Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/22917/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/22917/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Дізар

про розірвання договору

за участі представників :

від позивача - Шубак О.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Дізар про розірвання Договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк укладено договір поруки №4Д12105И/П, за яким позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Дізар зобов'язань за кредитними договорами №4Д12105И від 04.04.2012, №4Д14164И від 17.02.2014, №4Д12063И від 20.02.2015, №4Д13256И від 19.04.2013 та №4Д13521И від 23.08.2013. Позивач 09.11.2016 згідно платіжних доручень №10, №11, №12, №13, №14 виконав зобов'язання ТОВ Дізар за кредитними договорами та сплатив відповідачу суму боргу. За умовами договору поруки відповідач у зв'язку з виконанням поручителем обов'язку боржника повинен був протягом 5 (п'яти) робочих днів передати позивачу (поручителю) належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Проте відповідач свої зобов'язання за договором поруки досі не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Разом з тим, представник відповідача в попередніх судових засіданнях заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, жодних пояснень по суті спору не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про часта місце був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс (позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (відповідач, кредитор) укладено договір поруки №4Д12105И/П, відповідно до умов якого, його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю (боржник) своїх зобов'язань за Кредитними договорами №4Д12105И від 04.04.2012, №4Д14164И від 17.02.2014, №4Д12063И від 20.02.2015, №4Д13256И від 19.04.2013 та №4Д13521И від 23.08.2013, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договорів.

Пунктом 5 Договору визначено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Згідно п.6 Договору, поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору.

Відповідно до п.7 Договору, у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п.6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ Приватбанк .

Згідно з п.8 Договору, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права Кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

У відповідності до п.10 Договору, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін. (п.14 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016 року позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в загальному розмірі 522779531,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10, №11, №12, №13, №14 віл 09.11.2016.

Згідно платіжного доручення №10 від 10.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 76593943,52 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д12105И від 04.04.2012 згідно договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016.

Згідно платіжного доручення №11 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 17847414,68 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д13256И від 19.04.2013 згідно договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016.

Згідно платіжного доручення №12 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 301225975,52 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д13521И від 23.08.2013 згідно договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016.

Згідно платіжного доручення №13 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 51025324,26 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д14164И від 17.02.2014 згідно договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016.

Згідно платіжного доручення №14 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 76086873,15 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д15063И від 20.02.2015 згідно договору поруки №4Д12105И/П від 08.11.2016.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до п.8 договору поруки відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитним договором, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання. Таким чином, позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.564 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Суд зазначає, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Разом з тим, загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч.1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В силу положень ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В силу приписів ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В той же час, суд не погоджується з позицією позивача, щодо підстав для розірвання договору, оскільки наведені позивачем обставини не є підставами для розірвання договору, що передбачені положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України та не передбачені умовами самого договору.

Суд зазначає, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємця - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків.

Як встановлено в ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Однак, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Софт-Альянс до відповідача з відповідними вимогами про надання необхідних документів, передбачених п.8 Договору поруки, наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору зі сторони відповідача.

Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши спірний договір поруки, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.05.2018

Суддя Я.В. Маринченко