Рішення

від 30.04.2018 по справі 826/2665/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2018 року № 826/2665/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліпромсинтез

до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поліпромсинтез (далі по тексту - позивач, ТОВ Поліпромсинтез ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Оболонський РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського РВДВС місто Київ ГТУЮ у місті Києві ВП №51000179 від 19 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 136 995,99 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського РВДВС місто Київ ГТУЮ у місті Києві ВП №55629056 від 25 січня 2018 р оку про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Оболонського РВДВС місто Київ ГТУЮ у місті Києві від 19 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору ВП №51000179 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 136 995,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09 лютого 2018 року ним отримано постанови Оболонського РВДВС місто Київ ГТУЮ у місті Києві:

- ВП №51000179 від 19 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 136 995,99 грн;

- ВП №55629056 від 25 січня 2018 року про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаної вище постанови про стягнення виконавчого збору від 19 січня 2018 року;

- ВП №55629056 від 25 січня 2018 року про арешт майна боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 136 995,99 грн;

- ВП №51000179 від 19 січня 2018 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 328,00 грн;

- ВП №51000179 від 19 січня 2018 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 328,00 грн.

Позивач вважає вказані вище постанови протиправними та такими, що спрямовані на перешкоджання господарській діяльності позивача для утиску і спричинення збитків підприємству, оскільки відповідачем не розпочиналося та не здійснювалося примусове виконання рішення суду Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі №910/4339/15-г.

Крім того, позивач зазначив, що вказане рішення суду виконано ним у добровільному порядку без участі державного виконавця та поза межами виконавчого провадження, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 06 червня 2016 року про розстрочку виконання рішення в строки на 5 місяців.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строки, встановлені судом, не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 березня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 06 квітня 2018 року жодна зі сторін не з'явилась, хоча і була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 06 квітня 2018 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наданої суду копії виконавчого провадження №51000179 вбачається, що 22 квітня 2016 року до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві надійшла заява Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/4339/15-г, виданого 13 травня 2015 року.

Постановою від 29 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Каштановою А.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/4339/15-г, виданого 13 травня 2015 року, про стягнення з ТОВ Поліпромсинтез на користь ПАТ ВіЕйБі Банк суми боргу у розмірі 1 369 959,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06 червня 2016 року за заявою ТОВ Полімпромсинтез розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі № 910/4339/15-г в строки: - до 30 червня 2016 року - 273 992 грн 00 коп.; - до 29 липня 2016 року - 273 991 грн 98 коп.; - до 31 серпня 2016 року - 273 991 грн 98 коп.; - до 30 вересня 2016 року - 273 991 грн 98 коп.; - до 31 жовтня 2016 року - 273 991 грн 98 коп., про що 14 червня 2016 року позивач направив на адресу відповідача відповідне повідомлення.

Вимогою державного виконавця від 19 квітня 2017 року, останній зобов'язав ТОВ Полімпромсинтез та ПАТ ВіЕйБі Банк надати на адресу відділу підтверджуючі документи щодо погашення заборгованості у розмірі 1 369 959,92 грн.

З наданих документів ТОВ Полімпромсинтез вбачається, що між останнім та Банком погоджено розстрочення погашення заборгованості за Кредитним договором №62-2013 від 29 травня 2013 року, яка станом на 24 травня 2016 року становить 62 123,68 доларів США, за графіком: в травні 2016 року - 200 000,00 грн; до 30 червня 2016 року - 200 000,00 грн; до 29 липня 2016 року - 200 000,00 грн; до 31 серпня 2016 року - 200 000,00 грн; до 30 вересня 2016 року - 200 000,00 грн; до 31 жовтня 2016 року - 200 000,00 грн; до 30 листопада 2016 року - 200 000,00 грн; до 30 грудня 2016 року - залишок заборгованості, проценти які будуть нараховані за період розстрочки та неустойки.

У відповідності до наданої суду копії листа ПАТ ВіЕйБі Банк від 25 січня 2017 року за №11/1-29/4 та копії розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28 грудня 2016 року до розрахунку заборгованості не включено заборгованість за рішенням суду у розмірі 65,75 доларів США, пені, 3% річних та 7000,00 грн штрафних санкцій.

06 грудня 2017 року державним виконавцем на адресу ПАТ ВіЕйБі Банк направлена вимога, відповідно до якої державний виконавець просив повідомити про залишок боргу по виконавчому документу №910/4339/15-г від 13 травня 2015 року, виданого Господарським судом міста Києва.

Як вбачається з копії повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А. від 27 грудня 2017 року за вих. №22/2-31366, остання повідомила державного виконавця про те, що станом на 27 грудня 2017 року заборгованість за наказом, виданим Господарським судом міста Києва №910/4339/15-г від 13 травня 2015 року, ТОВ Полімпромсинтез погашена повністю.

У зв'язку з чим, 19 січня 2018 року заступником начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чернявською Т.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №51000179 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України Про виконавче провадження .

Одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, заступником начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чернявською Т.М., відповідно до статей 3, 27, 40 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення з ТОВ Поліпромсинтез виконавчого збору у розмірі 136 995,99 грн.

На підставі вказаної вище постанови про стягнення виконавчого збору від 19 січня 2018 року головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рудьковською О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55629056 від 25 січня 2018 року.

При цьому, з наданих суду копій платіжних доручень вбачається, що позивачем з травня 2016 року по 19 грудня 2017 року перераховувалися на рахунок ПАТ ВіЕйБі Банк (в стані ліквідації) грошові кошти з призначенням платежу погашення заборгованості за кредитним договором №62-2013 від 29 травня 2013 року , погашення заборгованості по % - за кредитним договором №62-2013 від 29 травня 2013 року, без пдв , погашення штрафу за рішенням суду по справі №910/4339/15-г від 23 квітня 2015 року, без пдв , погашення заборгованості (6,47 доларів США) 3% річних за рішенням суду №910/4339/15-г від 23 квітня 2015 року без пдв та погашення заборгованості по пені за несвоєчасну сплату % за кредитним договором №62-2013 від 29 травня 2013 року, без пдв на загальну суму 1 711 200,00 грн.

Оскільки позивачем сплачено суму заборгованості перед ПАТ ВіЕйБі Банк в повному обсязі, позивач вважає оскаржувані постанову про стягнення виконавчого збору від 19 січня 2018 року та постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 січня 2018 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються як Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі по тексту - Закон України від 21 квітня 1999 року №606-XIV) так і Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції на момент відкриття виконавчого провадження №51000179), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами 1 та 3 статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини 1 статті 28 цього ж Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

В той же час, з 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

У відповідності до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, суд звертає увагу, що у вказаних вище положеннях вказано порядок виконання та правового регулювання саме виконавчих дій , а не виконавчого провадження .

Як в статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, так і в статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, суд приходить до висновку, що кожна окрема виконавча дія та, відповідно, прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Так, судом встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №51000179 винесена державним виконавцем 19 січня 2018 року, а відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову, повинен був вчиняти таку дію відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ.

При цьому, суд звертає увагу, що приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 19 січня 2018 року, зокрема, визначаючи розмір виконавчого збору та підставу його стягнення, державний виконавець керувався статтями 27, 40 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ.

Так, державний виконавець, закриваючи виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII), беручи до уваги положення статті 40 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, виніс постанову про стягнення з ТОВ Поліпромсинтез виконавчого збору у розмірі 136 995,99 грн (10 % від суми, яка підлягала стягненню згідно наказу Господарського суду міста Києва від 13 травня 2015 року).

Оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, то в даному випадку підлягали застосуванню положення саме цього Закону.

В той же час, відповідно до статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Статтею 27 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII та розділом VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 51000179, державним виконавцем не вчинялося будь-яких виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/4339/15-г від 13 травня 2015 року та не стягувалось з боржника на користь стягувача присуджених сум за цим наказом. Грошові кошти ТОВ Поліпромсинтез перераховувались безпосередньо на рахунок ПАТ ВіЕйБі Банк (в стані ліквідації) за межами виконавчого провадження №51000179, про що сторони повідомляли державного виконавця.

При цьому, суд наголошує, що приписами Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (статті 40, 42) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема, частиною 3 статті 40 цього Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, після набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону.

Водночас, як вже було зазначено судом, станом на 19 січня 2018 року (тобто станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем з боржника не було стягнуто в примусовому порядку будь-яких сум згідно наказу Господарського суду міста Києва №910/4339/15-г від 13 травня 2015 року, а лише винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення. Підтвердження, що останнім вчинялись будь - які виконавчі дії, направлені на фактичне виконання цього наказу, матеріали справи не містять, а тому суд приходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови від 19 січня 2018 року ВП № 51000179 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полімпросинтез виконавчого збору у розмірі 136 995, 99 грн та, як наслідок, постанови від 25 січня 2018 року ВП №55629056 про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність винесених в рамках виконавчого провадження №51000179 постанови про стягнення виконавчого збору від 19 січня 2018 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 січня 2018 року №55629056, в той час, як відповідачем не доведено правомірності своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Поліпромсинтез задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чернявської Тетяни Миколаївни про стягнення виконавчого збору у розмірі 136 995,99 грн від 19 січня 2018 року, винесену в межах виконавчого провадження №51000179.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рудьковської Олени Сергіївни про відкриття виконавчого провадження ВП №55626056 від 25 січня 2018 року з примусового виконання постанови заступника начальника відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чернявської Тетяни Миколаївни про стягнення виконавчого збору у розмірі 136 995,99 грн від 19 січня 2018 року, винесеної в межах виконавчого провадження №51000179.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поліпромсинтез (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 16-в, код ЄДРПОУ 22887593) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору на загальну суму 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 95 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04201, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 2Д, 1-й під'їзд, 4й поверх, код ЄДРПОУ 35018577).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко