Постанова

від 02.05.2018 по справі п/811/482/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа №П/811/482/17

провадження №К/9901/2149/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Дегтярьової С. В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Баранник Н. П., суддів: Чабаненко С. В., Щербака А. А.,

у с т а н о в и в :

У березні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС про стягнення виконавчого збору від 10 березня 2017 року у виконавчому проваджені ВП № 53272557 в сумі 12800,00 гривень.

Позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що прийнята за умов ужиття позивачем усіх належних заходів задля виконання судового рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 804/3655/16 видано виконавчий лист про зобов'язання Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області прийняти висновок про відшкодування з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Ультра" податку на додану вартість за серпень 2015 року у сумі 1953031,00 грн. та надати цей висновок до органів Державної казначейської служби України.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС від 24 січня 2017 року відкрито виконавче провадження та наголошено боржнику про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано 27 січня 2017 року.

Однак, у період з 27 січня 2017 року, тобто з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач будь-яких дій в напрямку виконання рішення не здійснив, в зв'язку з чим було розпочато примусове виконання рішення суду.

Листами від 03 лютого 2017 року № 1214/10/11-23-10 та від 20 лютого 2017 року № 1833/10/11-23-10 позивач повідомив ВДВС про те, що у Кіровоградської ОДПІ відсутня технічна можливість виконати рішення суду, оскільки 27 квітня 2016 року від державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Кіровоградської міської ради до Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області надійшли електронні відомості щодо зміни місцезнаходження ТОВ "Рітейл Ультра" (ЄДРПОУ 38264263) на: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Кіровський р-н, вул. Філософська, буд. 84.

Додатково позивач зазначив, що облікова справа ТОВ "Рітейл Ультра" 13 січня 2017 року була передана Кіровоградською ОДПІ до ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська, і висновок може сформувати лише та інспекція, на обліку якої перебуває підприємство, та знаходяться картки особових рахунків, на яких обліковуються відповідні дані щодо заявленого бюджетного відшкодування.

З огляду на розпочате примусове виконання рішення суду, 10 березня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 53272557 в розмірі 12800,00 гривень.

Відповідно до постанови від 14 березня 2017 року старший державний виконавець ВДВС закінчив виконавче провадження № 53272557, а постанову про стягнення виконавчого збору від 10 березня 2017 року вивів в окреме провадження.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Зазначена позиція підтримана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон України Про виконавче провадження ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України Про виконавче провадження , за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, стаття 75 Закону України Про виконавче провадження встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України Про виконавче провадження ).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження .

Приписами статті 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Пояснення позивача щодо наявних об'єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання ним рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх