Рішення

від 25.04.2018 по справі 825/529/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/529/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача Прокоф'єва Б.І.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

представника відповідача Хроленка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Українська аграрна техніка до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Українська аграрна техніка звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.02.2018, просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 00004161400, винесене ГУ ДФС у Чернігівській області; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.01.2018 № 748-17, винесену ГУ ДФС у Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 2390979,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 597745,00 грн. Вказує, що відповідач дійшов хибного висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2015 року, оскільки при обрахунку звичайної ціни готової продукції, а саме, агрегату ґрунтообробного комбінованого АПК-7,5 Партнер , було використано умови зовнішньоекономічного договору та умови на яких він укладається з експортером продукції. Зазначає, що співставляти ціну товару по зовнішньоекономічному договору та ціну аналогічного товару на території України є не логічним, адже на ціну товару, який підлягає експорту впливає низка факторів. Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2015, жовтень 2016 та березень 2017 років по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна , оскільки факт надання послуг та отримання відповідних товарів підтверджується первинними документами. Враховуючи відсутність порушень позивачем чинного законодавства України, вважає, що відповідачем безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та, у подальшому, податкова вимога про нарахування пені у розмірі 588343,98 грн.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміної Н.М. від 29.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

На підставі розпорядження виконуючого обов'язки керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 № 30 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ дану справу, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Баргаміної Н.М., призначено до повторного автоматизованого розподілу.

16.03.2018 зазначену справу, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Падій В.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 19.03.2018 прийнято справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Українська аграрна техніка до ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 26.03.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закінчено підготовче засідання і призначено справу до розгляду по суті на 24.04.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2018 позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити, оскільки за результатами планової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства Українська аграрна техніка встановлено порушення позивачем пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2390979,00 грн., у тому числі за березень 2015 року на суму 342708,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 363378,00 грн., за березень 2017 року на суму 1234893,00 грн., за квітень 2017 року на суму 450000,00 грн. Так, перевіркою встановлено, що станом на 31.03.2015 (останню дату перед анулюванням свідоцтва платника ПДВ) залишки товарно-матеріальних цінностей, при придбанні яких або комплектуючих до них, суми ПДВ були включені до податкового кредиту, становили: залишки продукції власного виробництва - агрегат ґрунтообробний комбінований АПК-7,5 Партнер - 1 штука вартістю 1100000,00 грн.; основні засоби на суму 59875,00 грн.; товарно-матеріальні цінності (сировина та матеріали) на суму 12682,90 грн. Разом з тим, відповідачем звичайну ціну агрегату визначено на підставі внутрішніх зіставних операцій з реалізації ідентичного товару на рівні 70000 доларів США або 1640983,75 грн. Отже, у порушення вимог пункту 184.7. статті 184 Податкового кодексу України, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 342708,00 грн. Також вважає, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 450000,00 грн. у 2 кварталі 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ Классен-Промпостач та на загальну суму 1598271,00 грн. у 4 кварталі 2016 року і у 1 кварталі 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ Страбат Україна , оскільки перевіркою встановлено відсутність реальності надання послуг вказаними товариствами позивачу, які до того ж фігурують у кримінальних справах. Аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову Приватного підприємства Українська аграрна техніка повністю зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

27.02.2018 представником позивача до суду надано відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній зазначив, що ціна однакового товару відрізняється у залежності від того чи експортується він, чи продається покупцю на території України, оскільки в ціну товару у випадку його експорту входять різні значні платежі, які відсутні при продажу даного товару покупцю, що знаходиться на території України. Отже, комерційні та фінансові умови продажу однакового товару на території України та за її межами в результаті експорту товару є різними. Крім того, вважає, що усі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ Классен-Промпостач та з ТОВ Страбат Україна складені у відповідності з вимогами чинного законодавства, а кримінальні справи, в яких фігурують контрагенти позивача, не можуть бути беззаперечним доказом фіктивності чи безтоварності господарської операції.

06.03.2018 представником відповідача до суду надані заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначив аналогічні підстави, вказані відповідачем у відзиві на позовну заяву, для відмови у задоволенні позову Приватного підприємства Українська аграрна техніка повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Приватне підприємство Українська аграрна техніка (далі - ПП Українська аграрна техніка ) зареєстровано в якості юридичної особи з 16.12.2004 та у перевіряємий період було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень на перевірку від 23.10.2017 №№ 2156, 2157, 2158, 2159, 2160 та відповідно до наказу від 12.10.2017 № 1568 (т.1 а.с. 234-241), проведено з 23.10.2017 по 10.11.2017 планову виїзну документальну перевірку ПП Українська аграрна техніка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2017 № 648/14/33127969 (т. 1 а.с. 26-75), яким встановлено порушення ПП Українська аграрна техніка податкового законодавства, зокрема, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2390979,00 грн., у тому числі за березень 2015 року на суму 342708,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 363378,00 грн., за березень 2017 року на суму 1234893,00 грн., за квітень 2017 року на суму 450000,00 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 00004161400, яким, на підставі пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання ПП Українська аграрна техніка з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2988724,00 грн. (основний платіж - 2390979,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 579745,00 грн.) (т. 1 а.с.25).

Також, судом встановлено, що, 24.01.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області винесена податкова вимога № 748-17, в якій зазначено, що станом на 23.01.2018 сума податкового боргу ПП Українська аграрна техніка становить 3574993,84 грн. (основний платіж - 2388904,86 грн., штрафна (фінансова) санкція - 597745,00 грн., пеня - 588343,98 грн.) (т.1 а.с.244).

Вважаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення і податкову вимогу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні положення відображені у абзаці першому пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У свою чергу, у відповідності до пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 ПК України).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Так, судом встановлено, що 03.04.2017 між ПП Українська аграрна техніка (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач (Підрядник) укладено договір підряду № 15 (т.1 а.с.89-91), за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик, з використанням свого устаткування, із забезпеченням належної якості, виконати роботи по ремонту покрівлі, демонтажу старої підлоги та планування нової підлоги, насип, укладення бетонної основи арматури та топінг, у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (пункт 2.1 договору). Роботи проводяться з матеріалів замовника (пункт 2.2 договору).

Також, як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2016 між ПП Українська аграрна техніка (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна (Продавець) укладено договір поставки № 241016 (т.1 а.с.112-113), за умовами якого продавець зобов'язується поставити комплектуючі у кількості та по цінам згідно зі Специфікацією № 1, а покупець - сплатити на умовах, викладених у даному договорі, сума договору, яка складає 5533520,00 грн.

Вищевказані договори підписані уповноваженими на те особами та скріплені печатками.

У свою чергу, на підтвердження здійснення господарських операцій за укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та з Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна договорами, позивачем надано до суду: видаткові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури, виписки з банку; товарно-транспортні накладні; прибуткові ордери; акти списання матеріалів та комплектуючих у виробництво; подорожні листи; акти виконаних робіт (послуг); розрахунки; перспективні зображення; робочий проект; копії світлин; акти списання будівельних матеріалів (т.1 а.с. 93-110,115-124,127-156,159-196,199-213,215-222, т.2. а.с.21-46,70-71).

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4. Положення № 88.

Відтак, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів щодо нереальності господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагентів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Отже позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за квітень 2015, жовтень 2016 та березень 2017 років по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна .

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача у акті перевірки від 17.11.2017 № 648/14/33127969 на факти відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, а також на той факт, що під час проведення перевірки була відсутня інформація та/або документальні підтвердження щодо пошуку контрагентів, перевірки їх можливості надати певні види товарів (послуг), отриманих переваг при взаємовідносинах саме з цими постачальниками (низька ціна, якість надання послуг, репутація, зручні умови розрахунків), що вказує на недотримання позивачем принципу обачності та обережності при виборі контрагентів, оскільки вищевказані факти не можуть слугувати безспірним та об'єктивним доказом того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна не відбувались.

Також необґрунтованими є і посилання відповідача у акті перевірки від 17.11.2017 № 648/14/33127969 на той факт, що згідно з договором підряду підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач виконує роботи з матеріалів замовника, у той час як в ході проведення перевірки документи щодо передачі матеріалів для ремонту від позивача до вказаного контрагента не надавались, оскільки вищевказаний факт повністю спростовується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Крім того, не знаходять свого підтвердження і доводи відповідача про відсутність доказів перебування осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач (які здійснювали ремонт) на території ПП Українська аграрна техніка (територія ПрАТ ЧеЗаРа , де знаходиться цех позивача), оскільки згідно з листом директора департаменту економічної безпеки та режиму ПрАТ ЧеЗаРа від 24.01.2018 за період з 04.04.2017 по 30.04.2017 ПП Українська аграрна техніка неодноразово надавала списки фізичних осіб, які здійснювали ремонтні роботи на підприємстві позивача та мали право пройти пропускний режим і потрапити на територію підприємства, однак така інформація зберігається не більше 30 днів, а тому станом на 24.01.2018 - відсутня у ПрАТ ЧеЗаРа (т.1 а.с.198).

Посилання ГУ ДФС у Чернігівській області у акті перевірки на відсутність сертифікату якості, який би підтверджував якість та комплектність запчастин, є безпідставним, так як відсутність відповідних сертифікатів якості на товари не впливає на реальність господарських операцій, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 (справа № К/9901/873/18 820/4648/13-а).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у акті обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом та його контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів свого контрагента.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента та його контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вказаний факт у судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, у рішенні Булвес АД проти Болгарії , як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти, Європейський суд з прав людини посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Схожа правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною-як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах,- приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об'єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов'язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

Також судом не приймається до уваги і посилання відповідача у акті перевірки від 17.11.2017 № 648/14/33127969 на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та Товариство з обмеженою відповідальністю Страбат Україна фігурують у кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Тобто, вищевказаними нормами чинного законодавства України закріплено принцип презумпції невинуватості.

При цьому суд зазначає, що вищевказаний принцип також закріплений і у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який визначає його як однин із найважливіших елементів справедливого кримінального процесу.

Так, пункт 2 статті 6 Конвенції забезпечує право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено в законному порядку .

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі Аллен проти Об'єднаного Королівства презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо: тягаря доведення; правових презумпцій факту і права; привілею проти самообвинувачення; досудового оприлюднення елементів справи; передчасних висловлювань суду або інших представників держави щодо вини особи.

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Грабчук проти України наголошувалось, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.

У свою чергу, принцип презумпції невинуватості можуть порушувати не тільки судді або суд, а й інші державні органи влади, відзначається в рішенні у справі Дактарас проти Литви .

Таким чином, Європейський суд з прав людини підкреслює, що порушення принципу презумпції невинуватості має місце і тоді, коли є висловлювання з приводу вини особи до встановлення цього факту відповідно до закону.

Разом з тим, ГУ ДФС у Чернігівській області не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо винесення стосовно посадових осіб контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач і Товариства з обмеженою відповідальністю Страбат Україна та його контрагентів вироків суду, які набрали законної сили, як і не надано, засвідчених належним чином, копій таких вироків.

Водночас, як встановлено вище судом, позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів своїх контрагентів.

Щодо посилань ПП Українська аграрна техніка на протиправність визначення відповідачем звичайної ціни агрегату ґрунтообробного комбінованого АПК-7,5 Партнер на підставі внутрішніх зіставних операцій з реалізації ідентичного товару на рівні 70000 доларів США або 1640983,75 грн., суд зазначає наступне.

31.03.2015 було анульовано за власною ініціативою платника податку свідоцтво платника податку на додану вартість ПП Українська аграрна техніка .

Згідно з пунктом 184.7. статті 184 Податкового кодексу України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Представником позивача у судовому засіданні визнано заниження ПП Українська аграрна техніка податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 293140,00 грн. (ПДВ - 234512,00 грн., штраф 25% - 58628,00 грн.), визначеного за даними бухгалтерського обліку, виходячи з вартості агрегату - 1100000,00 грн., основних засобів - 59875,00 грн.; товарно-матеріальних цінностей (сировина та матеріали) - 12682,90 грн.

Водночас позивач не погоджується із визначенням відповідачем звичайної ціни агрегату ґрунтообробного комбінованого АПК-7,5 Партнер на підставі внутрішніх зіставних операцій з реалізації ідентичного товару на рівні 70000 доларів США або 1640983,75 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.71. пункту 14.1. статті 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Підпунктом 14.1.219. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218. пункту 14.1. статті 14 ПК України).

Отже, у розумінні норм Податкового кодексу України, звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податку на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, у свою чергу, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Так, як вбачається з акту перевірки від 17.11.2017 № 648/14/33127969, станом на 31.03.2015 (останню дату перед анулюванням свідоцтва платника ПДВ) залишки товарно-матеріальних цінностей, при придбанні яких або комплектуючих до них, суми ПДВ були включені до податкового кредиту, становили: залишки продукції власного виробництва - агрегат ґрунтообробний комбінований АПК-7,5 Партнер - 1 штука вартістю 1100000,00 грн.; основні засоби на суму 59875,00 грн.; товарно-матеріальні цінності (сировина та матеріали) на суму 12682,90 грн.

ГУ ДФС у Чернігівській області, під час проведення перевірки позивача проаналізовано мережу Інтернет щодо реалізації сільськогосподарських агрегатів українського виробництва та не встановлено продажу товару з подібними технічними характеристиками. Водночас перевіркою встановлено наявність господарських операцій позивача з реалізації аналогічних агрегатів іншій особі. Для визначення звичайної ціни агрегату контролюючим органом обрані внутрішні зіставні операції з реалізації (експорту) даного основного засобу до ТОО Посевные системы Казахстана за контрактом від 01.04.2015 № 01, відповідно до якого фактурна вартість одиниці агрегату складає 70000 доларів США або 1640983,75 грн. (по офіційному курсу НБУ станом на 31.03.2015). Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що, у порушення вимог пункту 184.7. статті 184 Податкового кодексу України, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 342708,00 грн. (1713541,65 грн. Х 0,2).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про ціни і ціноутворення , державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу вільних цін (дослідження динаміки цінових процесів на товарних ринках) та державних регульованих цін.

Згідно з пунктом 13 Указу Президента України Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності , індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Законодавством України чітко встановлений перелік джерел, що можуть надавати інформацію про звичайні ціни (інформація, що надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами або іншими органами, визначені законом).

Відповідачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів щодо з'ясування у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами або в іншому органі, визначеному законом, рівня звичайних цін на сільськогосподарські агрегати українського виробництва з подібними технічними характеристиками.

Також відповідачем не обґрунтовано, на підставі яких законодавчих норм як джерело інформації про звичайні ціни ним взято для визначення звичайної ціни агрегату на території України звичайну ціну відповідного агрегату по зовнішньоекономічному договору, оскільки чинним законодавством встановлено, що такими джерелами мають бути дані, визначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами або іншими органами, визначеними законом.

Отже суд погоджується з доводами позивача, що на ціну товару, який підлягає експорту, впливають додаткові витрати, а саме: митні платежі, послуги брокерів, вартість транспортування тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним визначення відповідачем звичайної ціни агрегату ґрунтообробного комбінованого АПК-7,5 Партнер на підставі внутрішніх зіставних операцій з реалізації ідентичного товару на рівні 70000 доларів США або 1640983,75 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.12.2017 № 00004161400 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2695584,00 грн. (2156467,00 грн. за основним платежем та 539117,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а саме: за березень 2015 року на суму 108196,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 363378,00 грн., за березень 2017 року на суму 1234893,00 грн., за квітень 2017 року на суму 450000,00 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.01.2018 № 748-17, то остання також підлягає задоволенню частково, оскільки є похідною від першої позовної вимоги, яку судом задоволено частково.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ПП Українська аграрна техніка .

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивач у адміністративному позові просив, зокрема, скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення на загальну суму 2988724,00 грн.

У свою чергу, судом задоволено вищевказану позовну вимогу на загальну суму 2695584,00 грн., що складає 90,2% від загальної суми оскаржуваного податкового-повідомлення рішення (2695584,00 грн. Х 100 / 2988724,00 грн.).

Судовий збір позивачем сплачено у розмірі 44830,87 грн. (т.1 а.с.5), а тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ПП Українська аграрна техніка підлягає судовий збір в сумі 40437,44 грн. (44830,87 грн. / 100 Х 90,2).

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Українська аграрна техніка (вул. Захисників України, буд. 25, корп. 37, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ - 33127969) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183) від 19.12.2017 № 00004161400 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2695584,00 грн. (2156467,00 грн. за основним платежем та 539117,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183) від 24.01.2018 № 748-17 у частині податкового боргу у сумі 2695584,00 грн. (2156467,00 грн. за основним платежем та 539117,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183) на користь Приватного підприємства Українська аграрна техніка (вул. Захисників України, буд. 25, корп. 37, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ - 33127969) судовий збір в сумі 40437 (сорок тисяч чотириста тридцять сім) грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 07.05.2018.

Суддя В.В. Падій