Рішення

від 05.05.2018 по справі 359/5199/17

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/5199/17

Провадження № 2/359/331/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Тоцької К.О., Пугач Д.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5, про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

04.07.2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом, відповідно до якого просить суд визнати за нею особистою приватною власністю 5/6 часток автомобіля марки TAYOTA модель AURIS номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1067 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1162, яка розташована за адресою Київській обл., Бориспільський p., с/рада Гнідинська, Стадне садівниче товариство обслуговуючий кооператив; взнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/12 частину автомобіля марки TAYOTA модель AURIS номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

В подальшому позовні вимоги якого збільшила, посилаючись на те, що стороні позивача з відповіді на адвокатський запит стало відомо, що автомобіль марки TOYOTA, модель AURIS, номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_2, який було придбано сторонами під час шлюбу та який є одним з об'єктів майна, щодо якого заявлено позовні вимоги був відчужений відповідачем 13.02.2017 року. Згоди на такий продаж позивачка не надавала, кошти, що отримав за автомобіль відповідач не використовувалися в інтересах сім'ї, що підтверджується Рішенням Дарницького районного суду м. Києва, яким встановлено, що з серпня 2016 року сторони разом не проживають. Таким чином, в період 17 серпня 2000 р. по 20 січня 2015р. між сторонами існували правовідносини спільної сумісної власності подружжя.

У зв'язку з вищевикладеним просить суд, визнати за нею особистою приватною власністю 5/6 часток автомобіля марки TAYOTA модель AURIS номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1067 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1162, яка розташована за адресою Київській обл., Бориспільський p., с/рада Гнідинська, Стадне садівниче товариство обслуговуючий кооператив; взнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/12 частину автомобіля марки TAYOTA модель AURIS номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2; стягнути з відповідача на користь неї компенсацію вартості 11/12 частки у спільній сумісній власності на автомобіль марки TAYOTA модель AURIS номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 189 064 грн. 12 коп.

До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_4 скористався своїм правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України, заявив зустрічний позов про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 25.04.2018 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково та просив поділити земельну ділянку, яка є спільною власністю подружжя, а в іншій частині просив відмовити в задоволенні вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами був зареєстрований 16 грудня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, про що внесено актовий запис № 3029 від 16.12.2011 року (а.с.6).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).

Позивач та відповідач з серпня 2016 року не проживають однією сім'єю та не ведуть спільного господарства, проживають окремо.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.05.2017 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 14).

За період шлюбу сторонами було придбано наступне майно: легковий автомобіль марки TOYOTA, модель AURIS , номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 0,1067 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1162, яка розташована за адресою Київській обл., Бориспільський p., с/рада Гнідинська, Стадне садівниче товариство обслуговуючий кооператив.

Згідно договору від 24.02.2017 року №3246/2017/346331, транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA моделі AURIS , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова (шасі, рама) №NMTKV56E50R024221, 2008 року випуску, був відчужений відповідачем за 49 000 грн., без згоди позивача.

Як встановлено, сторони між собою не досягли домовленості щодо порядку поділу майна.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За приписами ст.ст. 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 57 Сімейного кодексу України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

У відповідності до положень п.п. 23, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Все перелічене вище майно набуто сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 є: земельна ділянка площею 0,1067 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600;04:007:1162, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Стадне та автомобіль марки TAYOTA модель AURIS номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був відчужений 24.02.2017 року відповідачем, без згоди позивача.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови від 21.12.2007 р. №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).

Оцінивши всі наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що земельної ділянки площею 0,1067 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600;04:007:1162, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Стадне є спільним майном подружжя і підлягає поділу у рівних частинах з урахуванням вимог ст.ст. 60, 61, 68, 69, 70 Сімейного кодексу України.

Враховуючи положення ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, а також тих обставин, що договір купівлі-продажу від 24.02.2017 року №3246/2017/346331, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не визнано судом недійсним та він є чинним, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/2 частину автомобіля марки TOYOTA моделі AURIS , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова (шасі, рама) №NMTKV56E50R024221, 2008 року випуску, оскільки на час розгляду справи вказаний автомобіль є власністю іншої особи, а саме ОСОБА_5, тобто вищезазначений автомобіль на даний час не є спільною сумісною власністю подружжя.

Для визначення вартості компенсації за 1/2 частину спільного майна слід виходити із ціни, за яку автомобіль був проданий, а саме 49 000 грн., що підтверджується отриманими в ході судового розгляду доказами.

В даному випадку, позивач не надав допустимих доказів тому, що вартість проданого транспортного засобу є більшою ніж визначену в указаній угоді про придбання транспортного засобу. Так, суд критично оціню оголошення з інтернет-сайтів щодо продажу аналогічного транспортного засобу, оскільки суду достеменно не відомо стан такого транспортного засобу, його комплектацію, знос та товарний вигляд останнього.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню вартість 1/2 частини спірного автомобіля у розмірі 24500 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ухвали суду від 19.07.2017 року позивач ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України та ст. 8 Закону України Про судовий збір , то у зв'язку із вищевикладеним з відповідача ОСОБА_4 на користь держави України мають бути стягнуті судові витрати, в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 321 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 258-261, 263-265, 268 ст. ст. 3, 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи 28883906008) право приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1067 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600;04:007:1162, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Стадне .

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_4) право приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1067 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220882600;04:007:1162, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Стадне .

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_4) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи 28883906008) компенсацію ? частини відчуженого згідно договору від 24.02.2017 року №3246/2017/346331, транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA моделі AURIS , синього кольору, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова (шасі, рама) №NMTKV56E50R024221, 2008 року випуску, 24500 (двадцять чотири тисячі п'ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_4) на користь Держави України (р\р №31216206700004, МФО 821018, код ЄДРПОУ 38007070, Бориспільське УДКСУ Київської області, ГУДКСУ у Київській області, код КДБ 22030101) суму судового збору в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 05.05.2018 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_7