Рішення

від 03.05.2018 по справі 917/127/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 Справа № 917/127/18

м. Полтава

за позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лаковер» , юридична адреса: вул. Пушкінська, 21, нежитлове приміщення № 1, м. Київ, 01004; поштова адреса: вул. Куренівська, 18, м. Київ, 04073

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» , вул. Європейська, 57, м. Полтава, 36039

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Пан Паркан» , вул. Робоча, 23В, м. Дніпро, 49000

про стягнення 41 811,40 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 1-д/18 від 03.01.2018 року

від відповідача: ОСОБА_3, дов.від 02.01.2018 року

від третьої особи: відсутні

Відповідно до ст. 240 (ч.ч. 1, 3, 6) ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, учасникам справи роз'яснено зміст рішення, порядок і строк його оскарження та повідомлено про дату складення повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення збитків в сумі 41 811,40 грн., заподіяних внаслідок втрати вантажу, переданого відповідачу за експрес-накладною № 20400060894244 від 12.09.2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем був втрачений вантаж, прийнятий від позивача на виконання договору № 110599 від 19.04.2016 року про надання послуг з організації перевезення відправлень, внаслідок чого позивач нарахував збитки в сумі 41 811,40 грн., які складаються з 40 811,40 грн. вартості втраченого вантажу та 1000,00 грн. вартості перевезення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 2690 від 13.03.2018 року) факт втрати вантажу визнає, вимоги позивача щодо стягнення вартості вантажу на суму 41 811,40 грн. не визнає, посилаючись на те, що вказана сума не відповідає оголошеній вартості вантажу, зазначеній в експрес-накладній № 20400060894244 від 12.09.2017 року. Усно в підготовчому засіданні відповідач повідомив, що ТОВ Нова пошта здійснює перевезення вантажів власними ресурсами в межах міста, за межами міст - здійснює організацію перевезення відправлень та надає комплекс інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлень (експедирування).

За ухвалою від 22.03.2018 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан .

Від третьої особи представники в судові засідання не з'явились, в наданій суду заяві (вх. № 4051 від 20.04.2018 року) ТОВ Пан Паркан повідомив, що у вересні 2017 року замовив у позивача порошкову фарбу на загальну суму 40 811,40 грн., проте товар одержаний не був, причини пропажі невідомі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників спору, суд встановив:

Сторони перебувають в договірних відносинах на підставі договору № 110599 від 19.04.2016 року про надання послуг з організації перевезення відправлень (а.с. 14-18), за умовами якого експедитор (відповідач) зобов'язується за плату та за рахунок замовника (позивача) організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

За п. 3.1.2 договору, в обов'язки експедитора входить забезпечення збереження відправлення з моменту його приймання для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та умов надання послуг.

Умовами п. 3.3 договору визначені обов'язки замовника, зокрема, відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній (п. 3.3.2). Замовник зобов'язаний також повідомити експедитору інформацію про вміст відправлення, наданого для організації перевезення відправлення, на підставі відповідної експрес-накладної (п 3.3.3).

Відповідно до експрес-накладної № 20400060894244 від 12.09.2017 року (а.с. 6), позивач надав відповідачу для відправлення з м. Київ в м. Дніпро для ТОВ Пан Паркан вантаж фактичною вагою 408 кг, оголошеною вартістю 200 грн. з описом вкладення Палета .

В підготовчому засіданні позивач повідомив, що експрес-накладна ним оформлювалась в електронному вигляді за допомогою інтернет-ресурсу Власний кабінет , який надає доступ відправнику до інформаційної системи ТОВ Нова пошта , цей факт підтвердив і відповідач у відзиві на позов (а.с. 37).

В поясненнях від 04.04.2018 року (а.с. 67), наданих в судовому засіданні 04.04.2018 року, представник позивача зазначив про неможливість надати оригінал експрес-накладної № 20400060894244 від 12.09.2017 року, оскільки вона була відтворена шляхом роздрукування, а оригінал передається відправнику після вручення вантажоодержувачу. Оскільки вручення вантажу не відбулось, відсутня можливість надати оригінал експрес-накладної.

Під час перевезення вантаж було втрачено.

У претензії до ТОВ Нова пошта від 24.11.2017 року (а.с. 4) позивач просив відшкодувати вартість відправлення в розмірі 40811,40 грн. та провести повне розслідування обставин передачі товару.

У відповіді на претензію (а.с. 5) відповідач факт втрати вантажу під час перевезення визнав та запропонував повернути позивачу 1200,00 грн., що складається із оголошеної вартості 200 грн. та провізної плати 1000,00 грн., у відповідності до п. 6.2.2 договору № 110599 від 19.04.2016 року про надання послуг з організації перевезення відправлень.

За п. 6.2.8 договору, відповідальність експедитора за збереження відправлення припиняється з моменту його видачі одержувачу та після підписання останнім експрес-накладної.

Не погоджуючись із запропонованим відповідачем розміром відшкодування, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення 41811,40 грн., з яких 1 000,00 грн. вартість перевезення та 40 811,40 грн. вартість втраченого вантажу, визначена відповідно до рахунку на оплату № 1368 від 08.09.2017 року, виставленого вантажоодержувачу - ТОВ Пан Паркан , та видаткової накладної № 1609 від 13.09.2017 року за товар - порошкову фарбу RAL 7004 PE/GL в кількості 350 кг (а.с. 7-8).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 924 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, яка передбачає відповідальність перевізника.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу (далі - ГК) України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 ГК України).

При цьому, згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу перевезення вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, з аналізу ч. 1 ст. 929 ЦК випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов'язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору № 110599 від 19.04.2016 року про надання послуг з організації перевезення відправлень щодо його предмету, обсягу прав і обов'язків сторін, обставин його укладення, дій сторін, спрямованих на його виконання, а також те, що експрес-накладна № 20400060894244 від 12.09.2017 року, за якою прийнятий вантаж до перевезення не містить ознак товарно-транспортної накладної, яка є обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 (зокрема, в ній не визначено особу перевізника вантажу), суд при вирішенні спору встановив, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір транспортного експедирування, в якому позивач виступав замовником (відправником), а відповідач - експедитором.

Таким чином, посилання позивача на норми Цивільного кодексу України, які регулюють відносини з перевезення, є необґрунтованими.

В той же час, відповідно до абзацу сьомого п.3.12 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , саме суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати у прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Предметом даного позову є стягнення збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу.

Разом з тим, відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Обов'язок експедитора забезпечувати збереження відправлення та обсяг його відповідальності в разі страти вантажу визначений також умовами договору № 110599 від 19.04.2016 року, укладеного між сторонами по справі (п.п. 3.1.2, 6.2.2).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За п. ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до умов укладеного договору позивач прийняв на себе зобов'язання чітко та правильно заповнити експрес-накладну, зазначити в ній достовірну інформацію щодо вантажу відправлення, повідомити відповідача про його вміст (п.п.3.3.2, 3.3.3 договору).

Зміст експрес-накладної сторонами спору не заперечується, факт втрати вантажу та відсутність даних про його місцезнаходження відповідач підтвердив, а тому ці факти не підлягають доведенню відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, отже суд дійшов до висновку про доведеність позивачем протиправної поведінки і вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та матеріальною шкодою.

За інформацією, вказаною позивачем в експрес-накладній № 20400060894244 від 12.09.2017 року (а.с. 6), ним був наданий відповідачу для відправлення вантаж фактичною вагою 408 кг, оголошеною вартістю 200 грн. з описом вкладення Палета для ТОВ Пан Паркан (м. Дніпро). У полі Додаткова інформація про відправлення вказаної експрес-накладної внесено відомості, що вантаж не розпаковувався та не оглядався.

Відповідно до положень ст. 3 ЦК України, одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що визначена його представником в експрес-накладній оголошена вартість вантажу, який передавався відповідачу як експедитору, не відповідає його дійсній вартості.

Позивачем також не доведено будь-якими доказами, що вмістом відправлення, яке передавалось за експрес-накладною № 20400060894244 від 12.09.2017 року, була саме порошкова фарба RAL 7004 PE/GL в кількості 350 кг вартістю 40 811,40 грн.

Суд звертає увагу, що при оформленні експрес-накладної позивач не був позбавлений права зазначити конкретний зміст відправлення (найменування, кількість одиниць, тощо) та його реальну вартість, натомість зазначив у відповідній графі як зміст відправлення Палета , що не дозволяє ідентифікувати індивідуальні характеристики вантажу, прийнятого відповідачем.

Суд зазначає, що не вчинення позивачем таких дій є порушенням не тільки принципів добросовісності та розумності, але й обов'язків позивача (замовника), визначених в п.п. 3.3.2, 3.3.3 договору № 110599 від 19.04.2016 року про надання послуг з організації перевезення відправлень. Позивач не посилається в позовній заяві на те, що його представник, яким оформлялась експрес-накладна № 20400060894244, при визначенні оголошеної вартості вантажу свідомо діяв недобросовісно, відповідні докази надані суду позивачем не були.

Суд також констатує, що поданням претензії та позову з посиланням на експрес-накладну як на документ, яким підтверджується вчинення відповідного правочину, позивач в особі керівника фактично узгодив дії свого представника, яким оформлялась відповідна експрес-накладна.

Посилання позивача на те, що зміст вантажу та його дійсна вартість підтверджуються видатковою накладною № 1609 від 13.09.2017 року є необґрунтованими.

Зазначена накладна є одностороннім документом, який підписаний лише самим позивачем, крім того, вона була складена 13.09.2017 року, тобто після фактичної передачі вантажу за експрес-накладною № 20400060894244 від 12.09.2017 року.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що відправлення товару, визначеного у видатковій накладній № 1609 від 13.09.2017 року та в рахунку на оплату № 1368 від 08.09.2017 року на адресу третьої особи (ТОВ Пан Паркан ) мало відбуватися саме на підставі договору № 110599 від 19.04.2016 року, укладеного з відповідачем.

Третя особа в своїй заяві не підтверджує, що відправлення їй порошкової фарби на загальну суму 40 811,40 грн. мало бути здійснено саме 12.09.2017 року та саме за сприяння ТОВ Нова пошта (відповідача).

Таким чином, суд вважає, що позивачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 623 ЦК України, не доведено, що розмір його збитків у вигляді втрати майна, переданого за експрес-накладною № 20400060894244 від 12.09.2017 року склав саме 40 811,40 грн., оскільки позивачем не доведено, що за вказаною експрес-накладною передавалась саме порошкова фарба RAL 7004 PE/GL в кількості 350 кг на загальну суму 40 811,40 грн.

В той же час, п. 6.2.2 договору передбачено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною.

У відзиві на позов відповідач не заперечував факт оплати позивачем послуг з перевезення на суму 1000,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом з відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки, згідно із відомостями, зазначеними в експрес-накладній № 20400060894244 від 12.09.2017 року вартість перевезення складає 1000,00 грн. та сплачується саме відправником (позивачем), а також, враховуючи те, що відповідач у відповіді на претензію фактично визнав факт оплати позивачем послуг з перевезення, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1200,00 грн., з яких 1000,00 грн. - це вартість перевезення, та 200 грн. - оголошена вартість товару, зазначена в експрес-накладній № 20400060894244 від 12.09.2017 року, а в іншій частині заявлених вимог позов відхиляється судом як необгрунтований.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» , вул. Європейська, 57, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 31316718 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лаковер» , юридична адреса: вул. Пушкінська, 21, нежитлове приміщення № 1, м. Київ, 01004; поштова адреса: вул. Куренівська, 18, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 40236146 - 1200,00 грн. збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу; 50,57 грн. - витрат по сплаті судового збору .

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 04.05.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.