Рішення

від 17.04.2018 по справі 351/2145/17

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/2145/17

Номер провадження №2/351/105/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Калиновського М.М.,

секретаря Равлюк М.І.

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_5 від імені якого діє згідно довіреності ОСОБА_1 до Хутір- Будилівської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення сільської ради та недійсним державного акту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому визнати незаконним рішення сільської ради та недійсним державний акт. Свої позовні вимоги мотивував тим, що житловий будинок, що знаходиться в с. Хутір- Будилів по вул. Прутівська,36, Снятинського району, Івано-Франківської області належить позивачу та відповідачам на праві спільної часткової власності. Даний житловий будинок в натурі між сторонами не поділений і не поділена земельна ділянка для обслуговування житлового будинку. За вишезазначеним будинком закріплена земельна ділянка загальною площею 0,46 га. Згідно довідки архівного відділу Снятинської райдержадміністрації від 25.11.2015 р. №04-01/570 видано архівний витяг з протоколу ХІІ сесії ІІ демократичного скликання Хутір- Будилівської сільської ради було передано у приватну власність ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,015 га. для обслуговування будинку та 0,05 га. для ведення підсобного господарства. Згідно державного акту від 31.07.2000р. ОСОБА_3 приватизовано земельні ділянки загальною площею 0, 1069 га., тобто в більшому розмірі ніж вказано в рішенні. На даний державний акт відсутня технічна документація, державний акт підписаний інженером - землевпорядником, а не начальником відділу. Спільна земельна ділянка для обслуговування житлового будинку підлягає розподілу відповідно до часток в будинку, а земельна ділянка, яку не можна розділити між власниками будинку без шкоди для її раціонального використання переходить у спільне користування. Розподілу між співвласниками будинку земельної ділянки для ОЖБ не проводилось. Сільська рада передала у власність ОСОБА_7 частину спірної земельної ділянки для ОЖБ. 18.12.2015 р. сільська рада незаконно надала ОСОБА_3 в оренду 0,0015 га. землі для обслуговування житлового будинку. ОСОБА_3 фактично захопив все подвір'я, перегородив його огорожею, що перешкоджає доступ до господарських будівель та перешкоджає користуватись спільною земельною ділянкою, а тому позивачка звернулася до суду із позовом в якому просить визнати незаконним рішення Хутір-Будилівської сільської ради без дати про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3, 0,015 га. для обслуговування житлового будинку та 0, 05 га. для обслуговування сільського господарства та визнати недійсним державний акт.

Представники позивачів в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у позові. Вказали, що будинок не поділений тому не може бути поділена земельна ділянка, дозволу на приватизацію позивач надавав. На земельну ділянку виготовлялась технічна документація на державний акт, який не має номера.

Представник Хутір- Будилівської сільської ради в судове засідання не з'явився.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, зазначив, що були 3 співвласники будинку, а саме: позивач, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_3 належну 11/100 частки житлового будинку. ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_10, а ОСОБА_10 подарував ОСОБА_3 25/100 частини житлового будинку. Вважає, що позов безпідставний, оскільки коли відбувався поділ земельної ділянки та на час видачі спірного Державного акту була згода всіх співвласників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, повно та всебічно дослідивши докази по справі, встановивши дійсні обставини справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України ).

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими. Речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звернутися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зі змісту ст. 175 ЦПК України вбачається, що у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З архівного витягу з протоколу ХІІ сесії ІІ демократичного скликання Хутір-Будилівської сільської ради від (дата відсутня) від 25.11.2015 р. №04-01/570 слідує, що вирішено передати земельні ділянки у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,015 га для обслуговування будинку та земельну ділянку площею 0,05 га для ведення підсобного господарства.

З державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 І-ІФ №037438 слідує, що ОСОБА_3 на підставі рішення Хутір- Будилівської сільської ради народних депутатів від 20.06.2000 р., передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,1069 га. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Згідно вказаного Державного акту у дану площу 0,1069 га. входять дві земельні ділянки, земельна ділянкам №1 площею 0,0131 га (під будівлями) та земельна ділянка №2 (сільськогосподарські угіддя)

Зі змісту ст. 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано доказів, яким чином виданий Державний акт від 31.07.2000 р. порушує його права на володіння та користування належною йому частиною у будинку, а також земельною ділянкою для обслуговування належної йому частки у будинку. Також позивач не навів доказів, яким чином виділена ОСОБА_3, згідно спірного Державного акту від 31.07.2000 р., земельна ділянка для сільськогосподарських угідь порушує його права . Таким чином, підстави на які посилався позивач на обгрунтування позовних вимог не можуть бути підставою для скасування спірного Державного акту.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України , ст.ст. 120 , 152 , 158 Земельного кодексу України , ст.ст. 15 , 16 , 21 , 257 ЦК України ,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 від імені якого діє згідно довіреності ОСОБА_1 до Хутір- Будилівської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення сільської ради та недійсним державного акту- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.