Постанова

від 25.04.2018 по справі 804/3707/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2018 рокусправа № 804/3707/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.

судді: Круговий О.О. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (головуючий суддя: Кононенко О.В) по адміністративній справі №804/3707/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1В 09.06.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ), Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачами податкові повідомлення - рішення №4967-1303 від 11.11.2016 року та №230/10/04-36-10-01-09 від 12.01.2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю висновків суду першої інстанції та відсутністю у позивача відповідно до приписів ЗК України обов'язку сплати земельного податку, виходячи з розрахунку 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки належні йому житлові приміщення, що знаходяться на даній ділянці, в установленому законодавством порядку не оформлено.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1В є власником нежитлових приміщень, що розташовані на частині земельної ділянки, площею 0,03 га. по вул. Святослава Хороброго, 26 (колишня Чкалова) у м. Дніпро, загальною площею 533,3 кв.м., відповідно до укладеного з ТОВ Енерджи ОСОБА_2 договору купівлі - продажу від 16.11.2010 року.

11.11.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 4967-1303, яким позивачу визначено грошове зобов'я зання з земельного податку за 2016 рік в сумі 41 056,61 грн. (а.с.10), не погодившись з яким позивач оскаржив його адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 230/10/04-36-10-01-09 від 12.01.2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено та збільшене йому грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік, визначене в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 4967-1303 від 11.11.2016 року, на суму 19 521,77 грн. (а.с.11-16).

17.01.2017 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на виконання зазначеного рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 1140-1303, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб на суму 19 521,77 грн. (а.с.42).

Рішенням ДФС України №6055/6/99-99-11-02-01-14 від 28.04.2017 року за результатами розгляду повторної скарги позивача, податкове повідомлення - рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №4967-1303 від 11.11.2016 року та рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №230/10/04-36-10-01-09 від 12.01.2017 року залишені без змін(а.с.17-19).

09.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №4967-1303 від 11.11.2016 року та податкового повідомлення - рішення №230/10/04-36-10-01-09 від 12.01.2017 року.

Приписами пп. 14.1.72,14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що земель ним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 125,126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом 8.1 ст.8, п.9.1 ст.9, п.10.1, 10.2 ст.10, пп.12.3.4 п.12.3, п.12.5 ст.12, п.287.6 ст. 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний податок, екологічний податок, рентна плата, мито; до місцевих податків належать податок на майно, єдиний податок.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Матеріали справи свідчать, що 15.07.2015 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №3/65, яким внесено зміни до рішення міської ради №5/6 від 27.12.2010 року Про місцеві податки і збори на території міста та п. 1.6. Додатку 2 та визначено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 1.3 - 1.5 цього додатка.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року по справі № 200/26369/15-а (2а/200/444/15), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року зазначене рішення міської ради скасовано.

В подальшому постановлені по справі судові рішення скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 року, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В той же час 13.07.2016 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 7/11 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 Про місцеві податки і збори на території міста , що набрало чинності з 01.08.2016 року, яке за змістом повторює вищенаведені положення щодо ставок оплати юридичними та фізичними особами за користування земельними ділянками, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлене.

Колегія суддів звертає увагу на те, що п.4 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році №909-VІІІ від 24.12.2015 року встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Викладене свідчить, що законодавець на 2016 рік виключив норму, що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від часу його прийняття.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача обов'язку сплати земельного податку у 2016 році у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки за земельну ділянку по вул. Святослава Хороброго, 26 (колишня Чкалова) у м. Дніпро, на якій розташовані нежитлові приміщення загальною площею 533,3 кв.м., що належать позивачу відповідно до укладеного з ТОВ Енерджи ОСОБА_2 договору купівлі - продажу від 16.11.2010 року, навіть при відсутності належного оформлення позивачем факту користування земельною ділянкою під приналежними позивачу об'єктами нерухомості.

Дані обставини свідчать про правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 41 056,61 грн., відповідно до винесеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення - рішення №4967-1303 від 11.11.2016 року та відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_1В в частині оскарження податкового повідомлення - рішення №230/10/04-36-10-01-09 від 12.01.2017 року є безпідставними з огляду на наступне.

Податкове повідомлення - рішення із зазначеними реквізитами відповідачами не приймалося.

Згідно матеріалів справи ГУ ДФС у Дніпропетровській області 12.01.2017 року винесене рішення за №230/10/04-36-10-01-09 за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення - рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №4967-1303 від 11.11.2016 року, у задоволенні якої позивачу відмовлено; за цим рішенням позивачу збільшено грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік на суму 19 521,77 грн.

Оскільки оскаржуване позивачем рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за №230/10/04-36-10-01-09 від 12.01.2017 року є частиною процесу реалізації податковим органом наданих йому законодавством повноважень щодо розгляду скарг платників податків, є носієм інформації, яка в подальшому може використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань, саме по собі не передбачає для платника податку настання негативних наслідків, а тому не підлягає оскарженню в судовому порядку.

У виконання зазначеного рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято 17.01.2017 року податкове повідомлення-рішення № 1140-1303 ,яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб на суму 19 521,77 грн. ,яке позивачем в судовому порядку не оскаржене.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та винесено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по адміністративній справі №804/3707/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 2 травня 2018 року.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай