Постанова

від 24.04.2018 по справі 910/7606/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7606/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання"

представник позивача - Острик С. Ю., Острик О. М.

відповідач-1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович

представник відповідача-1 - Різник О. О., Коломієць М. І.

відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло"

представник відповідача-2 - не з'явився

відповідач-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД"

представник відповідача-3 - Дмитренко О. В., адвокат

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський"

представник третьої особи - Андрійчук Р. Б.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 (головуючий суддя - Отрюх Б. В., судді Тищенко А. І., Майданевич А. Г.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" про застосування наслідків недійсності правочину,

Короткий зміст позовних вимог

1. 12.05.2017 Приватне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича (далі - Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко-Поло" (далі - Відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" (далі - Відповідач-3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" (далі - Третя особа) про застосування наслідків недійсності Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (далі - ПАТ "Авант-Банк") та Відповідачем-2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 7516, а саме: визнання недійсним та скасування акта приймання-передачі нерухомого майна № 12/05/2016, складеного 12.05.2016 між Відповідачем-2 та Відповідачем-3; визнання недійсним та скасування із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за Відповідачем-3 майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7, від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчиненого державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є потерпілим у кримінальному провадженні № 42017101100000057, внесеному 20.02.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, що підтверджується листом Київської місцевої прокуратури № 10 від 20.03.2017 № 37-557-17 та постановою Київської місцевої прокуратури № 10 про визнання Позивача потерпілим від 21.02.2017. Незалежно від результатів досудового розслідування наявні цивільно-правові підстави для поновлення його прав та скасування незаконних рішень нотаріуса, внутрішніх актів юридичних осіб та записів про перехід права власності на об'єкт, фактичним власником якого є Позивач, оскільки правочини, згідно з якими в подальшому внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнані в установленому порядку недійсними. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/1208/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016 визнано недійсним договір застави майнових прав, укладений 12.02.2015 між ПАТ "Авант-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк").

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 18.09.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити частково. Застосувати наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3, а саме: скасувати із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності за Відповідачем-3 на майновий комплекс, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7; від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем. В іншій частині позову відмовити.

Судове рішення ґрунтується на таких обставинах. 19.07.2007 між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (далі - ЗАТ "ТАС-Інвестбанк") та Позивачем укладено іпотечний договір, відповідно до якого як забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором від 29.11.2005 № 420 (додаткового договору № 1 від 19.07.2007 до нього) Позивач передав банку майновий комплекс загальною площею 7679,60 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Куренівська, будинок № 5/7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м., виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м., виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м. (далі - Предмет іпотеки).

14.08.2013 Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", що є правонаступником перейменованого на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", відступило (передало) ПАТ "Дельта Банк" як новому кредитору на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 5 право вимагати від боржника - Позивача виконання за наказом Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 у справі № 5011-19/13959-2012 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 420/ІП-1 від 19.07.2007).

12.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант-Банк" укладено договір застави майнових прав, з предметом якого є майнові права за кредитними договорами, у тому числі за договором від 29.11.2005 № 420. ПАТ "Авант-Банк" звернулось до Позивача з повідомленням № 504 від 26.03.2015 щодо сплати 6745372,66 грн., у разі незадоволення якого та невиконання забезпеченого договором застави майнових прав зобов'язання скористається правом звернення стягнення на предмет обтяження.

30.12.2015 між ПАТ "Авант-Банк" та Відповідачем-2 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого банк відступив Відповідачу-2, а останній набув належне банкові право грошових вимог на підставі кредитного договору № 420 від 29.11.2005 та іпотечного договору № 420/ІП-1. 12.05.2016 згідно з рішенням загальних зборів Відповідач-2 увійшов до складу учасників Відповідача-3, внісши до статутного капіталу останнього частку шляхом внесення майна, а саме Предмета іпотеки на загальну суму 175000000 грн., на підставі чого Відповідач-1 зареєстрував право власності на це майно за Відповідачем-3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/1208/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016, визнано недійсним договір застави майнових прав, укладений 12.02.2015 між ПАТ "Авант-Банк" та ПАТ "Дельта Банк". 25.02.2016 у порядку пунктів 3, 7 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ПАТ "Авант-Банк" повідомило Відповідача-2 про нікчемність зазначеного договору про відступлення права вимоги згідно з пунктами 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Докази заперечення Відповідачем-2 щодо вказаного повідомлення про нікчемність в матеріалах справи відсутні. На підставі наведеного, враховуючи норми статей 203, 204, 215 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за Відповідачем-3 майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7, від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчиненого державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем.

В іншій частині вимог суд виходив з того, що спірний акт приймання-передачі нерухомого майна № 12/05/2016 від 12.05.2016 є документом первинного обліку і не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, тобто не є актом у розумінні статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно такий акт неможливо визнавати недійсним у судовому порядку за встановленими правилами недійсності правочинів, що в свою чергу не відповідає встановленим законодавством України способам захисту прав та інтересів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 18.01.2018 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційні скарги Відповідача-3 та Третьої особи задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 скасувати повністю. Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване тим, що договір відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015 недійсним не визнавався, жодних судових рішень, які б вказували на його недійсність не ухвалювалося, а тому твердження Позивача про його недійсність є необгрунтованими в розумінні вимог ГПК України. Висновки суду про начебто нікчемність вказаного договору є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, надаючи правову оцінку відповідності цього договору вимогам чинного законодавства не мав вказаний документ (або завірену належним чином його копію) у своєму розпорядженні, а наявна в матеріалах справи копія не могла братися ним до уваги, оскільки доказів відповідності наданої копії оригіналу Позивачем суду надано не було. Судом встановлено, що Позивач не є стороною договору відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015, а зміст цього договору не встановлює якихось додаткових обов'язків для нього. Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виключно Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Згідно із пунктом 5.26 Вимог до оформлення документів Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), що є обов'язковими для всіх органів державної влади, в тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи, натомість в Повідомленні про нікчемність правочинів № 834 від 25.02.2016 року підпис Уповноваженої особи Фонду не засвідчено печаткою Фонду. Окрім того, не було з'ясовано чи дійсно таке повідомлення направлялося взагалі. Отже, враховуючи пряму вказівку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення, які повинні визначатися нормативно-правовими актами Фонду, та вище вказане дає підстави для сумніву у правомірності дій уповноваженої особи за відсутності такого нормативно-правового акта Фонду. Адже, такий порядок було встановлено лише 26.05.2016 рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 826, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993 Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення . Жодних підстав для недійсності правочину, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України в повідомленні № 834 від 25 лютого 2016 року вказано не було. Правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами. Жодних доказів під час звернення із повідомленням Відповідач-2 за вих. № 834 від 25.02.2016 про обґрунтування нікчемності правочину надано не було. Дане повідомлення про нікчемність правочинів як наслідок вчинення неправомірних дій прийнято з порушенням норм чинного законодавства, зокрема положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому є безпідставним та прийнятим на підставі припущень, а не фактичних обставин правовідносин між сторонами. При цьому, припущення про начебто здійснення нікчемного правочину, не спрямованого на настання реальних наслідків, є цілковито безпідставним з правової точки зору. Крім того, суд першої інстанції мав встановити, чи взагалі отримував Відповідач-2 від Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Авант-Банк" повідомлення про нікчемність правочинів від 25.02.2016. Також в рішенні суд не зазначає, чи були в зазначеному повідомленні висунуті вимоги вчинити дії, пов'язані з недійсністю правочину. Наявна в матеріалах справи копія опису вкладення не прийнята як належний доказ повідомлення, оскільки не містить всіх необхідних ознак. 10.01.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва закрито провадження в адміністративній справі № 826/6521/16 за позовом ПАТ "Авант-Банк" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В., треті особи: ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло" (Відповідач-2) та ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислових комплексу" (Позивач) про визнання протиправним рішення, скасування реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії. Таким чином, у зв'язку з невиконанням Боржником (Позивачем) своїх боргових зобов'язань Відповідач-2, відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору №420/ІП-І, посвідченого Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим № 3839, 12.05.2016 прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону "Про іпотеку". Після задоволення вимог іпотекодержателем та прийняття права власності на Предмет іпотеки Відповідачем-2 як власником майна прийнято рішення про внесення його до статутного капіталу Відповідача-3. З урахуванням обставин цього спору, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за Відповідачем-3 майнового комплексу, загальною площею 7976, 6 кв.м., то відповідно слід відмовити і в задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасування спірного акта приймання-передачі нерухомого майна № 12/05/2016.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 16.02.2018 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 залишити в силі.

5. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суд апеляційної інстанції проігнорував ту обставину, що ПАТ "Авант-Банк" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження права вимоги, оскільки нікчемним є сам договір застави майнових прав, укладений 12.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант-Банк", отже цей правочин є недійсним в силу приписів статті 228 ЦК України.

7. Судом не враховано, що у справі № 5011-19/13959-2012 задоволено заяву ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження

8. Прийняття Фондом рішення є самостійною підставою для нікчемності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015, однак у позові зазначено і іншу підставу недійсності цього договору - нікчемність договору застави майнових прав від 12.02.2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант-Банк", тобто останній здійснював відчуження права вимоги, яке йому не належить.

9. Копія договору отримана судом від Київської місцевої прокуратури № 10, а апеляційний суд не був позбавлений права витребувати пояснення та оригінал договору у ПАТ "Авант-Банк".

10. Норма частини 1 статті 216 ЦК України є загальною та, згідно із частиною 3 застосовується, якщо законом не встановлено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

11. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у статті 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав. Перелік наслідків недійсності правочинів не є вичерпним, а заінтересована особа має право заявити будь-яку вимогу про застосування наслідків такого правочину, виходячи із принципу відновлення її порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити відновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

12. Позивач є заінтересованою особою, оскільки його майном розпоряджались особи, що не мали на це законних підстав після прийняття рішень про нікчемність правочину та, оскільки не є стороною договорів про відступлення права вимоги звернулось з цією заявою про застосування наслідків недійсності правочинів, а саме скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що відповідає статті 16 ЦК України. Обраний Позивачем спосіб захисту є законним та обґрунтованим.

13. Усі інші правочини після встановлення нікчемності договорів відступлення права вимоги є недійсними, оскільки рішення Відповідача-2 про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки прийнято з порушенням актів цивільного законодавства, кредитного договору № 420 від 29.11.2005, рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/1208/16, а також за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

14. Позивач позбавлений можливості виконати судове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 у справі № 5011-19/13959-2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 420 від 29.11.2005, оскільки у нього відсутній предмет забезпечення.

15. Уповноважена особа Фонду, направляючи повідомлення про нікчемність правочину, виступала не від імені установи, а від імені ПАТ "Авант-Банк" щодо якого введено тимчасову адміністрацію, тому правомірно скріпила свій підпис на повідомленні печаткою банку.

16. Суд апеляційної інстанції порушив частину 2 статті 5 ЦК України, застосувавши акт цивільного законодавства, який прийнятий 26.05.2016 після прийняття рішення Фондом, оскільки станом на день прийняття рішення про нікчемність договору цесії керувався статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є нормою прямої дії, та діяв виключно в межах своїх повноважень.

17. В матеріалах справи є докази ознайомлення Відповідача-2 з повідомленням про нікчемність правочину, а саме під час ознайомлення із справою, що перебувала у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/6521/16.

Позиція Верховного Суду

22. Предметом розгляду у даній справі є вимога про застосування наслідків недійсності Договору про відступлення права вимоги (цесії), а саме: визнання недійсним та скасування акта приймання-передачі нерухомого майна № 12/05/2016, складного 12.05.2016 між Відповідачем-2 та Відповідачем-3; визнання недійсним та скасування із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за Відповідачем-3 майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7, від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчиненого державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем. При цьому підставою заявлених позовних вимог визначено недійсність Договору про відступлення права вимоги (цесії).

Правомірність правочину презюмується, відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Апеляційним судом встановлено, що вказаний Договір недійсним не визнавався, жодних судових рішень, які б вказували на його недійсність не ухвалювалося, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість посилань Позивача в цій частині. При цьому Суд не приймає до уваги доводи Скаржника (пункти 6, 8, 13, 15, 16, 17) щодо недійсності Договору відступлення права вимоги (цесії) та правомірності дій уповноваженої особи Фонду з прийняття та направлення повідомленні про нікчемність правочину, оскільки предметом спору є застосування наслідків недійсності правочину, однак не вимога про визнання цього правочину недійсним.

Суд відхиляє посилання Скаржника (пункти 11, 12) щодо застосування реституції як окремого способу захисту порушеного права з огляду на те, що застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача), однак Позивач не є стороною Договору відступлення права вимоги (цесії), а зміст цього Договору не встановлює жодних додаткових обов'язків для Позивача. З огляду на наведене Суд відхиляє аргументи Скаржника (пункт 10) щодо застосування статті 216 ЦК України. При цьому наслідками вчинення зазначеного правочину було вчинення реєстраційних дій щодо зазначення іпотекодержателя цього майна - ПАТ "Авант-Банк", а спірні реєстраційні дії, які полягали у внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за Відповідачем-3 на майновий комплекс, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 5/7 є наслідками вчинення зовсім іншого правочину, що, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, не було враховано судом першої інстанції. При цьому підставою для вчинення реєстраційних дій за Договором відступлення права вимоги (цесії) було те, що надані документи відповідають вимогам та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

23. Посилання Скаржника (пункти 7, 14) на неможливість виконання судового рішення у іншій справі та заміни сторони виконавчого провадження правонаступником не впливають на оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору у даній справі.

24. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.05.2015 у справі № 6-67цс15, згідно з якою права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для нього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребовувати в набувача це майно. Тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що Позивач вважає себе власником вказаного майна та намагається захистити свої права шляхом використання правового механізму, визначеного статтями 215, 216 ЦК України, отже такі вимоги не можуть бути задоволені, враховуючи наведену правову позицію.

25. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, тому оскаржувана постанова суду зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі № 910/7606/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак