9 та № 12, не усуває факту законності дій Голови ліквідаційної комісії товариства ОСОБА_4 щодо виконання рішення зборів учасників, тому не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору. Аналогічну правову позицію містить Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", а також Постанова Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2016 року у справі № 910/28079/14.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4, як голову ліквідаційної комісії ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", вчиняючи правочин від імені позивача не діяв в своїх інтересах (ч. 3 ст. 238 ЦК України).

Місцевий господарський суд зазначив, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять та не надано позивачем належних та допустимих доказів та не доведено фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторін щодо вчинення (укладання) спірного договору, з метою виведенням із власності позивача високоліквідного майна.

Також, апеляційним господарським судом не встановлено, що при укладанні договору сторонами було порушено норми чинного законодавства України, на підставі яких позивач просить суд визнати договір недійсним, оскільки приписи ст.215 Цивільного кодексу України, пов'язують недійсність правочину з недодержанням вимог закону сторонами в момент його вчинення, в даному випадку на момент укладення та підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_4, як голова ліквідаційної комісії ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", діяв на підставі наданих йому повноважень рішеннями Загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", оформленими протоколом № 9 від 12.06.2013, протоколом № 12 від 05.02.2014 та статутом ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", які на момент укладення договору недійсними в судовому порядку не визнавались..

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СТІЛЬНИКОВІ КОМУНІКАЦІЇ" в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.2014 задоволенню не підлягають.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/7628/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/7628/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Київміськтара-2" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/7628/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7628/15-г повернути до господарського суду першої інстанції.

4. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв

Повний текст постанови складено 27.04.2018