Рішення

від 19.06.2007 по справі 6/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/107

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.06.07 р.                                                                               Справа № 6/107                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіной Л.Д.

При секретарі  Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” м.Донецьк

до відповідача:  Державного підприємства “Донецької залізниці” м.Донецьк

третьої особи

про стягнення   273 286грн. 20коп.   

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача –  Хворостяний О.В. - представник по довіреності  №7  від 21.05.2007р.

від відповідача –   Долгов С.В. – представник по довіреності №Н-01/233 від 01.02.2005р.

від третьої особи

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Донецької залізниці” м.Донецьк суми податку на додану вартість у розмірі 273 281грн. 20коп. відповідно договору №Э-020019 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 30.12.2004р.

        Справа слуханням відкладалася, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та не представленням ним витребуваних  судом документів.

        Відповідач у відзиві на позов  заперечив проти позовних вимог  оскільки вважає, що за перевезення експортних вантажів (глина) ВАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” від ст.Часів Яр до ст.Бердянськ-порт на адресу Державного морського торгівельного порту для Вест Іст Кемікал Трейдінг ЛТД нарахування ПДВ за ставкою 20% відповідає чинному законодавству. Крім того вказує на те, що відповідно до ЗУ “Про податок на додану вартість” залізниця зобов”язана включати податок на додану вартість у ціну наданих послуг та утримувати його з покупців цих послуг і перераховувати до Державного бюджету України. А також зазначив, що у митних деклараціях, наданих позивачем, не вбачається, що відправником до митної вартості  товару були включені транспортні послуги і в якій саме сумі. Відсутні документи, які підтверджують правильність визначення митної вартості товарів, що експортуються з України.

         Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

На виконання п.2.3. розділу 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 року              № 644 між ТОВ «Інтерсервіс» і Донецькою залізницею був укладений договір № Э-020019 на організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення і надані залізної дорогої послуги від ЗО грудня 2004 року, далі по тексту Договір. Відповідно до договору відповідач зобов'язався надавати послуги, зв'язані з перевезенням вантажів і регулював порядок розрахунків за надані відповідачем послуги.

Згідно п. 2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 року № 644 і відповідно до п. 3.1. договору позивачем у травні, червні, липні та серпні 2005 року вироблялася попередня оплата організації перевезень глини вогнетривкої зі станції Часів-Яр (відправник ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат») призначенням станція Бердянськ - порт (одержувач Бердянський державний морський торговельний порт за дорученням ТОВ «Інтерсервіс» для Б.В. Вест - Іст Кемікал Трейдінг Лтд., експорт -Італія).

Відповідно до реєстрів за травень № № 202 (за 19.05.2005 р.), 230 (за 18.05.2005 р.), 220 (за 20.05.2005 р.), 182 (за 21.05.2005 р.), 122 (за 22.05.2005 р.), 120 (за 23.05.2005 р.), 224 (за 24.05.2005 р.), 226 (за 25.05.2005 р.), 215 (за 27.05.2005 р.);

за червень № № 310 (за 04.06.2005р.), 149 (за 06.06.2005 р.), 247 (за 07.06.2005р.), 237 (за 08.06.2005р.), 219 (за 09.06.2005р.), 224 (за 10.06.2005р.), 209 (за 11.06.2005р.), 137 (за 12.06.2005р.), 129 (за 13.06.2005р.), 243 (за 14.06.2005р.), 230 (за 15.06.2005р.), 247 (за 16.06.2005р.), 78 (за 20.06.2005р.), 125                               (за 21.06.2005р.), 248 (за 22.06.2005р.), 243 (за 23.06.2005р.), 241 (за 24.06.2005р.), 202 (за 26.06.2005р.), 97 (за 27.06.2005р.), 99 (за 28.06.2005р.), 121 (за 29.06.2005р.), 215 (за 30.06.2005р.);

за липень № № 243 (за 04.07.2005р.), 221 (за 0.07.2005р.), 237 (за 07.07.2005р.), 231 (за 08.07.2005р.), 106 (за 10.07.2005р.), 127 (за 11.07.2005р.), 221 (за 12.07.2005р.), 254 (за 13.07.2005р.), 252 (за 14.07.2005р.), 240 (за 15.07.2005р.), 118 (за 17.07.2005 р.), 125 (за 18.07.2005р.), 232 (за 19.07.2005р.), 222 (з 20.07.2005р.);

за серпень № № 104 (за 07.08.2005р.), 138 (за 08.08.2005р.), 239 (за 09.08.2005р.), 215 (за 10.08.2005р.), 235 (за 11.08.2005р.), 262 (за 12.08.2005р.), 201 (за 13.08.2005р.), 115 (за 14.08.2005р.), 142 (за 15.08.2005р.), 232 (за 16.08.2005р.), 216 (за 17.08.2005р.), 263 (за 18.08.2005р.), 219 (за 19.08.2005р.) наданими відповідачем, на суми, що підлягали списанню з особового рахунку позивача за перевезення глини вогнетривкої по вищевказаному маршруті, був нарахований податок на додану вартість по ставці 20%.

Відправником ВАТ «Часівоярським вогнетривким комбінатом» виконані вимоги розділу 2 правил оформлення провізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 у частині заповнення в повному обсязі граф провізних документів. У графі одержувач було зазначено «Бердянський морпорт за дорученням ТОВ «Інтерсервіс» для Б.В. Вест - Іст - Кемікал - Трейдінг Лтд, експорт -Італія код одержувача 0231». Таким чином, виходячи з даних зазначених у залізничної накладної видно, що вантаж, що відправляється за даними залізничними накладними, призначений для відправлення на експорт.

Згідно Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про державний бюджет України на 2005 рік», що вступив у дію 31 березня 2005 року внесені зміни в Закон України «Про податок на додану вартість».

На підставі пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг ставка податку складає "0" відсотків до бази оподатковування.

        Відповідно до пункту 1.14. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» під супутніми послугами розуміються послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються, імпортуються. Відповідно до статті 274 Митного Кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, що була фактично оплачена чи котра підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

 До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніш у неї включені:

    а)          на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування і

         страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б)          комісійні і брокерські винагороди;

в)           ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної      

       власності.

         Відповідно до абзацу 28 статті 1 Митного Кодексу України під переміщенням товарів  через митний кордон України у вантажних відправленнях розуміється переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, зв'язаних з ввозом товарів на митну територію України, вивозом товарів за межі митної території чи України переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

     Згідно п. 8 положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574 вантажна митна декларація вважається оформленої при наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснювало митне оформлення товарів.

    Підтвердженням оформлення вантажної митної декларації є наявність на залізничних накладних особистої номерної печатки інспектора митниці з указівкою номера вантажної митної декларації.

   На підставі статті 6 Митного Кодексу України границі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком границь території спеціальних митних зон. Границі території спеціальних митних зон складають митний кордон України.

  Відповідно до п.14 Постанови Кабінету Міністрів України "Про твердження Порядку декларування митної вартості товарів, переміщуваних через митний кордон України" від 28.08.2003 року № 1375 для підтвердження заявлених зведень про митну вартість товарів, що переміщаються підприємствами через митний кордон України, декларант подає рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у випадку, коли транспортні витрати не були включені в рахунок-фактуру (інвойс).

   Відповідно до пункту 1.8. «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307 для визначення митної вартості товару встановлюється момент перетинання митного кордону, а саме:

- при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок здійснення митного оформлення в першому порту чи вивантаження перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього порту.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевказане вартість перевезення глини включається в митну вартість товару і згідно положень пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» вартість перевезення глини по маршруті станція Часів-Яр (відправник ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» - станція Бердянськ - порт (одержувач Бердянський державний морський торговельний порт за дорученням ТОВ «Інтерсервіс» для Б.В. Вест - Іст - Кемікал - Трейдінг Лтд, експорт - Італія код одержувача 0231) повинна обкладатися податком на додану вартість по ставці 0%.

Також слід зазначити, що відповідно до опису графи 45 вантажної митної декларації, „Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. № 307 при вивезенні товарів з митної території України їх митна вартість визначається шляхом приведення фактурної вартості у відповідність до бази цін FОВ-український порт, DАF-кордон України (пункт призначення на митному кордоні України) або СІР-пункт призначення на митному кордоні України. При цьому, якщо товари продано на умовах, які свідчать, що поставка здійснюється в пункт відвантаження, розташований на митній території України (наприклад, ЕХW-Київ або FСА-Чернігів), то до фактурної вартості додаються витрати на доставку вантажу до моменту перетину митного кордону України.

  Таким чином, при розрахунку митної вартості товару транспортні витрати, що є предметом спору увійшли до митної вартості товару і тому повинні обкладатися податком на додану вартість по ставці 0%..

  Отже, відповідач у порушення положень пункту 6.2 статті 6  Закону України «Про податок на додану вартість» зробив списання з особового рахунку позивача суми податку на додану вартість у розмірі 273 281грн. 20коп.  при перевезеннях вантажу на експорт.

   11 квітня 2005 року позивачем був направлений лист відповідачу з вимогою не здійснювати стягування податку на додану вартість по ставці 20% при перевезеннях глини на експорт, однак дотепер відповідь не отримана і суми податку на додану вартість по ставці 20%, при перевезеннях глини на експорт, відповідачем були списані в квітні 2005 року з особового рахунку позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що послуги надавались у внутрішньодержавному сполученні та є об'єктом оподаткування податком на додану вартість як операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, відповідно до п. 3.1 ст. З Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки відповідачем не доведено з яких підстав треба застосовувати норми  п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг ставка податку складає «0» відсотків від бази оподаткування.

У  п. 1.14 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що під супутніми послугами розуміються послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються, імпортуються.

Послуги, що надавалися відповідачем є супутніми з огляду на те, що без таких послуг здійснити експорт глини не можливо.

Відповідачу було відомо, що він надає ТОВ „Інтерсервіс" послуги, супутні експорту. Позивач неодноразово про це повідомляв відповідача письмово та вказував не необхідність застосування нульової ставки ПДВ. Таким чином, позивач заперечував проти стягнення з його особистого рахунку податку на додану вартість.

Факт того, що вартість послуг з перевезення було включено до митної вартості товарів, доведено позивачем в додаткових поясненнях від 01.06.2007р. №205.

Відповідно до п. 2.10 „Правил розрахунків за перевезення вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і ТехПД, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Оскільки позивач із самого початку надання послуг з перевезення вважав списання податку на додану вартість неправомірним, відповідач не мав права робити такі списання до вирішення даного питання в претензійно-позовному порядку.

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем    безпідставно стягнуто з особистого рахунку позивача податок на додану вартість за 4 місяця у сумі 273 281грн. 20коп., то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.  

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене на підставі  ст.ст. 1, 6 Закону України «Про податок на додану вартість»,  ст.ст. 1, 6, 274 Митного Кодексу України,  Постанови Кабінету Міністрів України  “Про твердження Порядку декларування митної вартості товарів, переміщуваних через митний кордон України” від 28.08.2003р. №1375 та керуючись ст.ст.   33, 43, 44, 49,   82,  84, 85  ГПК  України, суд –

                                                 В И Р І Ш И В  :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” м.Донецьк до Державного підприємства “Донецької залізниці” м.Донецьк  про стягнення  273 281грн. 20коп.   задовольнити повністю.  

Стягнути з Державного підприємства “Донецької залізниці” (83000, м.Донецьк, вул.Артема,68, п/р № 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-Банк”, МФО 335838, ЗКПО 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” (83000, м.Донецьк, пл.Конституції,1, п/р № 26009002580000 в АБ “Ікар-банк” м.Донецька, МФО 334594, ЗКПО 13502430) суму податку на додану вартість у розмірі 273 281грн. 20коп.,  витрати по сплаті держмита у сумі 2 732грн. 81коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Рішення   було оголошено  у судовому засіданні    19.06.2007р.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя